Рішення № 19886280, 29.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/22829.11.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія

«Оранта»

Про стягнення суми в порядку регресу у розмірі 1716,20грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1.- предст. (дов. від 22.12.2010р.)

Від відповідача: ОСОБА_2- предст. (дов. від 21.02.2011р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення з відповідача 1716,20грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрат по сплаті державного мита 102,00грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.10.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/228, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 07.11.2011р.

07.11.2011р. судом одержано відзив на позовну заяву від відповідача, відповідно до якого останній проти позову заперечує, зазначаючи, що між позивачем та відповідачем немає жодних договірних зобовязань; позивач помилково відносить відповідача до страхувальника або особи, яка здійснила ДТП, а себе до страховика; позивач та відповідач є страховиками, відповідно до двох різних законів України, які є різними по своїй суті.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду документи, які витребовувались ухвалою суду.

З метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 07.11.2011р. відкладено.

29.11.2011р. судом одержано письмові пояснення від відповідача, відповідно до яких останній зазначає про відсутність у нього витребуваного судом Полісу, який не знаходиться у відповідача, а знаходиться у особи, яка керує транспортним засобом.

У судовому засіданні 29.11.2011р. представник позивача надав суду додаткові документи по справі, у тому числі, копії Полісу №ВС/6624334, тимчасового реєстраційного талону, Звіту №20 про визначення матеріального збитку від 18.03.2010р.

У судовому засіданні 29.11.2011р. після закінчення розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторони повідомлені про дату складення повного рішення 30.11.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали наявних документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2010р. о 12год. 15хв. на вул. Прибережна магістраль, в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки ЗЖ 2715, номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3. (власник автомобіля ОСОБА_4.) та автомобіля марки Citroen C2, номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_5. (власник автомобіля), що підтверджується довідкою ДАІ м. Запоріжжя.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя №3-1065/2010 від 26.03.2010р.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Citroen C2, номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5

Згідно із Звітом №20 про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодження транспортного засобу від 18.03.2010р. матеріальний збиток, спричинений власнику колісного транспортного засобу Citroen C2, номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає 1702,40грн.

Відповідно до Рахунку №014 від 17.03.2010р., який виставлений Приватним підприємцем ОСОБА_6. вартість ремонту автомобіля Citroen C2, номер НОМЕР_2 визначена у розмірі 1716,20грн. До рахунку додано наряд-замовлення із визначенням вартості матеріалів та послуг.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №065449-02-08-01 від 04.08.2009р. Страхувальником виступає ОСОБА_5.

На підставі страхового акту №2029-02 від 26.05.2010р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №-065449-02-08-01 від 04.08.2009р, сплатив власнику автомобіля Citroen C2, номер НОМЕР_2 ОСОБА_5, суму страхового відшкодування в розмірі 1716,20грн., що підтверджується платіжним дорученням №6076 від 26.05.2010р.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 1716,20грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Згідно з Розясненням Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_3., власником автомобіля якого є ОСОБА_4., отже ОСОБА_3. є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Citroen C2, номер НОМЕР_2 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 1716,20грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_3., однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи (а саме, із роздруківки із Централізованої бази даних МТСБУ та копії наданого позивачем Полісу) вбачається, що між ВАТ «НАСК «Оранта»(страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено Поліс №ВС/6624334 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ВАТ «НАСК «Оранта» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Зазначене підтверджується роздруківкою із Централізованої бази даних МТСБУ.

Розмір франшизи визначено нульовим.

Тип договору -1, тобто, за вказаним Полісом застрахована цивільно-правова відповідальність кожної з осіб, яка на законних підставах експлуатує забезпечений транспортний засіб. Доказів того, що ОСОБА_3. керував транспортним засобом без відповідної правової підстави, внаслідок чого було складено протокол про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.

Оскільки між ВАТ «НАСК «Оранта»та ОСОБА_4 укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ПАТ «СК «ВУСО»правомірно звернулась до ВАТ «НАСК «Оранта» про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1716,20грн. страхового відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»(м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, код ЄДРПОУ 31650052) 1716,20грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 102,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його підписання.

Суддя В.В. Палій

Повний текст складено 30.11.2011р.