Рішення № 19882416, 01.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.11 Справа № 30/5009/6755/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Медком Маркетинг і Продаж Україна”( юридична адреса:03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, фактична адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд 201-203 (літера 2-А) в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Медком Маркетинг і Продаж Україна” в м. Дніпропетровськ (49107, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 177, кв. 12)

до Комунального підприємства “Аптека № 186” (71503, м. Енергодар Запорізької області, пр. Будівельників, 20)

про стягнення 5149,61 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 110/МП/С від 07.11 2011 р.;

від відповідача: не зявився;

Товариство з обмеженою відповідальністю “Медком Маркетинг і Продаж Україна” в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Медком Маркетинг і Продаж Україна” в м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства “Аптека № 186” 5149,61 грн. заборгованості за договором поставки № ЗМП 06/49 від 01.06.2009 р., в т.ч.: 4802,66 грн. основного боргу за поставлений товар та 346,95 грн. пені за порушення термінів оплати товару.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 509, 526, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 12, 44, 54, 55, 56, 57 ГПК України та умови укладеного між сторонами договору. Вказує, що на виконання укладеного між сторонами договору ТОВ “Медком Маркетинг і Продаж Україна” в особі Філії ТОВ “Медком Маркетинг і Продаж Україна” в м. Дніпропетровськ було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 5625,00 грн. При цьому відзначає, що згідно з видатковою накладною № 9/МРН09765 від 15.04.2011р. останнім було отримано товар в повному обсязі, про що свідчить підписана та завірена печатками обох сторін вищезгадана накладна. Стверджує, що зобовязання по оплаті товару відповідачем у повному обсязі не виконано, станом на 17.10.2011р. (на момент подання позову) заборгованість по договору складає 4802,66 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.10.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/6755/11, розгляд справи призначено на 01.12.2011р.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2011р. підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та надав усні пояснення щодо заявлених до стягнення сум. Крім того, пояснив, що станом на 01.12.2011р. (на час розгляду справи у суді) заборгованість в сумі 5149,61 грн. відповідачем не сплачено.

Відповідач Комунальне підприємство “Аптека № 186” письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку незявлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Згідно з наданим позивачем Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 098845 місцем знаходження Комунального підприємства “Аптека № 186” є: 71503, м. Енергодар Запорізької області, проспект Будівельників, 20. Така ж адреса зазначена позивачем у позовній заяві.

Згідно з п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями), у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Ухвалу господарського суду від 27.10.2011р. про порушення провадження у справі №30/5009/6755/11 було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві.

Згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області ухвалу суду про відкладення розгляду справи було відправлено 31.10.2011р., тобто в строки, визначені ст. 87 ГПК України, і більш ніж за два тижня до дати слухання.

Виходячи з приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом ВГСУ № 75 від 10.12.2002 р., якщо підприємством поштового звязку не розшуканий адресат, кореспонденція повертається відправникові, у разі наявності в матеріалах справи ще однієї адреси, листа із ухвалою (або будь-яким процесуальним документом) перенаправляють за цією адресою. В іншому випадку процесуальний документ із конвертом приєднують до матеріалів справи з метою запобігання тотожних випадків. Ухвали про призначення розгляду справи та про відкладення судового засідання, які відправлені господарським судом Запорізької області на адресу відповідача, у звязку із незнаходженням адресата не поверталися.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.12.2011р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами та прийнято рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Медком Маркетинг і Продаж Україна” в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Медком Маркетинг і Продаж Україна” в м. Дніпропетровськ (Постачальником, позивачем у справі) та Комунальним підприємством “Аптека № 186” (Покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки № ЗМП 06/49 (надалі Договір), за умовами якого Постачальник зобовязався передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобовязався прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору кожний випадок поставки товару на протязі дії цього Договору передбачає свою видаткову накладну.

Відповідно до п. 6.1 Договору право власності на товар до Покупця переходить в момент приймання передачі товару на складі Покупця та підписання накладної або отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у разі попередньої оплати товару.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника в грошовій одиниці - гривні. Датою здійснення розрахунку вважається дата поступлення грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 4.2. Договору).

За змістом п. 4.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.08.2010 р., сторони дійшли згоди, що по факту відвантаження товару Покупець зобовязується здійснити розрахунок за отриманий товар не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання товару, а днем отримання товару є дата видаткової накладної.

Умовами п. 7.4 Договору передбачено, що в разі порушення Покупцем порядку розрахунку за отриманий товар, Покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,3 % від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми). Сплата Покупцем пені не звільняє його від обовязку погасити свою заборгованість перед Постачальником за отриманий за договором товар.

За визначенням п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009р. Додатковою угодою № 3 від 01.08.2010 р. до Договору сторони узгодили, що вона вступає в силу з моменту підписання і діє до 01.12.2011 р.

Як вказує позивач, ним на виконання укладеного між сторонами договору відповідно до видаткової накладної № 9/МРН09765 від 15.04.2011р., було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 5625,00 грн., яка була прийнята відповідачем без зауважень. За твердженням позивача, відповідач за поставлену йому продукцію розрахувався частково, сума основної заборгованості за договором на час подання позову складала 4802,66 грн.

Зазначені обставини підтверджуються долученою до матеріалів справи копією акту звірки взаємних розрахунків за 2 квартал 2011 р. (арк. справи 24).

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

16.09.2011р. позивач претензією (за вих. № 36 від 15.09.2011 р.) звернувся до відповідача з вимогою про сплату вартості отриманого товару у розмірі 4802,66 грн., або повернути товар. Вказаною претензією позивач повідомив, що у разі невиконання заявлених у цій претензії вимог, останній буде змушений звернутися до господарського суду, що призведе до збільшення боргу у звязку з покладенням на відповідача додаткової відповідальності за неналежне виконання умов спірного договору.

Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства “Аптека № 186” 5149,61 грн. заборгованості за договором поставки № ЗМП 06/49 від 01.06.2009 р., в т.ч.: 4802,66 грн. основного боргу за поставлений товар та 346,95 грн. пені за порушення термінів оплати товару, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача у судовому засіданні 01.12.2011р., суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки, який за своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обовязки: обовязком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обовязком відповідача прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долученої до справи копії наведеної вище видаткової накладної, позивач на виконання своїх договірних зобовязань поставив відповідачу продукцію на загальну суму 5625,00 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується видатковою накладною, яка містить підписи та печатки уповноважених представників сторін (арк. справи 23).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.08.2010 р., сторони визначили, що Покупець повинен здійснити розрахунок не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобовязання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог закону, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 4802,66 грн.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4802,66 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 346,95 грн. пені за порушення термінів оплати товару.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»(далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалося вище, пунктом 7.4 Договору узгоджено, що у випадку прострочення оплати прийнятого товару Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,3 % від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми).

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що вимога про її стягнення підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з видаткової накладної № 9/МРН09765, позивач поставив відповідачу товар 15.04.2011 р. Таким чином, враховуючи те, що відповідно до умов спірного договору Покупець повинен здійснити розрахунок не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання товару, останнім днем оплати товару слід вважати 29.04.2011 р., а період прострочення - з 30.04.2011 р.

З огляду на вищевикладене, за період з 30.04.2011 р. по 17.10.2011 р. (на час подання позову до суду) сума пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона сплачується, становить 346,71 грн., тому в решті вимог про стягнення пені слід відмовити як заявлених необґрунтовано.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобовязань за договором поставки № ЗМП 06/49 від 01.06.2009 р.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Отже, з підстав зазначених вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором підлягають задоволенню частково в сумі 4802,66 грн. основного боргу за поставлений товар та 346,71 грн. пені за порушення термінів оплати товару. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Медком Маркетинг і Продаж Україна” (м. Київ) в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Медком Маркетинг і Продаж Україна” в м. Дніпропетровськ до Комунального підприємства “Аптека № 186” (м. Енергодар Запорізької області) задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Аптека № 186” (71503, м. Енергодар Запорізької області, пр. Будівельників, 20, р/р 26001055864215 в ЗРУ ПАТ “Приватбанк”, код ЄДРПОУ 19264776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Медком Маркетинг і Продаж Україна” в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Медком Маркетинг і Продаж Україна” в м. Дніпропетровськ (49107, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 177, кв. 12; р/р № 26002002322742 в Регіональному відділенні «Дніпропетровська регіональна дирекція»АТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 36058961) 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) грн. 66 коп. основного боргу, 346 (триста сорок шість) грн. 71 коп. пені, 51 (пятдесят одну) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 06.12.2011р.

06.12.2011