Рішення № 19890132, 22.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2011 р. Справа № 25/130-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетон Сервіс”, м. Київ

до Приватного підприємства “АВП-Груп”, с. Матюші, Білоцерківський район, Київська область

про стягнення 83 940,40 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 13.09.2011 № 205);

ОСОБА_2 (довіреність від 03.06.2011 № 91);

відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 08.09.2011 № б/н)

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетон Сервіс” (далі позивач) до Приватного підприємства “АВП-Груп” (далі відповідач) про стягнення 83940,40грн., з яких: 74735,09грн. основний борг, 7102,50грн. інфляційні втрати, 2102,81грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 17.10.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.11.2011.

01.11.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№14901 від 01.11.2011) надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням представника товариства у відрядженні.

У судове засідання 01.11.2011 представник відповідача не зявився, розгляд справи відкладено на 22.11.2011.

22.11.2011 присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.11.2011 проти позову не заперечив, відзив на позов суду не надав.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.11.2011 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд-

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір поставки від 18.03.2010 № БС-57 (далі Договір), відповідно до умов якого, виконавець позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, виготовити та поставити у власність замовника відповідача замовлений товар (бетон та залізобетон, відповідно до прайс-листа виконавця, далі товар), а замовник зобовязується своєчасно прийняти та оплатити таку продукцію на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору кількість товарів, що підлягають виготовленню та поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках Замовника, рахунках-фактурах та накладних (товарно-транспортних, фактичних або видаткових).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна товару вказується в рахунках-фактурах, накладних або специфікаціях, які є складовою і невідємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 5.2. Договору товар вважається поставленим замовнику з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується замовником, на підставі товарно-транспортних накладних.

Передача товару здійснюється за товарно-транспортною накладною, в якій вказується найменування, кількість, узгоджена ціна та загальна вартість товару що поставляється (пункт 6.6. Договору).

Відповідно до пункту 7.5. Договору замовник зобовязаний оплатити отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту його поставки, згідно умов пунктів 5 Договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобовязань (пункт 8.1. Договору).

Пунктом 9.2. Договору встановлено, що за прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

На виконання умов Договору, позивач по видатковим накладним: від 21.04.2010 № 151204 на суму 3274,44 грн., від 22.04.2010 № 28967 на суму4327,09 грн., від 13.05.2010 № 29309 на суму 5238,06 грн., від 14.05.2010 №29332 на суму 5465,81 грн., від 17.05.2010 № 29367 на суму 5465,81 грн., від20.05.2010 № 29453 на суму 3871,61 грн., від 20.05.2010 № 154102 на суму11158,56 грн., від 25.05.2010 № 29513 на суму 5010,31 грн., від 27.05.2010 №154726 на суму 19148,64 грн., від 01.06.2010 № 155176 на суму 1804,66 грн., від02.06.2010 № 29665 на суму 4782,58 грн. та від 16.06.2010 № 156796 на суму7218,62 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 76 766,19 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Зазначені накладні підписані та скріплені печатками товариств в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати за поставлений товар здійснив частково, у розмірі 2031,10грн. За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 74735,09грн. різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі позивачем надано суду Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 01.10.2010 по договору від 18.03.2010 №БС-57 складає 74 735,09грн. У звязку з тим, що зазначений Акт підписаний у двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, судом взято його до уваги в якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 01.10.2010 наявної заборгованості у зазначеному розмірі. Копія Акту залучена до матеріалів справи.

Також, у якості письмового доказу того, що відповідач не перераховував на рахунок позивача коштів за поставлений товар, судом взято до уваги банківську довідку від 04.11.2011 №64/4366, яку позивач надав на вимогу суду, з якої вбачається, що за період з 01.10.2010 по 04.11.2011 на рахунок останнього кошти від відповідача не надходили. Оригінал довідки залучений до матеріалів справи.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що зі сторони відповідача не вчинено ніяких дій щодо сплати заборгованості, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у звязку з чим за останнім на час розгляду справи існує заборгованість у розмірі 74735,09грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобовязання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з травня 2010 по серпень 2011 року в розмірі 7102,50грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с. 6А7, Т.1) відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі пункту 9.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 2102,81грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені (а.с. 6, Т.1) в розмірі 2102,81грн. є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 74735,09грн., інфляційних втрат у розмірі 7102,50грн. та пені в розмірі 2102,81грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд на підставі статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача судові витрати державне мито в розмірі 839,40 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. та витрати на надання юридичних послуг (послуг адвоката) в розмірі 5000,00 грн.

В підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката у розмірі 5000,00 грн., позивачем надано: договір про надання юридичних послуг та обслуговування від 08.08.2011 № 21/08 “Г/С”, платіжне доручення від 10.08.2011 № 1024 на суму 5000,00 грн., згідно якого було сплачено надані юридичні послуги за вказаним договором в розмірі 5000,00грн., Акт наданих послуг за договором про надання юридичних послуг та обслуговування від 08.08.2011 № 21/08 “Г/С” від13.09.2011 № 1, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.12.2008 №1931, виданого на імя ОСОБА_4 та довідку від22.11.2011 про залучення співробітників Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародне Юридичне Агенство “MKN” щодо надання послуг позивачу.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Згідно з статтею 12 Закону України Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Міжнародне Юридичне Агенство “MKN” укладено договір про надання юридичних послуг та обслуговування від 08.08.2011 № 21/08 “Г/С”, за умовами якого позивач замовник доручає, Товариство з обмеженою відповідальністю “Міжнародне Юридичне Агенство “MKN” виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: здійснення консультацій юридичного характеру по всім зацікавленим замовником питанням як усно, так і в письмовій формі, як директором одноособово так і юристам виконавця; складання документів правового характеру; організація і ведення претензійної роботи за матеріалами, наданими замовником; захист інтересів замовника в судах загальної юрисдикції, господарському суді, адміністративному суді, третейському суді; представлення інтересів замовника в державних органах влади та органах місцевого самоврядування; юридичне супроводження угод замовника, а саме: представлення його інтересів у комерційних організаціях контрагентах, розробка документів на всіх етапах процесу підготовки угод, висновків та виконання договорів; участь у проведенні попередніх переговорів із потенційними контрагентами, розробка юридичних документів по угодах, участь у виконанні договорів, (складання актів звірянь взаєморозрахунків, підтримка документообігу з контрагентами, аналіз документів).

Згідно Акту наданих послуг від 13.09.2011 № 1, надання юридичних послуг та обслуговування оцінено сторонами договору в розмірі 5000,00 грн.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю “Міжнародне Юридичне Агенство “MKN” в особі адвоката ОСОБА_4, що підтверджується довідкою, наданою позивачем на вимогу суду, останньому надано передбачені договором послуги, а саме:

- вивчення документальних матеріалів та оцінка доказової бази з метою визначення шляхів стягнення з ПП “АВП-Груп” заборгованості, неустойки, збитків та відсотків на суму 1000,00 грн.;

- надання консультації щодо можливих шляхів стягнення з ПП “АВП-Груп” заборгованості, неустойки, збитків та відсотків на суму 500,00 грн.;

- підготовка позовної заяви (позов до ПП “АВП-Груп” про стягнення заборгованості, неустойки, збитків та відсотків) на суму 3000,00 грн.;

- подання позову про стягнення заборгованості, неустойки, збитків та відсотків з ПП “АВП-Груп” до суду на суму 500,00 грн., всього на суму 5000,00грн.

За надані послуги позивач згідно платіжного доручення від 10.08.2011 №1024 перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю “Міжнародне Юридичне Агенство “MKN” грошові кошти в сумі 5000,00 грн.

Статус особи, яка надала юридичні послуги позивачу за вказаним договором, відповідає вимогам статті 2 Закону України “Про адвокатуру”.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 10 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

З огляду на зазначене, відшкодування витрат зі сплати державного мита, витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та послуг адвоката відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “АВП-Груп” (09151, Київська область, Білоцерківський район, с. Матюші, вул. Фрунзе, буд. 27, код ЄДРПОУ 35088864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетон Сервіс” (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4, код ЄДРПОУ 32375528) 74735 (сімдесят чотири тисячі сімсот тридцять пять) грн. 09 коп. заборгованості, 7102 (сім тисяч сто дві) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 81 коп. пені, 839 (вісімсот тридцять девять) грн. 40 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп. оплати послуг адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 28.11.2011.