Рішення № 19881127, 17.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.11 Справа № 12/5009/5566/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Зікс Сервісез Лімітед” (73000, м. Херсон, вул. 20-а Східна, 31)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ” (69009, м. Запоріжжя, вул. Лізи Чайкіної, 74/51, код ЄДРПОУ 30241385)

про стягнення 4 124 грн.11 коп.

суддя Владимиренко І.В.

Представники учасників:

від позивача – Тимошенко П.В. –директор на підставі наказу № 11/к від 01.03.2007р.

від відповідача – не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 19.09.2011 року звернувся позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Зікс Сервісез Лімітед” з позовною заявою до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ” про стягнення 4 124 грн.11 коп.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.09.2011р. заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 12/5009/5566/11 з призначенням судового засідання на 05.10.2011р.

Ухвалою суду від 05.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 19.10.2011р.

Ухвалою суду від 19.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 02.11.2011р., у зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Ухвалою суду від 02.11.2011р. було повторно відкладено розгляд справи, у зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання на 17.11.2011р.

Представник відповідача в судове засідання 17.11.2011р. не з’явився, був повідомлений своєчасно та належним чином.

За клопотанням позивача розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 17.11.2011р. розгляд справи завершено, в порядку ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст.ст. 526, 530, 625, 712 ЦК України, ст. 12, 49 ГПК України та усним договором на постачання товару, пояснив суду, що 17.02.2009р. між позивачем та відповідачем був укладений усний договір про постачання товару, за умовою якого позивач зобов’язався поставити товар, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. В даному випадку між Сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а саме найменування та асортимент товару, вартість даного товару та строк оплати за товар.17 лютого 2009 року згідно видаткової накладної № 8 на адресу Відповідача було поставлено продукцію - гофротрубу діаметром 16 мм - 2 тис. метрів, діаметром 20 мм - 6 тис. метрів, діаметром 25 мм - 1 тис. метрів, діаметром 32 мм - 400 метрів на загальну суму 6278 грн. 00 коп. Відповідач прийняв товар на підставі письмово виписаної довіреності на отримання товару № 18 від 17.02.09р. та частково оплатив його в розмірі 4278 грн., що підтверджується виписками банку з особового рахунку позивача. Проте в порушення умов даного Договору відповідач не в повному обсязі виконав взяте на себе зобов'язання, що призвело до виникнення боргу, який станом на сьогоднішній день складає - 2000 грн. 09 листопада 2010 року в порядку передбаченому ст. 6 ГПК України з метою безпосереднього врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією, в якій запропонував сплатити наявну заборгованість основного боргу за договором у розмірі 2000 грн. Однак дана претензія проігнорована, а борг не сплачено по сьогоднішній день. Нашою домовленістю було передбачено, що остаточний розрахунок за договором мав був здійснитися не пізніше 16.03.09р.

Крім того, позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача, 3% річних –147,95 грн., 1976,16 грн. - втрат від інфляції.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

що Товариство з обмеженою відповідальністю “ІСТ” за видатковою накладною № 8 від 17.02.2009р. отримало товар на суму 6278,00 грн. Факт одержання товару підтверджується довіреністю серії № 18 від 17.02.2009р. на отримання товару, скріпленою печаткою та підписом (копії в матеріалах справи).

Згідно банківських виписок (копія яких міститься в матеріалах справи) відповідач погасив суму заборгованості лише частково в розмірі 4278грн. Сума боргу в розмірі 2000грн. залишилася відповідачем не сплаченою.

Правовідносини сторін не були врегульовані договором, тому термін виконання зобов'язань по оплаті товару отриманого за видатковою накладною - не встановлений, тому з метою одержання оплати за товар, позивач направив претензію (вимогу) про оплату від 09.11.2010 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ” з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар. Зазначена вимога була надіслана на адресу відповідача 09.11.2010р., що підтверджується поштовим фіскальним чеком № 1425 (копія в матеріалах справи). Вимога залишена відповідачем без відповіді і задоволення. Сума основної заборгованості в розмірі 2000 грн. - не перерахована.

Статтею ст. 193 ГК України, зокрема п.п. 1, 7 встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов’язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, доводи позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України визначені підстави виникнення господарських зобов’язань, ст.ст. 175, 193 цього Кодексу –поняття майново-господарських зобов’язань та загальні умови виконання господарських зобов’язань.

Статтями 11, 14 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків (які згідно з ст.ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору), зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Приписами ст. 208 ЦК України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочини можуть вчинятися в усній та письмовій формі. При цьому письмовою формою вважається як підписання одного документу, так і обмін листами, телеграмами тощо, з яких вбачається, що сторони правочину досягли згоди по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду.

Із аналізу зазначеного законодавства та матеріалів справи слідує, що між сторонами фактично виникли правовідносини, які мають ознаки договору купівлі–продажу, оскільки згідно з ст.ст.11,509 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Статтею 655 цього Кодексу встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що у порушення вищевикладених вимог відповідач не виконав свої обов’язки по оплаті товару. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 2000грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач документальних доказів погашення боргу суду не надав. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 2000 грн. основного боргу обґрунтована, підтверджується матеріалами по справі та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем було нараховано відповідачу за період часу з 17.03.2009р. по 29.06.2011р. 3% річних в розмірі 147,95грн. та втрати від інфляції за період часу з 17.03.2009р. по 29.06.2011р. в розмірі 1976,16грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача про стягнення втрат від інфляції та 3 % річних перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню частково, у зв’язку з наступним:

Відповідні індекси інфляції розраховуються починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21, 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

У листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" зазначено, що для визначення індексу за будь-який період, необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою.

Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов'язання за певний період і вони є невід'ємною складовою суми основного боргу.

У зв’язку з проведеним судом розрахунком, середній індекс інфляції за вказаний період складав 1.226 %, тому сума втрат від інфляції за період з 17.03.2009р. по 29.06.2011р. складає 452,00грн.

Таким чином, сума втрат від інфляції за вказаний період підлягає задоволенню в розмірі 452,00грн.

При розрахунку позивачем суми 3 % річних, ним було допущено арифметичну помилку. Суд перерахувавши суму 3 % річних за період часу з 17.03.2009р. по 29.06.2011р. встановив, що фактично 3% річних за вказаний період складають 137,26 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно задоволенню позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ” (69009, м. Запоріжжя, вул. Лізи Чайкіної, 74/51, код ЄДРПОУ 30241385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Зікс Сервісез Лімітед” (73000, м. Херсон, вул. 20-а Східна, 31; ЄДРПОУ 32267232, р/р 26006870961511 в Одеській обласній філії “Укрсоцбанк”, МФО 328016) 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. –основного боргу, 137 (сто тридцять сім) грн. 26 коп. - 3% річних, 452 (чотириста п’ятдесят дві) грн. 00 коп. - втрат від інфляції, 64 (шістдесят чотири) грн. 03 коп. державного мита, 148 (сто сорок вісім) грн. 16 коп. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.11.2011 р.

Суддя І.В. Владимиренко

21.11.2011