Рішення № 19889740, 08.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2011 р. Справа № 18/170-09/6-11

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючого судді - Черногуза А.Ф., суддів: Привалова А.І., Бацуци В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Хрещатик” до Закритого акціонерного товариства “Київський мясопереробний завод” про звернення стягнення на заставлене майно,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1918 від 08.06.2010 року),

ОСОБА_2 (довіреність № 2420 від 01.03.2011 року),

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2009р. Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк “Хрещатик” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Київський мясопереробний завод” (далі - відповідач) про звернення стягнення на заставлене майно.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором № 20/ЮГ/2006 від 08.06.2006р., щодо своєчасного повернення кредиту, своєчасної сплати відсотків за користування кредитом та своєчасної сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості за 2009 рік, у звязку з цим позивач просить суд:

1. Звернути стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах - нежиле приміщення будівлі холодильника (літ.»Ш») загальною площею: 12885,4 кв.м., заставною вартістю 30 000 000 грн, яке входить до складу майнового комплексу нежилих будівель і споруд ЗАТ „Київський МПЗ" і знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 9 та заставлене згідно Договору іпотеки нотаріально посвідченого 08.06.2006р. Дудкіною Н.В., державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №1-1494; 2. Звернути стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах - нежиле приміщення адміністративного корпусу (літ. „Ю") загальною площею 7 609,5 кв. м., заставною вартістю 22 800 000 грн, яке входить до складу майнового комплексу нежилих будівель і споруд ЗАТ „Київський МПЗ" і знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 9 та заставлене згідно Договору іпотеки нотаріально посвідченого 30.03.2007р. Дудкіною Н.В., державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №1-721; 3. Звернути стягнення на заставлене майно по договору застави основних засобів від 16.11.2007р. згідно з переліком, визначеним п. 1.1. зазначеного договору. 4. За рахунок коштів отриманих від реалізації заставленого майна задовольнити вимоги Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Хрещатик", в особі Залізничної філії ВАТ КБ "Хрещатик" по кредитному договору №20/ЮГ/2006 від 08.06.2006р. до Закритого акціонерного товариства «Київський м'ясопереробний завод» в сумі 13 900 295,60 грн, з них: заборгованість за кредитом 12 026 802,19 грн, заборгованість за відсотками 1 783 493,41 грн, не сплачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості 90 000,00 грн. Провадження у справі було порушено відповідно до ухвали суду від 21.09.2009р. та призначено справу до розгляду на 20.10.2009р. Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2009р. розгляд справи було відкладено на 08.12.2009р. 23.11.2009р. позивачем подано доповнення до позивних вимог № 01/2180 від 23.11.2009р. (а.с. 9, том. 2), в яких він зазначає, що у звязку з невиконанням позичальником зобовязань з повернення кредиту та сплати відсотків згідно кредитного договору за останнім, станом на 24.11.2009р., рахується заборгованість: по кредиту у сумі 12026802,19 грн, в тому числі прострочена сума кредиту 4532802,19 грн; по відсоткам за користування кредиту за період з 01.01.2009р. по 23.11.2009р. 2370664,98 грн; по пені за невчасне погашення кредиту за період з 21.10.2009р. по 23.11.2009р. 79297,52 грн; по пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 01.11.2009р. по 23.11.2009р. 28470,04 грн; по комісії за обслуговування кредитної заборгованості за 2009 рік в сумі 90000 грн. Вищезазначена заява подана позивачем у відповідності до ст. 22 ГПК України та за своєю правовою природою є заявою про збільшення позовних вимог. Відповідно до ухвали заступника голови суду В.Г. Сухового від 09.12.2009 року призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді А.Ю. Кошика, суддів А.І. Привалова, В.М. Бацуци. Відповідно до ухвали від 14.12.2009р. справа була прийнята до провадження колегією суддів та призначено її розгляд на 21.01.2010р. Ухвалою суду від 28.01.2010р. провадження у справі зупинялось до вирішення повязаної з нею справи Києво-Святошинського районного суду Київської області за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства “Київський мясопереробний завод” про визнання недійсним 4.2 Кредитного договору №20/ЮГ/2006 від 08.06.2006р., № 11/ЮГ/2007 від 25.05.2007р. та п. 4.1 Генерального кредитного договору № 19/ЮГ/2007 від 16.11.2007р. Провадження у справі було поновлено відповідно до ухвали від 12.10.2010р. та призначено справу до розгляду на 28.10.2010р.

Ухвалою суду від 11.11.2010р. провадження у справі №18/170-09 зупинено до вирішення повязаної з нею справи Господарського суду Київської області № 8/151-10 про визнання недійсним Кредитного договору №20/ЮГ/2006 від 08.06.2006р. та додаткового договору № 2 від 30.09.2008р.

Позивачем ВАТ “КБ “Банк Київ” 24.11.2010р. подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 11.11.2010р. про зупинення провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010р. апеляційну скаргу ВАТ “КБ “Банк Київ” задоволено, ухвалу Господарського суду Київської області від 11.11.2010 року скасовано, а матеріали справи №18/170-09 повернуто до Господарського суду Київської області 11.03.2011р. для подальшого розгляду.

Ухвалою суду від 12.03.2011 року розгляд справи призначено на 24.03.2011р.

У звязку із короткостроковою відпусткою судді А.І. Привалова, судове засідання призначене на 24.03.2011р. не відбулося.

В судовому засіданні 31.03.2011р. головуючим у справі суддею А.Ю. Кошиком заявлено заяву про самовідвід.

Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2011р. заяву головуючого судді А.Ю. Кошика про самовідвід у справі № 18/170-09 задоволено.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 07.04.2011 року справу 18/170-09 призначено головуючому судді - Черногузу А.Ф.

Інші судді, які входять до складу колегії: Привалов А.І., Бацуца В.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2011р. прийнято справу до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя - Черногуз А.Ф., судді: Привалов А.І. Бацуца В.М. та присвоєно їй № 18/170-09/6-11, а розгляд справи призначено на 29.04.2011р.

28.04.2011 року до суду надійшло клопотання відповідача у справі про зупинення провадження у даній справі до вирішення повязаної з нею справи №8/151-10 господарського суду Київської області.

Крім того, 29.04.2011р. представником позивача подано заяву про відвід суддів Привалова А.І, Бацуци В.М. посилаючись на те, що судді Привалов А.І. та Бацуца В.М. брали участь в розгляді справи, та приймали і підписували ухвалу суду, яка була скасована судом апеляційної інстанції, а тому вони не можуть приймати участі в новому розгляді справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2011р. заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Хрещатик” про відвід суддів господарського суду Київської області залишено без задоволення.

Також, ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2011р. задоволено клопотання Закритого акціонерного товариства “Київський мясопереробний завод” про зупинення провадження у справі. Провадження у справі № 18/170-09/6-11 зупинено до вирішення повязаної з нею справи Господарського суду Київської області № 8/151-10 про визнання недійсним п. 4.2 ст. 4 Кредитного договору №20/ЮГ/2006 від 08.06.2006 року та додаткового договору № 2 від 30.09.2008р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Хрещатик” на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.04.2011р. № 18/170-09/6-11 задоволено. Ухвалу Господарського суду Київської області від 29.04.2011р. № 18/170-09/6-11 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2011р. касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Київський мясопереробний завод” залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2011р. у справі № 18/170-09/6-11 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2011р. розгляд справи призначено на 08.11.2011р.

08.11.2011р. позивачем подано заяву про відвід колегії суддів з підстав, викладених у даній заяві.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2011р. заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Хрещатик” про відвід колегії суддів господарського суду Київської області залишено без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням доповнення позовних вимог № 01/2180 від 23.11.2009р.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2011р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2011р. з відміткою відправлено «Вих. № 637 від 27.10.2011р.” за вказаною у позові адресою.

Так, згідно з розясненнями президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.07.1997р. за № 02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його незявлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

08.11.2011р. відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

08.06.2006р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк “Хрещатик” (далі банк, позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством “Київський мясопереробний завод” (далі позичальник, відповідач у справі) було укладено кредитний договір № 20/ЮГ/2006 (далі кредитний догові), відповідно до умов якого (п. 1.1.), банк надає позичальнику в порядку, передбаченому цим договором кредит у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом в сумі 30000 000 грн для технічного переозброєння підприємства в сумі 15000000 грн строком до 5 років та поповнення обігових коштів у сумі 15000000 грн строком до 2 років. Кінцевий термін повернення кредиту по 6 червня 2011р.

За обслуговування кредитної заборгованості позичальник сплачує банку щорічно комісійні у розмірі 0,3% від суми ліміту кредитної лінії (п. 1.4. договору). За внесення змін до умов договору кредитної лінії з ініціативи позичальника, позичальник сплачує банку комісійні в розмірі 0,1% від суми ліміту кредитної лінії.

Згідно з п. 2.1. договору видача кредиту здійснюється при виконанні позичальником умов передбачених п.п. 2.1.1. 2.1.5. кредитного договору.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 30.03.2007р. до кредитного договору сторонами викладено п. 2.2.1. кредитного договору в наступній редакції: «Надання кредиту відбувається поетапно, слідуючими траншами:

-перший транш в сумі 15000000 грн - при виконані умов, зазначених в п. 2.1. цього договору;

-другий транш в сумі 3000000 грн, після укладання договору застави майнових прав на обладнання за наданими договорами;

-третій транш в сумі 12000000 грн, після підписання договору іпотеки адміністративного комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 9”.

Сторонами визначено (п. 2.2.2. кредитного договору) надання кредиту здійснюється шляхом оплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника № 2063722030805 відкритого в банку.

Пунктом 2.1. кредитного договору визначено, що позичальник зобовязується використати кредитні кошти на цілі, передбачені цим договором, сплатити банку відсотки за користування кредитною лінією і комісії у розмірі та порядку, передбачених цим договором, та повернути банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором.

У відповідності до умов кредитного договору (п.п. 5.3.1. 5.3.3., п. 5.3.11.) позичальник зобовязується: використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 1.3. цього договору та повернути його банку в розмірах і порядку, передбачених цим договором; щомісячно, починаючи з червня 2006р. сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірах і порядку, передбачених цим договором; сплачувати банку щорічно комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі, передбачену п. 1.4. цього договору на рахунок № 6111322170000 в Залізничній філії ВАТ КБ «Хрещатик”, код 21686025, МФО 322595.

При цьому, судом враховано, що додатковою угодою № 3 від 24.03.2009р. до кредитного договору сторони визначили обовязок позичальника по сплаті нарахованих відсотків у січні вересні 2009р. сплатити в жовтні 2009р.

Також, пунктом 5.3.11. кредитного договору передбачено, що позичальник зобовязується не пізніше 26 числа місяця, наступним за звітним кварталом, та не пізніше 21 лютого наступним за звітним року, надавати банку документи фінансової квартальної звітності, а також на першу вимогу банку інші документи та інформацію, необхідні для перевірки фінансового стану позичальника, виконання бізнес-плану та цільового використання кредиту.

Відповідно до п. 5.2.2. кредитного договору, у випадку недотримання позичальником умов цього договору вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та відсотків за користування ним.

Як свідчать матеріали справи та не заперечував відповідач, позивачем було надано, а відповідачем отримано кредит, згідно кредитного договору № 20/ЮГ/2006 від 08.06.2006р.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за кредитним договором свідчить також і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком умов договору.

Проте, починаючи з 21.10.2009р. відповідач в рахунок погашення заборгованості по кредиту не здійснив жодного платежу, що і стало підставою для заявлення позивачем згідно п.5.2.2. договору вимоги про дострокове погашення заборгованості позичальника за кредитом, в тому числі простроченої суми кредиту в розмірі 4532802,19 грн.

Враховуючи вищевикладене та часткове погашення відповідачем кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок, господарським судом встановлено, що станом на 24.11.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті суми кредиту за кредитним договором становить 12026802,19 грн.

Суд звертає увагу на те, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, однак останній не скористався своїм процесуальним правом.

Крім того, відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обовязок доказування, не надав суду доказів на підтвердження повернення кредитних коштів та сплати відсотків.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати заявлених позовних вимог відповідачем надано не було.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом по кредитному договору № 20/ЮГ/2006 від 08.06.2006р. у сумі 2370 664,98грн ( з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог).

Згідно п. 4.1. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки у розмірі 18% річних.

Проте, у звязку зі зміною процентної ставки, відповідно до п. 4.2. кредитного договору, сторонами внесено зміни до кредитного договору шляхом підписанням додаткової угоди № 2 від 30.09.2008р. до кредитного договору. Так, згідно п. 1 цієї додаткової угоди сторони виклали п. 4.1. кредитного договору в наступній редакції: «За користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки у розмірі 22% річних”. Зазначені зміни вважаються внесеними з 01.09.2008р.

Як визначено п. 4.3. кредитного договору, відсотки за користуванням кредиту нараховуються банком щомісячно, починаючи з дня виникнення позичкової заборгованості, за фактичний термін користування кредитом з урахуванням суми заборгованості, діючої процентної ставки та фактичної кількості календарних днів у році і сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця на рахунок № 2068322060805.

Господарським судом встановлено, що у відповідності до умов кредитного договору за користування наданим кредитом позивачем було нараховані проценти.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що починаючи з 01.01.2009р. відповідач у справі нараховані проценти не оплачував.

Отже, господарським судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01.01.2009р. по 23.11.2009р. складають 2370 664,98 грн (а.с. 14, том 2).

Зазначена сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом відповідачем не оспорюється.

Враховуючи наведене, тобто, порушення відповідачем умов кредитного договору щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, також стало підставою, у розумінні 5.2.2. договору, для звернення позивача з відповідним позовом про достроковове погашення заборгованості позичальника за кредитом.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Господарський суд зазначає, що кредитний договір є двостороннім, так як права та обовязки в договорі мають обидві сторони договору, при цьому, кредитний договір є оплатним. На практиці оплата за договором кредиту встановлюється двома паралельними способами: комісійна винагорода за отримання кредиту, яка розраховується у відсотках від суми кредиту та сплачується під час отримання кредиту; проценти за користування кредитом, які нараховуються за кожен день користування кредитними коштами.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведені обставини, а саме порушення графіку погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом по кредитному договору господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 12026802,19 грн та заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 2 370664,98 грн є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховану у сумі 79297,52грн пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 21.10.2009р. по 23.11.2009р. та 28470,04грн пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 01.11.2009р. по 23.11.2009р.

Відповідно до п. 2. додаткової угоди № 2 від 30.09.2008р. про внесення змін та доповнень до п. 5.3.5. кредитного договору сторони визначили: «У випадку прострочення терміну повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом повернути банку основну суму кредиту, з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочення, зі сплатою 22 процентів річних, сплатити прострочені відсотки та пеню за прострочення повернення кредиту та сплати відсотків у розмірах та порядку, передбачених цим договором”.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Господарський суд зазначає, що порушення відповідачем графіку погашення кредиту та несвоєчасна сплата процентів за користування кредитними коштами є простроченням боржника (відповідача у справі) в розумінні ст. 612 ЦК України, а тому нарахування позивачем пені на суму боргу по кредиту та пені на суму боргу по сплаті відсотків за користування кредитом господарський суд вважає правомірним.

При цьому, господарський суд зазначає, що пеня, як різновид неустойки, характеризується наступними ознаками: можливість встановлення за такий вид порушення зобовязання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасного виконання зобовязання. Нарахування пені носить триваючий характер за кожен день прострочення.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Перевіривши заявлену до стягнення суму пені на суму боргу за порушення строків погашення кредиту та суму пені на суму боргу за порушення строків сплати відсотків за користування кредитними коштами, враховуючи строки виникнення зобовязання за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, п. 5.3.5. кредитного договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.

Також, арифметично вірним є і розрахунок несплаченої відповідачем комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором у заявленій сумі в 90000 грн.

На виконання умов договору та з метою забезпечення виконання грошового зобовязання відповідача по поверненню кредиту між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк “Хрещатик” (далі іпотекодержатель за договором, позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством “Київський мясопереробний завод” (іпотекодавець за договором, відповідач у справі) було укладено:

іпотечний договір від 08.06.2008р., посвідчений державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. за реєстровим № 1-1494 (далі - договір від 08.06.2008р.), договір від 25.05.2007р. № 1 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 08.06.2006р. (посвідченого 25.05.2007р. державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. за реєстровим № 1-1267) та договір від 01.10.2008р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 08.06.2006р. (посвідченого 01.10.2008р. державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. за реєстровим № 1-2169);

іпотечний договір від 30.03.2007р., посвідчений державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. за реєстровим № 1-721 (далі - договір від 30.03.2007р.), договір від 25.05.2007р. № 1 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки (посвідченого 25.05.2007р. державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. за реєстровим № 1-1268) та договір від 01.10.2008р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 30.03.2007р. (посвідченого 01.10.2008р. державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. за реєстровим № 1-2168.

Відповідно до внесених змін згідно договорів про внесення змін та доповнень від 01.10.2008р. до п. 1.1. договору іпотеки від 08.06.2006р. та до п. 1.1. договору іпотеки від 30.03.2007р. зазначені пункти викладено в такій редакції: «Іпотекодавець з метою забезпечення виконання своїх зобовязань, що випливають з кредитного договору № 20/ЮГ/2006 від 08.06.2006р., укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого Закрите акціонерне товариство “Київський мясопереробний завод” зобовязаний повернути іпотекодержателю в термін по 06.06.2011р. кредитні кошти в сумі 30000000 грн, відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 22% річних, а також комісії, можливі штрафні санкції та відшкодування іпотекодержателю можливі збитки, завдані неналежним виконанням зобовязань за кредитним договором, надає в заставу іпотекодержателю предмет іпотеки, зазначений в п.п. 1.1.1. 1.1.4. цього договору”.

Так, договорами іпотеки від 08.06.2006р. та від 30.03.2007р. (п.п. 1.1.1. 1.1.4.) передбачено, яке саме майно іпотекодавець надає в заставу іпотекодержателю.

Сторонами визначено (п. 5.5., п.п. 6.1. 6.3. договорів іпотеки) права, порядок та застереження щодо задоволення вимог іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Так, відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 6. ст. 3 Закону України “Про іпотеку”, у разі порушення боржником основного зобовязання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше обєкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотеко держателя (ст. 33 Закону України “Про іпотеку”).

Частиною 1 ст. 35 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

В порядку приписів ч. 1 ст. 35 Закону України “Про іпотеку” позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 23/09-4499 у звязку з порушенням відповідачем умов кредитного договір (графіка погашення кредиту та несвоєчасну оплату процентів за користування кредитними коштами) та вимагав усунути вказані порушення протягом 30-денний термін, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.08.2009р. про отримання відповідачем зазначеної вимоги, яка залишена відповідачем без задоволення (а.с. 33, том 1).

Відтак, господарський суд зазначає, що позивач на підставі положень Закону України “Про іпотеку”, умов договору набув право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, згідно з ст. 39 Закону України “Про іпотеку” суд у своєму рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 даного Закону.

Згідно з частиною 1 ст. 39 Закону України “Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Разом з тим, суд зазначає, що оціночна вартість іпотеки по договору від 08.06.2006р. становить 30000000 грн (п. 1.1.4.) та по договору іпотеки від 30.03.2007р. становить 22800 000 грн (п. 1.1.4.).

Таким чином, господарський суд вважає необхідним зазначити початкову ціну продажу майна предмету іпотеки, яка за договором від 08.06.2006р. складає 30000000 грн та початкову ціну продажу майна предмету іпотеки, яка за договором від 30.03.2007р. становить 22800000 грн. (п. 1.1.4.).

Крім того, з метою забезпечення виконання грошового зобовязання відповідача по поверненню кредиту між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк “Хрещатик” (далі заставодержатель за договором, позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством “Київський мясопереробний завод” (заставодавець за договором, відповідач у справі) було укладено договір застави основних засобів від 16.11.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим № 1047 (далі - договір від 16.11.2007р.).

Відповідно до внесених змін згідно договору про внесення змін та доповнень від 01.10.2008р. до п. 1.1. договору застави від 16.11.2007р. зазначений пункт викладено в такій редакції: «Застоводавець з метою забезпечення виконання своїх зобовязань, що випливають з кредитного договору № 20/ЮГ/2006 від 08.06.2006р., за умовами якого заставодавець зобовязаний повернути заставодержателю в строк до 06.06.2011р. кредит в сумі 30000000 грн, сплатити відсотки за користування кредитом із розрахунку 22% річних, у разі несвоєчасного повернення простроченої суми кредиту, а також сплатити можливі неустойки та збитки, що можуть наступити згідно з кредитним договором та цим договором, згідно з Законом України «Про Заставу” заставодавець надає заставодержателю в заставу в забезпечення виконання позичальником зобовязань за договором про відкриття кредитної лінії № 20/ЮГ/2006 від 08.06.2006р., основні засоби”, у відповідності до переліку п. 1.1. договору застави.

Згідно ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно ст. 19 Закону України “Про Заставу” за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч.1 ст.20 Закону України “Про заставу”).

У відповідності з ч. 2 ст.1 Закону України “Про заставу” в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Як вже було встановлено судом вище, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 23/09-4499 про виконання умов кредитного договору протягом 30-денного терміну, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.08.2009р. (отримання відповідачем зазначеної вимоги), яка залишена відповідачем без задоволення.

Відтак, господарський суд зазначає, що позивач на підставі положень Закону України “Про Заставу” та умов договору набув право звернути стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, сторонами визначено (п. 5.1. договору застави) права заставодержателя щодо задоволення вимог на предмет застави.

Слід ззаначити, що реалізація предмета застави у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду може бути проведена із застосуванням процедури продажу, встановленої ст.ст. 20, 21 Закону України “Про Заставу” у відповідності до вимог чинного законодавства та умов даного договору.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне зазначити початкову ціну продажу майна предмету застави за договором застави від 16.11.2007р., що становить 9581132,76 грн відповідно до п.п. 1.4., 1.5. договору застави.

Враховуючи установлений господарським судом факт неповернення відповідачем своєчасно та в повному обсязі кредиту і відсотків за користування кредитним договором, господарський суд визнає підставним заявлені до стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом, заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, пені за прострочення повернення кредиту, пені за несплачені відсотки та комісії за обслуговування кредитним договором, шляхом звернення стягнення на заставлене майно, як-то передбачено умовами договорів (іпотеки і застави) та узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Додатково суд зазначає, що підставою звернення з даним позовом, поряд з порушенням строків повернення кредиту та відсотків по кредиту, є порушення відповідачем вимог передбачених п. 5.3.11. кредитного договору та п. 4.3.2. договорів іпотеки, що підтверджується листами банку про обовязок позичальника щодо виконання умов договорів, які були залишені останнім без задоволення (а.с. 35-48, том 1).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, правомірними, документально підтвердженими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Хрещатик” задовольнити повністю.

2.Звернути на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Хрещатик” (код ЄДРПОУ 19364259) стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору, укладеного 08.06.2006р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк “Хрещатик” та Закритим акціонерним товариством “Київський мясопереробний завод” (посвідченого 08.06.2006р. державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. за реєстровим № 1-1494), договором від 25.05.2007р. № 1 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки (посвідченого 25.05.2007р. державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. за реєстровим № 1-1267) та договору від 01.10.2008р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 08.06.2006р. (посвідченого 01.10.2008р. державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. за реєстровим № 1-2169), а саме, на належне Закритому акціонерному товариству “Київський мясопереробний завод” (код ЄДРПОУ 05407953) нежиле приміщення будівлі холодильника (літ.»Ш») загальною площею 12885,4 кв.м., яке входить до складу майнового комплексу нежилих будівель і споруд ЗАТ „Київський МПЗ" і знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 9 шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною в розмірі 30 000 000 грн.

3.Звернути на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Хрещатик” (код ЄДРПОУ 19364259) стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору, укладеного 30.03.2007р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк “Хрещатик” та Закритим акціонерним товариством “Київський мясопереробний завод” (посвідченого 30.03.2007р. державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. за реєстровим № 1-721), договором від 25.05.2007р. № 1 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки (посвідченого 25.05.2007р. державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. за реєстровим № 1-1268) та договору від 01.10.2008р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 30.03.2007р. (посвідченого 01.10.2008р. державним нотаріусом першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. за реєстровим № 1-2168), а саме, на належне Закритому акціонерному товариству “Київський мясопереробний завод” (код ЄДРПОУ 05407953) нежиле приміщення адміністративного корпусу (літ. „Ю") загальною площею 7 609,5 кв. м., заставною вартістю 22 800 000 грн, яке входить до складу майнового комплексу нежилих будівель і споруд ЗАТ „Київський МПЗ" і знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 9 шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною в розмірі 22 800 000 грн.

4.Звернути на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Хрещатик” (код ЄДРПОУ 19364259) стягнення на предмет застави відповідно до договору застави основних засобів, укладеного 16.11.2007р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк “Хрещатик” та Закритим акціонерним товариством “Київський мясопереробний завод” (посвідченого 16.11.2007р. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим № 1047) та договором від 01.10.2008р. про внесення змін та доповнень до договору застави основних засобів від 16.11.2007р., а саме, на належне Закритому акціонерному товариству “Київський мясопереробний завод” (код ЄДРПОУ 05407953) згідно з переліком, визначеним п. 1.1. договору застави основних засобів від 16.11.2007р. шляхом продажу на публічних торгах за початковою ціною в розмірі 9581132,76 грн.

5.За рахунок грошових коштів, виручених від продажу предмета іпотеки (договір іпотеки від 08.06.2006р. та договір іпотеки від 30.03.2007р.) та предмета застави (договір застави основних засобів від 16.11.2007р.), задовольнити вимоги Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Хрещатик” (код ЄДРПОУ 19364259) до Закритого акціонерного товариства “Київський мясопереробний завод” (код ЄДРПОУ 05407953) за кредитним договором № 20/ЮГ/2006 від 08.06.2006р., а саме: 12026802,19 грн основного боргу; 2370664,98 грн відсотків за користування кредитом за період з 01.01.2009р. по 23.11.2009р.; 79297,52 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 21.10.2009р. по 23.11.2009р.; 28470,04 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 01.11.2009р. по 23.11.2009р. та 90000 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

6.Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Київський мясопереробний завод” (код ЄДРПОУ 05407953) на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Хрещатик” (код ЄДРПОУ 19364259) 25 736 грн судових витрат.

7.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя А.Ф. Черногуз

Суддя А.І. Привалов

Суддя В.М. Бацуца