Рішення № 19887556, 29.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/23329.11.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» До Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню

житлового господарства «Хрещатик»

Про стягнення 1562306,19 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № 331 від 30.09.2011

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»про стягнення з Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик»1246972,19 грн. основного боргу, 38407,85 грн. пені, 211847,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 65078,65 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору № 08290/2-06 від 12.06.2008 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 порушено провадження у справі № 3/233 та призначено до розгляду на 18.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/233 від 18.10.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 04.10.2011, розгляд справи був відкладений на 27.10.2011.

В судовому засіданні 27.10.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 08.11.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/233 від 08.11.2011, в звязку з невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 04.10.2011 та ухвалі від 18.10.2011, розгляд справи був відкладений на 17.11.2011.

Позивачем в судовому засіданні 17.11.2011 подано письмові пояснення з приводу заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, в яких зазначає, що предметом спору у справі № 7/216 є вимоги АЕК «Київводоканал» про стягнення з КП «Хрещатик»суми боргу за період з 01.07.2008 по 01.02.2009 за надані послуги водопостачання та водовідведення за договором № 08290/2-06 від 12.06.2008 у розмірі 957553,96 грн., а тому відсутні підставі для зупинення провадження у справі. З приводу проведення звірки взаєморозрахунків позивач зазначає, що незважаючи на те, що обовязок направлення представника до позивача покладено судом на відповідача, який не зявився до позивача, позивачем було складено акт та направлено його відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/233 від 17.11.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в судове засідання та невиконанням відповідачем вимог ухвал суду від 04.10.2011, від 18.10.2011 та від 08.11.2011, розгляд справи був відкладений на 29.11.2011.

Позивач в судовому засіданні 29.11.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 29.11.2011 не зявився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвал суду від 04.10.2011, від 18.10.2011, від 08.11.2011 та від 17.11.2011 не виконав.

Однак, відповідачем до відділу діловодства суду 23.11.2011 подано клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю направити повноважного представника в судове засідання, який у період з 21.11.2011 по 14.12.2011 перебуватиме у відпустці та з 23.11.2011 за межами м. Києва.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи суд відзначає, що відпустка представника відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

Крім цього слід зазначити

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Відповідач неодноразово не зявлявся в судові засідання та подавав необґрунтовані клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач тривалий час не виконував вимоги суду, строк вирішення спору закінчений, клопотання про продовження строку вирішення спору від сторін не надходило.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає, що незявлення відповідача в засідання суду, неподання витребуваних судом документів та подання необґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи спрямоване на штучне затягування судового процесу та розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Суд розглянувши в даному судовому засіданні подане відповідачем 17.11.2011 до відділу діловодства суду клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи відмовляє в його задоволенні, оскільки для розяснення питань, що виникли при вирішенні даного спору не потребуються спеціальні знання.

Суд розглянувши в даному судовому засіданні подане відповідачем в засіданні суду 08.11.2011 клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 7/216 відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

З матеріалі справи вбачається, що у справі № 7/216 Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»предявлені позовні вимоги до Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик»про стягнення заборгованості за договором № 08290/2-06 від 12.06.2008 що виникла у період з 01.07.2008 по 01.02.2009, тоді як предметом спору у справі № 3/233 є заборгованість за період з 01.02.2009 по 31.07.2011, а отже спір у справі № 7/216 не повязаний з вирішенням спору у даній справі.

В судовому засіданні 29.11.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

12.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»(постачальник) та Комунальним підприємством Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик» (абонент) було укладено договір № 08290/2-06 на послуги водопостачання та водовідведення (далі договір).

У відповідності до положень п 1.1. статуту Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(нова редакція 2011 рік) затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол № 1/11 від 28.04.2011, визначено, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1) цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За договором постачальник зобовязався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобовязується здійснювати і своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися, порядку і користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної води, в звязку з чим у відповідача у період з 01.02.2009 по 31.07.2011 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1246972,19 грн. та за неналежне виконання зобовязань позивачем нараховані пеня в розмірі 38407,85 грн. інфляційні витрати в сумі 211847,50 грн. та 3% річних в сумі 65078,65 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 7.1. договору цей договір укладено строком на 1 рік та вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Сторонами доказів в підтвердження того що однією із сторін договору письмово заявлено про не бажання його продовжувати не подано.

Згідно п. 1.4. договору постачальник зобовязався забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна».

Відповідно до п. 2.1.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох обєктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженням із постачальником розрахунком.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що зняття показів з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним обємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з п. 2.1.4. договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення обємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил користування.

В матеріалах справи наявні акти зняття показань з приладів обліку, показники з яких зняті представником РД ВАТ «Київводоканал» у період з лютого 2009 року по липень 2011 року, які знятті за участю представника абонента КП «Хрещктик».

В разі невиконання абонентом п. 2.1.6. договору щодо проведення звірки кількості та вартості спожитих ним послуг з кількістю та вартістю наданих постачальником послуг, облікові дані постачальника вважаються погодженими абонентом.

Порядок розрахунків за договором сторони погодили відповідно до положень розділу 2 договору, а саме постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами (п. 2.2.1.).

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2).

Умовами п.п. 12.5 та 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті.

Відповідно до п. 12.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374, рахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення виставляються абоненту за допомогою автоматизованих систем на базі ЕОМ.

Позивач в позовній заяві зазначає, що позивач виконав всі умови договору належним чином, надаючи послуги з водопостачання та приймаючи від відповідача каналізаційні стоки цілодобово. Однак, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконує належним чином взяті на себе зобовязання, стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати спожитих ним послуг. Таким чином, за період з 01.02.2009 по 31.07.2011 відповідачу було здійснено поставку питної води (холодної і для підігріву) та приймання стічних вод через приєднані мережі на загальну суму 7660273,56 грн., тоді як відповідачем було сплачено лише 6413301,37 грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за надані у вказаний період послуги з поставки питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі становить 1246972,19 грн.

Відповідно п. 2 Приміток Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 у розрахунках за послуги з водовідведення кількість стічних вод приймається рівною загальній кількості спожитої холодної та гарячої води.

Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначає

комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

виробник житлово-комунальних послуг це субєкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - субєкт господарювання, предметом, діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Так, зокрема, згідно п. 1.1 договору, постачальник зобовязався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобовязується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Правила користування є нормативно-правовим актом, який запроваджує порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначає взаємовідносини між підприємством питного водопостачання Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізації на території України, отже, Правила користування є єдиним чинним нормативно-правовим актом, що встановлює механізм проведення розрахунків за холодну воду, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Відповідно до п. 1.2. Правил користування, їх дотримання є обовязковою вимогою для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їх відомчої належності і форми.

Пунктами 12.3, 12.17 зазначених Правил користування встановлено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються безпосередньо з підприємствами, які споживають воду.

Враховуючи наведене, необхідно підкреслити, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»є виробником та постачальником послуг центрального питного водопостачання, а Комунальне підприємство Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик»відповідно до договору є споживачем таких послуг, а тому зобовязаний оплачувати отримані послуги, оскільки ним була спожита питна вода, в тому числі і питна вода використана для виготовлення гарячої води, та скинуто стоки у систему міської каналізації.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, дії Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»по виставленню рахунків за постачання питної води, яка використовується для виготовлення гарячої води та відповідного обсягу стоків безпосереднім споживачем, а саме відповідачем, що перебуває з Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»у договірних відносинах, цілком і повністю відповідає нормам діючого законодавства України у сфері питного водопостачання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.3.5. договору абонент зобовязався сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08290/2-06 від 12.06.2008 в період з 01.02.2009 по 31.07.2011 у відповідача перед позивачем в сумі 1246972,19 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення плати за використану питну воду у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Умовами пункту 4.2. передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобовязання щодо оплати послуг з постачання води та приймання стічних вод.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Позивачем заявлено розмір пені в сумі 38407,85 грн., з яким суд не погоджується, оскільки позивач розрахував пеню на суми боргу по сплаті платежів, що виникли з серпня 2010 року по грудень 2010 року, з порушенням шестимісячного періоду її нарахування.

За перерахунками суду, здійсненими на суми боргу визначеними позивачем, з урахуванням строку, у межах якого нараховуються штрафні санкції, розмір пені складає 25599,22 грн. Суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в цій частині.

В частині нарахування розміру пені в сумі 12808,63 грн. в позові слід відмовити, оскільки вона нарахована з порушенням норм чинного законодавства України.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 211847,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних 65078,65 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Позивачем в позові та доданому розрахунку при визначені розміру заявлених сум збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних не вказано ані кількості прострочених днів ані чітко зазначених періодів (з якої дати по яку дату) вони нараховані, тому суд не може здійснити їх перерахунок.

Оскільки позивачем не доведено обґрунтованість розміру нарахування заявлених сум суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідача в одному з минулих судових засідань, в якому відповідач прийняв участь у розгляді справи, на те, що відповідач у спірний період сплачував за поставлену воду не приймаються судом до уваги, оскільки з наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що кошти були сплачені у спірний період, проте в призначенні платежу зазначено, що вони перераховуються за платежі борг по яким виник до спірного періоду та у відповідності до п. 2.2.2. договору зараховані за попередні періоди.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру .

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик»(м. Київ, вул. Лютеранська, 28/19, код ЄДРПОУ 35534430) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(м. Київ, вул. Лейпцигська, 1-а, код ЄДРПОУ 033276664) 1246 972 (один мільйон двісті сорок шість тисяч девятсот сімдесят дві) грн. 19 коп. основного боргу, 25 599 (двадцять пять тисяч пятсот девяносто девять) грн. 22 коп. пені, 12725 (дванадцять тисяч сімсот двадцять пять) грн. 71 коп. витрат по сплаті державного мита та 192 (сто девяносто дві) грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 05.12.2011.