Рішення № 19889701, 14.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2011 р. Справа № 4/143-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національні інвестиції",

м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салгір-2010», м. Бровари

про стягнення 610611,40 грн.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1 предст., дов. № 4784/03 від 14.10.2011р.

відповідач - не зявився.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Банк національні інвестиції" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салгір-2010» (відповідач) про стягнення 610611,40 грн., які складаються з 591 100, 00 грн. заборгованості по поверненню кредиту, 15442, 37 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 4016, 24 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 52,79 грн. пені за прострочення сплати відсотків, а також судові витрати.

Вказаний позов обґрунтований неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Салгір-2010» зобовязань за кредитним договором №313-10 від 03.08.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2011р. було порушено провадження у справі № 4/143-11, розгляд справи призначено на 17.10.2011р.

17.10.2011р. представником позивача було подано заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 548710,00 грн. суми основного боргу замість раніше заявлених 591 100, 00 грн., оскільки 14.10.2011р. відповідачем було погашено частково суму боргу по основній сумі заборгованості за кредитом в розмірі 42390,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки.

Представник відповідача в судові засідання 17.10.2011р. та 14.11.2011р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судових засідань за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців. Вимоги ухвали суду від 29.09.2011 р. та від 17.10.2011 р. відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Зважаючи на те, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи норми статті 69 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

встановив:

03 серпня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Банк національні інвестиції»(банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Салгір-2010»(позичальник) було укладено кредитний договір № 313-10, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється та надає позичальнику кредит в гривні на умовах, передбачених договором, а позичальник зобовязується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку ліміту заборгованості (з 03.08.2010р. по 01.08.2011р.) за кредитною лінією в розмірі 663000,00 грн. (п.1.2), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобовязання, передбачені договором.

На виконання умов Кредитного договору, на підставі заяви відповідача, позивач, перерахував на р/р № 260093017404 відповідача в AT „Банк „Національні інвестиції" кредитні кошти в розмірі 663000, 00 грн.

Додатковою угодою №1 від 01.08.2011 р. до Кредитного договору було пролонговано та встановлено строк повернення кредиту 05.09.2011 року включно.

Однак, всупереч своїх договірних зобовязань, відповідачем зобовязання за кредитним договором виконані неналежним чином та кредитні кошти повернуто частково, а саме: 30.11.2010р. повернуто 20 000,00 грн., 29.12.2010р. повернуто 12 500,00 р., 30.12.2010р. повернуто 6000,00 грн., 13.01.2011р. повернуто 4200,00 грн., 21.01.2011р. повернуто 2300,00 грн., 27.07.2011р. повернуто 12000,00 грн., 04.08.2011р. повернуто 3000,00 грн., 09.08.2011р. повернуто 4000,00 грн., 19.08.2011р. повернуто 7 900,00 грн., 14.10.2011р. повернуто 42 390,00 грн. Загальна сума неповернутих коштів станом на день розгляду справи складає 548710,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2. ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором повинно було відбуватися належним чином відповідно до умов, встановлених кредитним договором. Оскільки, у термін встановлений кредитним договором, позичальник не повернув банку суми кредиту та проценти за користування кредитними коштами, то у цьому випадку з боку позичальника має місце порушенням зобов'язання щодо повернення кредиту.

У відповідності до п. 1.4 Кредитного договору, плата за кредит встановлюється у розмірі 28 відсотків річних, які відповідач, згідно п. 4.2 Кредитного договору зобов'язується сплачувати щомісячно. У відповідності до розрахунку, який міститься в матеріалах справи, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом становить 15 442,37 грн.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, в судове засідання жодного разу не зявився, доводів позивача не спростував, доказів, які б свідчили про повну оплату кредитних коштів, а також процентів за користування кредитними коштами не надав, у звязку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 548710,00 грн. заборгованості по сплаті кредитних коштів, 19523,39 грн. простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам, є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім суми боргу, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 4016,21 грн. (за період з 06.09.2011р. по 22.09.2011р.) та 52,79 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів (за період з 01.09.2010р. по 22.08.2011р.).

Пунктами 6.2., 6.3. Кредитного договору встановлено, що за несвоєчасну сплату кредиту та/або відсотків за користування кредитом позивач має право стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочення, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 4016,24 грн. та 52,79 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів є арифметично вірним, нараховані у відповідності до чинного законодавства, у звязку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі заявленому позивачем.

Враховуючи те, що відповідач заборгованість за договором в повному обсязі та у встановлені кредитним договором строки не погасив, доказів оплати суду не надав та доводів позивача не спростував, судом встановлено факт існування заборгованості за кредитним договором в сумі 572302,42 грн., які складаються з 548710, 00 грн. заборгованості по сплаті кредитних коштів, 19523,39 грн. простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам, 4016,24 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 52,79 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Відповідно до п. 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. № 50, при зменшенні суми позовних вимог мито не повертається.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салгір-2010»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул.. Незалежності, 2-а, оф. 54, код ЄДРПОУ 36832932) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк національні інвестиції" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, код ЄДРПОУ 20017340) - 548710 (пятсот сорок вісім тисяч сімсот десять) грн. 00 коп. заборгованості по сплаті кредитних коштів, 19523 (девятнадцять тисяч пятсот двадцять три) грн. 39 коп. простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам, 4016 (чотири тисячі шістнадцять) грн. 24 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 52 (пятдесят дві) грн.79 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 5723 (пять тисяч сімсот двадцять три) грн. 02 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 15.11.2011р.