Рішення № 19885915, 21.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/30321.11.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування»

ДоВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Простягнення 15514, 44 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № б/н від 31.12.2010 р.

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди в порядку регресу, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27.08.2010 р. на вулиці Карла Маркса в м. Ілічівськ за участю транспортних засобів «Chery QQ», державний номер НОМЕР_1, та «Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_2, а саме, суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 12879, 18 грн., 384, 52 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 624, 42 грн. інфляційних втрат, 268, 88 грн. трьох відсотків річних та 1357, 44 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування»на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 802.09.2008513 від 02.10.2009 р. внаслідок настання страхової події вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 власниці автомобіля «Chery QQ», державний номер НОМЕР_1. Відповідальність власника транспортного засобу «Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_2, водія якого ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/1112046). З огляду на вищенаведене, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, і тому він вказує, що обовязок з відшкодування завданої шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 03.10.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/303 та призначено її розгляд на 09.11.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2011 р. на виконання вимог ухвали суду від 03.10.2011 р. надав витребувані судом документи, письмові пояснення щодо обґрунтування позовних вимог та заяву, в якій повідомив про погашення відповідачем 08.11.2011 р. суми боргу в розмірі 12879, 18 грн., у звязку з чим підтримав позовні вимоги в частині стягнення витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, пені, інфляційних нарахувань та пені, просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та пені заперечив, пояснив, що вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, та надав суду письмові пояснення по суті спору.

З метою витребування у відповідача належним чином засвідчених банківською установою платіжних доручень у підтвердження сплати ним суми заборгованості перед позивачем у судовому засіданні 09.11.2011 р. було оголошено перерву до 21.11.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.2011 р. позовні вимоги в частині стягнення витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, пені, інфляційних нарахувань та пені підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2010 р. на вулиці Карла Маркса в м. Ілічівськ сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобілів «Chery QQ», державний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_2, та «Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_2, не вибрав безпечну дистанцію, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Chery QQ», державний номер НОМЕР_1, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України. В результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Про наведене свідчить довідка ДАІ м. Іллічівська та постанова Іллічівського міського суду від 10.09.2010 року в адміністративній справі № 3-2553/2010, відповідно до якої ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні ДТП та застосовано до нього адміністративне стягнення за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою постанова Іллічівського міського суду від 10.09.2010 року в адміністративній справі № 3-2553/2010, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Chery QQ», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування»(страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 802.09.2008513 від 02.10.2009 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, використанням та розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Chery QQ», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Chery QQ», державний номер НОМЕР_1, замовив у Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 проведення автотоварознавчого дослідження.

Проведення дослідження було доручено спеціалісту-автотоварознавцю Кеосаку Андрію Петровичу, який має кваліфікацію судового експерта (свідоцтво № 1360, видане Міністерством юстиції України 29.05.2009 р., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 4527 від 16.09.2006 р., свідоцтво Фонду державного майна України про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 4993 від 04.12.2006 р.), та виконано відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440 та інших джерел.

Відповідно до висновку № 318/10 від 10.10.200 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chery QQ», державний номер НОМЕР_1, становить 3311, 80 грн.

За виконання вищезазначеного автотоварознавчого дослідження позивачем було перераховано на рахунок СПД ОСОБА_4 платіжним дорученням № 3436 від 04.11.2010 р. суму в розмірі 384, 52 00 грн.

З метою здійснення ремонту пошкодженого транспортного засобу Філією «Авангард-Автосервіс»ПАТ «Одеса-авто»було виставлено рахунок-фактуру № КА-0000801/АВ від 05.10.2010 р., яким визначено вартість відновлювальних робіт в розмірі 12879, 18 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

14.11.2010 р. позивачем було складено страховий акт № 998-1, у відповідності до якого дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 27.08.2010 р. на вулиці Карла Маркса в м. Ілічівськ, було визнано страховим випадком та у звязку з цим призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 12879, 18 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування»виконало свої зобовязання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 802.09.2008513 від 02.10.2009 р. належним чином, перерахувавши платіжним дорученнями № 3437 від 04.11.2010 р. суму страхового відшкодування в розмірі 12879, 18 грн. на рахунок Філії «Авангард-Автосервіс»ПАТ «Одеса-авто».

Враховуючи те, що постановою Іллічівського міського суду від 10.09.2010 року в адміністративній справі № 3-2553/2010 ОСОБА_3, який керував автомобілем «Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Chery QQ», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Chery QQ», державний номер НОМЕР_1.

Відповідальність власника транспортного засобу «Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_2, Тернавської Алли Рафаелівни застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВЕ/1112046.

З огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування»на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 802.09.2008513 від 02.10.2009 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 власниці автомобіля «Chery QQ», державний номер НОМЕР_1, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу засобу «Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_2, водія якого ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні вищезазначеного ДТП.

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди в порядку регресу, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27.08.2010 р. на вулиці Карла Маркса в м. Ілічівськ за участю транспортних засобів «Chery QQ», державний номер НОМЕР_1, та «Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_2, а саме, суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 12879, 18 грн., 384, 52 грн. витрат на проведення авто товарознавчого дослідження, 624, 42 грн. інфляційних втрат, 268, 88 грн. трьох відсотків річних та 1357, 44 грн. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_2, зокрема до відповідача у даній справі - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що особою, відповідальною за завдані ОСОБА_2 власниці автомобіля «Chery QQ», державний номер НОМЕР_1, збитки є Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», в якому застрахована відповідальність власника транспортного засобу «Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_2.

Позивачем було направлено на адресу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу по полісу № ВЕ/1112046 вих. № 2263 від 09.11.2010 р., в якій просив протягом 1 місяця з дня отримання даної зави здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Проте відповідач у вказаний строк дану регресну вимогу не задовольнив, суму страхового відшкодування не сплатив.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1112046 передбачена нульова франшиза, ліміт відповідальності 35000, 00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2011 р. надав заяву, яка судом була прийнята, в якій повідомив про погашення відповідачем 08.11.2011 р. суми боргу в розмірі 12879, 18 грн.

Таким чином, з огляду на те, що сума страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 12879, 18 грн. була сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 12879, 18 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу підлягає припиненню в звязку з відсутністю предмету спору.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування»просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»384, 52 грн. витрат, понесених ним на проведення автотоварознавчого дослідження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткових фінансових витрат за проведення експертизи в розмірі 384, 52 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, зі змісту страхового акту № 998-1 від 14.11.2010 р. не вбачається, що розміри витрат за проведення автотоварознавчого дослідження були включені позивачем до загальної суми страхового відшкодування.

Окрім того, ні договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 802.09.2008513 від 02.10.2009 р., ні чинним законодавством України не передбачено відшкодування страховій компанії збитків, які вона понесла у звязку з визначенням вартості матеріального збитку, завданого пошкодженому автомобілю.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 624, 42 грн. інфляційних втрат та 268, 88 грн. трьох відсотків річних у звязку з простроченням виплати страхового відшкодування в порядку регресу за період з 28.12.2010 р. до 25.08.2011 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних судом було виявлено помилки стосовно визначення Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування»суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 13574, 44 грн., оскільки позивачем до даної суми було включено також вартість проведеного автотоварознавчого дослідження.

Враховуючи наведене, судом було виконано власний розрахунок, у відповідності до якого стягненню з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»у звязку з простроченням ним виконання грошового зобовязання в розмірі 12879, 18 грн. за період з 28.12.2010 р. до 25.08.2011 р. підлягають стягненню 579, 56 грн. інфляційних втрат та 255, 11 грн. трьох відсотків річних

Також позивач просить стягнути з відповідача 1357, 44 грн. пені у звязку з простроченням виплати відповідачем страхового відшкодування в порядку регресу, посилаючись на ч. 2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відповідності до якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Посилання позивача на зазначену норму Закону є безпідставним, оскільки ч. .2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено відповідальність страховика перед особою, яка має право на отримання страхового відшкодування. Тобто, дана правова норма не регулює правовідносини між страховиком та особою, яка має відшкодувати витрати в порядку регресу, оскільки передбачає відповідальність страховика, а не відповідальність перед страховиком.

Враховуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування»в частині стягнення 1357, 44 грн. пені задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування»підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 1-1 ст. 80, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(вул. Жилянська, буд. 75, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00034186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування»(вул. Червоноармійська, буд. 15/2, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 36086124) 579 (пятсот сімдесят девять) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 255 (двісті пятдесят пять) грн. 11 коп. трьох відсотків річних, 137 (сто тридцять сім) грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита та 208 (двісті вісім) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження в частині стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 12879, 18 грн. припинити.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

25.11.2011 р.