Рішення № 19893153, 22.11.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.11 Справа № 27/190/2011

Суддя Лазненко Л.Л, за участю секретаря судового засідання Дрожанової О. В., розглянув матеріали справи за позовом

Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк Луганської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 7739 грн. 73 коп.

за зустрічним позовом

фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області до Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк Луганської області про повернення отриманих безпідставно коштів

в присутності представників сторін:

від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: представник ОСОБА_2, довіреність № 12-01-152/1413 від 21.09.2011;

від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом: представник не прибув;

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: до господарського суду Луганської області надійшли дві заяви: позовна заява № 12-01-158/1457 від 29.09.2011 про стягнення боргу 3720 грн. 19 коп., 3720 грн. 19 коп. пені, 200 грн. 89 коп. індексу інфляції, 98 грн. 46 коп. 3% річних по договору № 295 від 22.12.2003 (первісний позов, а.с. 2-4) та зустрічний позов у справі від відповідача про повернення отриманих «без достатньої правової підстави коштів»у вигляді стягнутого боргу, пені індексу інфляції та 3% річних, всього 8056 грн. 63 коп. (за рішенням господарського суду Луганської області від 22.07.2010 по справі № 14/156, а.с. 35-37).

Відповідач відзивом № б/н від 24.10.2011 (а.с. 20-22) первісний позов у справі не визнав, посилаючись на те, що між сторонами відсутні господарські зобовязання, у звязку з втратою чинності 01.01.2006 договору № 259 про постачання теплової енергії у гарячій воді, у якому не міститься всіх істотних умов, а саме: порядку вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; порядку перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; порядку контролю та звіту сторін; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядку обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); порядку здійснення ремонту.

Відповідач вважає цей договір недійсним, а позовні вимоги щодо стягнення боргу не підлягають задоволенню.

Окрім цього, відповідач навів суду, що відсутні законні підстави для застосування та стягнення штрафних санкцій, або вони застосовуються лише у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Свій зустрічний позов відповідач підтримає та наполягає на його задоволенні.

Позивач за первісним позовом у справі зустрічний позов не визнав за необґрунтованістю (відзив № 12-03-223 від 22.11.2011).

У судове засідання відповідач не прибув, про наявність поважної причини неявки суд не повідомив, ніяких клопотань не заявив.

Відповідач належним чином сповіщений судом коли, де відбудеться розгляд справи.

Суд визначив можливим розглядати справу по суті вимог за наявними матеріалами без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази, суд встановив наступні обставини.

Згідно договору № 295 від 22.12.2003 ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»поставило теплову енергію в гарячій воді за опалювальний період з 2010 по 2011 на суму 3720 грн. 19 коп. у приміщення, яке займає фізична особа підприємець ОСОБА_1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

За поставлену теплову енергію відповідачу були виставлені наступні рахунки: № 295 від 14.10.2010 за період 2010-2011 на суму 3720 грн. 19 коп.

Позивач свої зобовязання станом на 10.09.2011 за договором № 295 від 22.12.2003 виконав у повному обсязі.

Відповідач за надані послуги не сплатив у повному обсязі, з такого йому була направлена претензія 20.12.2010 вих. № 16-20-497 на суму 3720 грн. 19 коп., однак оплати та відповіді на претензію не було отримано.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України, Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»№ 686 від 22.05.1999 і п. 7.2.3 договору № 295 від 22.12.2003, відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше суми боргу по рахунку.

Позивачем нарахована 3720 грн. 19 коп. пені за період з 23.10.2010 по 22.04.2011, що є обґрунтованим.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора повинен сплатити заборгованість з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних.

Позивачем нарахована 200 грн. 89 коп. індексу інфляції за період прострочення з грудня 2010 по липень 2011., а також 98 грн. 46 коп. 3% річних за період з 23.10.2010 по 09.09.2011.

Суд вважає первісний позов заявленим правомірно, з наявних підстав, має бути задоволеним з віднесенням на відповідача судових витрат, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Що стосується зустрічного позову.

Суд вважає цей позов безпідставним, а доводи є субєктивними та недоведеними з таких обставин.

Договір № 295 від 22.12.2003 про постачання теплової енергії, укладений між сторонами по справі, не визнавався у судовому порядку недійсним, діє.

Відповідно цього договору рішенням господарського суду Луганської області від 20.05.2010 був стягнутий борг з відповідача на користь позивача 3720 грн. 19 коп., 3720 грн. 19 коп. пені, 245 грн. 53 коп. інфляційних витрат, 32 грн. 72 коп. 3% річних, яке залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 15.07.2010.

Судові акти мотивовані порушенням відповідачем договірного зобовязання в частині оплати спожитої теплової енергії в гарячій воді за спірний період.

Відповідач у справі (позивач за зустрічним позовом) оскаржив зазначені судові акти, посилаючись як й у зустрічному позові на порушення Перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також на те, що договірних правовідносин між ним і позивачем в спірному періоді не існувало.

Рішення суду є преюдиціальним фактом, який підтверджує законність договірних відносин.

Безпосередньо сам договір є дійсним з підстав його відповідності спеціальним нормам діючого законодавства, Закону України «Про теплопостачання» та Правилам постачання.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору № 295 від 22.11.2003 постачальник (позивач) зобовязався поставити споживачеві (відповідачу за первісним позовом) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач здійснити оплату отриманої теплової енергії в гарячій воді в порядку та строки, передбачені договором.

Згідно акту включення теплової енергії № 02-837 від 26.10.2010 у будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1, тобто приміщення ФОП ОСОБА_1 теплова енергія була подана.

Система теплопостачання будинку цілісна, а обсяг споживання підтверджений проектною документацією та підписаний ФОП ОСОБА_1 актом вводу автономного опалення в дію від 09.11.2005.

Пунктами 6.2, 6.6 договору передбачений обовязок відповідача оплатити отримані послуги на підставі рахунків позивача не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобовязань та є обовязковим для виникнення сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У 2009-2010 позивач здійснював відповідачеві поставку теплової енергії в гарячій воді на суму 3720 грн. 19 коп.

Касаційна інстанція Вищій господарський суд України постановою від 20.10.2010 по справі № 14/156, яка залишена в силі, зазначив, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано задоволені вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення ним грошового зобовязання.

Щодо посилання відповідача на те, що 01.01.2006 договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 295 втратив чинності у звязку з неприведенням його у відповідність Закону України «Про житлово-комунальні послуги», необхідно зазначити наступне.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).

Дані положення закону узгоджуються з п.п. 10.1, 10.2 договору, якими строк його дії визначено до 22.12.2005 та зазначено про те, що він вважається щорічно пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку його дії не надійде заява однієї із сторін про припинення його дії.

Приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення зазначеному, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) належними та допустимими доказами не доведено припинення дії договору, тому посилання на ту обставину, що договірних правовідносин між ним та позивачем в спірному періоді не існувало, слід залишити поза увагою суду.

Враховуючи на викладене, підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем за зустрічним позовом переплачено 17 грн. 00 коп. державного мита за квитанцією № 924.642.1 від 25.10.2011 (а.с. 38), яка залишена у справі. (Оплачено всього 102 грн. 00 коп.).

Зайво сплачена сума 17 грн. 00 коп. державного мита підлягає поверненню позивачеві (за зустрічним позовом) на підставі даного рішення суду, ствердженою гербовою печаткою господарського суду, згідно п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 93400, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», 94403, м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 00131050, - 3720 грн. 19 коп. боргу, 3720 грн. 19 коп. пені, 200 грн. 89 коп. індексу інфляції, 98 грн. 46 коп. 3% річних, 102 грн. 00 коп. - судових витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу.

3. У задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

4. Судові витрати за зустрічним позовом віднести на позивача за зустрічною позовною заявою.

5. Повернути фізичної особі підприємцю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, 93400, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з Державного бюджету України 17 грн. 00 коп. зайво сплаченої суми державного мита, сплаченої за квитанцією № 924.642.1 від 25.10.2011, яка залишена в матеріалах справи.

Підставою для повернення 17 грн. 00 коп. сплаченої суми державного мита є дане рішення по справі № 27/190/2011, стверджене гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 23.11.2011.

Суддя Л.Л. Лазненко