Рішення № 19887877, 01.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/18001.12.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «МТС Україна»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «СВ Тітрейд»

простягнення 1803,39 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1. за довіреністю № 0274/11 від 21.06.2011 р.;

від відповідача:не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «МТС Україна» (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Тітрейд»(далі відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 1803,39 грн. Також позивач просить судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату наданих позивачем послуг мобільного звязку, що зумовило виникнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/180, розгляд справи призначено на 08.11.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 14.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/180 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 01.12.2011 р.

В судовому засіданні 01.12.2011 р. представником позивача подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 01.12.2011 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 01.12.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 14.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/180 та ухвали господарського суду міста Києва від 08.11.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.07.1997 р. із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою статистики та витягом з ЄДРПОУ, наданими позивачем, повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством "Український мобільний звязок" (далі - Оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Тітрейд» (далі Абонент) укладено Договори про надання послуг мобільного зв'язку: № 4156865/1.11902842 від 29.02.2008 р., № 4156876/1.11902842 від 29.02.2008 р., № 4156887/1.11902842 від 29.02.2008 р., № 4160613/1.11902842 від 29.02.2008 р., № 4160629/1.11902842 від 29.02.2008 р., 5005991/1.11902842 від 10.03.2010 р., № 5064311/1.11902842 від 11.05.2010 р. (далі Договори).

Правонаступником Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок»є Приватне акціонерне товариство «МТС Україна», що підтверджується п. 1.2 статуту Приватного акціонерного товариства «МТС Україна», який затверджений рішенням загальних зборів акціонерів (протокол № 17 від 09.04.2010 р.).

У відповідності до умов укладених Договорів, оператор надає абоненту послуги мобільного звязку в межах України. Міжнародний телефонний звязок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором Оператора (п. 1.1).

Згідно з п. 1.2. Договорів, загальні умови укладення цього Договору та надання послуг мобільного звязку в повному обсязі визначаються Умовами (Правилами) користування мережами мобільного звязку оператора, які є невідємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договорів, нарахування за надані послуги мобільного звязку здійснюється згідно з тарифами Оператора, які є невідємною частиною цього Договору. Розрахунковий період становить один календарний місяць.

Абоненту був наданий один особовий рахунок № 1.12141476 з метою здійснення розрахунків за надані послуги зв'язку.

У відповідності до п. 2.4.2 Договорів, абонент зобовязаний своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі мобільного звязку оператора, по всіх телефонах, зареєстрованих на його особистому рахунку. Фактичне використання абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена абонентом.

Пунктом 3.3 Договорів передбачено, що рахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок оператора або кредитною карткою в національній валюті України. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до пятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.

За ствердженням позивача, ним надавались послуги мобільного звязку за виділеним відповідачу єдиним особовим рахунком № 1.12141476, проте, у звязку з несплатою відповідачем за рахунками за період з 01.10.2010 року по 01.11.2010 року включно, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 1803,39 грн.

При цьому, позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 10.11.2010 р. щодо оплати послуг мобільного зв'язку згідно з Договорами. Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, жодних дій спрямованих на врегулювання даного спору не вчинив, існуючу заборгованість не погасив.

Враховуючи зазначені обставини, зокрема відмову відповідача в добровільному порядку в повному обсязі виконати взяті на себе договірні зобовязання з оплати наданих послуг, позивач вирішив звернутись за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобовязань та обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою Договори є договорами про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання цих послуг є укладення договору між оператором телекомунікації і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг та оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Згідно зі ст. 68 цього ж Закону, розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо у разі одержання споживачем замовленої за передоплатою послуги.

Обовязок споживача своєчасно сплачувати отримані телекомунікаційні послуги встановлений ст. 33 Закону України «Про телекомунікації»№ 1280-ІV від 18.11.2003 р.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 зазначеної статті, споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Виходячи з п. 108 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" № 720 від 9 серпня 2005 р., абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги. У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 1803,39 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1803,39 грн. заборгованості за надані послуги.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Тітрейд»(02091, м. Київ, вул. Тростянецька, б. 49; ідентифікаційний код 35575697) на користь Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»(01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, б. 15; ідентифікаційний код 14333937) 1803 (одну тисячу вісімсот три) грн. 39 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 05.12.2011 р.