Рішення № 19890261, 25.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2011 р. Справа № 24/089-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом

Прокурора Ставищенського району Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство»

до

Фермерського господарства «Лотос-плюс»

третя особа,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ставищенська районна державна адміністрація Київської області

про

зобов’язання припинити порушення земельного законодавства та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

за участю представників:

від прокуратури:

Івашин О.Є.

від позивача:

Мірошник М.О.

від відповідача:

Кошель М.В.

від третьої особи:

не з’явились

суть спору:

Прокурор Ставищенського району Київської області звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство»з вимогами про зобов’язання відповідача припинити порушення земельного законодавства та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 10 га в межах адміністративно-територіального підпорядкування Сніжківської сільської ради (за межами населеного пункту).

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що відповідач використовує вищезазначену земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.09.2011 р.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 12 від 21.09.2011 р. (вх. № 12948 від 21.09.2011 р.) про перенесення розгляду справи на інший час у зв’язку з хворобою його представника.

У судовому засіданні 23.09.2011 р. представник прокуратури заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 23.09.2011 р. представник відповідача не з’явився, вимог ухвали суду від 09.09.2011 р. не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 13.10.2011 р.

11.10.2011 р. через загальний відділ канцелярії від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 01.10.2011 р. (вх. № 13924 від 11.10.2011 р.), у якому він проти заявлених позовних вимог заперечує, зокрема, з підстав використання спірної земельної ділянки на основі, укладених з Ставищенською районною державною адміністрацією, угод про користування землею та дозвільної документації на встановлення об’єкту для розміщення торгівельної точки (малої архітектурної форми) на спірній земельній ділянці.

До господарського суду Київської області від прокурора Ставищенського району Київської області надійшла заява про уточнення позовних вимог № 2236вих.11 від 10.10.2011 р. (вх. № 14033 від 13.10.2011 р.), у якій він просить суд: 1) зобов’язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 10 га в межах адміністративно-територіального підпорядкування Сніжківської сільської ради (за межами населеного пункту), розміщеної на а/д Київ-Одеса; 2) зобов’язати відповідача повернути вказану самовільно зайняту земельну ділянку у володіння і користування Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство».

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, суд дійшов висновку, що подана позивачем заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв’язку з чим прийняв її до розгляду.

У судовому засіданні 13.10.2011 р. представник відповідача надав суду клопотання від 13.10.2011 р., у якому просить суд відкласти розгляд справи на інший день або зупинити провадження у даній справі до вирішення пов’язаної з нею справи в порядку адміністративного судочинства за позовом Селянського (фермерського) господарства «Лотос»до Ставищенської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідачем не подано належних доказів, які підтверджують викладені у вищезазначеному клопотанні обставини, зокрема ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження відповідної справи.

За таких обставин, суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.

У судовому засіданні 13.10.2011 р. представник відповідача надав суду рішення № 2 від 14.12.2007 р. «Про внесення змін до Статуту та приведення установчих документів Селянського (фермерського) господарства «Лотос»у відповідність до чинного законодавства», яким було змінено найменування Селянського (фермерського) господарства «Лотос»на Фермерське господарство «Лотос-плюс», що також підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, суд на підставі поданих документів зазначає про зміну найменування відповідача - Селянського (фермерського) господарства «Лотос»на Фермерське господарство «Лотос-плюс».

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2011 р. залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Ставищенську районну державну адміністрацію Київської області, за клопотанням представників прокуратури та позивача продовжено строк вирішення спору у справі № 24/089-11 на п'ятнадцять днів до 25.11.2011 р. та відкладено розгляд справи на 27.10.2011 р.

У судовому засіданні 27.10.2011 р. представник третьої особи надав суду письмові пояснення № 1961/06-20 від 27.10.2011 р., у яких зазначає, що відповідач займає спірну земельну ділянку як землекористувач на підставі укладених із Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області угод про користування землею та договору на продовження терміну користування земельною ділянкою із відшкодуванням збитків (неодержаного доходу).

Присутній у судовому засіданні 27.10.2011 р. представник відповідача надав суду відзив на позов (додатково) від 27.10.2011 р., у якому зазначає додаткові заперечення проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 27.10.2011 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалася перерва до 11.11.2011 р.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 975 від 09.11.2011 р. (вх. № 15413 від 11.11.2011 р.), у якому він в обґрунтування позову просить приєднати до справи в якості письмових доказів певні документи, що додаються.

У судове засідання 11.11.2011 р. повноважний представник третьої особи не з’явився.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 25.11.2011 р.

Присутні в судовому засіданні представники прокуратури та позивача повністю підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та просили суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з мотивів викладених у його відзивах.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча з повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103230150447 вбачається, що уповноважений представник третьої особи отримав ухвалу про відкладення розгляду справи від 11.11.2011 р., тобто був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

У судовому засіданні 25.11.2011 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

19.07.2010 р. та 17.08.2010 р. Державною інспекцією з контролю за використанням та охоронною земель при Управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області було проведено перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства, усунення порушення вимог припису № П0004/1/21 від 14.06.2010 р. на земельній ділянці, яка знаходиться на території Сніжківської сільської ради (за межами населеного пункту), траса Київ-Одеса, права сторона 134 км., за результатами яких складено акти № А0015/1/21, № А0030/1/21.

В ході перевірок було встановлено, що земельна ділянка орієнтованою площею 0, 10 га, що відноситься до земель лісогосподарського призначення та знаходиться на території Сніжківської сільської ради (за межами населеного пункту), траса Київ-Одеса, права сторона 134 км., використовується відповідачем для розміщення малої архітектурної форми та організації торгівлі без документів, що посвідчують право на земельну ділянку, що є порушенням вимог ст. 125 Земельного кодексу України. По факту виявленого порушення було видано припис № П0004/1/21 від 14.06.2010 р. На дату повторної перевірки порушення не усунено, вимоги припису не виконано.

Крім того, 19.07.2010 р. Державною інспекцією з контролю за використанням та охоронною земель при Управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області було видано припис № 0015/1/21 щодо усунення в термін до 17.08.2010 р. виявленого порушення ст. 125 Земельного кодексу України.

Разом з цим, 26.07.2010 р. Державною інспекцією з контролю за використанням та охоронною земель при Управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 10/21, відповідно до якої відповідача визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 289, 00 грн.

13.07.2011 р. Головним управлінням Держкомзему у Київській області було проведено перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства за межами населеного пункту с. Сніжківка, за результатами якої складено акт № А33/01.

В ході перевірки було встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0, 10 га в межах адміністративно-територіального підпорядкування Сніжківської сільської ради (за межами населеного пункту), на землях лісового фонду, для комерційної діяльності. На земельній ділянці розміщено малу архітектурну форму та літню площадку для торговельної діяльності. Правовстановлюючі документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою, відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 1 358, 0469 га, розташована в адмінмежах Сніжківської сільської ради належить на праві постійного користування позивачу - Державному підприємству «Білоцерківське лісове господарство», що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 143213 від 25.06.2009 р., та перебуває у державній власності.

Прокурор, посилаючись на те, що відповідач самовільно займаючи земельну ділянку площею 0, 10 га в межах адміністративно-територіального підпорядкування Сніжківської сільської ради (за межами населеного пункту) на а/д Київ-Одеса, права сторона 134 км., яка перебуває в постійному користуванні позивача, порушує інтереси держави у вигляді позбавлення права володіння і користування спірною земельною ділянкою, просить суд зобов’язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 10 га в межах адміністративно-територіального підпорядкування Сніжківської сільської ради (за межами населеного пункту), розміщеної на а/д Київ-Одеса, права сторона 134 км. та повернути вказану земельну ділянку у володіння і користування позивача, з огляду на ст. 212 Земельного кодексу України

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 2 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з Положенням про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.2008, Держкомзем є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, одним з основних завдань якого є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно п. 7 вказаного Положення Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.

Як вже зазначалося вище, Державною інспекцією з контролю за використанням та охоронною земель при Управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області та Головним управлінням Держкомзему у Київській області 19.07.2010 р., 17.08.2010 р., 13.07.2011 р. було здійснено обстеження земельної ділянки площею 0, 10 га в межах адміністративно-територіального підпорядкування Сніжківської сільської ради (за межами населеного пункту), траса Київ-Одеса, права сторона 134 км., за результатами яких встановлено, що відповідач займає спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів та використовує її для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи держаної влади.

Статтею 17 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим кодексом, відноситься до повноважень місцевих державних адміністрацій.

Згідно із ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України визначено умови надання земельних ділянок у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд відзначає, що землею, яка перебуває у державній власності розпоряджається місцева державна адміністрація шляхом прийняття відповідних рішень про надання зацікавленій особі у користування земельної ділянки.

Крім того, нормами чинного законодавства встановлено необхідність укладення договору оренди земельної ділянки або отримання державного акту на землю.

Спірна земельна ділянка знаходиться на території Сніжківської сільської ради (за межами населеного пункту), траса Київ-Одеса, права сторона 134 км., а тому розпорядження вказаною земельною ділянкою, передача її у власність чи користування громадян та юридичних осіб належать до повноважень Ставищенської районної державної адміністрації Київської області.

Земельна ділянка площею 1 358, 0469 га, розташована в адмінмежах Сніжківської сільської ради, на підставі розпорядження Ставищенської райдержадміністрації від 19.11.2007 р. № 779, надана у постійне користування позивачу - Державному підприємству «Білоцерківське лісове господарство», що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 143213 від 25.06.2009 р., та перебуває у державній власності.

Як встановлено судом, відповідач звертався до Ставищенської районної державної адміністрації Київської області (лист № 12 від 20.08.2007 р.) про виділення в оренду терміном на 49 років земельної ділянки розміром 0, 10 га в межах адміністративно-територіального підпорядкування Сніжківської сільської ради (за межами населеного пункту) на а/д Київ-Одеса для розміщення шиномонтажної дільниці і торговельної точки.

Ставищенська районна державна адміністрація Київської області надала дозвіл відповідачу на на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування об’єкта на земельній ділянці загальною площею 0, 10 га для комерційного використання за рахунок земель лісогосподарського призначення за межами с. Сніжки на території Сніжківської сільської ради Ставищенського району та зобов’язала відповідача подати до управління земельних ресурсів у Ставищенському районі певний перелік матеріалів попереднього погодження місця розташування об’єкта (№ 1050/06-27 від 16.10.2007 р. «Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування об’єкта»).

Пунктом 5 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з п.п. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Разом з тим, судом встановлено, що Ставищенська районна державна адміністрація Київської області рішення про передачу у власність чи користування, в тому числі на умовах оренди земельної ділянки площею 0, 10 га в межах адміністративно-територіального підпорядкування Сніжківської сільської ради (за межами населеного пункту) на а/д Київ-Одеса, права сторона 134 км. на користь відповідача не приймала.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Статтею 25 Закону України «Про землеустрій»визначено види документації із землеустрою, документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Видом документації із землеустрою є, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів про розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 10 га в межах адміністративно-територіального підпорядкування Сніжківської сільської ради (за межами населеного пункту) на а/д Київ-Одеса, права сторона 134 км.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заперечуючи проти позову, посилається на наступне.

26.09.2007 р. на засіданні постійно діючої конкурсної комісії по наданню в оренду земельних ділянок та встановленню орендної плати за них Ставищенської районної державної адміністрації за відповідним клопотанням відповідача (№ 12 від 20.08.2007 р.) було прийнято рішення та рекомендовано голові Ставищенської районної державної адміністрації надати попереднє погодження на збір матеріалів СФГ «Лотос»для розроблення технічної документації на отримання в оренду земельної ділянки комерційного призначення орієнтованою площею 0, 10 га. в межах Сніжківської сільської ради (протокол № 9 від 26.09.2007 р.).

26.09.2007 р. Ставищенська районна державна адміністрація надала дозвіл відповідачу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування об’єкта на земельній ділянці загальною площею 0, 10 га для комерційного використання за рахунок земель лісогосподарського призначення за межами с. Сніжки на території Сніжківської сільської ради Ставищенського району та зобов’язала відповідача подати до управління земельних ресурсів у Ставищенському районі певний перелік матеріалів попереднього погодження місця розташування об’єкта (№ 1050/06-27 від 16.10.2007 р. «Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування об’єкта»).

На виконання вищезазначеного дозволу відповідачем були зібрані наступні матеріали (висновки-погодження): лист № 811 від 15.11.2007 р., наданий позивачем, із розрахунком збитків, що виникнуть при вилученні земель лісового фонду; комісією створеною розпорядженням голови районної державної адміністрації було складено акт обстеження земельної ділянки намічуваної до відведення СФГ «Лотос»для комерційного використання за рахунок земель лісогосподарського призначення на території Сніжківської сільської ради Ставищенського району Київської області від 24.10.2007 р. та додано викопіювання з графічного матеріалу формування території Сніжківської сільської ради та встановлення меж її населеного пункту; Управлінням земельних ресурсів у Ставищенському районі Київської області було надано висновок № 9 від 15.01.2008 р. з погодженням місця розташування об’єкта для розміщення торгівельної точки (термін дії даного висновку було продовжено двічі до 30.12.2011 р.). Аналогічні висновки-погодження та рішення були прийняті та наданні відповідачу Ставищенською районною санітарно-епідеміологічною станцією (висновок № 6 від 24.01.2008 р.), відділом містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Ставищенської райдержадміністрації (висновок № 11 від 02.07.2009 р., термін дії продовжено до 01.01.2012 р.), Сніжківською сільською радою (рішення № 126 від 18.01.2008 р., № 204 від 23.10.2008 р. та № 301 від 26.06.2009 р.), Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації (№ 11/10757/02 та № 3/107756/02 від 11.12.2008 р.).

Крім того, рішенням Сніжківської сільської ради № 287 від 25.03.2009 р. відповідачу надано дозвіл на виготовлення паспорта прив’язки малої архітектурної форми загальною площею 30 кв.м. в адміністративних межах Сніжківської сільської ради за рахунок земель лісогосподарського призначення на 134 км автомагістралі Київ-Одеса. Так, проектною організацією за замовленням відповідача було виготовлено Паспорт на установку малої архітектурної форми –торгівельних павільйонів с. Сніжки Ставищенського району Київської області на 134 км. а/д Київ-Одеса, зазначений паспорт погоджено наступними службами: Головним архітектором Ставищенського району, Головним санітарним лікарем району, начальником відділу пожежно-профілактичної діяльності Ставищенського районного відділу МНС України в Київській області та Сніжківським сільським головою. Вищевказаними службами було відповідним чином погоджено також і Генплат розташування зазначеної малої архітектурної форми. Рішенням Сніжківської сільської ради № 302 від 26.06.2009 р. було надано дозвіл відповідачу на розміщення торгової точки.

В подальшому, 15.06.2009 р. та 16.06.2010 р. між відповідачем та Ставищенською районною державною адміністрацією було укладено угоди про користування землею, за умовами яких Ставищенська районна державна адміністрація надає дозвіл відповідачу на тимчасове використання земельної ділянки за межами населеного пункту на території Сніжківської сільської ради Ставищенського району Київської області загальною площею 0, 10 га для ведення господарської діяльності з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. (угода 1) та з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. (угода 2).

10.05.2011 р. між відповідачем та Ставищенською районною державною адміністрацією було укладено договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу), відповідно до якого районна державна адміністрація, згідно з ст.ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України, п.п. 269.1.2 Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі», керуючись Постановою КМУ від 19.04.1993 р. № 284, погоджується на добровільне відшкодування відповідачем до місцевого бюджету Сніжківської сільської ради збитків (неодержаного доходу), за тимчасове зайняття та фактичне використання без правовстановлюючого документа в 2011 році земельної ділянки лісогосподарського призначення за межами села Сніжки Ставищенського району Київської області площею 0, 10 га до укладення та державної реєстрації договору оренди, але не пізніше 31.12.2011 р.

Згідно з п. 2 договору відповідач зобов’язався розробити документацію із землеустрою та укласти договір оренди земельної ділянки площею 0, 10 га на території Сніжківської сільської ради до 31.12.2011 р.; добровільно відшкодувати місцевому бюджету Сніжківської сільської ради збитки (неодержаний доход) за фактичне використання у 2011 році земельної ділянки без правовстановлюючого документа на території Сніжківської сільської ради площею 0, 10 га в сумі 2 012, 95 грн.

Щодо вищевикладених заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, спірна земельна ділянка належить Державному підприємству «Білоцерківське лісове господарство»на праві постійного користування відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 143213 від 25.06.2009 р., що виданий на підставі розпорядження Ставищенської райдержадміністрації від 19.11.2007 р. № 779.

Зазначена земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 6 ст. 1 Лісового кодексу України земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Статтею 5 Лісового кодексу України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно з ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Статтею 18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Тобто, розміщення торговельної точки на землях лісогосподарського призначення передбачає зміну цільового призначення земельної лісової ділянки.

Крім того, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 р. № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками»з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду.

Таким чином, без надання згоди постійного землекористувача на ім’я власника про вилучення земельної ділянки, без рішення відповідного органу державної влади про вилучення земельної ділянки у землекористувача та надання її в оренду, у відповідача не може бути права на фактичне користування та володіння спірною земельною ділянкою.

Право на оренду і відповідне користування земельною ділянкою виникає на підставі укладеного у встановленому законом порядку договору оренди, за яким між сторонами виникають відповідні права та обов'язки.

Таким чином, оскільки необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання в користування земельної ділянки, то зобов'язання цього органу укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності вказаного рішення суперечить законодавству та порушують права і законні інтереси користувача земельної ділянки. Порушені права позивача підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

З огляду на зазначене, посилання відповідача на укладені з Ставищенською районною державною адміністрацією договори судом не можуть бути взяті до уваги, так як зазначені угоди були укладені без рішення Ставищенської районної державної адміністрації про вилучення земельної ділянки у позивача і передачу спірної земельної ділянки відповідачу в оренду та втратили чинність. Крім того, договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) від 10.05.2011 р., укладений між Ставищенською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Лотос-плюс», за своїми правовими ознаками не є договором оренди земельної ділянки, так як передбачає відшкодування збитків.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" та п. 4.1.3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»передбачено, що ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини першої статті 79 ЗК України. Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України.

З наведеного вбачається, що особа, якій надано дозвільні документи на розміщення об’єкту торгової точки (малої архітектурної форми) у будь-якому випадку повинна узгодити розміщення малої архітектурної форми з власником земельної ділянки, а тому наявність паспорта на розміщення малої архітектурної форми не надає відповідачу право використовувати спірну земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів.

Таким чином, зазначені відповідачем дозвільні документи на розміщення малої архітектурної форми на спірній земельній ділянці не є належним та допустимим доказом на підтвердження права користування, в тому числі на умовах оренди земельною ділянкою площею 0, 10 га в межах адміністративно-територіального підпорядкування Сніжківської сільської ради (за межами населеного пункту), траса Київ-Одеса, права сторона 134 км.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач фактично використовує земельні ділянки площею 0, 10 га в межах адміністративно-територіального підпорядкування Сніжківської сільської ради (за межами населеного пункту), траса Київ-Одеса, права сторона 134 км., на землях лісового фонду, для комерційної діяльності без відповідних правовстановлюючих документів, які повинні бути видані відповідним органом державної влади про її передачу у власність або надання у користування (оренду), та за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки, а отже відповідач всупереч вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України самовільно займає вищевказану земельну ділянку, що згідно статті 212 Земельного кодексу України є підставами для зобов’язання відповідача звільнити наведену вище земельну ділянку.

За таких обставин суд визнає доводи прокурора про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки обґрунтованими, та вважає за необхідне зобов’язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 10 га в межах адміністративно-територіального підпорядкування Сніжківської сільської ради (за межами населеного пункту), розміщеної на а/д Київ-Одеса та повернути вказану земельну ділянку у володіння і користування позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов’язати Фермерського господарства «Лотос-плюс»(09411, Київська область, Ставищенський район, село Василиха, вул. Наумова, буд. 8, ідентифікаційний код - 31345644) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 10 га в межах адміністративно-територіального підпорядкування Сніжківської сільської ради (за межами населеного пункту), розміщеної на а/д Київ-Одеса.

Зобов’язати Фермерського господарства «Лотос-плюс»(09411, Київська область, Ставищенський район, село Василиха, вул. Наумова, буд. 8, ідентифікаційний код - 31345644) повернути вказану самовільно зайняту земельну ділянку у володіння і користування Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» (09113, Київська область, Білоцерківський район, село Дрозди, Урочище «Товста», квартал 50, ідентифікаційний код - 00992119).

4. Стягнути з Фермерського господарства «Лотос-плюс»(09411, Київська область, Ставищенський район, село Василиха, вул. Наумова, буд. 8, ідентифікаційний код - 31345644) в дохід Державного бюджету України 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили .

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Т.В. Лутак

Дата підписання рішення: 29.11.2011 р.