Рішення № 19888678, 29.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/33229.11.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія

"Оранта"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 18867,30 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 1865 від 19.03.2010 року;

від відповідача: ОСОБА_3- представник за довіреністю № 08-3/28/318-11 від

09.06.2011 року

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 18867,30 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.11.2007 року мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю водія ОСОБА_4, який, керуючи транспортним засобом марки Hyundai, д/н НОМЕР_1, в м. Києві на перехресті вул. Каблукова - вул. Г.Севастополя, при виїзді з другорядної дороги, не надав дороги транспортному засобу марки Volkswagen д/н НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення.

Згідно постанови Солом'янського районного суду м. Києва № 3-19922-1/07 від 11.12.2007 року винним в даному ДТП було визнано ОСОБА_4.

Відповідно до довідки б/н від 17.11.2007 року транспортний засіб марки Volkswagen д/н НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження.

Відповідно до договору № 01/01-024-01950 від 24.09.2007 року добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту) транспортний засіб марки Volkswagen д/н НОМЕР_2, на момент ДТП було застраховано закритим акціонерним товарситвом «Страхова компанія «Галактика».

Матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу марки Volkswagen д/н НОМЕР_2, складає 19032,30 грн., що підтверджується Звітом № 911 від 12.12.2007 року.

На підставі заяви страхувальника № 01-5/3733 від 03.04.2008 року закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Галактика»здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 18867,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2927 від 11.04.2008 року.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»відповідно до полісу № ВА/3082744 від 28.03.2007 року.

20.08.2009 року між закритим акціонерним товариством «Страховою компанією «Галактика»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги № 00108, відповідно до якого закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Галактика»відступає фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 своє право грошової вимоги в порядку регресу до третіх осіб (боржників).

Отже, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму збитків в порядку регресу в розмірі 18867,30 грн.

22.06.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2965 про сплату суми збитків в розмірі 18867,30 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 2617 від 22.06.2011 року та повідомленням про вручення від 22.06.2011 року (вручено 25.06.2011 року). Проте зазначена вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" суми страхового відшкодування в розмірі 18867,30 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.11.2011 року порушено провадження у справі № 33/332, розгляд справи призначено на 29.11.2011 року.

В судове засідання 29.11.2011 року зявились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 18867,30 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 188,67 грн. та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача надав пояснення по суті справі, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно постанови Соломянського районного суду м. Києва від 11.12.2007 року встановлено, що ОСОБА_4 16.11.2007 року о 16 год. 30 хв. в м. Києві на перехресті вул. Каблукова Героїв Севастополя, керуючи автомобілем Hyundai д/н НОМЕР_1 при виїзді з другорядної дороги, не надав дороги автомобілю Volkswagen д/н НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вищевказаною постановою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і застосоване до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 51,00 грн.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортну (крім залізничного) № 01/01-024-02117 від 02.10.2007 року, укладеного між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Галактика»та товариствои з обмеженою відповідальністю «Інтерфарма-Київ», застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом Volkswagen державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до звіту про оцінку автомобіля № 911 від 12.12.2007 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Volkswagen державний номер НОМЕР_2 складає 12013,18 грн.

На виконання умов договору страхування, на підставі заяви страхувальника № 01-5/3733 від 03.04.2008 року, згідно страхового акту № 1605/08 від 10.04.2008 року закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Галактика»здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 18867,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2927 від 11.04.2008 року.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу Hyundai державний номер НОМЕР_1, застрахована відкритим акціонерним товариством «Національна страхова компанія «Оранта»згідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/3082744 зі строком дії з 28.03.2007 року по 27.03.2008 року.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Hyundai державний номер НОМЕР_1, була застрахована відкритим акціонерним товариством «Національна страхова компанія «Оранта», згідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/3082744, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обовязок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Статтею 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як встановлено судом, 20.08.2009 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Галактика» (довіритель за договором) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (повірений за договором) укладено договір відступлення права вимоги № 00180, відповідно до умов якого довіритель передає повіреному, а повірений приймає право вимоги, що належить довірителю та набуває право регресу за справами, вказаними у додатку № 1 до договору, в тому числі: ОСОБА_5, договір № 01/04-099-00345 від 13.04.2007 року.

Згідно п. 1.2. договору повірений одержує право (замість довірителя) зворотної вимоги (регресу) до осіб, винних у заподіянні збитків довірителю за справами, вказаному у додатку № 1 до договору, в розмірі виплаченого відшкодування довірителем.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, позивач сплатив своєму страхувальнику 18867,30 грн., проте відповідно до звіту про оцінку автомобіля № 911 від 12.12.2007 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Volkswagen державний номер НОМЕР_2 складає 12013,18 грн. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6854,12 грн. (18867,30 грн. (загальний розмір страхового відшкодування виплаченого позивачем на користь страхувальника) 12013,18 грн. (вартість матеріальної шкоди, відповідно до звіту про оцінку автомобіля № 911 від 12.12.2007 року) = 6854,12 грн.) в порядку регресу визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо пропуску позивачем строку позовної давності, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно положень ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

У відповідності до ч.6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Положенням ч.ч. 2 та 3 ст. 264 ЦК України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як встановлено судом, 11.03.2011 року ОСОБА_1 направив до Подільського районного суду м. Києва позовну заяву до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в результаті чого 17.05.2011 року відкрито провадження у справі № 2-2396/11р. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва № 2-2396/11 року від 17.10.2011 року, на підставі ст.ст. 207,293 ЦПК України, залишено без розгляду позовну заяву фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ВАТ «НАСК «Оранта»про відшкодування шкоди в порядку регресу.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що строк позовної давності за зобовязанням відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" по сплаті фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 страхового відшкодування згідно страхового акту № 1605/08 від 10.04.2008 року перервався, а також, згідно ч. 3 ст. 264 ЦК України, розпочався заново з 11.03.2011 року.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню в розмірі 12013,18 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 12 013 (дванадцять тисяч тринадцять) грн. 18 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 120 (сто двадцять) грн. 13 коп. та 150 (сто пятдесят) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 06.12.2011 року