Рішення № 19888118, 14.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/45514.11.11 За позовомПриватного підприємства «Кірс»

До відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест»

Провиконання обовязку в натурі

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1. за дов.

від відповідача ОСОБА_2. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне підприємство «Кірс»до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест»про зобовязання останнього виконати обовязок щодо передачі 250 тонн цукру-піску у власність позивача відповідно до умов договору № 13-25 поставки товару від 02.09.2010 р. за ціною, визначеною цим договором.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

02.09.2010 р. між сторонами укладено договір № 13-25 поставки товару, предметом якого є поставка 500 тонн цукру-піску до 10.10.2010 р.. На виконання умов договору позивачем здійснено 100% передоплату на суму 2750000,00 грн.. У свою чергу, відповідач свої зобовязання щодо поставки цукру не виконав, повернувши частину отриманих коштів у розмірі 1375000,00 грн. Залишок оплаченого цукру-піску у кількості 250 тонн відповідачем не поставлено, що є підставою для примусового зобовязання виконання даного обовязку в натурі.

Ухвалою суду від 13.10.2011 р. порушено провадження у справі № 6/455, розгляд останньої призначено на 07.11.2011 р..

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Зокрема, відповідач вважає, що позивачем не доведено сплату коштів у розмірі 2750000,00 грн., а також підписання договору уповноваженими на те сторонами.

З огляду на викладене, суд викликав в порядку ст. 30 ГПК України у судове засідання директора відповідача ОСОБА_3 для дачі пояснень щодо обставин підписання договору № 13-25 від 02.09.2010 р.. Остання у судові засідання не зявилась, надавши письмові пояснення суду, відповідно до яких на першій та третій сторінці договору у графі «постачальник»міститься її підпис, який засвідчений печаткою товариства, а інші відомості та виправлення у договорі нею не проводились.

У поданому суду 14.11.2011 р. відзиві відповідач не заперечив факт укладення договору № 13-25 від 02.09.2010 р., однак стверджує, що договір ним було укладено на умові поставки до 10.10.2012 р. і виправлення дати на 10.10.2010 р. ним не здійснювалось.

Під час розгляду справи відповідачем було подано ряд клопотань. Зокрема, відповідач заявив клопотання про призначення експертизи з метою зясування, чи належать підписи у договорі № 13-25 від 02.09.2010 р. директору товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест» ОСОБА_3, відкласти розгляд справи у звязку з неявкою у судове засідання 14.11.2011 р. директора ОСОБА_3 та зупинити провадження у справі до розгляду позову про визнання недійсним п. 2.5 договору № 13-25 від 02.09.2010 р. в частині внесення виправлення дати «10 жовтня 2010 р.», який поданий ним до господарського суду Черкаської області.

Вказані клопотання судом відхилені з підстав, наведених нижче.

Ухвалою суду від 07.11.2011 р. з метою забезпечення позову накладено арешт на 250 (двісті п'ятдесят) тонн цукру-піску, який знаходиться у товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест»(02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, нежиле приміщення 276, код 36516318) на Красносільському цукровому заводі за адресою: вул. Заводська, 12, с. Красносілка, Бершадський район, Вінницька область.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02.09.2010 р. між приватним підприємством «Кірс»(покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест»(постачальником) було укладено Договір №13-25 поставки товару (далі Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 2.1 предметом Договору зобовязання постачальника поставити у зумовлені строки у власність покупця цукор - пісок буряковий в кількості 500 тонн (далі - товар), та зобовязання покупця прийняти товар та сплати за нього. Поставка товару мала бути здійснена на умовах EXW (за умовами Інкотермс 2000), з заводу постачальника за адресою: с.Красносілка, Бершадський район, Вінницька область.

За своє правовою природою вказаний Договір є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 Договору ціна товару становить 5500,00 грн. За тону. Загальна сума Договору становить 2750000,00 грн. Товар поставляється на умовах 100 % передоплати.

03.09.2010 р. покупець здійснив передоплату за товар на суму 2750000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 191 від 03.09.2010 р..

Оцінюючи доводи відповідача про недоведеність позивачем сплати коштів суд виходить з приписів ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а також з приписів ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини. які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001 N 2346-III).

Таким чином, платіжне доручення № 191 від 03.09.2010 р. є належним та допустимим доказом сплати коштів позивачем відповідачу. В свою чергу, всупереч ст. 33 ГПК України відповідач жодних даних, які би свідчили про неодержання ним коштів, суду не надав. Навпаки, наявні у справі докази вчинення відповідачем дій засвідчують факт отримання ним коштів. Зокрема, відповідачем спільно з позивачем було підписано акт зведення взаєморозрахунків з 01.03.2010 р по 20.01.2011 р., у якому відображено отримання 03.09.2010 р. коштів у розмірі 2750000,00 грн., частину з яких (1375000 грн.) 28.10.2010 р. відповідач за платіжними дорученням повернув позивачу (платіжне доручення № 21 від 28.10.2010 р. на суму 1000000 грн. та платіжне доручення № 27 від 28.10.2010 р. на суму 375000 грн. ).

Таким чином, є безпідставними доводи відповідача про недоведеність позивачем сплати 2750000,00 грн..

Умова щодо строку поставки товару викладена у п. 2.5 Договору, відповідно до якого, з урахуванням виправлення, завіреного підписом та печаткою постачальника, поставка товару мала бути здійснена до 10.10.2010 р..

Висновки суду щодо узгодження сторонами строку поставки як 10.10.2010 р. ґрунтуються на аналізі наявних документів у їх сукупності. Зокрема, 04.01.2011 р. між позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода № 2 до Договору, якою Договір доповнено пунктом 5.4, що встановлює відповідальність за прострочення терміну поставки у вигляді пені 24% річних від простроченої суми. Однією з умов вказаної додаткової угоди (п.3) є прийняття на себе сторонами зобовязань здійснити у січні 2011 року коригування штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару за 2010 рік.

Відповідне коригування було здійснено сторонами шляхом підписання розрахунку штрафних санкцій згідно з додатковою угодою № 2 від 04.01.2011 р. станом на 25.01.2011 р.. У даному розрахунку зазначено, що нарахування штрафних санкцій починається з 11.10.2010 р., оскільки поставка повинна бути здійснена до 10.10.2010 р. згідно з договором поставки товару № 13-25 від 02.09.2010 р.. Період прострочення визначено як 21 день жовтня, а також листопад, грудень, січень.

Крім того, як зазначено вище, відповідач 28.10.2010 р. платіжним дорученням № 21 від 28.10.2010 р. на суму 1000000 грн. та платіжним дорученням № 27 від 28.10.2010 р. на суму 375000 грн. повернув частину отриманих за Договором коштів. Дане повернення мало місце у звязку з відповідною вимогою позивача, що міститься у листі від 18.10.2010 р. № 45, про повернення коштів у сумі 2750000 грн. протягом 5-ти банківських днів у звязку порушенням (невиконанням) строків поставки цукру. Повернення частини коштів відповідачем свідчить про відсутність у нього заперечень щодо доводів позивача про порушення строку поставки цукру.

Вищевикладені обставини дають суду підстави стверджувати про досягнення сторонами згоди щодо дати поставки як 10.10.2010 р..

В свою чергу, заперечення відповідача з цього приводу оцінюються судом як намір уникнути виконання зобовязань. Жодні з наведених ним доводів (про недоведеність сплати коштів позивачем, про підписання Договору не уповноваженими сторонами) або не ґрунтуються на будь-яких доказах, або в подальшому спростовується самим відповідачем. Єдиним запереченням відповідача щодо додаткової угоди № 2 від 04.01.2011 р. є те, що вона укладена до договору купівлі-продажу меляси бурякової від 20.08.2010 р., що зазначено в преамбулі. Однак, як в назві, так і по тексту додаткової угоди від 04.01.2011 р. чітко вказано, що вона є невідємною частиною договору поставки товару № 13-25 від 02.09.2010 р., і предметом її регулювання є саме доповнення розділів Договору (розділ 3 та розділ 5) умовами про оплату та про відповідальність.

У звязку з цим, оскільки у суду відсутні сумніви щодо узгодження дати поставки за Договором, а директор відповідача визнав сам факт підписання Договору, суд не знаходить передбачених ст. 41 ГПК України підстав для призначення судової експертизи, а тому відповідне клопотання відповідача судом відхилено. З цих же підстав відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з неявкою у судове засідання 14.11.2011 р. директора ОСОБА_3 та про зупинення провадження у справі до розгляду позову про визнання недійсним п. 2.5 договору № 13-25 від 02.09.2010 р. в частині внесення виправлення дати «10 жовтня 2010 р.», який поданий ним до господарського суду Черкаської області.

У строк до 10.10.2010 р. постачальник товар не поставив.

18.10.2010 р. покупець направив постачальнику вимогу № 45, якою просив повернути передоплату на суму 2750000,00 грн.

28.10.2010 р. постачальник повернув покупцю 1375000,00 грн. у звязку з невиконанням Договору.

04.01.2011 р. сторони підписали додаткову угоду № 2, доповнивши Договір пунктом 3.5, який передбачає обовязки постачальника передати у власність покупця 500 тон товару за ціною 5500,00 грн.. Тобто, сторони засвідчили чинність Договору та необхідність його виконання відповідачем шляхом поставки товару, а не повернення коштів.

Станом на день розгляду справи поставка товару здійснена не була.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Право покупця, який здійснив попередню оплату товару, вимагати передання оплаченого товару, надано ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Факт невиконання відповідачем обовязку щодо поставки товару позивачу належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення при задоволені позову вказується строк виконання дії. Суд вважає за необхідне встановити 5-ти денний строк передачі цукру.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест»(02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2Б, оф. 276, код 36516318) передати у власність приватного підприємства «Кірс»(18005, м. Черкаси, вул. Волкова, 71, код 30842594) 250 тонн цукру - піску протягом 5 днів після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест»(02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2Б, оф. 276, код 36516318) на користь приватного підприємства «Кірс»(18005, м. Черкаси, вул. Волкова, 71, код 30842594) 13750,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С. А. Ковтун

Рішення підписано 06.12.2011 р.