Рішення № 19888117, 25.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/243

25.11.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

До

про

Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»

стягнення 134 770,75 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача

Пінчук-Ніколайчук Ю.В. - представник

Случак О.О. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» заборгованості у розмірі 131 798,05 грн., неустойки у розмірі 2 490,64 грн., 3% річних у розмірі 482,06 грн.

Судом було відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 11/243 до розгляду Київським апеляційним господарським судом справи №36/209 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу № 1126/12/2007 від 18.12.2007, оскільки в судовому засіданні 25.11.2011 представником позивача подано копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 по вказаній справі, відповідно до якої рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2011 № 36/209 залишене без змін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу відповідачем не виконано в повному обсязі зобов’язання щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 131 798,05 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов’язання позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 2 490,64 грн. та 3% річних у розмірі 482,06 грн.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що суми, нараховані позивачем, являються нарахованими невірно, з порушенням положень договору та норм чинного законодавства і є значно завищеними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

18.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.»укладено договір фінансового лізингу № 1126/12/2007 (далі – Договір), відповідно до якого лізингодавець зобов’язується придбати у свою власність транспортний засіб у відповідності до встановленої лізингоодержувачем специфікації:

Тип: Вантажний автомобіль;

Марка, модель: МАЗ 642205 -220 (5 одиниць)

Заводський № : буде встановлений в акті здачі-приймання майна;

Рік випуску: 2007 р.;

Пробіг на момент придбання : до 300 км

Специфікація продавця: додаток до договору купівлі-продажу від 18.12.2007; та передати його без надання послуг з керування та технічної експлуатації лізингоодержувачу у якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов’язується прийняти його на умовах даного договору.

На виконання умов Договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування предмет лізингу –автомобілі МАЗ 642205 -220 в кількості 5 одиниць, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі від 20.03.2008 та 15.04.2008.

Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів встановлений у Графіку внесення платежів (п. 7.6. Договору).

Відповідно до п. 2.3. договору вартість майна, яке передається лізингодавцем лізингоодержувачу, складає суму еквівалентну 307030,00 «у.е.», в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 51171,67 «у.е.», виражена у гривнях України. Вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях становить суму авансу, внесеного у відповідності до п. 7.4. договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, зазначену в Графі 4 Графіку внесення платежів (додаток № 1 до договору) по Курсу1 та викупну вартість, зазначену в додатку № 1 до договору по Курсу1.

В пункті 7.1 Договору сторонами було погоджено, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України та яка дорівнює одному Долару США по курсу відповідно до п. 7.1.1 Договору.

Пунктом 7.1.1 Договору сторони ввели наступні поняття: «Курс 1» - курс, встановлений Національним банком України для одного Долару США на 18.12.2007 «Курс 2»- курс, встановлений Національним банком України для одного Долару США на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (Додаток №1) до даного договору.

Відповідно до п. 7.3 Договору загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізиногоодержувачем лізингодавцю, складає: 405829,21 «у.е», враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься до погашення вартості майна 49921,67 «у.е».

Відповідно до п. 7.1.2. договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як добуток суми лізингового платежу відображеної в «у.е.»згідно Графи 3 додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу та Курсу2. При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як добуток відповідної суми в «у.е.», зазначеної в Графі 4 додатка № 1 та Курсу1.

Згідно графіку, лізингоодержувач за 40 та 41 періоди лізингу зобов’язаний сплатити лізингодавцю суму поточного лізингового платежу (графа 3 –6567,49 «у.е») та платіж в погашення суми заборгованості (графа 7 –1699,39 «у.е»).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ст. 2 Закону).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Законом України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (стаття 16 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно п. 7.7. Договору лізингоодержувач зобов’язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об’ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно графіку внесення лізингових платежів (в редакції Додаткової угоди від 30.07.2009 р.) та з урахуванням вимог п. 7.7 Договору відповідач за 40 та 41 періоди лізингу зобов’язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 131798,05 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до умов договору сума платежу по відшкодуванню вартості предмету лізингу («графа 4»Графіку) повинна нараховуватись за чітко зафіксованим в договорі курсом, а саме: 5,05 гривень України за 1 Долар США. Оскільки на відповідача покладено обов’язок сплачувати лізинговий платіж (який включає в себе в тому числі і відшкодування вартості предмету лізингу) за курсом НБУ, встановленим на дату здійснення платежу, то має місце завищення лізингового платежу, а також безпідставно зростає вартість предмету лізингу.

Проте, суд не приймає доводи відповідача з огляду на наступне. Договором передбачено, що комісією лізингодавця вважається різниця загальної суми поточного лізингового платежу, вираженої в гривнях, та суми платежу, вираженої в гривнях, який відноситься в погашення вартості майна (п. 7.1.2). Таким чином, хоча загальна сума поточного лізингового платежу і визначається з урахуванням курсу НБУ, встановленого на дату платежу згідно Графіку, проте це жодним чином не впливає на збільшення вартості предмета лізингу. В даному випадку змінюється лише розмір комісії лізингодавця. Нарахування позивачем суми заборгованості, розрахованої як добуток суми лізингових платежів, виражених в «у.е»відповідно до «Графи 3»Додатку № 1 на відповідну дату здійснення платежу, та «курсу 2», є правомірним та таким, що повністю відповідає умовам Договору. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є, обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, не погоджуючись з окремими умовами Договору, відповідач мав право відмовитись від його підписання, а підписавши - набув обов’язок виконувати встановлені ним умови належним чином.

Відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів за 40 та 41 лізингові періоди у розмірі 131798,05 грн. на підставі Договору.

Крім основного боргу, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2 490,64 грн. та 3% річних у розмірі 482,06 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 9.5 Договору сторони передбачили, що у разі якщо лізингоодержувач у встановлені Договором строки не здійснює оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець має право вимагати оплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п’ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов’язаний її спалатити.

Згідно з положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.ст.1,3 Закону).

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, проте суд здійснює перерахунок пені, нарахованої за 40 період лізингу з 05.07.2011, оскільки третє число липня місяця 2011 року припадає на вихідний день, а відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Першим робочим днем після зазначеного є понеділок, 04 липня 2011 року.

За розрахунком суду розмір неустойки, що підлягає стягненню за прострочення лізингових платежів за Договором, становить 2 462,66 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 476,64 грн. 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»(03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, ідентифікаційний код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Дмитрова, 5 корпус 2, ідентифікаційний код 33104543) основну заборгованість у розмірі 131 798,05 (сто тридцять одна тисяча сімсот дев’яносто вісім) грн. 05 коп., неустойку у розмірі 2462 (дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 64 коп., державне мито у сумі 1347 (одна тисяча триста сорок сім) грн. 44 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 95 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 30.11.2011