Рішення № 19885916, 22.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/30222.11.11 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»

до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія

«Оранта»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 3759,77 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1представник за довіреністю № 561 від 02.08.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 08-03-28/182-11 від 04.04.2011р.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 3759,77 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.02.2008 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Каштан»та ОСОБА_3 (страхувальник за договором) укладено договір добровільного страхування транспортних засобів серії 8 МТ № 003941, згідно якого позивач надає страховий захист майновим інтересам страхувальника щодо збитків, які можуть бути спричинені страховими випадками. Об'єкт договору страхування - автомобіль марки Caddy»державний номер НОМЕР_1.

13.11.2008 року на 38 км а/д Київ - Харків в м. Бориспіль по вул. Київський Шлях сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Chevrolet Takuma», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 та автомобіля марки lkswagen Caddy»державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 13.1. Правил дорожнього руху України. Інформація про обставини, факти та місце ДТП підтверджуються довідкою Роти ДПС із забезпечення супроводження та заходів в аеропорту «Бориспіль»при УДАІ ГУМВС України в Київській області та постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області № 3-11884/2008 р. від 18.11.2008 року.

12.01.2009 року позивач на підставі наданих документів та згідно з умовами договору визнав ДТП страховим випадком, що підтверджується страховим актом № С-08- 00-01-09-К1 від 12.01.2009 року.

В результаті ДТП, транспортному засобу страхувальника було завдано шкоду на суму 3 693,68 грн., що підтверджується звітом № 2821 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу. Частиною 1 п. 3.3. договору, встановлена безумовна франшиза в розмірі 0,2 % від страхової суми.

Таким чином, сума, що була виплачена позивачем в якості страхового відшкодування страхувальнику за договором страхування, становила 3 593,68 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована відкритим акціонерним товариством «Національна страхова компанія «Оранта» за полісом № ВВ/8639851.

07.05.2010 року позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 417 про відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Відповідач отримав вищезазначену вимогу 11.05.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6183210. Проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан»звернулось до суду з вимогою про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»суми страхового відшкодування в розмірі 3083,68 грн. в порядку регресу, пені в розмірі 252,83 грн., 3 % річних в сумі 127,23 грн. та збитків від інфляції в розмірі 296,03 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.11.2011 року порушено провадження у справі № 33/302, розгляд справи призначено на 22.11.2011 року.

В судове засідання 22.11.2011 року зявились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 3083,68 грн. в порядку регресу, пені в розмірі 252,83 грн., 3 % річних в сумі 127,23 грн. та збитків від інфляції в розмірі 296,03 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких частково визнає заявлені позовні вимоги в розмірі 3083,68 грн. та заперечує проти нарахованих штрафних санкцій, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області № 3-11884/2008 від 18.11.2008 року встановлено, що ОСОБА_4 13.11.2008 року о 10 год. 30 хв. на стоянці для автомобілів на 38 км. а/д Київ-Харків керуючи автомобілем «Chevrolet Takuma»державний номер НОМЕР_2, не був уважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, відповідно не відреагував на її зміну, під час заїду на місце стоянки не врахував габарити свого автомобіля, не дотримався безпечного інтервалу руху, в наслідок чого здійснив наїзд на стоячий справа по ходу руху автомобіль Caddy»державний номер НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_5, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вищевказаною постановою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і застосоване до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17,00 грн.

Відповідно до договору добровільного страхування транспортних засобів серії 8 МТ № 003841 від 13.02.2008 року, укладеного між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Каштан»та ОСОБА_3, застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним Caddy»державний номер НОМЕР_1.

У відповідності до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11607286, закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан»(код ЄДРПОУ 32071894) перейменовано у приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан»(код ЄДРПОУ 32071894).

Відповідно до звіту № 2821 від 05.12.2008 року з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Caddy»державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП складає 3693,68 грн.

Згідно страхового акту № С-08-00-01-09-КІ від 12.01.2009 року страхувальнику виплачено страхове відшкодування в розмірі 3593,68 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 12.01.2009 року.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet Takuma»державний номер НОМЕР_2, застрахована відкритим акціонерним товариством «Національна страхова компанія «Оранта»згідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8639851 третього типу зі строком дії з 16.09.2008 року по 15.09.2009 року.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet Takuma»державний номер НОМЕР_2, була застрахована відкритим акціонерним товариством «Національна страхова компанія «Оранта», згідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № № ВВ/8639851, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обовязок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Статтею 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач повинен був здійснити страхову виплату протягом місяця з дня отримання відповідних документів. Означений обовязок відповідач не виконав.

З метою досудового врегулювання зазначеного спору, позивач, звернувся до відповідача із регресною вимогою про відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди № 417 від 01.06.2011 року, яка була отримана відповідачем 11.05.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6183210. Проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8639851 розмір франшизи дорівнює 510,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 3083,68 грн. (3593,68 грн. (розмір виплаченого страхового відшкодування) 510,00 грн. (розмір франшизи)) в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 252,83 грн. за несвоєчасне відшкодування шкоди в порядку регресу.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В обґрунтування вимог щодо стягнення пені позивач посилається на положення пункту 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до яких, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування строків позовної давності щодо нарахуванні пені.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на те що, регресна вимога отримана відповідачем 11.05.2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 6183210, перебіг позовної давності в один рік, щодо стягнення пені, розпочався 12.06.2010 року. Таким чином, оскільки відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності щодо нарахованої пені і вимога про стягнення пені предявлена позивачем після спливу строку позовної давності, тому, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 252,83 грн. не підлягає задоволенню.

Також, позивач заявив вимоги про стягнути з відповідача 3% річних в сумі 127,23грн. та 296,03 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 127,23грн. та 296,03 грн. збитків від інфляції обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 12, офіс 37, ідентифікаційний код 32071894) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 3 083 (три тисячі вісімдесят три) грн. 68 коп., 3 % річних в розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 23 коп., індекс інфляції в розмірі 296 (двісті девяносто шість) грн. 03 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 95 (девяносто пять) грн. 14 коп. та 220 (двісті двадцять) грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 28.11.2011 року