Рішення № 19890144, 22.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2011 р. Справа № 8/081-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за первісним позовом: фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1,

до відповідача за первісним позовом: дочірнього підприємства Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство», ідентифікаційний код: 35518471, місцезнаходження: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, пл. Соборна, 8/1,

про стягнення заборгованості,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Білоцерківського національного аграрного університету, ідентифікаційний код: 00493712, місцезнаходження: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, пл. Соборна, 8/1,

до відповідача 1 за позовом третьої особи: фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1,

до відповідача 2 за позовом третьої особи: дочірнього підприємства Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчальнодослідне господарство», ідентифікаційний код: 35518471, місцезнаходження: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, пл. Соборна, 8/1,

про визнання договору купівлі продажу від 25.12.2008 року за №46 недійсним,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, особисто, особа якої встановлена за допомогою паспорта серії НОМЕР_2, виданий Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській обл. 10.06.1996 року;

від відповідача за первісним позовом: не з'явився;

від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 23.12.2010 року за №01-12/1214;

від відповідача 1 за позовом третьої особи: ОСОБА_1, особисто, особа якої встановлена за допомогою паспорта серії НОМЕР_2, виданий Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській обл. 10.06.1996 року;

від відповідача 2 за позовом третьої особи: не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом: Позивач за первісним позовом) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до дочірнього підприємства Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство»(далі за текстом: Відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу від 25.12.2008 року за № 46 (далі за текстом: Договір) на загальну суму 40455,28 грн. (сорок тисяч чотириста пятдесят пять гривень 28 коп.), з яких основний борг у сумі 13644,96 грн. (тринадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 96 коп.), штраф у сумі 682,25 грн. (шістсот вісімдесят дві гривні 25 коп.), 27-м процентів річних від простроченої суми у сумі 8851,99 грн. (вісім тисяч вісімсот пятдесят одна гривня 99 коп.) та інфляційні нарахування у сумі 17276,14 грн. (сімнадцять тисяч двісті сімдесят шість гривень 14 коп.).

Позивач за первісним позовом свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач за первісним позовом порушуючи умови Договору купівлі-продажу від 25.12.2008 року за № 46 не здійснив оплату придбаних у Позивача за первісним позовом паливно-мастильних матеріалів, в звязку з чим у Відповідача за первісним позовом виникла заборгованість перед Позивачем за первісним позовом за Договором на загальну суму 40455,28 грн. (сорок тисяч чотириста пятдесят пять гривень 28 коп.), яка включає в себе станом на 01.06.2011 року основний борг у сумі 13644,96 грн. (тринадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 96 коп.), штраф у сумі 682,25 грн. (шістсот вісімдесят дві гривні 25 коп.), 27-м процентів річних від простроченої суми у сумі 8851,99 грн. (вісім тисяч вісімсот пятдесят одна гривня 99 коп.) та інфляційні нарахування у сумі 17276,14 грн. (сімнадцять тисяч двісті сімдесят шість гривень 14 коп.).

Ухвалами господарського суду Київської області від 06.06.2011 року порушено провадження у справі № 8/081-11, призначено останню до розгляду на 05.07.2011 року та залучено у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, Білоцерківський національний аграрний університет (далі за текстом: 3-я особа).

29.06.2011 року до суду через канцелярію надійшов позов 3-ї особи - Білоцерківського національного аграрного Університету, зареєстрований за вхідним номером 8801, про визнання недійсним Договору, що укладений між Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом.

Позов 3-ї особи Білоцерківського національного аграрного Університету мотивований тим, що Договір укладений Відповідачем за первісним позовом при відсутності для цього повноважень у Відповідача за первісним позовом.

05.07.2011 року в судове засідання зявився Позивач за первісним позовом, який дав пояснення, первісний позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач за первісним позовом в судове засідання не зявився та про причини неявки не повідомив. В судове засідання зявився представник 3-ї особи, який дав пояснення, проти первісного позову заперечував та просив відмовити в задоволенні первісного позову в повному обсязі. У судовому засіданні 05.07.2011 року суд, заслухавши пояснення Позивача за первісним позовом та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, дійшов висновку про необхідність заміни процесуального статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Білоцерківський національний аграрний університет, на процесуальний статус третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в звязку з чим ухвалою суду від 05.07.2011 року замінено процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Білоцерківського національного аграрного університету, на процесуальний статус третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Ухвалою суду від 05.07.2011 року: - відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про заміну Відповідача за первісним позовом його правонаступником - Білоцерківським національним аграрним університетом, в звязку з тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АС за №545098, Відповідач за первісним позовом із вказаного реєстру не виключений та перебуває в стані припинення підприємницької діяльності; - задоволено заяву фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про відмову від позову в частині стягнення інфляційних збитків за договором купівлі - продажу від 25.12.2008 року № 46 за період з січня 2009 року по березень 2011 року у розмірі 13644,90 грн. (тринадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 90 коп.) та провадження у справі № 8/081-11 у частині стягнення інфляційних збитків за договором купівлі - продажу від 25.12.2008 року № 46 за період з січня 2009 року по березень 2011 року у розмірі 13644,90 грн. (тринадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 90 коп.), - припинено, внаслідок чого загальна сума заборгованості Відповідача за первісним позовом перед Позивачем за первісним позовом за Договором складає 26810,44 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот десять гривень 44 коп.), яка включає в себе станом на 01.06.2011 року основний борг у сумі 13644,96 грн. (тринадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 96 коп.), штраф у сумі 682,25 грн. (шістсот вісімдесят дві гривні 25 коп.), 27-м процентів річних від простроченої суми у сумі 8851,99 грн. (вісім тисяч вісімсот пятдесят одна гривня 99 коп.) та інфляційні нарахування у сумі 3631,24 грн. (три тисячі шістсот тридцять одна гривня 24 коп.). 05.07.2011 року суд за власною ініціативою призначив у справі № 8/081-11 проведення позапланової ревізії фінансово господарської діяльності дочірнього підприємства Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство»за період з січня 2008 року по березень 2011 року, проведення якої доручено Контрольноревізійному управлінню Київської області Державної контрольно ревізійної служби України та зупинено провадження у справі № 8/081-11 до закінчення позапланової ревізії та отримання господарським судом матеріалів ревізії.

25.07.2011 року до господарського суду Київської області через канцелярію суду надійшов лист від Контрольно-ревізійного управління в Київській області Головного контрольно-ревізійного управління України, зареєстрований за вхідним номером 10177, про відмову в проведенні позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство», за період з січня 2008 року по березень 2011 року, в звязку з чим ухвалою суду від 25.07.2011 року поновлено провадження у справі № 8/081-11 та останню призначено до розгляду на 02.08.2011 року. оскільки суди не віднесено законом до безпосередніх ініціаторів позапланових контрольних заходів.

02.08.2011 року в судове засідання зявився Позивач за первісним позовом, який дав пояснення. Відповідач за первісним позовом та 3-я особа в судове засідання не зявились та про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ухвали від 02.08.2011 року направлено до Прокуратури Київської області повідомлення про виявлення ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 210, 364, 365, 367 Кримінального кодексу України разом з копією матеріалів справи № 8/081-11, для проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України, в звязку з чим провадження у справі № 8/081-11 зупинено на час проведення перевірки органами прокуратури.

До господарського суду Київської області через канцелярію суду за вхідним номером 15488 надійшло клопотання Позивача за первісним позовом про поновлення провадження у справі № 8/081-11, в звязку з тим, що за повідомленням господарського суду Київської області в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України прийнято рішення згідно ст. 97 Кримінального процесуального кодексу України про відмову в порушенні кримінальної справи, до якого додано копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.10.2011 року.

Ухвалою суду від 14.11.2011 року провадження у справі № 8/081-11 поновлено та розгляд останньої призначено на 22.11.2011 року.

22.11.2011 року в судове засідання Позивач за первісним позовом, Відповідач за первісним позовом та 3-я особа не зявились і про причини неявки суд не повідомили. У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 22.11.2011 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем за первісним позовом та 3-ю особою пояснення і матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши Позивача та 3-ю особу, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач за первісним позовом порушуючи умови Договору купівлі-продажу від 25.12.2008 року за № 46 не здійснив оплату придбаних у Позивача за первісним позовом паливно-мастильних матеріалів, в звязку з чим у Відповідача за первісним позовом виникла заборгованість перед Позивачем за первісним позовом за Договором на загальну суму 26810,38 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот десять гривень 38 коп.), яка включає в себе станом на 01.06.2011 року основний борг у сумі 13644,90 грн. (тринадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 90 коп.), штраф у сумі 682,25 грн. (шістсот вісімдесят дві гривні 25 коп.), 27-м процентів річних від простроченої суми у сумі 8851,99 грн. (вісім тисяч вісімсот пятдесят одна гривня 99 коп.) та інфляційні нарахування у сумі 3631,24 грн. (три тисячі шістсот тридцять одна гривня 24 коп.).

Проте, суд дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача за первісним позовом є безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав.

Цивільний кодекс України у ст. 6 передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Відповідно до вимог ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор. Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства. Суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Господарський кодекс України у ст. 179 передбачає, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про вищу освіту», вищий навчальний заклад це освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність. Вищий навчальний заклад державної форми власності - це вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади.

Згідно із вимогами ст. 18 Закону України «Про вищу освіту», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки: здійснює аналітично-прогнозтичну діяльність у галузі вищої освіти, визначає тенденції її розвитку, вплив демографічної, етнічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфер, ринку праці на стан вищої освіти, формує напрями взаємодії з іншими ланками освіти, стратегічні напрями розвитку вищої освіти відповідно до науково-технічного прогресу та інших факторів, узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти; бере участь у формуванні державної політики у галузі вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів; розробляє програми розвитку вищої освіти, стандарти вищої освіти; визначає нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення вищих навчальних закладів; здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням вимог стандартів вищої освіти, державне інспектування; здійснює ліцензування та акредитацію вищих навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати; здійснює встановлення відповідності документів про вищу освіту та вчені звання; формує і розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою; сприяє працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів; затверджує статути підпорядкованих йому вищих навчальних закладів та вищих навчальних закладів приватної форми власності; погоджує статути вищих навчальних закладів державної форми власності, підпорядкованих іншим центральним органам виконавчої влади, вищих навчальних закладів, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, та вищих навчальних закладів комунальної форми власності; організовує вибори, затверджує та звільняє з посад керівників підпорядкованих йому вищих навчальних закладів; погоджує затвердження на посаду керівників вищих навчальних закладів комунальної і приватної форм власності; організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань; разом з іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади комунальної форми власності, забезпечує реалізацію державної політики у галузі вищої освіти і здійснює контроль за втіленням державної політики у галузі вищої освіти, дотриманням нормативно-правових актів про вищу освіту в усіх вищих навчальних закладах незалежно від форми власності і підпорядкування; здійснює інші повноваження, передбачені законом. Інші центральні органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, спільно із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки: беруть участь у здійсненні державної політики у галузі вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів; беруть участь у здійсненні ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів; сприяють працевлаштуванню випускників підпорядкованих їм вищих навчальних закладів; здійснюють контрольні функції за дотриманням вимог щодо якості вищої освіти; організовують вибори, затверджують та звільняють з посади керівників вищих навчальних закладів; затверджують за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки статути підпорядкованих їм вищих навчальних закладів; здійснюють інші повноваження, передбачені законом. Акти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, вищих навчальних закладів незалежно від форм власності.

Закон України «Про вищу освіту», у ст. 21 передбачає, що повноваження власника (власників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються в межах законів статутом вищого навчального закладу. Власник (власники) вищого навчального закладу: розробляє статут вищого навчального закладу; організовує ліцензування вищого навчального закладу; призначає керівника вищого навчального закладу на умовах контракту відповідно до цього Закону; здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу; здійснює контроль за дотриманням умов, передбачених рішенням про заснування вищого навчального закладу; приймає рішення про реорганізацію або ліквідацію вищого навчального закладу; здійснює інші повноваження, передбачені законом. Власник (власники) здійснює (здійснюють) права, передбачені частиною першою цієї статті, щодо управління вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу). Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) може делегувати свої повноваження керівникові або вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Цей же Закон у ст. 23 передбачає, що вищий навчальний заклад є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Вищий навчальний заклад згідно із законом може виступати засновником (співзасновником) інших юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-виробничої діяльності вищого навчального закладу. Акредитовані вищі навчальні заклади у встановленому порядку можуть створювати навчальні та навчально-науково-виробничі комплекси, які є добровільними об'єднаннями. Всі учасники комплексу зберігають статус юридичних осіб. У вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності кількість студентів, прийнятих на перший курс на навчання за державним замовленням, повинна становити не менше ніж 51 відсоток від загальної кількості студентів, прийнятих на навчання на перший курс.

Закон України «Про управління об'єктами державної власності»у ст. 6 передбачає, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: 1) приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності; 2) ініціюють створення господарських структур, розробляють проекти їх установчих документів; 3) затверджують статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, і господарських структур та здійснюють контроль за їх дотриманням; 4) укладають і розривають контракти з керівниками державних підприємств, установ, організацій і господарських структур та здійснюють контроль за їх виконанням; 5) розробляють стратегію розвитку державних підприємств і господарських структур; 6) затверджують річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3 - 5 років) державних підприємств і господарських структур, що належать до сфери їх управління, та здійснюють контроль за їх виконанням у встановленому порядку; 7) проводять моніторинг фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів підприємств, що належать до сфери їх управління; 8) забезпечують проведення щорічних аудиторських перевірок окремо визначених державних підприємств і господарських структур; 9) визначають посадових осіб, відповідальних за стан фінансово-господарської діяльності одного або кількох державних підприємств (далі - відповідальний представник органу, уповноваженого управляти об'єктами державної власності); 10) здійснюють контроль за діяльністю господарських структур; 11) ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; 12) здійснюють управління казенними підприємствами відповідно до законодавства; 13) здійснюють управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 14) передають функції з управління об'єктами державної власності господарським структурам та уповноваженим особам, укладають з ними договори доручення і здійснюють контроль за ефективністю їх виконання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 15) виявляють державне майно, яке тимчасово не використовується, та вносять пропозиції щодо умов його подальшого використання; 16) приймають рішення про подальше використання державного майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі корпоратизації; 18) погоджують передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передачу об'єктів комунальної власності в державну власність; у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; 20) погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні; 21) організовують і проводять конкурси з визначення керівників державних підприємств, установ та організацій; 22) забезпечують відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними підприємствами, господарськими структурами; 23) забезпечують надання розпоряднику Єдиного реєстру об'єктів державної власності інформації про наявність і поточний стан майна об'єктів державної власності та будь-які зміни в їх стані; 24) забезпечують приведення у відповідність із законодавством установчих документів та внутрішніх положень державних підприємств, господарських структур; 25) забезпечують проведення інвентаризації майна державних підприємств, господарських структур відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку; 27) забезпечують збереження установчих документів, наказів та протоколів засідань відповідних виконавчих органів державних підприємств, господарських структур; 28) забезпечують оформлення прав на земельні ділянки (у разі відсутності необхідних документів) та уточнення меж земельних ділянок державних і казенних підприємств; 29) здійснюють уточнення складу виробничих потужностей мобілізаційного призначення та обсягів запасів мобілізаційного резерву з урахуванням доцільності їх подальшого збереження; 30) надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі; 31) контролюють виконання орендарями інвестиційних і технічних програм розвитку орендованих об'єктів державної власності, якщо такі передбачені договором оренди; 32) організовують контроль за використанням орендованого державного майна; 33) погоджують з Фондом державного майна України плани реструктуризації та санації об'єктів державної власності в разі створення за їх участю нових суб'єктів господарювання; 34) забезпечують розроблення умов реструктуризації та санації державних підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; 35) забезпечують управління і збереження матеріальних носіїв секретної інформації та здійснення заходів щодо охорони державної таємниці; 36) призначають та звільняють державних контролерів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 37) укладають і розривають контракти з державними контролерами та здійснюють контроль за їх виконанням; 38) виконують інші передбачені законодавством функції з управління об'єктами державної власності.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про вищу освіту», державному вищому навчальному закладу четвертого рівня акредитації відповідно до законодавства може бути надано статус національного. Національному вищому навчальному закладу за рішенням Кабінету Міністрів України може бути надано повноваження: укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення для потреб вищого навчального закладу; приймати рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів вищого навчального закладу; вносити пропозиції щодо передачі об'єктів вищого навчального закладу до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність та передачі об'єктів комунальної власності у державну власність і віднесення їх до майна вищого навчального закладу; визначати та встановлювати власні форми морального та матеріального заохочення працівників вищого навчального закладу. У своїй діяльності національний вищий навчальний заклад керується цим Законом.

Згідно ст. 27 Закону України «Про вищу освіту», створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації державної форми власності здійснюється Кабінетом Міністрів України. Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації державної форми власності здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки та іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади. Створення в Україні вищих навчальних закладів за участю іноземних фізичних та юридичних осіб здійснюється відповідно до міжнародних угод, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Мережа вищих навчальних закладів державної і комунальної форм власності визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до соціально-економічних та культурно-освітніх потреб у них. Вищий навчальний заклад діє на підставі власного статуту. Статут вищого навчального закладу має містити: повну назву, юридичну адресу, дату прийняття рішення про створення; права та обов'язки власника (власників); обсяг цивільної правоздатності вищого навчального закладу; обсяг основних засобів (розмір статутного фонду), наданих власником (власниками); порядок утворення, діяльності та повноваження органів управління вищим навчальним закладом, права та обов'язки керівника; порядок обрання представників до органів громадського самоврядування; джерела надходження та порядок використання коштів та іншого майна вищого навчального закладу; порядок звітності, контролю за здійсненням фінансово-господарської діяльності; концепцію освітньої діяльності; порядок внесення змін до статуту вищого навчального закладу; порядок реорганізації та ліквідації вищого навчального закладу.

Бюджетний кодекс України у ст. 21 передбачає, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України, у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 4) бюджетна програма - систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій; 6) бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими; 7) бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету; 8) бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому; 9) бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування; 12) бюджетний розпис - документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації; 31) платіж - погашення зобов'язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах; 32) повноваження на майбутні бюджетні зобов'язання - повноваження на взяття бюджетного зобов'язання здійснювати платежі в бюджетному періоді, що настає після закінчення поточного бюджетного періоду; 36) розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету;

Згідно ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: 1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності; 2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період; 5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил; 6) принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів; 8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями; 11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Цей же Кодекс у ст. 51 передбачає, що стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; 2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт та послуг; 5) здійснення платежів; 6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм. Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Затвердження змін до кошторисів вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності у зв'язку із зміною обсягів доходів і видатків відповідно до затвердженого бюджетного розпису здійснюється керівниками цих закладів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень. Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами. Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України; 2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Закон України «Про вищу освіту»у ст. 30 передбачає, що структурні підрозділи вищого навчального закладу створюються відповідно до законодавства. Структурні підрозділи можуть мати окремі права юридичної особи. Структурними підрозділами вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації є кафедри, факультети, інститути, філії, бібліотека тощо. Кафедра - базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж п'ять науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання. Керівництво кафедрою здійснює завідуючий кафедрою, який обирається на цю посаду за конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років). Із завідуючим кафедрою укладається контракт. Факультет - основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання. Рішення про створення факультету поза місцем розташування вищого навчального закладу державної форми власності приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади. Структурними підрозділами вищого навчального закладу першого та другого рівнів акредитації є відділення і предметні (циклові) комісії. Відділення - структурний підрозділ, що об'єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи. Відділення створюється рішенням керівника вищого навчального закладу, якщо на ньому навчається не менше ніж 150 студентів. Предметна (циклова) комісія - структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить виховну, навчальну та методичну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дисциплін. Предметна (циклова) комісія створюється рішенням керівника вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж три педагогічних працівники. Філія - відокремлений структурний підрозділ, що створюється з метою забезпечення потреб у фахівцях місцевого ринку праці та наближення місця навчання студентів до їх місця проживання. Філію очолює директор, який призначається у порядку, встановленому статутом вищого навчального закладу. Структурними підрозділами вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути. Керівництво інститутом здійснює директор, який обирається на посаду за конкурсом строком на п'ять років. Можуть створюватися: навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, коледжі, технікуми, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі й проектні інститути, дослідні станції, кафедри, наукові лабораторії, конструкторські бюро, навчально-дослідні господарства, навчально-виробничі комбінати, експериментальні заводи, фабрики, фірми, клінічні бази установ медичної освіти, полігони, технопарки, інші підрозділи; навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, кафедри, наукові лабораторії, центри, інші підрозділи, що забезпечують підготовку фахівців з певних спеціальностей (напрямів підготовки) та проводять наукові дослідження з певного напряму; науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені наукові лабораторії, центри, інші підрозділи за певним напрямом науково-дослідної роботи. Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп'ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про вищу освіту», безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор тощо. Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень: вирішує питання діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розпис; видає накази і розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу; представляє вищий навчальний заклад у державних та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад; є розпорядником майна і коштів; виконує кошторис, укладає угоди, дає доручення; приймає на роботу та звільняє з роботи працівників; забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку; визначає функціональні обов'язки працівників; формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі; відраховує та поновлює на навчання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі за погодженням з органами студентського самоврядування; контролює виконання навчальних планів і програм; контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни; забезпечує дотримання службової та державної таємниці; здійснює контроль за якістю роботи викладачів, організацією навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання і здоров'я, організовує побутове обслуговування учасників навчально-виховного процесу та інших працівників вищого навчального закладу; разом із профспілковими організаціями подає на затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує його. Керівник вищого навчального закладу відповідає за провадження освітньої діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна. Для вирішення основних питань діяльності відповідно до статуту керівник вищого навчального закладу створює робочі та дорадчі органи, а також визначає їх повноваження. Керівник вищого навчального закладу щорічно звітує перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу. Керівник вищого навчального закладу відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів.

Суд уважно дослідивши положення ст.ст. 1, 18, 21, 23, 26, 27, 30, 32 Закону України «Про вищу освіту», ст.ст. 2, 7, 21, 51 Бюджетного кодексу України в редакції 2001 року, ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ст. 6 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 179 Господарського кодексу України та матеріали справи встановив, що дочірнє підприємство Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство»є структурним підрозділом Білоцерківського національного аграрного університету, який є другорядним розпорядником бюджетних коштів, фінансування якого відбувається за рахунок коштів Державного бюджету України, в звязку з чим структурні підрозділи Білоцерківського національного аграрного університету мають право укладати господарські договори за попередньою згодою Білоцерківського національного аграрного університету в межах лімітів бюджетно-кошторисних призначень на відповідний бюджетний період з дотриманням цільового призначення коштів, передбачених у кошторисі доходів та видатків відповідного структурного підрозділу Білоцерківського національного аграрного університету.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Закупівля товарів за бюджетні кошти здійснюється відповідно до порядку, встановленого Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року за N 921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 року за N 1017), згідно п. 5 якого це положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт - 300 тис. гривень (далі за текстом: Положення).

Судом встановлено, що Відповідач за первісним позовом протягом 2008 року придбав у Позивача за первісним позовом паливно-мастильні матеріали на загальну суму 1235096,34 грн. (один мільйон двісті тридцять пять тисяч девяносто шість гривень 34 коп.), в звязку з чим відповідно до п. 5 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року за N 921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 року за N 1017), придбання таких паливно-мастильних матеріалів повинно було здійснюватись виключно з дотриманням правил цього Положення за наслідками проведення тендеру на придбання матеріалів за бюджетні кошти.

Проте, в ході розгляду справи встановлено, що Позивач за первісним позовом та Відповідач за первісним позовом для уникнення застосування Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року за N 921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 року за N 1017), з метою придбання паливно-мастильних матеріалів без проведення тендеру, у своїх фінансово-господарських взаємовідносинах з приводу придбання паливно-мастильних матеріалів приховували загальну вартість придбаних паливно-мастильних матеріалів у сумі 1235096,34 грн. (один мільйон двісті тридцять пять тисяч девяносто шість гривень 34 коп.) шляхом оформлення придбання таких матеріалів на підставі однотипних договорів купівлі-продажу, за кожним з яких одні і ті ж умови та аналогічний предмет угоди купівлі-продажу оформлявся менше суми 100 тисяч гривень, що підтверджується довідкою Олександрійської ОДПІ від 04.12.2009 року за №798, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Цивільний кодекс України у ст. 235 передбачає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За таких обставин з врахуванням вимог ст. 235 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, до взаємовідносин між Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом з приводу придбання паливно-мастильних матеріалів у 2008 році на загальну суму 1235096,34 грн. (один мільйон двісті тридцять пять тисяч девяносто шість гривень 34 коп.) регулюються Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року за N 921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 року за N 1017), згідно п.п. 2, 6 якого процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, розпочаті до дати набрання чинності цією постановою, завершуються відповідно до цієї постанови та закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється виключно у безпосередніх виробників товарів, виконавців робіт і надавачів послуг або їх офіційних представників (дилерів, агентів, дистриб'юторів тощо).

Так, судом встановлено, що 25.12.2008 року між Позивачем за первісним позовом і Відповідачем за первісним позовом, з грубим порушенням вимог ст.ст. 1, 18, 21, 23, 26, 27, 30, 32 Закону України «Про вищу освіту», ст.ст. 2, 7, 21, 51 Бюджетного кодексу України в редакції 2001 року, ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ст. 6, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 175, 179, 193 Господарського кодексу України, п.п. 2, 5, 6 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року за N 921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 року за N 1017), укладено удаваний правочин у вигляді договору купівлі-продажу від 25.12.2008 року за № 46 (далі по тексту: Договір) з метою приховати придбання Відповідачем за первісним позовом у Позивача за первісним позовом протягом 2008 року паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 1235096,34 грн. (один мільйон двісті тридцять пять тисяч девяносто шість гривень 34 коп.) без проведення тендеру у Позивача за первісним позовом, який виробником або офіційним представником виробника паливно-мастильних матеріалів не являється.

Крім того, Договір укладено, з грубим порушенням вимог ст.ст. 1, 18, 21, 23, 26, 27, 30, 32 Закону України «Про вищу освіту», ст.ст. 2, 7, 21, 51 Бюджетного кодексу України в редакції 2001 року, ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ст. 6, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 175, 179, 193 Господарського кодексу України, п.п. 2, 5, 6 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року за N 921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 року за N 1017), між Позивачем за первісним позовом та дочірнім підприємством Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство», яке є структурним підрозділом Білоцерківського національного аграрного університету та є другорядним розпорядником бюджетних коштів, фінансування якого відбувається за рахунок коштів Державного бюджету України, при відсутності у дочірнього підприємства Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство»попередньої згоди Білоцерківського національного аграрного університету на укладення вказаного Договору та поза межами лімітів бюджетно-кошторисних призначень на бюджетний період 2008 року без дотримання цільового призначення коштів, передбачених у кошторисі доходів та видатків структурного підрозділу Білоцерківського національного аграрного університету у вигляді дочірнього підприємства Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство»в звязку з відсутністю у кошторисах доходів та видатків Білоцерківського національного аграрного університету та дочірнього підприємства Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство»на 2008 рік видатків на придбання дочірнім підприємством Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство»паливно-мастильних матеріалів у 2008 році на загальну суму 1235096,34 грн. (один мільйон двісті тридцять пять тисяч девяносто шість гривень 34 коп.).

Договір у п. 1.1. передбачав, що Продавець (Позивач за первісним позовом) зобовязується передати належний йому товар у власність Покупцеві (Відповідачеві за первісним позовом), а Покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору та специфікацій, які є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару визначені у специфікаціях, що є невідємними частинами цього Договору.

Згідно п. 3.2. Договору, Продавець має право відвантажити товар без попередньої оплати, а Покупець зобовязаний оплатити товар у термін, що не перевищує 3 (три) банківські дня від дня відвантаження товару і перехід права власності на товар до Покупця. Передача товару підтверджується товарною та податковою накладною.

За умовами п.п. 4.1., 4.2. Договору, умови оплати шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку до оплати. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Судом встановлено, що на виконання вимог удаваного правочину у вигляді приховано договору купівлі-продажу на загальну суму 1235096,34 грн. (один мільйон двісті тридцять пять тисяч девяносто шість гривень 34 коп.), зокрема Договору, в період з 04.02.2008 року по 25.12.2008 року Позивач за первісним позовом з грубим порушенням вимог ст.ст. 1, 18, 21, 23, 26, 27, 30, 32 Закону України «Про вищу освіту», ст.ст. 2, 7, 21, 51 Бюджетного кодексу України в редакції 2001 року, ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ст. 6, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 175, 179, 193 Господарського кодексу України, п.п. 2, 5, 6 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року за N 921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 року за N 1017), передав, а Відповідач за первісним позовом без згоди Білоцерківського національного аграрного університету, без проведення тендеру, поза межами лімітів бюджетно-кошторисних призначень на бюджетний період 2008 року та без дотримання цільового призначення коштів, передбачених у кошторисі доходів та видатків в звязку з відсутністю у кошторисах на 2008 рік видатків на придбання паливно-мастильних матеріалів у 2008 році на загальну суму 1235096,34 грн. (один мільйон двісті тридцять пять тисяч девяносто шість гривень 34 коп.), прийняв товар у вигляді паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 1235096,34 грн., з якої за Договором купівлі-продажу від 25.12.2008 року за № 46 на суму 13644,96 грн. (тринадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 96 коп.), що підтверджується довідкою Олександрійської ОДПІ від 04.12.2009 року за №798, рахунком від 25.12.2008 року за №226, накладною від 25.12.2008 року за №226, податковою накладною від 25.12.2008 року за №226, довіреністю на отримання товару від 25.12.2008 року за № 27, які підписані Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу та якості проданих Позивачем за первісним позовом товарів з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем за первісним позовом придбаних товарів у обсягах та вартістю, визначених в цих накладній, рахунку і довіреності на отримання товару, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач за первісним позовом не заперечує.

Довідкою Олександрійської ОДПІ від 04.12.2009 року за №798 та Актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2008 року, підтверджується, що Відповідач за первісним позовом в порушення вимог ст.ст. 1, 18, 21, 23, 26, 27, 30, 32 Закону України «Про вищу освіту», ст.ст. 2, 7, 21, 51 Бюджетного кодексу України в редакції 2001 року, ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ст. 6, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 175, 179, 193 Господарського кодексу України, п.п. 2, 5, 6 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року за N 921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 року за N 1017), без згоди Білоцерківського національного аграрного університету, без проведення тендеру, поза межами лімітів бюджетно-кошторисних призначень на бюджетний період 2008 року та без дотримання цільового призначення коштів, передбачених у кошторисі доходів та видатків в звязку з відсутністю у кошторисах на 2008 рік видатків на придбання паливно-мастильних матеріалів у 2008 році на загальну суму 1235096,34 грн. (один мільйон двісті тридцять пять тисяч девяносто шість гривень 34 коп.), перерахував Позивачу за первісним позовом, який не являється виробником або офіційним представником виробника паливно-мастильних матеріалів, в період з 13.03.2008 року по 31.12.2008 року бюджетні кошти у сумі 1149743,83 грн. (один мільйон сто сорок девять тисяч сімсот сорок три гривні 83 коп.) за продані у 2008 році Позивачем товари у вигляді паливно-мастильних матеріалів, з яких за продані товари за Договором купівлі-продажу від 25.12.2008 року за № 46 у сумі 93,70 грн. (девяносто три гривні 70 коп.), внаслідок Відповідач за первісним позовом станом на 01.06.2011 року не оплатив Позивачу за первісним позовом товари у вигляді паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 85352,51 грн. (вісімдесят пять тисяч триста пятдесят дві гривні 51 коп.), з якої сума неоплачених паливно-мастильні матеріалів за Договором купівлі-продажу від 25.12.2008 року за № 46 становить 13551,26 грн. (тринадцять тисяч пятсот пятдесят одна гривня 26 коп.).

За таких обставин та беручи до уваги грубе порушення вимог ст.ст. 1, 18, 21, 23, 26, 27, 30, 32 Закону України «Про вищу освіту», ст.ст. 2, 7, 21, 51 Бюджетного кодексу України в редакції 2001 року, ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ст. 6, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 175, 179, 193 Господарського кодексу України, п.п. 2, 5, 6 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року за N 921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 року за N 1017), при укладенні та виконанні Договору з врахування імперативних положень ст. 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями, внаслідок чого витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися, суд приходить до висновку щодо безпідставності та необґрунтованості вимог Позивача за первісним позовом про стягнення з Відповідача за первісним позовом заборгованості за Договором у вигляд основного боргу у сумі 13644,96 грн. (тринадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 96 коп.), в звязку з чим відмовляє в їх задоволенні в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості Позивач за первісним позовом просить стягнути з Відповідача за первісним позовом штраф у сумі 682,25 грн. (шістсот вісімдесят дві гривні 25 коп.), 27-м процентів річних від простроченої суми у сумі 8851,99 грн. (вісім тисяч вісімсот пятдесят одна гривня 99 коп.) та інфляційні нарахування у сумі 3631,24 грн. (три тисячі шістсот тридцять одна гривня 24 коп.).

З огляду на те, що позовна вимога про стягнення з Відповідача за первісним позовом штрафу у сумі 682,25 грн. (шістсот вісімдесят дві гривні 25 коп.), 27-ми процентів річних від простроченої суми у сумі 8851,99 грн. (вісім тисяч вісімсот пятдесят одна гривня 99 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 3631,24 грн. (три тисячі шістсот тридцять одна гривня 24 коп.) за своєю правовою природою є похідною від вимог про стягнення основного боргу за Договором у сумі 13644,96 грн. (тринадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 96 коп.), а також відмову суду у задоволенні вказаних позовних вимог про стягнення основного боргу за Договором у сумі 13644,96 грн. (тринадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 96 коп.), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Відповідача за первісним позовом штрафу у сумі 682,25 грн. (шістсот вісімдесят дві гривні 25 коп.), 27-ми процентів річних від простроченої суми у сумі 8851,99 грн. (вісім тисяч вісімсот пятдесят одна гривня 99 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 3631,24 грн. (три тисячі шістсот тридцять одна гривня 24 коп.).

Одночасно судом встановлено, що Наказом Міністерства аграрної політики України від 08.04.2008 року за №228 зобовязано Білоцерківський національний аграрний університет ліквідувати дочірнє підприємство Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство».

Наказом Білоцерківського національного аграрного університету від 03.06.2008 року за № 165/0 з метою виконання Наказу Міністерства аграрної політики України від 08.04.2008 року за №228 вирішено ліквідувати дочірнє підприємство Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство»в тримісячний термін з дня підписання цього Наказу, для чого відповідно до Наказу по Білоцерківському національному аграрному університету від 18.06.2008 року за №175/0 створено ліквідаційну комісію.

З метою виконання Наказу Білоцерківського національного аграрного університету від 03.06.2008 року за № 165/0 до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.06.2008 року внесено відомості про припинення юридичної особи дочірнього підприємства Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство», в звязку з чим відповідно до довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АС за № 547108 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АС за №545098, Відповідач за первісним позовом перебуває в стані припинення діяльності.

Відповідно до вимог ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Згідно вимог ст. 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу. В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд уважно дослідивши положення ст. 111 Цивільного кодексу України приходить до висновку, що проміжний ліквідаційний баланс складається та затверджується після публікації оголошення про ліквідацію за рішенням власника та спливу строку на предявлення ліквідаційній комісії Боржника кредиторами своїх вимог до Боржника та їх розгляду.

Цивільний кодекс України у ст. 112 передбачає, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Крім того, суд уважно дослідивши положення ст. 112 Цивільного кодексу України приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості з юридичної особи, яка ліквідується за рішенням власника, повинен предявлятись до ліквідаційної комісії такої юридичної особи та у випадку, якщо кредитор протягом місяця не звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості після того, як останньому стало відомо про не визнання його кредиторських вимог, то такі кредиторські вимоги вважаються погашеними.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що за наслідками роботи ліквідаційної комісії дочірнього підприємства Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство»складено Акт передачі - приймання активів і пасивів, відповідно до якого всі активи і пасиви дочірнього підприємства Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство»передані до Білоцерківського національного аграрного університету, та складено передавальний баланс і у Відповідача за первісним позовом перед Позивачем за первісним позовом відсутня заборгованість за Договором.

Вказаний Акт передачі - приймання активів і пасивів, що затверджений Білоцерківським національним аграрним університетом, свідчить про затвердження ліквідаційного, проміжного та передавального балансів без зазначення про наявність у Відповідача за первісним позовом перед Позивачем за первісним позовом заборгованості за Договором та здійснення ліквідаційною комісією дочірнього підприємства Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство»поміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення дочірнього підприємства Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство»та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог.

Судом береться до уваги, що Акт передачі - приймання активів і пасивів затверджений Білоцерківським національним аграрним університетом, та залишена без реагування претензія Позивача за первісним позовом у вигляді письмової вимоги від 22.05.2009 року з грошовими вимогами за Договором свідчать про відхилення ліквідаційною комісією дочірнього підприємства Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство»кредиторських вимог Позивача за первісним позовом, внаслідок чого суд приходить до висновку, що Позивач за первісним позовом в силу вимог ст. 112 Цивільного кодексу України пропустив граничний строк предявлення своїх грошових вимог до Відповідача за первісним позовом, внаслідок чого останні являються погашеними в повному обсязі.

За таких обставин з врахуванням положень ст.ст. 105, 111, 112 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, що Позивач за первісним позовом звернувся до Відповідача за первісним позовом з вимогами про стягнення заборгованості за Договором будучи зобовязаним звернутись з таким позовом до ліквідаційної комісії Відповідача за первісним позовом та Позивач за первісним позовом пропустив граничний строк для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за Договором після відхилення його кредиторських вимог, внаслідок чого вимоги Позивача за первісним позовом до Відповідача за первісним позовом про стягнення заборгованості за Договором вважаються погашеними, в звязку з чим суд в їх задоволенні відмовляє в повному обсязі.

Крім того, суд розглянувши позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Білоцерківського національного аграрного університету, про визнання недійсним договору купівлі продажу від 25.12.2008 року за №46, вважає, що даний позов є обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Цивільний кодекс України у ст. 628 передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Вказаний Кодекс у ст.216 передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Цей же Кодекс у п.5 ст.216 передбачає, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що Договір між Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом укладено з грубим порушенням вимог ст.ст. 1, 18, 21, 23, 26, 27, 30, 32 Закону України «Про вищу освіту», ст.ст. 2, 7, 21, 51 Бюджетного кодексу України в редакції 2001 року, ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ст. 6, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 175, 179, 193 Господарського кодексу України, п.п. 2, 5, 6 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року за N 921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 року за N 1017), в звязку з чим вказаний Договір в силу вимог ст.ст.203 ч.1, 215 ч.1, 228 Цивільного кодексу України вважається таким, який порушує публічний порядок, внаслідок чого позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Білоцерківського національного аграрного університету, про визнання недійсним договору купівлі продажу від 25.12.2008 року за №46 є обґрунтованими і доведеними суду за допомогою належних та допустимих письмових доказів та задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем за первісним позовом та 3-ю особою суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору та обставин справи.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судових засіданнях надані Позивачем за первісним позовом докази спростовані за допомогою належних і допустимих доказів, які містяться у матеріалах справи, та заперечувались 3-ю особою протягом судового розгляду справи.

Господарські витрати за первісним позовом, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Позивача за первісним позовом, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, та на Відповідача 1 за позовом третьої особи, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні первісного позову фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, до дочірнього підприємства Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчально дослідне господарство», ідентифікаційний код: 35518471, місцезнаходження: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, пл. Соборна, 8/1, про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу від 25.12.2008 року за № 46, відмовити повністю.

2.Господарські витрати за первісним позовом у вигляді державного мита у сумі 404,55 грн. (чотириста чотири гривні 55 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) покласти на фізичну особу підприємця Кудрю Лідію Іванівну, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1.

3.Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Білоцерківського національного аграрного університету, ідентифікаційний код: 00493712, місцезнаходження: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, пл. Соборна, 8/1, до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, та дочірнього підприємства Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчальнодослідне господарство», ідентифікаційний код: 35518471, місцезнаходження: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, пл. Соборна, 8/1, про визнання недійсним договору купівлі продажу від 25.12.2008 року за №46, - задовольнити повністю.

4.Визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 25.12.2008 року за № 46, який укладений між фізичною особою підприємцем Кудрею Лідією Іванівною, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, та дочірнім підприємством Білоцерківського національного аграрного університету «Олександрійське навчальнодослідне господарство», ідентифікаційний код: 35518471, місцезнаходження: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, пл. Соборна, 8/1.

5.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, на користь Білоцерківського національного аграрного університету, ідентифікаційний код: 00493712, місцезнаходження: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, пл. Соборна, 8/1, господарські витрати останнього у вигляді державного мита у сумі 85,00 грн. (вісімдесят пять гривень 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

6.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 22.11.2011 року