Рішення № 19887467, 25.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/244

25.11.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

До

про

Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»

стягнення 119 377,54 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача

Пінчук-Ніколайчук Ю.В. - представник

Случак О.О. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М." заборгованості у розмірі 114 560,99 грн., неустойки у розмірі 3 848,79 грн., інфляційних втрат у розмірі 222,83 грн. 3% річних у розмірі 744,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу відповідачем не виконано зобов’язання щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 114 560,99 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов’язання позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 3 848,79 грн., 222,83 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 744,93 грн.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що суми, нараховані позивачем, являються нарахованими невірно, з порушенням положень договору та норм чинного законодавства і є значно завищеними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

15.05.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.»укладено договір фінансового лізингу № 834/05/2007 (далі – Договір), відповідно до якого лізингодавець зобов’язується придбати в свою власність техніку у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією та передати її без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов’язується прийняти її на умовах даного договору. Предметом лізингу за Договором є телескопічний навантажувач 541-70 (п. 1.1 Договору).

На виконання умов Договору 31.07.2007 р. на підставі видаткової накладної №РН-0000296 лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у тимчасове володіння та користування предмет лізингу - телескопічний навантажувач 541-70.

Відповідно до п. 6.3 Договору загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізиногоодержувачем лізингодавцю, складає: 103764,65 «у.е», враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься до погашення вартості майна 13281,83 «у.е».

Сторонами одночасно з підписанням Договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів (Додаток №1 до Договору). В подальшому вказаний графік платежів викладено в новій редакції на підставі Додаткової угоди №834/05/2007/R від 30.07.2009 до Договору.

В пункті 6.1 Договору сторонами було погоджено, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України та яка дорівнює одному Євро по курсу відповідно до п. 6.1.1 Договору.

Пунктом 6.1.1 Договору сторони ввели наступні поняття: «Курс 1»- курс, встановлений Національним банком України для одного Євро на 20.07.2007 р. «Курс 2»-курс, встановлений Національним банком України для одного Євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (Додаток №1) до даного Договору.

Відповідно до п. 6.1.2 Договору поточний лізинговий платіж, який підлягає сплаті у гривнях, розраховується як добуток суми лізингового платежу, вираженої в «у.е»відповідно до «Графи 3»Додатку № 1 на відповідну дату здійснення платежу, та «курсу 2». При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, виражена в гривнях та розрахована як добуток відповідної суми в «у.е», вказаної у «Графі 4»Додатку № 1, та «Курсу 1».

Згідно з Графіком, лізингоодержувач з сорок четвертого по сорок дев’ятий періоди лізингу зобов’язаний сплачувати лізингодавцю суму поточного лізингового платежу («графа 3»- 1360,83 «у.е») та платіж в погашення суми заборгованості («графа 7»–310,23 «у.е»).

Згідно з п. 6.8 Договору лізингоодержувач зобов’язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об’ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ст. 2 Закону).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Законом України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (стаття 16 Закону).

Позивач стверджує, що згідно графіку внесення лізингових платежів (в редакції Додаткової угоди від 30.07.2009) та з урахуванням вимог п. 6.8 Договору відповідач у період з березня по серпень 2011 року (сорок четвертий –сорок дев’ятий лізингові періоди) зобов’язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 114 560,99 грн. Проте, судом встановлено, що при визначенні суми лізингового платежу (тобто суми, вираженої в гривнях України, як того вимагають положення Договору) за сорок четвертий період лізингу, позивачем допущено помилку. Останнім було неправомірно застосовано курс, встановлений Національним банком України для одного Євро, станом на 27.03.2011 (що становить 11,242639 грн.), оскільки 27 березня 2011 (дата здійснення платежу за 44 лізинговий період згідно Графіка) припадає на вихідний день, а відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Першим робочим днем після зазначеного є понеділок, 28 березня 2011 року. Тому при визначенні суми заборгованості необхідно було застосовувати курс НБУ станом на 28.03.2011 (а саме –11,235540 грн. за 1 Євро).

Аналогічної помилки позивач припустився і при здійсненні розрахунку суми заборгованості за сорок дев’ятий лізинговий період.

Таким чином, за розрахунком суду сума основної заборгованості за сорок четвертий –сорок дев’ятий лізингові періоди становить 114 528,44 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до умов договору сума платежу по відшкодуванню вартості предмету лізингу («графа 4»Графіку) повинна нараховуватись за чітко зафіксованим в договорі курсом, а саме: 6,842245 гривень України за 1 Євро. Оскільки на відповідача покладено обов’язок сплачувати лізинговий платіж (який включає в себе в тому числі і відшкодування вартості предмету лізингу) за курсом НБУ, встановленим на дату здійснення платежу, то має місце завищення лізингового платежу, а також безпідставно зростає вартість предмету лізингу.

Проте, суд не приймає доводи відповідача з огляду на наступне. Договором передбачено, що комісією лізингодавця вважається різниця загальної суми поточного лізингового платежу, вираженої в гривнях, та суми платежу, вираженої в гривнях, який відноситься в погашення вартості майна (п. 6.1.2). Таким чином, хоча загальна сума поточного лізингового платежу і визначається з урахуванням курсу НБУ, встановленого на дату платежу згідно Графіку, проте це жодним чином не впливає на збільшення вартості предмета лізингу. В даному випадку змінюється лише розмір комісії лізингодавця. Нарахування позивачем суми заборгованості, розрахованої як добуток суми лізингових платежів, виражених в «у.е»відповідно до «Графи 3»Додатку № 1 на відповідну дату здійснення платежу, та «курсу 2», є правомірним та таким, що повністю відповідає умовам Договору. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є, обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, не погоджуючись з окремими умовами Договору, відповідач мав право відмовитись від його підписання, а підписавши - набув обов’язок виконувати встановлені ним умови належним чином.

Відповідачем доказів на спростування наявної заборгованості та доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів у період з березня по серпень 2011 р. у розмірі 114 528,44 грн. на підставі Договору.

Крім основного боргу, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 3 848,79 грн, 3% річних у розмірі 744,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 222,83 грн. за період з 28.03.2011 по 30.08.2011.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 8.5 Договору сторони передбачили, що у разі якщо лізингоодержувач у встановлені Договором строки не здійснює оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець має право вимагати оплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п’ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов’язаний її спалатити.

Згідно з положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.ст.1,3 Закону).

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, проте суд здійснює перерахунок пені, нарахованої за сорок четвертий та сорок дев’ятий періоди лізингу з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України з 29.03.2011 р. та 30.08.2011 відповідно, оскільки 27-мі числа квітня та серпня місяців припадають на вихідні дні.

За розрахунком суду розмір неустойки, що підлягає стягненню за прострочення лізингових платежів за Договором, становить 3 832,16 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сума основної заборгованості за сорок четвертий період лізингу була неправильно визначена відповідачем, то відповідно, розмір інфляційних втрат та 3% річних розрахований не вірно. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 148,02 грн. інфляційних втрат та 741,70 грн. 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»(03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, ідентифікаційний код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Дмитрова, 5, корпус 2, ідентифікаційний код 33104543) основну заборгованість у розмірі 114 528 (сто чотирнадцять тисяч п’ятсот двадцять вісім) грн. 44 коп., неустойку у розмірі 3 832 (три тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 16 коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 148 (сто сорок вісім) грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 741 (сімсот сорок одна) грн. 70 коп., державне мито у сумі 1192 (одна тисяча сто дев’яносто дві) грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 75 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 01.12.2011