Рішення № 19889755, 15.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2011 р. Справа № 5/075-11

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Виробничоторгівельної фірми “Лео”, м. Біла Церква

до Приватного підприємства фірми “Віріліс”, м. Біла Церква

про стягнення 41106,04 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 04.01.2011р. № 8

відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна Виробничоторгівельної фірми “Лео” (далі - Позивач) до Приватного підприємства фірми “Віріліс” (далі - Відповідач) про стягнення 41106,04 грн., з яких 36162,92 грн. основний борг, 1459,59 грн. інфляційні втрати, 637,55 грн. 3% річних та 2845,98 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар.

Під час розгляду справи позивач подав до суду заяву від 01.11.2011р., якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 31162,92 грн. основного боргу, 1459,59 грн. інфляційних втрат, 637,55 грн. 3% річних та 2845,98 грн. пені.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 31162,92 грн. основного боргу, 1459,59 грн. інфляційних втрат, 637,55 грн. 3% річних та 2845,98 грн. пені.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви від 01.11.2011р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір постачання нафтопродуктів від 04.01.2011р. № 1 (далі договір), відповідно до умов якого позивач - продавець зобовязується передати у власність відповідача покупця нафтопродукти (надалі товар), а покупець прийняти і оплатити товар на умовах та в строки обумовлені цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві товар у кількості, що попередньо обумовлюється та вказується у видаткових накладних.

Згідно п. 3.1 договору ціна, кількість, асортимент кожної конкретної партії товару та порядок розрахунків відображається в рахунку-фактурі та накладній.

У відповідності до п. 3.2 договору покупець проводить повний розрахунок за отриманий товар протягом семи днів з моменту отримання товару.

Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 04.12.2011р., а в частині взаєморозрахунків, до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору позивач по накладній від 02.03.2011р. № ЛЕ0129 поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 39162,90 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Зазначена накладна підписана в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплена печатками позивача та відповідача, завірена копія якої залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати за отриманий товар виконав не в повному обсязі в звязку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 31162,90 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару по зазначеній накладній.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 31162,90 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов в частині стягнення 3162,90 грн. заборгованості за поставлений товар.

В решті позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 0,02 грн. суд відмовляє з огляду на її необґрунтованість, безпідставність та недоведеність належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки позивач не підтверджує поставку відповідачу товару за вказаним договором на заявлену до стягнення суму в розмірі 0,02 грн., зокрема, не надає передбачені п. 3.1 договору, накладні на поставку товару на зазначену суму.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, інфляційні втрати за період прострочення з березня по червень 2011 року складають 1459,59 грн., три проценти річних за період прострочення з 09.03.2011р. по 12.10.2011р. складають 637,55 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 3.2 договору, згідно якого покупець проводить повний розрахунок за отриманий товар протягом семи днів з моменту отримання товару, а також те, що позивач згідно накладної № ЛЕ0129 поставив відповідачу товар 02.03.2011р., прострочення виконання відповідачем зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар починається з 10.03.2011р.

Таким чином, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленої суми боргу та початку прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних заявленого позивачем та рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних з простроченої суми в розмірі 637,55 грн., інфляційні втрати з простроченої суми боргу за час прострочення в розмірі 1452,35 грн. В решті заявленої до стягнення суми інфляційних втрат суд відмовляє.

Також позивач посилаючись на п. 5.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення, яка за його розрахунком складає 2845,98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає зазначеним вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 31162,90 грн. основного боргу, 1452,35 грн. інфляційних втрат, 637,55 грн. 3% річних та 2845,98 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства фірми “Віріліс” (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гайова, 4, код ЄДРПОУ 30537070) на користь Виробничоторгівельної фірми “Лео” (08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт Гребінки, вул. Київська, 190, код ЄДРПОУ 23236142) 31162 (тридцять одну тисячу сто шістдесят дві) грн. 90 коп. основного боргу, 1452 (одну тисячу чотириста пятдесят дві) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 637 (шістсот тридцять сім) грн. 55 коп. 3% річних, 2845 (дві тисячі вісімсот сорок пять) грн. 98 коп. пені, 360 (триста шістдесят) грн. 99 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.