Рішення № 19888673, 29.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/33129.11.11

Суддя Мудрий С.М., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 13 366,51 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 752/18 від 07.04.2011 року;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 13 366,51 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05 листопада 2009року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Україна»реорганізовано в приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування № 1095224/05АВ, за яким застраховано наземний транспортний засіб Daewoo, д.н. НОМЕР_1.

12 жовтня 2010 року за адресою м. Луганськ, вул. Карпинського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21063, д.н. НОМЕР_2, який знаходився у володінні ОСОБА_4 та під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Daewoo, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3.

Внаслідок ДТП автомобіль Daewoo, д.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження відповідно до довідки, виданої ВДАІ з обслуговування м. Луганська при УДАІ ГУМВС України в Луганській області.

Позивач виплатив суму страхового відшкодування, яка становить, за вирахуванням франшизи, 13 366,51 грн. 51 коп.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21063, д.н. НОМЕР_2 застрахована приватним акціонерним товариством «Українською інноваційною страховою компанією «Інвестсервіс»на підставі полісу № ВС/5410500.

Так, до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»у порядку регресу перейшло право на отримання від приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 13 366,51 грн.

05 жовтня 2011 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. У встановлений законодавством строк позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.11.2011 року порушено провадження у справі № 33/331, розгляд справи призначено на 29.11.2011 року.

У судове засідання 29.11.2011 року представники відповідача та третьої особи не зявилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 04.11.2011 року не виконали, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 16680927 та 16680919 відповідно, але до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення по справі.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2009 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Україна»реорганізовано в приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування № 1095224\05АВ-Л, за яким застраховано наземний транспортний засіб Daewoo, д.н. НОМЕР_1.

З розгорнутої довідки № 8703711 про обставини дорожньо-транспортної пригоди від 25.10.2010 року вбачається, що 12 жовтня 2010 року по вул. Карпинського м. Луганськ, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21063, д.н. НОМЕР_2, під керуванням власника ОСОБА_4 та під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу Daewoo, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3.

Постановою Жовтневого районного суду міста Луганська від 08 листопада 2010 року визнано ОСОБА_4 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550,00 грн.

Відповідно розрахунку страхового відшкодування по справі № 14325/10 та страхового акту №14325/10/05/13 від 10 листопада 2010 року сума страхового відшкодування становить 13366,51 грн.

Згідно рахунку-фактури № ДЄ-0000208 від 20 жовтня 2010 року вартість ремонту становить 12232,09 грн. (з урахуванням ПДВ 14678,51 грн.)

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»виплатило суму в розмірі 13366,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24345 від 11.11.2010 року.

Згідно статті 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21063, д.н. НОМЕР_2 застрахована приватним акціонерним товариством «Українською інноваційною страховою компанією «Інвестсервіс»на підставі полісу № ВС/5410500.

Позивач направив відповідачу заяву про регресні вимоги вих. № 773 АР від 05 жовтня 2011 року, відповідно до яких просив відшкодувати в порядку регресу 13366,51 грн.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 3 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 22.1 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідач повинен був здійснити страхову виплату протягом місяця з дня отримання відповідних документів. Означений обовязок відповідач не виконав.

Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, обовязок проведення дослідження експерта чи аварійного комісара покладено саме на відповідача (пункт 34.1), а до позивача від потерпілої особи перейшло згідно пункту 34.2 лише право (а не обовязок) на проведення відповідних досліджень.

Відповідачу, одночасно з покладенням визначених вище обовязків законом надано досить суттєвий перелік прав, у тому числі і право зясування обставин страхового випадку та визначення розміру завданих збитків власним розслідуванням. Зазначеним правом відповідач не скористався та не надав суду взагалі жодного доказу здійснення ним будь-якої дії.

Відповідно ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно п. 2 полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5410500, строком дії з 21.04.2010 року по 20.04.2011 року франшиза становить 510 грн. 00 коп.

Враховуючи положення абз. 2 ч. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового відшкодування складає: 13366 грн. 51 коп. 510, 00 грн. (франшиза) = 12 856 грн. 51 коп.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення відшкодування 510,00 грн. розміру франшизи не підлягає задоволенню.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Daewoo, д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 5 грн. 09 коп., на відповідача 128 грн. 58 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 8 грн. 99 коп., на відповідача 227 грн. 01 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ 23498273) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Братська, 14, підїзд 3, пов. 6; юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 31235110) основний борг в розмірі 12 856 грн. (дванадцять тисяч вісімсот пятдесят шість) грн. 51 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 128 (сто двадцять вісім) грн. 58 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 01 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 06.12.2011 року.