Рішення № 19894357, 08.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11 Справа № 6/191пн/2011.

За позовом

Державної адміністрації залізничного транспорту України “Укрзалізниця”, м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна Луганської області

про зобовязання повернути вагони за ціною позову 2127488 грн. 98 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, дов. №123 від 25.10.2011;

від відповідача - ОСОБА_2. дов. № 20 від 22.03.2011;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про зобовязання відповідача в порядку ст. 1212, 1213 ЦК України повернути вагони №№ 60627981, 60873676, 65383481, 65944670, 66238635, 66241019, 66766031, 66932823, 66932864, 66933003, 66933342, 66933359, 66933557, 66933565, 66933573, 66933870, 44482735, 44928323, 44932648, 60320132, 61354353, 63729313, 64580533, 65309502, 65520264, 65426317, 65755514, 65772253, 65781304, 66061524, 66065632, 6606666, 66232737, 66286410, 66372509, 66474370, 66484585, 66557141, 66570920, 66576489, 66606351, 66634726, 66685959, 66698028, 66698630, 66708462, 66724866, 66724873, 66734708, 66767419, 67156042, 67157222, 67157735, 67162958, 67164368, 67168369, 67174904, 67179150, 67180323, 67181925, 67183715, 67183830, 67185009, 67185314, 67186973, 67187575, 67191858, 67194704, 67350314, 67352112, 67352211, 67354639, 67356378, 67358010, 67358606, 67359802, 67362004, 67364935, 67364968, 67366641, 67368100, 67371013, 67372953, 67373217, 67376640, 67376665, 67377705, 67379560, 67380410, 67380618, 67380915, 67384156, 67387217, 67387746, 67387936, 67389171, 67396077, 67396887, 67557538, 67612341, 67612556, 67613075, 67613448, 67613950, 67614123, 67894287, 66112723 в укомплектованому стані.

Представником позивача, в судовому засіданні 08.12.2011 надані письмові пояснення за якими зазначено, що ціна даного позову складається із суми балансової вартості вагонів та становить 2127488 грн. 98 коп. Тобто в даному випадку позивачем, відповідно до ст. ст. 22, 54 ГПК України визначена ціна позову, яка становить 2127488 грн. 98 коп.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 15.11.2011 та доповненнями до відзиву від 07.12.2011 проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві та, зокрема, зазначає, що 08.08.2008 між сторонами у справі були укладені договори № 0549/08-ЦЮ на капітальний ремонт з продовженням терміну служби до 6 років і № 0550/08-ЦЮ на капітальний ремонт вантажних вагонів.

Відповідно до умов вказаних договорів, виконавець відповідач у справі зобовязується виконати капітальний ремонт вантажних вагонів Укрзалізниці.

На момент укладення договору № 0549/08-ЦЮ загальна сума договору складала 57892716 грн. 00 коп., а договору № 0550/08-ЦЮ 129327804 грн. 00 коп.

За період з 08.08.2008 по 11.12.2008 ДАЗТ «Укрзалізниця»для виконання ремонтних робіт на ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод»були подані 705 вантажних вагонів по договору № 0549/08-ЦЮ та 502 вантажних вагона по договору № 0550/08-ЦЮ, про що свідчать відповідні приймально-здавальні відомості.

Протягом 2008-2009 року позивачем на адрес відповідача направлялися листи та телеграми за якими зазначалося про необхідність відставлення у довгостроковий запас піввагонів потребуючих капітального ремонту. Відповідачем, на виконання умов зазначених договорів виконувалися певні роботи з ремонту вагонів, які позивачем оплачені не були. Відповідач звертався до позивача з вимогами щодо направлення компетентного представника для оформлення акту виконаних робіт щодо залишку вагонів з метою їх передачі, але позивач представника не направив, у звязку з чим спірні вагони і на цей час знаходяться на території відповідача.

Також відповідач вважає, що в даному випадку не відбулося безпідставного набуття майна, що належить позивачу, оскільки вагони були передані для капітального ремонту на підставі укладених між сторонами договорів.

Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні пояснення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

08.08.2008 між сторонами у справі були укладені договори № 0549/08-ЦЮ і № 0550/08-ЦЮ на капітальний ремонт вантажних вагонів.

Згідно п. 1.1 договору зазначених договорів відповідач взяв на себе зобовязання виконати капітальний ремонт вантажних вагонів.

З метою виконання умов договорів позивачем на територію відповідача були представлені відповідні вагони, що потребують ремонту. Передача цих вагонів була оформлена приймально-здавальними відомостями про передачу вантажних вагоні (форма ВУ-71).

Вантажні вагони, що передані для ремонту були укомплектовані в повному обсязі і зауваження з цього приводу з боку відповідача відсутні.

Однак, відповідач в порушення умов договорів, зобовязання із ремонту та поверненню вагонів в повному обсязі не виконав та повернув не всі вагони, що були передані за відповідними актами.

Залишок вагонів знаходиться у відповідача в розукомплектованому стані, що підтверджується актом перепису, який підписаний сторонами без доповнень та зауважень.

У звязку із невиконанням відповідачем зобовязань за договорами, позивач направляв останньому листи з проханнями повернути відповідні вагони.

Строк дії договору № 0550/08-ЦЮ від 08.08.2008 закінчився 30.06.2009, а договору № 0549/08-ЦЮ 31.12.2009. Тобто на думку позивача, на цей момент відповідач безпідставно набув та зберігає у себе вагони, що є власністю позивача. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду із даним позовом, який зокрема обґрунтовує посиланням на ст. ст. 1212, 1213 ЦК України. Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві і доповненнях до відзиву та вказаних вище.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

08.08.2008 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) - «Замовник»(позивач у справі) та Товариством з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод»- «Виконавець»(відповідач у справі) був укладений договір № 0549/08-ЦЮ на капітальний ремонт вантажних вагонів з продовженням терміну служби до 6 років з відповідними додатками та додатковими угодами до нього.

Згідно п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання виконати капітальний ремонт вантажних вагонів з продовженням терміну служби до 6 років.

Згідно розділу 2 договору приймання вантажних вагонів у ремонт здійснюється на території виконавця з оформленням приймально-здавальної відомості про передачу вантажних вагонів на завод (форма ВУ-71) та інших відповідних документів.

Приймання вантажних вагонів після капітального ремонту здійснюється на території виконавця з підписанням повідомлення про випуск вагонів з ремонту (форма ВУ-36М), акта про виконання робіт по модернізації вантажних вагонів (форма ВУ-48) та акту ОЗ-2 (УЗ) оформленого в визначеному порядку.

Згідно розділу 3 договору виконавець зобовязаний прийняти вагони у ремонт та виконати ремонт в узгоджених обсягах.

Замовник, в свою чергу, зобовязаний прийняти вантажні вагони від виконавця після ремонту та оплатити вартість ремонту.

Згідно п. 10.11 термін дії договору визначений до 31.01.2009., додатковою угодою №2 від 02.03.2009 строк дії договору було продовжено до 30.06.2009.

Також, 08.08.2008 між сторонами у справі був укладений договір № 0550/08-ЦЮ, на капітальний ремонт вантажних вагонів, за умовами якого замовник позивач у справі доручає, а виконавець відповідач у справі приймає на себе зобовязання виконати капітальний ремонт вантажних вагонів, з відповідними додатками та додатковими угодами до нього.

Зазначений договір містить аналогічні положення як і договір № 0549/08-ЦЮ.

Згідно п. 10.1 договір № 0550/08-ЦЮ діє до 31.01.09.

У відповідності до умов вказаних договорів позивач передавав, а відповідач приймав та здійснював ремонт відповідних вагонів. В той же час, на момент звернення позивачем до суду на території відповідача залишилися вагони: №№ 60627981, 60873676, 65383481, 65944670, 66238635, 66241019, 66766031, 66932823, 66932864, 66933003, 66933342, 66933359, 66933557, 66933565, 66933573, 66933870, 44482735, 44928323, 44932648, 60320132, 61354353, 63729313, 64580533, 65309502, 65520264, 65426317, 65755514, 65772253, 65781304, 66061524, 66065632, 6606666, 66232737, 66286410, 66372509, 66474370, 66484585, 66557141, 66570920, 66576489, 66606351, 66634726, 66685959, 66698028, 66698630, 66708462, 66724866, 66724873, 66734708, 66767419, 67156042, 67157222, 67157735, 67162958, 67164368, 67168369, 67174904, 67179150, 67180323, 67181925, 67183715, 67183830, 67185009, 67185314, 67186973, 67187575, 67191858, 67194704, 67350314, 67352112, 67352211, 67354639, 67356378, 67358010, 67358606, 67359802, 67362004, 67364935, 67364968, 67366641, 67368100, 67371013, 67372953, 67373217, 67376640, 67376665, 67377705, 67379560, 67380410, 67380618, 67380915, 67384156, 67387217, 67387746, 67387936, 67389171, 67396077, 67396887, 67557538, 67612341, 67612556, 67613075, 67613448, 67613950, 67614123, 67894287, 66112723. Вказаний факт підтверджений актом від 02.11.2010 та не оспорений сторонами.

На думку позивача, відповідач безпідставно утримує зазначені вагони та повинен повернути їх на підставі ст.ст.1212, 1213 ЦК України в укомплектованому стані.Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.Як вже зазначалося, позивач в обґрунтування позову, посилається на приписи статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, у звязку з чим слід зазначити, що наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави унормовано Главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За приписами статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість. Набуття або збереження майна полягає не тільки в отриманні речі або сукупності речей, а й в отриманні майнових прав та обов'язків. Набуття має місце в разі, коли в набувача виникає право на майно. Фактичне володіння майном не створює набуття. Збереження майна має місце тоді, коли одна особа виконала зобов'язання іншої, прийняла на себе зобов'язання замість іншої особи або понесла видатки, які має нести особа, що зберегла майно. Набуття або збереження майна в будь-якому випадку має бути безпідставним. Безпідставність полягає в тому, що придбання або збереження майна відбувається без правових підстав, встановлених не тільки договором, а й адміністративним актом та одностороннім правочином.

Разом з цим, цивільним законодавством передбачено, що набуття або збереження майна за рахунок іншої особи може в деяких випадках відбуватися відповідно до договору або закону, а відтак зобов'язання з безпідставно набутого майна не виникають.

В силу положень ст. 1212 ЦК України обов'язковими умовами існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із безпідставним збагаченням, є :

по-перше, набуття або збереження майна, це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Як було наведено вище, спірні вагони передані позивачем відповідачу для ремонту на підставі відповідних договорів. Тобто, в даному випадку відсутня безпідставність отримання спірного майна.

Крім цього, відповідач не заперечує, що вагони належать позивачу та не проти передачі їх останньому, про що в тому числі свідчать і звернення відповідача до позивача про необхідність прибуття повноважного представника та оформлення відповідних документів.

Також із матеріалів справи вбачається, що власно позивач звертався до відповідача з листами (в тому числі: лист від 09.07.2009 № 25/131, телеграма від 15.01.2009), за якими зазначав, що оскільки термін випуску вагонів з ремонту скінчився, вагони прийматися з ремонту не будуть.

В даному випадку, відповідач взагалі не набув спірні вагони, вони лише знаходяться на території останнього з метою проведення капітального ремонту.

З огляду на наведені вище обставини слід зазначити, що положення ст. ст. 1212, 1213 ЦК України до даних правовідносин, що виникли між сторонами, застосовуватись не можуть.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 23.03.2011 по справі № 4-27/53-09-2240, від 21.04.2011 по справі № 2-2/9081-2008, від 18.05.2011 по справі № 30/290-09.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача.

В той же час, позивачу слід повернути з державного бюджету зайво сплачене за платіжним дорученням № 5166 від 02.09.2011 державне мито в сумі 4255 грн. 12 коп.

На підставі викладеного ст.ст. 1212, 1213 ЦК України та керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути Державній адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця», м. Київ, вул. Тверська, 5, код 00034045, з Державного бюджету України державне мито в сумі 4 255 грн. 12 коп., зайво сплачене за платіжним дорученням № 5166 від 02.09.2011. Повернення здійснити на підставі даного рішення, засвідченого печаткою суду. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 13.12.2011.

Суддя Т.А.Василенко