Рішення № 19881022, 15.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.11 Справа № 32/5009/6381/11

Суддя Колодій Н.А.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вента.ЛТД” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Селянський узвіз, буд. 3-а)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Теко Фарм” (69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 7)

про стягнення 99567,36 грн. основного боргу, 1582,98 грн. пені, 3% річних 306,37 грн., інфляційних витрат 131,00 грн. та 10% штрафу в сумі 2807,73 грн.; загальна сума 104395,44 грн.

Суддя Н.А. Колодій

представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 817 від 16.08.2011 р.

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Вента.ЛТД” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Теко Фарм” про стягнення 104395,44 грн., які складаються з 99567,36 грн. основного боргу, 306,37 грн.- 3% річних, 131,00 грн. втрат від інфляції та 10% штрафу в сумі 2807,73 грн. та 1582,98 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду від 20.10.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд призначено на 02.11.2011 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Позивач в судовому засіданні 02.11.2011 р. надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої, відповідач станом на 01.11.2011 р. значиться за адресою: 69054, м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 7, тобто за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

Ухвалою суду від 02.11.2011 р., у звязку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладався на 15.11.2011 р.

Позивач неодноразово заявами уточнював розмір позовних вимог (заява вих. № 926 07.11.2011 р., вих. № 934 від 14.11.2011 р.), згідно останньої заяви про збільшення позовних вимог від 14.11.2011 р., позивач просить суд стягнути з відповідача 99558, 48 грн. основного боргу, 676,77 грн. - 3% річних, 130,98 грн. втрат від інфляції та 10% штрафу в сумі 9955,84 грн. та 3496,63 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заява подана згідно ст. ст. 22, 28 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Позивач підтримує уточнені позовні вимоги, викладені в заяві про збільшення позовних вимог, обґрунтовує їх ст. ст. 11, 509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 174, 181, 193 Господарського кодексу України та умовами договору поставки товару № 2520 від 25.11.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 15.11.2011 р. повторно не зявився, надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання судом залишено без задоволення, суд звертає увагу відповідача на те, що сторони по справі № 32/5009/6381/11 є юридичними особами, згідно зі ст. 28 ГПК України керівник підприємства зобовязані забезпечити явку компетентного представника для участі в судовому засідання або особисто прийняти участь при розгляді справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вирішення спору закінчено в судовому засіданні 02.11.2011 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вента.ЛТД” (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Теко Фарм” (відповідач по справі) було укладено договір поставки товару № 2520 (надалі договір).

Відповідно п. 1.1 договору, позивач зобовязався поставляти і передавати у власність відповідача лікарські препарати та медичні товари, передбачені даним договором, а відповідач зобовязався прийняти вищевказаний товар і вчасно оплачувати його на умовах передбачених даним договором.

Асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначаються в специфікаціях чи накладних, що визначаються специфікаціями, та складаються на кожну партію товару, що поставляється, і є невідємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).

Позивач поставив відповідачу продукцію в період з 10 серпня 2011 р. по 14 вересня 2011 р. на загальну суму 99567,36 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей № 136 від 01.08.2011 р. та № 140 від 01.09.2011 р.

13 жовтня 2011 р. відповідач повернув продукцію на суму 8 грн. 88 коп., що підтверджується зворотною накладною № 59688 від 19.08.2011 р.

Згідно п. п. 4.1 4.3 договору передбачено, що відповідач здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. Термін оплати відповідачем кожного конкретного постачання позивачем вказує у відповідній накладній, при цьому перебіг терміну оплати починається з першого дня дати відвантаження товару. У випадку, якщо позивачем у накладній не зазначений конкретний термін чи дата оплати, оплата відповідачем повинна бути здійснена в повному обсязі в термін, не більш десяти календарних днів з дати відвантаження товару. У випадку наявності у відповідача заборгованості за товар по двом або більш накладним. Всі платежі, що відповідач перераховує позивачу зараховуються насамперед в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення платежу, вказаному в платіжному документі. Розрахунок за поставлений товар вважається здійсненим відповідачем після надходження в повному обсязі коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач свої зобовязання по оплаті продукції в строк та в повному обсязі, які передбачені п. 4.2 договору - в сумі 99558, 48 грн. не виконав, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 99558, 48 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник),який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання грошових зобовязань, суд вважає, що позовна вимога про стягнення основного боргу з відповідача 99558,48 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

У звязку з простроченням відповідачем грошового зобовязання позивачем заявлено вимоги про стягнення з боржника суми 130,98 грн. інфляційних втрат за період з вересня по листопад 2011 р. та суму 676,77 грн. 3% річних за загальний період з 09.09.2011 р по 15.11.2011 р.

У п. 5.1 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідач на вимогу позивача сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплачує три відсотки річних з простроченої суми. Якщо порушення строків оплати триває більш ніж 30 календарних днів відповідач додатково на вимогу позивача оплачує позивачу штраф в розмірі 10 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен випадок такого порушення.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем були допущені арифметичні помилки при здійсненні розрахунку заявлених до стягнення сум.

Стосовно вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то слід зазначити, що відповідно до розрахунку зробленого судом до стягнення підлягає сума 3% річних за вказаний період (з 10.09.2011 р по 15.11.2011 р.) в розмірі 540,07 грн., а інфляційних втрат за вказаний період у сумі 99,55 грн., в решті вимог слід відмовити, оскільки заявлені безпідставно.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 3496,63 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі п. 5.1 договору позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 3496,63 грн.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно. Згідно проведеного перерахунку суми пені в судовому засіданні судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню складає 2246,34 грн. В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Також на підставі п. 5.1. договору позивач нарахував штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару, що склало 9955,84 грн. В цій сумі підлягають задоволенню вимоги про стягнення штрафу.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Вента.ЛТД” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Теко Фарм” про стягнення 113818,70 грн. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Теко Фарм” (69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 7, код ЄДРПОУ 24519735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вента.ЛТД” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Селянський узвіз, буд. 3-а, код ЄДРПОУ 21947206) 99558,48 гр. основного боргу, 540,07 грн. 3% річних, 99,55 грн. втрат від інфляції, 2246,34 грн. пені, 9955,84 грн. 10% штрафу, 1124 грн. державного мита та 233,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 17.11.2011 р.