Рішення № 19890134, 17.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2011 р. Справа № 12/181-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомприватного підприємства «МИРФРУКТ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Селедз і К»

про стягнення заборгованості у розмірі 236605,79 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність від 20.05.2011 року);

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2011 року до господарського суду Київської області надійшли матеріали позовної заяви за позовом приватного підприємства «МИРФРУКТ»(далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Селедз і К»(далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 236605,79 грн., які були передані за підсудністю господарським судом міста Києва.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору №1 від 19.01.2010 року (далі договір), згідно з якими позивач зобовязувався поставляти відповідачу овочі та фрукти (далі товар), а відповідач зобовязувався поставлений товар приймати і оплачувати вчасно та в повному обсязі. Проте відповідач поставлений товар оплатив частково, а саме в сумі 1495000,00 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 228080,21 грн. основного боргу, три проценти річних у розмірі 6745,97 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1779,67 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 08.09.2011 року, справу призначено до розгляду 04.10.2011 року.

04 жовтня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 18.10.2011 року.

21 вересня 2011 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Київська, 147, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

18 жовтня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 15.11.2011 року.

15 листопада 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, долучила до матеріалів справи банківську виписку по особовому рахунку позивача.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 17.11.2011 року.

17 листопада 2011 року представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила суд вимоги позивача задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

19 січня 2010 року між приватним підприємством «МИРФРУКТ»(далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Селедз і К»(далі відповідач) був укладений договір №1 (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобовязувався поставляти відповідачу овочі та фрукти (далі товар), а відповідач зобовязувався поставлений товар приймати і оплачувати вчасно та в повному обсязі.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1720080,21 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000001 від 19.01.2010 року, №РН-0000002 від 30.01.2010 року, №РН-0000003 від 02.02.2010 року, №РН-0000004 від 08.02.2010 року, №РН-0000005 від 11.02.2010 року, №РН-0000006 від 19.02.2010 року, №РН-0000008 від 23.02.2010 року, №РН-0000009 від 26.02.2010 року, №РН-0000010 від 03.03.2011 року, №РН-0000012 від 09.03.2010 року, №РН-0000014 від 11.03.2010 року, №РН-0000015 від 13.03.2010 року, №РН-0000016 від 16.03.2010 року, №РН-0000018 від 19.03.2010 року, №РН-0000019 від 25.03.2010 року, №РН-0000020 від 26.03.2010 року, №РН-0000021 від 01.04.2010 року, №РН-0000023 від 15.04.2010 року, №РН-0000024 від 16.04.2010 року, №РН-0000026 від 22.04.2010 року, №РН-0000027 від 24.04.2010 року, №РН-0000028 від 14.05.2010 року, №РН-0000029 від 28.05.2010 року, №РН-0000030 від 29.05.2010 року, №РН-0000031 від 02.06.2010 року, №РН-0000032 від 07.06.2010 року, а відповідач вказаний товар прийняв, проте оплатив його частково, а саме в сумі 1495000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за період з 10.12.2010 року до 17.10.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач жодних документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на те, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1720080,21 грн., а відповідач сплатив за поставлений товар позивачу 1495000,00 грн., борг відповідача перед позивачем становить 225080,21 грн., тому стягненню підлягає саме ця сума.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 6745,97 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1770,67 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

02 лютого 2010 року сторони уклали додаткову угоду до договору поставки №1 від 19.01.2010 року (далі додаткова угода) згідно з п. 1 якої, відповідач оплачує товар згідно накладної не пізніше 14 днів з дня відвантаження. Штрафні санкції за несвоєчасну оплату відповідачем поставленої продукції встановлюються в розмірі 1% за кожний день прострочки від суми неоплачених накладних, виходячи з курсу НБУ на момент оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з 22.06.2010 року до 16.05.2011 року складає 329 днів, тому три проценти річних від суми 225080,21 грн. становлять 7460,41 грн. (за розрахунком суду).

Беручи до уваги, що позивачем три проценти річних визначені у розмірі 6745,97 грн., стягненню підлягає саме ця сума.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 22.06.2010 року до 16.05.2011 року у 2010 році: у червні 99,6% (УК№123 від 08.07.2010р.), липні 99,8% (УК №146 від 10.08.2010р.),серпні 101,2% (УК №165 від 08.09.2010р.), вересні 102,9%(УК №187 від 08.10.2010р.), жовтні 100,5% (УК №209 від 09.11.2010р.), листопаді 100,3% (УК №230 від 08.12.2010р.), грудні 100,8% (УК №3 від 11.01.2011р.); 2011 році: у січні 101,0% (УК №23 від 08.02.2011), лютому 100,9% (УК № 43 від 10.03.2011р.), березні 101,4% (УК № 64 від 08.04.2011р.), квітні 101,3% (УК №83 від11.05.2011р.), травні 100,8% (УК №103 від 08.06.2011р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 225080,21 грн., складає 30452,13 грн. ( за розрахунком суду).

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 1779,67 грн., то саме ця сума підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї господарські витрати незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства «МИРФРУКТ»до товариства з обмеженою відповідальністю «Селедз і К»про стягнення 236605,79 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Селедз і К»(Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Київська, 147, код 24213663) на користь приватного підприємства «МИРФРУКТ»(м. Київ, вул. Каховська, 64, код 34764033) основний борг у сумі 225080,21 грн. (двісті двадцять пять тисяч вісімдесят грн. 21 коп.); три проценти річних у розмірі 6745,97 грн. (шість тисяч сімсот сорок пять грн. 97 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1779,67 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят девять грн. 67 коп.); 2366,06 грн. (дві тисячі триста шістдесят шість грн. 06 коп.); витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 18.11.2011 року.