Рішення № 19890148, 22.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2011 р. Справа № 16/156-11

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», м. Біла Церква

про стягнення 37 509,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - особисто;

від відповідача: не зявився.

Обставини справи:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою від 17.10.2011р. (Вх. №суду 4808 від 03.11.2011р.) до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(далі відповідач) про стягнення 32 080,00 грн. основної заборгованості, 2493,01 грн. пені, 1 900,26 грн. інфляційних, 1 036,23 грн. 3% річних, а всього 37 509,50 грн. та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 07.11.2011р. порушено провадження у справі № 16/156-11 та призначено її розгляд на 22.11.2011р. о 10 год. 30 хв.

Представник позивача в судовому засіданні 22.11.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 22.11.2011р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимоги п. 4 ухвали від 07.11.2011 р. про порушення провадження у справі не виконав, а саме письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 07.11.2011р. про порушення провадження (у справі є повідомлення про вручення, згідно якого 11.11.2011р. відповідачем була отримана ухвала суду, про що свідчить підпис на повідомленні). Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

встановив:

Між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 («Постачальник»далі позивач) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(«Покупець»далі відповідач) укладено Договір № 25/633 від 25.08.2010р. (надалі Договір), згідно якого позивач приймає на себе зобовязання передати у власність відповідача товар у кількості, асортименті по ціні, на суму і в строки, зазначені в цьому договорі, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі видаткових документів та підписання їх сторонами.

Згідно п. 3.3 Договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем в кількості, по асортименту та цінах, з моменту підписання повноважними представниками сторін рахунків - фактур або інших передавальних документів постачальника. Здавання приймання товару за кількістю проводиться у присутності уповноважених представників сторін.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 свої договірні зобовязання виконав належним чином та поставив відповідачу товар всього на суму 82 080,00грн., що підтверджується видатковою накладною № 287 від 07.09.2010р. на суму 82 080,00грн. Про приймання товару по вказаній видатковій накладній свідчить підпис представника відповідача ОСОБА_2

Факт надання позивачем та отримання відповідачем (а саме його представником ОСОБА_2) поставленого товару підтверджується наявною в матеріалах справи (доданою до позовної заяви) копією Довіреності на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг») № 599.

Згідно із п. 4.3 Договору, оплата за товар по цьому договору здійснюється шляхом відстрочки платежу 10 календарних днів з моменту отримання партії товару.

Гарантійним листом № 2963 від 31.08.2010р. відповідач просив позивача відпустити йому продукцію в кількості 15 тис. на суму 60000,00 грн. з відстрочкою платежу до 10.09.2011 р. та гарантував оплату поставленого товару.

Як зазначає позивач у позові, відповідач частково оплатив поставку товару в сумі 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4063 від 16.09.2010р. на суму 50000,00 грн.

Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини відповідно до яких позивач надав відповідачу товар, а останній зобовязаний розрахуватись за нього.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати отриманого товару, належним чином не виконав, у звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 32 080,00 грн. (82 080,00грн. 50000,00 грн).

Оскільки відповідач не розрахувався за отриманий товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, в звязку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В результаті невиконання відповідачем зобовязань щодо своєчасної оплати поставленого товару на підставі договору № 25/633 від 25.08.2010р. за ним утворилась заборгованість, яка згідно позовних вимог становить 32 080,00 грн., і станом на момент прийняття рішення є непогашеною.

Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обовязок доказування та заперечування покладається на сторони. Відповідач у судове засідання не зявився (хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, яку відповідач отримав), відзиву або доказів оплати наданого позивачем товару суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 32 080,00грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 32 080,00грн. підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 7.2 Договору, у випадку порушення п. 4.3 Договору, відповідач сплачує пеню позивачу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день від суми прострочки.

Позивачем на підставі п. 7.2 Договору здійснено нарахування пені на суму боргу, розмір якої становить 2 479,39 грн., згідно розрахунку позивача пеня нарахована за період з 18.09.2010р. по 18.03.2011р.

Суд перевірив розрахунок позивача за вказаний період, зазначений розрахунок пені відповідає вимога законодавства та обставинам справи, отже підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

У звязку з простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 1 900,00 грн. за період з жовтня 2010р. по вересень 2011р. та 3% річних в розмірі 1 036,23 грн. за період з 18.09.2010р. по 14.10.2011р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи строки виникнення зобовязання з оплати та суму оплати, період нарахування інфляційних втрат, за який нараховується інфляція з урахуванням заявленого позивачем періоду, вимоги частини 2 статті 625 ЦК України, суд перевірив розрахунок позивача щодо інфляційних втрат і дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 892,72 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 7,28грн. інфляційних втрат (1 900,00 грн. 1 892,72 грн.), суд відмовляє.

Одночасно, перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу, господарський суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 033,59 грн. 3% річних. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 2,64грн. 3% річних (1 036,23 грн. 1 033,59 грн.), суд відмовляє.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково: 32 080,00 грн. основної заборгованості, 2479,39 грн. пені, 1 892,72 грн. інфляційних, 1 033,59 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(09113, Київська область, м.Біла Церква, вул. Матросова, 17, код ЄДРПОУ 08358735, р/р 26006001051773 в ПФ ПАТ «АКБ Банк», МФО 321916) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (12700, АДРЕСА_2, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Житомирському РУ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО НОМЕР_3) 32 080 (тридцять дві тисячі вісімдесят)грн. 00 коп. основної заборгованості, 2 479 (дві тисячі чотириста сімдесят девять) грн. 39 коп. пені, 1 892 (одна тисяча вісімсот девяносто дві) грн. 72 коп. інфляційних, 1 033 (одна тисяча тридцять три) грн. 59 коп. 3% річних, а також 374 (триста сімдесят чотири) грн. 86 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 85 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.О.Христенко