Рішення № 19888890, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/51805.12.11

За позовом Автопідприємства Господарсько-фінансового Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України

до Міністерства закордонних справ України

про стягнення заборгованості за надані послуги 42 606,42 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 504 від 30.12.10.

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 721/17-911-1227 від 01.07.11

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Міністерства закордонних справ України заборгованості за надані послуги з перевезення в розмірі 42 606,42 грн.

Свою позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб, відповідачу надано послуги з перевезення на суму в розмірі 42606,52 грн., за які відповідач не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2011 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 53/518, розгляд справи призначено на 05.12.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 05.12.2011 позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання 05.12.2011 зявився та через канцелярію суду подав письмовий відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідач фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, яке здійснюється Державним казначейством України; інших джерел для покриття видатків, крім бюджетних коштів у відповідача немає; відповідач отримав від позивача послуги на суму 42 606,42 грн., проте відповідач не має змоги сплатити заборгованість іншим постачальникам за надані транспортні послуги, оскільки Міністерством було проведено процедуру закупівлі у одного учасника послуг з перевезення пасажирів наземним транспортом та укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти 17.10.2011 з ДО «Автобаза Державного управління справами».

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.12.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Автопідприємством Господарсько-фінансового Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (позивач) та Міністерством закордонних справ України (відповідач) укладено договір про надання транспортних послуг шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, що вбачається з листів Міністерства закордонних справ України № 202/13-142/1-168 від 09.06.2011та № 202/13-142/1837 від 25.06.2011.

Так, позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги з перевезення на суму в розмірі 42606,42 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями: актів прийому-здачі виконаних робіт від 04.08.2011, від 29.07.2011 підписаних та погоджених у двосторонньому порядку та подорожніми листами: № 444134 від 16.06.2011, № 444156 від 17.06.2011, № 443760 від 14.06.2011, № 443889 від 15.06.2011, № 443873 від 14.06.2011, № 443996 від 15.06.2011, № 44129 від 16.06.2011, № 444253 від 17.06.2011, № 443872 від 14.06.2011, № 443995 від 15.06.2011, № 444036 від 16.06.2011, № 444171 від 17.06.2011, № 443871 від 14.06.2011, № 443994 від 15.06.2011, № 44050 від 16.06.2011, № 444185 від 17.06.2011, № 443869 від 14.06.2011, № 443992 від 15.06.2011, № 44130 від 16.06.2011, № 44254 від 17.06.2011, № 443870 від 14.06.2011, № 443993 від 15.06.2011, № 444131 від 16.06.2011, № 444255 від 17.06.2011, № 445761 від 01.07.2011, № 445778 від 02.07.2011, № 445852 від 03.07.2011, № 445646 від 30.06.2011, № 445651 від 30.06.2011, № 445755 від 01.07.2011, № 445825 від 02.07.2011, № 445894 від 03.07.2011, № 445650 від 30.06.2011, № 445649 від 30.06.2011, № 445754 від 01.07.2011, № 445839 від 02.07.2011, № 445914 від 03.07.2011, № 445648 від 30.06.2011, № 445753 від 01.07.2011, № 445797 від 02.07.2011, № 445871 від 03.07.2011, № 445647 від 30.06.2011, № 4457760 від 01.07.2011, № 445840 від 02.07.2011, № 445913 від 03.07.2011.

На оплату наданих послуг позивач виставляв відповідачу рахунки: № 3346 від 04.08.2011 та № 3358 від 06.07.2011 (копії яких долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Також матеріали справи свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача лист № 452 від 28.09.2011 з вимогою про оплату заборгованості в розмірі 42606,42 грн.

Відповідач у відповіді на лист зазначив, що не має змоги сплатити заборгованість іншим постачальникам за надані транспортні послуги, оскільки Міністерством було проведено процедуру закупівлі у одного учасника послуг з перевезення пасажирів наземним транспортом та укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти 17.10.2011 з ДО «Автобаза Державного управління справами».

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами першою та другою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. При цьому частиною 1 ст. 902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем не узгоджено у письмовій формі строк (термін) виконання відповідачем зобовязання по сплаті за надані послуги з перевезення у сумі 42606,42 грн., а тому умови сплати визначаються вимогами чинного законодавства, а саме частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник повинен виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав вимогу про оплату за надані послуги, про свідчить відповідь останнього від 08.11.2011 за № 212/36-926-4597.

Оскільки доказів погашення заборгованості за надані послуги відповідачем суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу розмірі 42606,42 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідач поданим відзивом заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 33, 34 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства закордонних справ України(01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1, код ЄДРПОУ 00026620) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Автопідприємства Господарсько-фінансового Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (04053, м. Київ, вул. Некрасівська, 7, код ЄДРПОУ 03538993) 42 606 (сорок дві тисячі шістсот шість) грн. 42 коп. основного боргу, 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 08.12.2011