Рішення № 19894488, 17.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.11 Справа№ 5015/1472/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Кохановській Ю.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського МКП “Львівтеплоенерго”, м. Львів

до відповідача: ТзОВ “Надія-2”, м. Львів

про: стягнення 3 932,71 грн.

Представники :

Від прокурора: Яворська Л.Р. помічник прокурора Залізничного району міста Львова (Посвідчення № 107 від 02.08.2010р.)

Від позивача: ОСОБА_1 ю/к (Довіреність № 09 від 04.02.2011р.)

Від відповідача: не зявився

Прокурору та представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського МКП “Львівтеплоенерго”, м. Львів до відповідача ТзОВ “Надія-2”, м. Львів про стягнення 3932,71 грн.

Ухвалою суду від 21.03.2011р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.03.2011р.

З підстав, викладених в Ухвалах суду від 31.03.2011р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 19.04.2011р. представником прокуратури подано витяг з ЄДРЮО та ФОП, відповідно до якого юридична адреса відповідача змінена і станом на 31.03.2011р. місцезнаходженням відповідача є : м. Львів, вул. Музики, будинок 14. Ухвалою суду представника прокуратури зобовязано скерувати копію позовної заяви на юридичну адресу відповідача.

В судовому засіданні 17.05.2011р. представник позивача викладені у позовній заяві вимоги підтримав. Представником прокуратури подано квитанцію поштового відділення на підтвердження скерування копії позовної заяви на юридичну адресу відповідача.

Явку представника відповідача в судове засідання не забезпечено.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.12.2002р. між сторонами у справі укладено Договір № 586/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобовязання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а відповідач у свою чергу зобовязався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п. 10.1. Договору термін його дії встановлено до 01.10.2003р., а в п.10.4 сторони передбачили, що договір вважається пролонгований на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи договір неодноразово пролонговувався і станом на день подання позову чинний.

У п. 6.3. Договору сторони погодили, що вартість фактично спожитої ним теплової енергії відповідач сплачує до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Проте, як зазначається у позовній заяві, договірних зобовязаннь щодо оплати теплової енергії ТзОВ “Надія-2” належно не виконало. За період з 15.04.2009р. по 15.02.2011р. у відповідача перед позивачем склалась заборгованість за постачання теплової енергії в гарячій воді в розмірі 3 420,38 грн.

За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію посилаючись на п.7.2.3 Договору позивач просить стягнути з відповідача 138,62 грн. пені.

Крім того, покликаючись на ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 284,61 грн. інфляційних втрат та 89,10 грн. 3% річних

Загальна сума позовних вимог становить 3932,71 грн.

Суд заслухавши пояснення представників прокурора та позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 586/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2002р., на виконання умов якого відповідачу постачалась теплова енергія в гарячій воді.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 3.2.2. Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2002р. передбачено обовязок відповідача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.

У відповідності із п. 6.1 та 6.3 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться відповідно до встановлених тарифів до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобовязань щодо оплати теплової енергії відповідач належно не виконав, в результаті чого у нього перед позивачем склалась заборгованість за постачання теплової енергії в гарячій воді в розмірі 3 420,38 грн.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищевказане, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3420,38 грн. заборгованості за постачання теплової енергії в гарячій воді обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням наведених вище норм, в частині стягнення 138,62 грн. пені та 284,61 грн. 3 % річних та 284,61 грн. інфляційних втрат позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати теплової енергії суду не надав.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з ТзОВ “Надія-2” (79000, м. Львів, вул. Музики, буд. 4. Код ЄДРПОУ 19337512) на користь ЛМКП “Львівтеплоенерго” (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1 Код ЄДРПОУ 05506460) 3 420,38 грн. боргу, 138,62 грн. пені, 284,61 грн. інфляційних втрат та 89,10 грн. 3% річних; Разом - 3 932,71 грн.

3.Стягнути з ТзОВ “Надія-2” (79000, м. Львів, вул. Музики, буд. 4. Код ЄДРПОУ 19337512) в доход державного бюджету (отримувач УДК у Личаківському р-ні м. Львова, МФО 825014, код ЄДРПОУ 22389406) 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя