Рішення № 19896469, 01.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.11 Справа№ 5015/6200/11

Суддя Н. Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією „Сантрейд”, м. Київ

До відповідача: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2”, м. Стрий

Про відшкодування збитків в розмірі 4 655 000,00 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Віленський С.І. –представник

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією „Сантрейд” до відповідача Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2” про відшкодування збитків в розмірі 4 655 000,00 грн.

Ухвалою суду від 25.10.2011 р. було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 07.11.2011 р.

Розгляд справи 07.11.2011 р. було відкладено з підстав, викладених в ухвалі суду.

В судовому засіданні 01.12.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 01.12.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

24.07.2009 року між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією „Сантрейд” (Поклажодавець) та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2” (Зерновий склад) було укладено Договір складського зберігання зерна № 22, на виконання умов якого ДП „Сантрейд” передало, а ДП ДАК „Хліб України” прийняв на зберігання зерно ріпаку урожаю 2009 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.05.2011 р. у справі № 5015/2398/11 було зобов’язано Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2” повернути ДП „Сантрейд” зерно ріпаку урожаю 2009 року в кількості 950000 кг. отриманого згідно договору зберігання № 22 від 24.07.2009 року.

На примусове виконання вказаного рішення господарського суду Львівської області було видано наказ від 07.06.2011 року та порушено виконавче провадження відділом ДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції.

30.09.2011 р. постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції (а.с.41) повернено виконавчий документ: наказ господарського суду Львівської № 5015/2398/11 виданий 07.06.2011 року без виконання в зв’язку з відсутністю у відповідача майна, отриманого згідно договору зберігання № 22 від 24.07.2009 року, а саме: зерно ріпаку урожаю 2009 року в кількості 950 000 кг., що підтверджується актом державного виконавця від 28.07.2011 р. (а.с.42).

Станом на дату встановленого факту втрати Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2” майна, вартість ріпаку на умовах ЕХW (франко-елеватор) становила 4900,00 –5000,00 грн./т, що підтверджується довідкою незалежного консалтингового агентства „Украгроконсалт” від 26.09.2011 р. (а.с.43).

В підтвердження розміру збитків позивачем надано договори поставки, укладені 27.07.2011 року (а.с.53-55) та 28.07.2011 року (а.с.44-47), за якими позивач придбавав ріпак 1-го класу за цінами від 4 900,00 грн. до 4 970,00 грн. за 1 т., що підтверджується видатковими та податковими накладними (а.с.48, 51, 56, 59).

Таким чином, виходячи з мінімальної вартості ріпаку 1-го класу на дату встановлення його втрати: 28.07.2011 р., Позивач (Поклажодавець) просить зобов’язати відповідача (Зерновий склад) відшкодувати збитки у розмірі вартості втраченого майна, а саме: зерно ріпаку урожаю 2009 року в кількості 950 000 кг., що складають 4 655 000,00 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавецем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2009 року між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією „Сантрейд” (Поклажодавець) та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2” (Зерновий склад) було укладено Договір складського зберігання зерна № 22, на виконання умов якого ДП „Сантрейд” передало, а ДП ДАК „Хліб України” прийняв на зберігання зерно ріпаку урожаю 2009 року.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України –факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.05.2011 р. у справі № 5015/2398/11 було зобов’язано Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2” повернути ДП „Сантрейд” зерно ріпаку урожаю 2009 року в кількості 950000 кг. отриманого згідно договору зберігання № 22 від 24.07.2009 року.

На примусове виконання вказаного рішення господарського суду Львівської області було видано наказ від 07.06.2011 року та порушено виконавче провадження відділом ДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції.

30.09.2011 р. постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції (а.с.41) повернено виконавчий документ: наказ господарського суду Львівської № 5015/2398/11 виданий 07.06.2011 року без виконання в зв’язку з відсутністю у відповідача майна, отриманого згідно договору зберігання № 22 від 24.07.2009 року, а саме: зерно ріпаку урожаю 2009 року в кількості 950 000 кг., що підтверджується актом державного виконавця від 28.07.2011 р. (а.с.42).

Відповідно до ч. 1 ст. 951 ЦК України –збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі –у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі –у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Як вбачається з позовних вимог та матеріалів справи, станом на дату встановленого факту втрати Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2” майна, вартість ріпаку на умовах ЕХW (франко-елеватор) становила 4900,00 –5000,00 грн./т, що підтверджується довідкою незалежного консалтингового агентства „Украгроконсалт” від 26.09.2011 р. (а.с.43). Крім того, як вбачається з договорів поставки № 4500581337 від 27.07.2011 року (а.с.53-55) та № 4500581505 від 28.07.2011 року (а.с.44-47), позивач придбавав ріпак 1-го класу за цінами від 4 900,00 грн. до 4 970,00 грн. за 1 т., що підтверджується видатковими та податковими накладними (а.с.48, 51, 56, 59).

Таким чином, мінімальна вартість ріпаку 1-го класу на дату встановлення його втрати: 28.07.2011 р., становить 4900,00 грн. за 1 т.

Отже, розмір збитків, завданих позивачу (Поклажодавцеві) втратою майна, а саме: зерна ріпаку урожаю 2009 року в кількості 950 000 кг., складає 4 655 000,00 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вище викладене, а також відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82-85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2” (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Болехівська, буд. 26, код ЄДРПОУ 00952054) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією „Сантрейд” (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, код ЄДРПОУ 25394566) –4 655 000,00 грн. –збитків, 25 500,00 грн. – державного мита, 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.12.2011 року.

Суддя Березяк Н.Є.