Рішення № 19895697, 22.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.11 Справа № 5015/6846/11

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Городок Львівської області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Львівагротранссервіс”, с.Муроване, Пустомитівський район Львівської області

про стягнення 20 174, 24 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Альховській І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 представник

від відповідача: Божейко М.В. представник

Зміст ст.22 ГПК України представникам сторін розяснено.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Львівагротранссервіс” про стягнення 20 174, 24 грн.

Ухвалою від 07.11.2011 р порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.11.2011 р..

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судові засідання з”явився, подав відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги визнав частково.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та ВАТ “Львівагротранссервіс” (відповідач) була досягнута усна домовленість щодо надання послуг з технічного обслуговування транспортного засобу марки DAF НОМЕР_2, що підтверджується актом здачі-приймання робіт від від 26.04.2010 р. на суму 15750,00 грн.

Відповідач свої зобов»язання перед позивачем не виконав, оплату за надані послуги не здійснив.

На момент звернення позивача з позовом до суду, сума основного боргу відповідача, на думку позивача, становить 15750,00 грн.

Крім стягнення основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1904,33 грн. та відповідно до ст.625 ЦК України інфляційні в розмірі 1811,25 грн. та 3 % річних - 708,66 грн.

У представленому відзиві відповідач позовні вимоги частково заперечив, покликаючись на те, що відповідачем до подання позовної заяви до суду частково сплачено основний борг, що підтверджується платіжним дорученням від 19.05.2010 р. № 124.

Щодо стягнення інфляційних та 3% річних, то заперечуючи позовні вимоги в цій частині, відповідач вказав на те, що згідно ч.2 ст.530 ЦК України, передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Сторонами не було обумовлено строк (термін) здійснення оплати за виконану роботу. Вимоги про сплату боргу від позивача не надходило.

Що стосується стягнення пені, то згідно з ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлена за згодою сторін, однак між сторонами не було укладено письмового договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, згідно усної домовленості позивачем надані послуги з технічного обслуговування транспортного засобу марки DAF НОМЕР_2, що підтверджується замовленням від 19.04.2010 р., актом здачі-приймання робіт від 26.04.2010 р. на суму 15750,00 грн. та виставленим рахунком на суму 15750,00 грн., які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання з»явився, подав копію платіжного доручення від 19.05.2010 р. № 124, з якого вбачається, що відповідачем сплачено частину заборгованості в розмірі 3000,00 грн. за ремонт автомашини згідно акту виконаних робіт від 19.04.2010 р.

Оскільки відповідачем оплачено частину боргу в розмірі 3000, 00 грн. до звернення позивача з позовом до суду, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення вказаної суми слід відмовити. Таким чином до стягнення підлягає сума основної заюоргованості в розмірі 12750,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 1904,33 грн., інфляційних в розмірі 1811,25 грн. та 3% річних в розмірі 708,66 грн., суд зауважує наступне.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи те, що розмір пені повинен узгоджуватися сторонами в договорі, а між сторонами була лише усна домовленість, тому позовні вимоги в частині стягнення пені є безпідставними.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 1811,25 грн. та 3% річних в розмірі 708,66 грн., то суд виходить з того, що оскільки домовленість між сторонами була досягнута в усній формі, а вимога про сплату боргу не надісилалася відповідачу, а тому враховуючи приписи ст.530 ЦК України, позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на нього пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 610, 625, 901 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», ст.ст. 43, 47-1, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Львівагротранссервіс” (81121, Львівська область, Пустомитівський район, с.Муроване, код ЄДРПОУ 00858326) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (81500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму у розмірі 13026,65 грн. з них:

-12 750,00 грн. основного боргу;

-127, 50 грн. держмита;

-149,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Манюк П.Т.