Рішення № 19893173, 21.11.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.11 Справа № 8/607пд

За позовом Прокурора м. Ровеньки Луганської області в інтересах держави в особі Ровеньківської міської ради, м. Ровеньки Луганської області,

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ровеньки Луганської області, -

про розірвання договору оренди,

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності учасників розгляду спору:

від прокурора (заявника) Шидлаускас П.В. прокурор відділу, - посвідчення № 214 від 07.10.2011 року;

від позивача ОСОБА_3 головний спеціаліст-юрисконсульт управління економіки та комунальної власності, - довіреність №14 від 25.01.2011 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимогу про розірвання договору оренди не житлових приміщень №71, укладеного 01.01.1998 року, з посиланням на порушення орендарем Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі ПП ОСОБА_1.) умов названого договору.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 09.01.2008 року до 22.01.2008 року у звязку з неявкою відповідача; з 22.01.2008 року до 08.02.2008 року; з 08.02.2008 року до 19.02.2008 року; з 19.02.2008 року до 11.03.2008 року; з 11.03.2008 року до 21.03.2008 року та з 21.03.2008 року до 08.04.2008 року у звязку з необхідністю надання сторонам можливості надати до справи додаткові докази.

19.02.2008 року позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову (вих. № 37 від 18.02.2008 року), згідно якій, посилаючись на порушення орендарем умов пункту 4.2.7 вищезгаданого договору № 71 від 01.01.1998 року, тобто на факт неповернення орендарем на користь орендодавця орендованого приміщення після закінчення терміну дії договору, - просить суд зобовязати орендаря звільнити орендоване приміщення площею 177,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с.120-121).

Ухвалою суду від 19.02.2008 року відмовлено у прийнятті цієї заяви з посиланням на те, що вона суперечить приписам ст. 22 ГПК України, а саме: у такий спосіб позивач змінив і підставу, і предмет позову, що є неприпустимим.

На підставі клопотань сторін від 19.02.2008 року термін судового розгляду даної справи продовжено на 1 місяць, - до 21.03.2008 року.

21.03.2008 року від прокурора (заявника) надійшла заява про уточнення позовних вимог (вих. № 1439 вих.-08 від 19.03.08 року), згідно якій він, не змінюючи підстав позову, просить суд:

розірвати договір №71 оренди не житлових приміщень, укладений між сторонами 01.01.2008 року;

зобовязати відповідача звільнити займане не житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с.145-146).

Судом прийнято це уточнення позовних вимог, у звязку з чим предметом позову з вказаної дати є дві вищезазначені вимоги.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.04.2008 року провадження по даній справі було зупинено на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України - до розгляду апеляційним судом Луганської по суті апеляційної скарги прокурора міста Ровеньки Луганської області по справі № 22ц-1704/08.

19.10.2009 року від позивача до суду надійшов лист за вих. № 250 від 14.10.2009 року, в якому він повідомив про те, що обставини, які були підставою для зупинення провадження по справі, відпали, та просив суд поновити останнє.

Ухвалою суду від 22.10.2009 року провадження по справі поновлено.

03.11.2009 року його було зупинено на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України - до розгляду Ровеньківським міським судом Луганської області по суті справи №2-3769/2007 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права власності.

29.07.2010 року провадження у справі було поновлено у звязку з необхідністю продовження терміну її розгляду.

Заступником голови господарського суду Луганської області ОСОБА_7 ухвалою 29.07.2010 року термін розгляду справи продовжено на 1 місяць до 30.08.2010 року.

29.07.2010 року провадження у справі зупинено на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України.

Ухвалою суду від 31.01.2011 року провадження по справі поновлено.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 31.01.2011 року до 17.02.2011 року; з 17.02.2011 року до 03.03.2011 року та з 03.03.2011 року до 17.03.2011 року з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

На підставі заяви позивача від 03.03.2011 року термін розгляду справи продовжено на 15 днів до 19.03.2011 року.

Ухвалою суду від 17.03.2011 року провадження по ній було зупинено на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України, - до розгляду Апеляційним судом Луганської області апеляційної скарги по справі №2-3769/2007 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права власності.

Провадження по справі поновлено 21.11.2011 року.

До початку судового засідання 21.11.2011 року від прокурора та позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні вони заявлені вимоги підтримали у повному обсязі.

Крім того, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (вих. № б/н від 21.11.2011 року), згідно якій уточнив, що просить суд зобовязати відповідача звільнити кімнати 1-5 загальною площею 177,3 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Прокурор погодився з цим уточненням.

Суд, враховуючи, що вказана заява не суперечить приписам ст. 22 ГПК України, прийняв її та врахував при вирішенні спору по суті.

Відповідач до судового засідання не зявився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (том 2, а.с.115).

Згідно запереченню проти позову від 08.02.2007 року за вих. № б/н відповідач його не визнав, пославшись на те, що спірне приміщення належить йому на праві власності (том 1, а.с.61-62).

Прокурор та позивач не заперечили проти розгляду справи у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, враховуючи, що термін судового розгляду справи закінчується 22.11 2011 року, що унеможливлює подальше відкладення її розгляду, керуючись приписами ст. ст. 4-3,ч.3 ст. 22, ст.ст.32-35, 43, 69 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши прокурора та позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.01.1998 року між Відділом міського комунального господарства Ровеньківської міської ради (орендодавець) (том 1, а.с.107-111) та відповідачем (орендар) у простій письмовій формі укладено договір №71 оренди не житлових приміщень, відповідно до якого з метою ефективного використання майна, що перебуває у комунальній власності, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду не житлове приміщення загальною площею 180,1 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п1.1), для використання його в якості торгової точки (п.1.2).

Передача вказаного майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно (п.2.1).

Передача орендарем орендованого приміщення в суборенду без дозволу орендодавця не допускається (п.2.7).

Орендар зобовязаний використовувати орендоване майно відповідно до умов договору (п.4.2.1).

Після закінчення терміну дії договору, у разі, якщо відсутня згода на його продовження, або у разі його дострокового розірвання, орендар зобовязаний у 15-денний термін повернути його орендодавцю у повному порядку на підставі акту приймання-передачі (п.4.2.7).

Договір діє з 01.01.1998 року по 01.01.2008 року (п.7.1).

Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін, за рішенням арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань або за інших підстав, передбачених чинним законодавством (п.7.4) (том 1, а.с.9).

Акт приймання-передачі предмету оренди до справи не надано, але відповідач не заперечив та не спростував факт передачі йому спірного приміщення.

Сторони уклали низку додаткових угод до основного договору (том 1, а.с.10-15), при цьому згідно додатковій угоді:

від 01.06.1999 року - предметом договору є не житлове приміщення загальною площею 177,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с.11);

від 01.07.2002 року згідно повноважень, наданих Ровеньківською міською радою (том 1, а.с.70-78;79-80;98-106), орендодавцем є Управління економіки та комунальної власності Ровеньківської міської ради, а предметом договору - не житлове приміщення загальною площею 177,3 кв. м, вартістю 10500,00 грн., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с.12).

Наявними у справі доказами підтверджено, що термін дії договору не продовжено, тобто він закінчився 01.01.08 року (том 1, а.с.9;122-124), але відповідач орендоване приміщення не звільнив (том 1, а.с.125; том 2, а.с.45-47; та ін.).

Як вбачається з доданих до справи доказів, рішенням Ровеньківської міської ради від 23.03.2004 року № 14/566 затверджено Положення про оренду майна, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Ровеньки.

Згідно п.2.1 цього Положення обєктами оренди є майно, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Ровеньки.

Контроль за виконанням зобовязань за договором оренди комунального майна в інтересах територіальної громади міста покладається на орендодавця (п.9.1), який у випадку невиконання або неналежного виконання орендарем зобовязань за договором оренди комунального майна зобовязаний оперативно вжити заходів по захисту прав та інтересів територіальної громади міста Ровеньки (п.9.2) (том 1, а.с. 89-95).

Рішенням виконкому Ровеньківської міської ради від 18.04.2000 року № 97/3 ПП ОСОБА_1 надано дозвіл на укладення договору суборенди на приміщення площею 30м2, яке знаходиться за вищевказаною адресою (том 1, а.с.17).

01.06.2006 року ПП ОСОБА_1 (орендодавець) та ДП "Николь" (орендар) у простій письмовій формі, без посилання на відповідні правові підстави та докази надання згоди власником в особі Ровеньківської міської ради, уклали договір оренди не житлового приміщення, відповідно до якого орендодавець, якому "належить не житлове приміщення площею 24,0 кв. м", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, передав, а орендар прийняв його для цілодобового використання в якості залу ігрових автоматів та букмекерської каси (п.1.1), терміном на 11 місяців 25 днів (п.6.4) (том 1, а.с.18-19).

Ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 на момент укладення вищеназваного договору від 01.06.06 року була власником та орендодавцем (а не орендарем) вказаного у ньому майна, спростовується рішенням Ровеньківської міської ради від 26.07.05 року №27/1143, яким затверджено Реєстр обєктів комунальної власності територіальної громади міста Ровеньки, до складу якого входить також цокольна частина будинку по АДРЕСА_1 площею 905,1 кв.м (п.73 додатку до рішення) (том 2, а.с.2-22).

11.11.06 року власник переданого в оренду майна, використовуючи підпорядковане йому Комунальне підприємство "ЖЕК", згідно повноважень, наданих останньому Ровеньківською міською радою (том 1, а.с.31-36;81-86;87-88), здійснив перевірку стану виконання ПП ОСОБА_1 умов вищезгаданого договору оренди №71 від 01.01.1998 року та виявив факти:

відсутності у орендованому приміщенні торгової точки;

передачі орендарем ПП ОСОБА_1 у суборенду на користь ДП "НікОль" приміщення площею 91,98 м2 (замість 24,0 м2 згідно вищезгаданому договору від 01.06.06 року);

розміщення у цьому ж приміщенні на площі в 78,1 м2 букмекерської контори "Фаворит", - про що того ж дня було складено відповідний акт, з яким була ознайомлена ПП ОСОБА_1 (том 1, а.с.21).

На вимогу орендодавця орендар виявлені порушення не усунув (том 1, а.с. 22-26).

Під час повторної перевірки стану виконання орендарем умов спірного договору були виявлені ті ж самі порушення, про що 30.07.07 року орендодавець склав відповідний акт (том 1, а.с.28).

Прокурор (заявник) та позивач в ході розгляду цього спору стверджували, що, незважаючи на ці факти, орендодавець не вжив належних заходів до захисту охоронюваних законом прав та інтересів територіальної громади міста Ровеньки, що змусило до їх вжиття прокурора міста Ровеньки та Ровеньківську міську раду (том 1, а.с.45-46;52;57-58;59-60;66-67;129-130;131;132;141; том 2, а.с.71-73;74; та ін.).

Як вбачається з наявних у справі доказів, ПП ОСОБА_1 звернулася до Ровеньківського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права власності (справа №2-3769/2077 рік).

Рішенням названого суду від 07.12.2007 року за ПП ОСОБА_1 було визнано право власності на магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1 що раніше іменувався магазин №6 (том 1, а.с.63-64), - при цьому з вказаного рішення неможливо дійти висновку щодо площі цього приміщення та інших його ідентифікуючих особливостей (точного місцезнаходження цього приміщення у будівлі по АДРЕСА_1 (поверх та т.і.); кількість кімнат у приміщенні і т.д.).

25.12.2007 року Комунальним підприємством "Ровеньківське бюро технічної інвентаризації" (далі КП "РБТІ") була здійснена державна реєстрація права власності ПП ОСОБА_1 на обєкт нерухомого майна у вигляді не житлового приміщення магазину, який знаходиться за адресою: м. Ровеньки, АДРЕСА_1, приміщення 104, - що підтверджується витягом № 17209832 (том 1, а.с.64).

На підставі припису прокурора міста Ровеньки (вих.№716вих-08 від 09.02.2008 року) (том 1, а.с.132) державна реєстрація права власності на обєкт нерухомого майна, про який йдеться у попередньому абзаці цього рішення, КП "РБТІ" скасована (вих. №14 від 18.02.2008 року) (том 1, а.с.133-134;том 2, а.с. 51).

Рішенням виконкому Ровеньківської міської ради від 20.01.2009 року № 5/2 за територіальною громадою міста Ровеньки в особі Ровеньківської міської ради визнано право власності на вбудоване не житлове приміщення цокольного поверху багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 приміщення №103 (том 2, а.с.52), що документально підтверджується:

свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим тим же виконавчим комітетом 27.01.2009 року, у якому сказано, що обєктом нерухомого майна є не житлове приміщення, вбудоване у цокольний поверх багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, прим.103, загальною площею 659,6 м2, стіни залізобетон; перекриття залізобетон (том 2, а.с.44);

витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно №21828435 від 10.02.2009 року (том 2, а.с.53).

Ухвалою Верховного Суду України від 15.07.2009 року вищезгадане рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 07.12.2007 року (справа №2-3769/2007 рік) скасоване, справу спрямовано до суду першої інстанції на новий розгляд (том 2, а.с.40-42).

За результатами нового розгляду того ж спору рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області від 02.12.2010 року (справа № 2-91/2010 рік) позов задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на н не житлове приміщення магазину площею 177,3 кв.м, розташованого у цокольному поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 103, загальною площею 659,6 кв.м (том 2, а.с.65-67).

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 28.07.2011 року вищезгадане рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 02.12.2010 року (справа №2-91/2010 рік) скасоване, у позові ОСОБА_1 відмовлено повністю (том 2, а.с.107-109); рішення набрало законної сили.

Про причини та підстави для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави в особі Ровеньківської міської ради сказано вище у цьому рішенні.

Як зазначено у ст. 2 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, яка діяла на день подання цього позову до господарського суду), - місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Одними з засад місцевого самоврядування є принципи законності та судового захисту прав місцевого самоврядування (ст.4 Закону).

До системи місцевого самоврядування, між іншим, входять територіальна громада та сільська, селищна, міська ради (ст.5 Закону).

На підставі цього рішення КП "РБТІ"

Як зазначено у частині 1 ст. 10 названого Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону, а згідно частині 5 цієї статті від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 17 Закону встановлено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

В силу статті 25 Закону "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пунктів 31-32 ч.1 ст. 26 названого Закону до виключної компетенції міських рад належить питання управління комунальним майном та прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління таким майном.

Частинами 1 та 2 ст. 54 Закону визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Згідно ч.1 ст. 60 Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, - при цьому згідно ч.5 цієї статті органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

З урахуванням вищевикладеного, у т.ч. причин звернення з цим позовом до суду, прокурор правомірно визначив Ровеньківську міську раду як орган місцевого самоврядування, права якого порушено, та визначив її позивачем по справі.

ІІ. Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З обставин справи та наявних у ній доказів відомо, що термін дії спірного договору №71 оренди не житлових приміщень закінчився 01.01.2008 року, - тобто станом на день вирішення цього спору по суті відсутній його предмет щодо даної вимоги, з огляду на що провадження по справі у цій частині підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Як зазначено у пункті 11 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При вирішенні спору в частині зобовязання відповідача звільнити орендоване приміщення суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що станом на день вирішення спору по суті орендоване приміщення відповідачем не звільнено.

Термін дії договору оренди закінчився 01.01.2008 року.

Згідно п.4.2.7 договору після закінчення терміну його дії, у разі, якщо відсутня згода на його продовження, або у разі його дострокового розірвання, орендар зобовязаний у 15-денний термін повернути його орендодавцю у повному порядку на підставі акту приймання-передачі.

Відповідач не надав доказів виконання ним приписів цього пункту договору.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний термін (частина 1 ст.759 ЦКУ; ст. 2 Закону України від 10.04.1992 року №2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" (далі ЗУ № 2269-ХІІ)).

Правові наслідки припинення договору відповідно до частини 1 ст. 785 Кодексу полягають у тому, що у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Схожу норму містить частина 1 ст. 27 Закону № 2269-ХІІ, а саме: у разі припинення договору оренди орендар зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Інший строк повернення орендованого приміщення, ніж той, що передбачений договором, сторонами додатково узгоджено не було.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязання).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Спосіб захисту порушеного права, обраний прокурором та позивачем, відповідає приписам ст.16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Відповідач не спростував доводи заявника та позивача, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Згідно п.30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 "Про державне мито", який був чинним на час подання позову до суду, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори у разі звернення з позовом до господарського суду в інтересах держави звільнені від сплати державного мита на користь державного бюджету України.

Відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Прокурором на користь позивача заявлено немайновий позов.

Відповідно до п. "б" ч.2 ст. 3 названого Декрету за розгляд господарським судом немайнового спору на користь державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів, тобто 85,00 грн.

З урахуванням обставин справи з відповідача на користь державного бюджету України підлягають стягненню:

державне мито за розгляд немайнового спору 42,50 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. (розділ ІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825).

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16, 258,509,525, 526, 530, 549,560, 610-612, 614, 623, 655, 759,762,795,796 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-35, 43,44, 47-1, 49,69,75, п.11 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобовязати Приватного підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, - після набрання законної сили цим рішенням звільнити не житлове приміщення площею 177,3 кв. м (кімнати 1-5), розташоване у цокольному поверсі багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (сорок два), приміщення 103.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Провадження по справі щодо решти позовних вимог припинити.

4.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, - на користь державного бюджету України на рахунок 31219206700006, банк отримувача: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у м. Луганську, МФО 804013, ОКПО: 24046582, ККД: 22030001, символ звітності банку 206, - судовий збір у сумі 160 (сто шістдесят) грн. 50 коп. (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу); наказ видати Державній податковій інспекції у місті Ровеньки Луганської області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 21.11.2011 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 24 листопада 2011 року.

Суддя А.П.Середа