Рішення № 19887872, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/24805.12.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» До Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

Про стягнення суми в порядку регресу у розмірі 5744,00грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. від 12.02.2010р.)

Від відповідача: ОСОБА_2- предст. (дов. від 17.05.2011р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»про стягнення з відповідача 5744,00грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрат по сплаті державного мита 102,00грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/248, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 14.11.2011р.

У судовому засіданні 14.11.2011р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог, зазначаючи, що вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП не встановлено, останнього не було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. До відзиву додано копію Полісу №ВС/4657275.

У судовому засіданні 14.11.2011р. судом оголошено перерву до 05.12.2011р., з метою вивчення наданих сторонами спору документів.

У судовому засіданні 05.12.2011р. представник позивача в усних поясненнях просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали наявних документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2009р. о 08год. 15хв. на вул. Лісова, 6, в м. Енергодар Запорізької області сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки ВАЗ 21043, номер НОМЕР_1, яким керув ОСОБА_3 (власник автомобіля ВАТ «ЕНЕРГОДАРБУД») та автомобіля марки Chevrolet Aveo, номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 (власник автомобіля), що підтверджується довідкою Управління ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області.

Згідно постанови від 22.04.2010р. у справі №3-875 2010 рік провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито за спливом строку накладення адміністративного стягнення.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Chevrolet Aveo, номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору страхування наземного транспорту № 2135881/05АК від 05.02.2009р., з терміном дії з 05.02.2009р. по 05.02.2010р. Страхувальником виступає ОСОБА_4 Вигодонабувачем- АКЦБ «УкрСиббанк».

На підставі страхового акта №17663/09/05/08 від 04.02.2010р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором страхування наземного транспорту № 2135881/05АК від 05.02.2009р., сплатив безпосередньо субєкту підприємницької діяльності, який здійснює авторемонтні роботи, суму страхового відшкодування в розмірі 5744,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2542 від 05.02.2010р.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 5744,00грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Згідно з Розясненням Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Відповідно до п. 4 Розяснення Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно постанови від 22.04.2010р. у справі №3-875 2010 рік провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито за спливом строку накладення адміністративного стягнення. Таким чином, у даній адміністративній справі вину ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, яка мала місце 25.12.2009р. о 08год. 15хв. на вул. Лісова, 6, в м. Енергодар Запорізької області, встановлено не було.

Проте, господарський суд, дослідивши довідку №8539797 Управління ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області МВС України про дорожньо-транспортну пригоду (зіткнення), яка мала місце 25.12.2009р. о 08год. 15хв. на вул. Лісова, 6, в м. Енергодар Запорізької області, встановив, що ДТП сталось внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 правил маневрування, що призвело до ДТП, внаслідок чого було складено адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП. Доказів оскарження адміністративного проколу, що складений за ст. 124 КУпАП, матеріали справи не містять. Отже, складений адміністративний протокол є чинним.

Таким чином, судом встановлено, що винною особою у ДТП є водій ОСОБА_3 (що перебував у трудових відносинах із ВАТ «ЕНЕРГОДАРБУД»), власником автомобіля марки ВАЗ 21043, номер НОМЕР_1 є ВАТ «ЕНЕРГОДАРБУД», отже ВАТ «ЕНЕРГОДАРБУД»є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Chevrolet Aveo, номер НОМЕР_2 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 5744,00грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ВАТ «ЕНЕРГОДАРБУД», однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія»(страховик) та ВАТ «ЕНЕРГОДАРБУД»(страхувальник) було укладено Поліс №ВС/4657275 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно Полісу №ВС/4657275 розмір франшизи складає 510грн.

Тип договору -1, тобто, за вказаним Полісом застрахована цивільно-правова відповідальність кожної з осіб, яка на законних підставах експлуатує забезпечений транспортний засіб. Доказів того, що ОСОБА_3 експлуатував транспортний засіб за відсутності законних підстав, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5744,00грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню частково за вирахуванням встановленої Полісом суми франшизи (5744,00грн. -510,00грн. франшизи = 5234,00грн.).

Оскільки між ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія»та ВАТ «ЕНЕРГОДАРБУД»укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ПАТ «СК «АХА Страхування»правомірно звернулась до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія»про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5744,00грн. страхового відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають задоволенню частково у розмірі 5234,00грн.

Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 5234,00грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 92,94грн. державного мита, 215,04грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій