Рішення № 19882538, 05.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.11 Справа № 30/5009/6265/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Армада ЛТД” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1)

до Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72)

про стягнення 148397,26 грн.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився (ОСОБА_1, довіреність № 2111/11-1 від 21.11.2011р. у судових засіданнях 24.11.2011р. та 28.11.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 26-532 від 17.12.2010 р. в судовому засіданні 05.12.2011р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Армада ЛТД” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” 127 000 грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки № 20/2010/1559 від 26.10.2010р., 10 458 грн. 89 коп. пені, 3 174 грн. 16 коп. 3 % річних, 7 764 грн. 21 коп. інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 530, 610-612, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 6, 12, 13, 15, 45, 46, 47-1, 49, 24-57, 64 ГПК України та умови укладеного між сторонами договору. За доводами позивача, в супереч умовам договору та чинного законодавства, відповідач здійснив часткову оплату товару, станом на момент предявлення позову заборгованість по договору складає 127 000 грн. 00 коп., також договором передбачено стягнення 10 458 грн. 89 коп. пені, 3 174 грн. 16 коп. 3 % річних, 7 764 грн. 21 коп. суму індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.10.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/6265/11, розгляд справи призначено на 24.11.2011р. У судовому засіданні 24.11.2011р. оголошено перерву до 28.11.2011р., у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів. У судовому засіданні 28.11.2011р. оголошено перерву до 05.12.2011р.

За письмовим клопотанням представника відповідача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судових засіданнях 24.11.2011р. та 28.11.2011р. підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та надав заперечення на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав свої заперечення, викладені у письмовому відзиві від 01.11.2011 р. та доповненнях до відзиву від 28.11.2011р., в яких відповідач Відкрите акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” підтверджує існування у нього заборгованості перед позивачем в сумі 127000 грн. 00 коп. і заперечує проти нарахування штрафних санкцій, про що надає свій контррозрахунок.

В судовому засіданні 05.12.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Армада ЛТД” (Постачальником, позивачем у справі) та Відкритим акціонерним товариством “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (Покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки №20/2010/1559 (надалі Договір), за умовами якого Постачальник зобовязався виготовити та поставити, а Покупець на умовах даного договору прийняти та оплатити продукцію найменування (асортимент), ціна та орієнтована кількість якої зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.1 Договору орієнтована сума даного договору складає 153042 грн. 58 коп. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на протязі 21 календарного дня з моменту направлення Постачальнику письмової заявки Покупця підписаної уповноваженою посадовою особою.

За визначенням пункту 11.2 Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і скріплення печатками обох сторін та діє до 19.10.2011р. або розірвання його в установленому порядку.

Як вказує позивач, ним на виконання укладеного між сторонами договору 28.12.2010р. здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 153042 грн. 58 коп.

Згідно з п. 5.1 Договору розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію на протязі 10 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції у відповідності з р. 6на підставі пред'явлених документів, зазначених у п. 4.3 Договору.

Відповідач здійснив часткову оплату товару: 28.02.2011р. 1 042 грн. 58 коп., 04.03.2011р. 1 000 грн. 00 коп., 26.05.2011р. 1 000 грн. 00 коп. 30.05.2011р. 1 000 грн. 00 коп., 01.06.2011р. 1 000 грн. 00 коп., 30.06.2011р. 8 000 грн. 00 коп., 01.07.2011р. 5 000 грн. 00 коп., 04.07.2011р. 6 000 грн. 00 коп. 05.07.2011р. 1 000 грн. 00 коп., 06.07.2011р. 1 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками. Всього на загальну суму 26042 грн. 58 коп.

За твердженням позивача, відповідач за поставлений йому товар у повному обсязі не розрахувався, сума заборгованості на час подання позову становить 127000 грн. 00 коп.

Зазначені обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями видаткової накладної № 40457 від 28.12.2010р. та довіреністю на отримання товару ЯГХ № 543838/6185 від 28.12.2010р. (арк. справи 18-19).

Позовні вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” 127000 грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки № 20/2010/1559 від 26.10.2010р., 10458 грн. 89 коп. пені, 3174 грн. 16 коп. 3 % річних, 7764 грн. 21 коп. суму індексу інфляції є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки, який за своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обовязки: обовязком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обовязком відповідача прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобовязання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 127000 грн. 00 коп.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано. Присутній у судовому засіданні представник підприємства відповідача факт наявності заборгованості у вказаній сумі не заперечує.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 127000 грн. 00 коп. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 10458 грн. 89 коп. пені, 3174 грн. 16 коп. 3 % річних, 7764 грн. 21 коп. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»(далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.4 Договору за прострочення оплати, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення від несплаченої суми, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла в період стягнення пені.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного.

У п. 4.3 Договору наводиться перелік товаросупровідних документів, а саме, з врахуванням протоколу розбіжностей до Договору, до них віднесені:

- накладна;

- рахунок;

- податкова накладна.

Під час, передачі товарів Постачальник передав пакет документів, і під час його опрацювання було виявлено неточності у рахунку, у зв'язку з чим він був перевиданий Постачальником, і як вбачається з реквізитів рахунку дата його роздрукування 13.01.2011 р. Але сам рахунок було передано на підприємство відповідача лише 14.01.2011 р.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п. 5.1 Договору та дату фактичного надання повного пакету документів позивач не вірно здійснив розрахунок, як кінцевої дати оплати так і всіх штрафних санкцій, оскільки Покупець відповідно до умов договору повинен був здійснити оплату до 28.01.2011р., а не 13.01.2011р як вказує позивач.

10.02.2011р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1002/11-1юр про сплату не пізніше одного робочого дня з моменту отримання даної претензії заборгованість, за реквізитами, вказаними у Договорі.

05.03.2011р. відповідач надіслав на адресу позивача відповідь на претензію № 17/201814 з проханням відстрочити погашення заборгованості до 29.04.2011р.

Листами від 14.03.2011р. № 14/03/2011 та від 27.04.2011р. № 27/04/2011 позивач враховуючи тяжкий економічний стан на підприємстві відповідача надав згоду на відстрочення строку оплати до 29.04.2011р.

Доводи позивача щодо не укладення додаткової угоди про зміну п. 5.1 договору щодо строків оплати товарів не приймаються, оскільки фактично порядок зміни строків оплати підтверджений листуванням між позивачем та відповідачем, а саме у листі № 27/04/2011 від 27.04.2011р. позивач враховуючи тяжкий економічний стан на підприємстві відповідача надав згоду на відстрочення строку оплати до 29.04.2011р., даний лист підписаний директором ТОВ "Торговий дім "Армада" Побережною С.П.

В той же час, господарським судом здійснено перерахунок інфляційних витрат, оскільки інфляційні за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції, що зроблено позивачем. Таким чином, розрахунок інфляційних, наданий позивачем є необґрунтованим. В даному випадку застосовувати цей вид виключної відповідальності до відповідача тільки у випадку наявності його прострочки виконання грошового зобов'язання за період, коли офіційно державою визначено про наявність інфляції за місячний термін (28 днів також є такою прострочкою). Дана правова позиція викладена в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2011р. у справі № 30/5009/1889/11 та листі Вищого господарського суду України № 62-97р від 03.04.1997р. щодо рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Відповідно до розрахунку інфляційних витрат здійсненого господарським судом, сума індексу інфляції з квітня 2011р. по травень 2011р. складає 1 208 грн. 00 коп., за травень 2011р. 0 грн. 00 коп., з травня 2011р. по червень 2011р. 0 грн. 00 коп., за червень 2011р. 592 грн. 00 коп., з червня 2011р. по липень 2011р. 0 грн. 00 коп., за липень 2011р. 0 грн. 00 коп., за серпень 2011р. 0 грн. 00 коп., за вересень 127 грн. 00 коп. Загальна сума інфляційних витрат складає 1 927 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що позивачем невірно здійснено розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки сторони погодилися, що відповідач повинен розрахуватися за поставлену продукцію з позивачем до 29.04.2011р., а отже прострочення виконання зобовязання починається лише з 30.04.2011р. та у звязку з перерахуванням господарським судом інфляційних витрат, вимоги про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню.

З відповідача на користь позивача слід стягнути 9 561 грн. 17 коп. пені за період з 30.04.2011р. по 12.10.2011р., 2 723 грн. 46 коп. 3 % річних за період з 30.04.2011р. по 12.10.2011р., 1 927 грн. 00 коп. інфляційних витрат за період з квітня 2011р. по вересень 2011р.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобовязань за Договором поставки № 20/2010/1559 у повному обсязі.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором підлягають задоволенню частково в сумі 127 000 грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки № 20/2010/1559 від 26.10.2010р., 9 561 грн. 17 коп. пені за період з 30.04.2011р. по 12.10.2011р., 2 723 грн. 46 коп. 3 % річних за період з 30.04.2011р. по 12.10.2011р., 1 927 грн. 00 коп. інфляційних витрат за період з квітня 2011р. по вересень 2011р. В іншій частині позову відмовити, як заявленій необґрунтовано.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Армада ЛТД” (м. Дніпропетровськ) до Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (м. Запоріжжя) задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72; код ЄДРПОУ 00191230; р/р 26003032840001 в АКБ "Індустріалбанк" в м. Запоріжжя, МФО 313849; р/р 26001000101 в АБ "Металург" в м. Запоріжжя, МФО 313582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Армада ЛТД” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 35268360, р/р 26000002300030 в ПАТ "Акта-Банк" в м. Дніпропетровську, МФО 307394) 127 000 (сто двадцять сім тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки, 9 561 (дев'ять тисяч пятсот шістдесят одна) грн. 17 коп. пені, 2 723 (дві тисячі сімсот двадцять три) грн. 46 коп. 3 % річних, 1 927 (одна тисяча девятсот двадцять сім) грн. 00 коп. інфляційних витрат, 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 72 коп. державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 07.12.2011р.

07.12.2011