Рішення № 19890147, 09.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2011 р. Справа № 14/153-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не зявились;

від відповідача: не зявились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства „Новокаховський завод плавлених сирів”, м. Нова Каховка, м. Таврійськ, Херсонська область

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Бровари

про стягнення 121073, 35 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ „Новокаховський завод плавлених сирів” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 113443, 69 грн. основної заборгованості, 1 337, 92 грн. пені, 6032, 21 грн. штрафу, 259, 53 грн. 3 % річних. Крім того, позивач у своїй позовній заяві просить суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти ФОП ОСОБА_2 в межах суми позову та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору поставки № НК 64-10 від 30.09.2010 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2011 р. порушено провадження у справі № 14/153-11 за позовом ПАТ „Новокаховський завод плавлених сирів” до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 121073, 35 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 26.10.2011 р.

26.10.2011 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшла заява б/н від 24.10.2011 р. про збільшення позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 113443, 69 грн. основної заборгованості, 2304, 41 грн. пені, 11344, 37 грн. штрафу, 446, 02 грн. 3% річних.

Також, у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його заяви про збільшення позовних вимог.

Заява б/н від 24.10.2011 р. позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

26.10.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 09.11.2011 р.

09.11.2011 р. представник позивача у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, документи, витребувані судом, надав.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № НК 64-10, згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до заявок покупця поставляти товар, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти товар та сплатити його вартість за цінами, зазначеними у відповідній (их) видатковій накладній (их).

Згідно п. 4.2. договору при поставці товару постачальник передає покупцю: видаткову накладну; сертифікат якості; податкову накладну.

Відповідно до п. 4.8. договору грошові кошти при поверненні товару покупцю не повертаються, а зараховуються як оплата за поставку товару майбутніх періодів.

Пунктом 4.9. договору передбачено, що отримання товару здійснюється покупцем особисто або через інших осіб, яких покупець уповноважує отримувати товар від свого імені. Перелік таких осіб із зазначенням зразків їх підписів подасться покупцем постачальнику, узгоджується сторонами та оформлюється у вигляді додатку, що є невідємною частиною цього договору. Передача товару особам, зазначеним у такому переліку вважається належним виконанням постачальником своїх зобовязань щодо поставки товару покупцю При цьому, оформлення жодних інших документів, уповноважуючих на отримання товару (довіреностей, тощо), не вимагаться.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що покупець зобовязаний сплатити вартість поставленого товару на рахунок постачальника зазначений в реквізитах цього договору, по факту отримання партії товару, зазначеної у видатковій накладній.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у випадку не проведення звірки взаємних розрахунків у терміни, обумовлені цим договором з вини покупця, розрахунки вважаються звіреними за даними бухгалтерського обліку постачальника та беруться останнім за основу для подальших розрахунків.

Пунктом 12.2. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків - до повною виконання грошових зобовязання; або до розірвання договору у встановленому порядку. У разі якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на один календарний рік і на тих самих умовах.

Одночасно із укладенням договору між сторонами було підписано додаток до договору поставки № НК 64-10 від 30.09.2010 р., у якому ФОП ОСОБА_2 надав перелік уповноважених осіб, що мають право отримувати товар від імені покупця: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

22.11.2010 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду до договору поставки № НК 64-10 від 30.09.2010 р., згідно умов якої сторони дійшли згоди викласти п. 5.1. договору у наступній редакції: „Покупець зобовязаний сплатити вартість поставленого товару на рахунок постачальника, зазначений в реквізитах цього договору, протягом 7 календарних днів з дня отримання партії товару, зазначеної у видатковій накладній.

На виконання умов договору позивачем у період з серпня по вересень 2011 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 113443, 69 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЗНК-005730 від 21.08.2011 р. на суму 42574, 54 грн., видатковою накладною № ЗНК-005780 від 28.08.2011 р. на суму 17747, 57 грн., видатковою накладною № ЗНК-005817 від 04.09.2011 р. на суму 28574, 69 грн., видатковою накладною № ЗНК-005866 від 11.09.2011 р. на суму 24546, 89 грн., наявними в матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обовязок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 113443, 69 грн., що підтверджується договором поставки № НК 64-10 від 30.09.2010 р., видатковою накладною № ЗНК-005730 від 21.08.2011 р. на суму 42574, 54 грн., видатковою накладною № ЗНК-005780 від 28.08.2011 р. на суму 17747, 57 грн., видатковою накладною № ЗНК-005817 від 04.09.2011 р. на суму 28574, 69 грн., видатковою накладною № ЗНК-005866 від 11.09.2011 р. на суму 24546, 89 грн., наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 113443, 69 грн. за договором поставки № НК 64-10 від 30.09.2010 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором поставки № НК 64-10 від 30.09.2010 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з 29.08.2011 р. по 24.10.2011 р. всього на загальну суму 2 304, 41 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у випадку несплати вартості товару в строк, встановлений п. 5.1. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1 % від вартості неснлаченої партії товару за кожен день прострочення оплати. При цьому нарахування пені відбувається протягом всього періоду прострочення виконання зобовязань по сплаті, незалежно від його тривалості.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 2 304, 41 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф, передбачений договором поставки № НК 64-10 від 30.09.2010 р., за прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару всього на загальну суму 11 344, 37 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.3. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків по оплаті товару на строк більш ніж 30 календарних днів, постачальник має право крім пені, передбаченої п. 9.2. цього договору, додатково вимагати від покупця оплати штрафу в розмірі 10 % від вартості несплаченоі партії товару

Розрахунок штрафу від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу від суми основної заборгованості за договором у розмірі 11 344, 37 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з 29.08.2011 р. по 24.10.2011 р. всього на загальну суму 446, 02 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 446, 02 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Також, як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме заборонити накласти арешт на грошові кошти ФОП ОСОБА_2 в межах суми позову та судових витрат.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У звязку із тим, що позивач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку про залишення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Новокаховський завод плавлених сирів” (ідентифікаційний код 00447623) 113 443 (сто тринадцять тисяч чотириста сорок три) грн. 69 (шістдесят девять) коп. основної заборгованості, 2 304 (дві тисячі триста чотири) грн. 41 (сорок одна) коп. пені, 11344 (одинадцять тисяч триста сорок чотири) грн. 37 (тридцять сім) коп. штрафу, 446 (чотириста сорок шість) грн. 02 (дві) коп. 3 % річних та судові витрати 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят пять ) грн. 38 (тридцять вісім) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства „Новокаховський завод плавлених сирів” про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеній у позовній заяві б/н від 04.10.2011 р.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

25 листопада 2011 р.