Рішення № 19880786, 27.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.11 Справа № 2/5009/5570/11

Суддя Мойсеєнко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 2/5009/5570/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Електрокомплекс”, м. Запоріжжя,

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя,

про стягнення 128626,78 грн. заборгованості за отриманий товар,

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “ Електрокомплекс”, м. Запоріжжя, з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя, 128626,78 грн. заборгованості за отриманий товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в період з 23.04.2007р. по 25.01.2011р. між сторонами у справі шляхом обміну довіреностями та видатковими накладними укладалися угоди купівлі-продажу товару, за якими ТОВ «Електрокомплекс»відпустило, а Приватний підприємець ОСОБА_1 прийняв товар на загальну суму 128626,78 грн. За отриманий товар відповідач мав розрахуватися негайно, однак відповідач не сплатив вартість товару згідно виставлених позивачем рахунків-фактур.

У зв’язку з цим, на підставі ст. ст. 509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 128626,78 грн.

Крім того, просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 2100,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.09.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 2/5009/5570/11 та призначено розгляд справи на 27.10.2011р.

Сторони не направили в судове засідання своїх представників, не надали витребуваних судом документів, не повідомили причин неявки. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджуєтсья повідомленнями про вручення поштового відправлення від 26.09.2011 р.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору і розгляд справи можливий без присутності представників сторін.

Фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 27.10.2011 р. судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 09.07.2007 р. по 25.01.2011 р. позивач поставив відповідачу товар на підставі видаткових накладних:

№ РН-001411 від 09.07.2007 р. на суму 387,67 грн. з ПДВ;

№ РН-0002705 від 17.06.2009 р. на суму 83,81 грн. з ПДВ;

№ РН-0002756 від 26.06.2009 р. на суму 1477,08 грн. з ПДВ;

№ РН-0002823 від 08.07.2009 р. на суму 100,51 грн. з ПДВ;

№ РН-0002886 від 17.07.2009 р. на суму 194,47 грн. з ПДВ;

№ РН-0000148 від 24.01.201 1р. на суму 17014,43 грн. з ПДВ;

№ РН-0000149 від 24.01.2011 р. на суму 8245,62 грн. з ПДВ;

№ РН-0000153 від 25.01.2011 р. на суму 24360,50 грн. з ПДВ;

№ РН-0000156 від 25.01.2011 р. на суму 29732,12 грн. з ПДВ;

№ РН-0000157 від 25.01.2011 р. на суму 34667,47 грн. з ПДВ;

№ РН-0000158 від 25.01.2011 р. на суму 12920,45 грн. з ПДВ.

Всього згідно вказаних видаткових накладних поставлено товару на суму 129184,13 грн. з ПДВ.

У видаткових накладних зазначено, що поставка товару здійснюється згідно рахунків-фактур:

№ 77.1218 від 09.07.2007 р. на суму 387,67 грн. з ПДВ;

№ 99.1055 від 17.06.2009 р. на суму 83,81 грн. з ПДВ;

№ 99.1136 від 26.06.2009 р. на суму 1477,08 грн. з ПДВ;

№ 99.1222 від 08.07.2009 р. на суму 100,51 грн. з ПДВ;

№ 99.1320 від 17.07.2009 р. на суму 194,47 грн. з ПДВ;

№ СФ-0005101 від 24.01.2011 р. на суму 17014,43 грн. з ПДВ;

№ СФ-0005102 від 24.01.2011 р. на суму 8245,62 грн. з ПДВ;

№ СФ-0005108 від 25.01.2011 р. на суму 24360,50 грн. з ПДВ;

№ СФ-0005109 від 25.01.2011 р. на суму 29732,12 грн. з ПДВ;

№ СФ-0005110 від 25.01.2011 р. на суму 34667,47 грн. з ПДВ;

№ СФ-0005111 від 25.01.2011 р. на суму 12920,45 грн. з ПДВ.

Всього виписано рахунків на суму 129184,13 грн. з ПДВ.

У рахунках зазначено, що рахунки дійсні до оплати у день їх виписки.

Відповідач у повному обсязі прийняв товар на умовах, що вказані у рахунках. Отже, у нього виникло зобов’язання оплатити прийнятий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено у ч. ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

В даному випадку воля сторін на вчинення правочинів оформлена видатковими накладними, за якими відповідач прийняв товар у повному обсязі, на умовах, вказаних у рахунках-фактурах на оплату поставленого товару.

За своїм змістом права та обов’язки сторін, по яких сторонами досягнута домовленість, є правочинами купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу товару одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку поставка товару по накладним здійснювалась згідно рахунків, які підлягають оплаті в день їх виписки. Матеріалами справи підтверджуєтсья поставка відповідачу товару на загальну суму 129184,13 грн. з ПДВ.

Відповідач у повному обсязі прийняв товар на умовах, що вказані у рахунках.

Отже, відповідач зобов’язаний оплатити поставлений товар.

В порушення вимог чинного законодавства відповідач не сплатив повну вартість поставленого позивачем товару.

При цьому суд зауважує, що в позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачу поставлявся товар та пред’являлася оплата також за рахунками-фактурами № 77.0596 від 23.04.2007 р. на суму 405,72 грн. з ПДВ; № 77.1322 від 23.06.2007 р. на суму 886,82 грн. з ПДВ; № 100.0465 від 17.03.2010р. на суму 329,33 грн. з ПДВ. Видаткові накладні до цих рахунків позивачем не надані.

Однак сторони провели звірку взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 р. по 03.02.2011р. з урахуванням цих рахунків. Зокрема, звірка проводилась по рахункам-фактурам СФ-77.0596 від 23.04.2007 р., СФ-77.1218 від 09.07.2007 р., СФ-77.1322 від 23.07.2007 р., СФ-99.1055 від 17.06.2009 р., СФ-99.1136 від 26.06.2009 р., СФ-99.1222 від 08.07.2009 р., СФ-99.1320 від 17.07.2009 р., СФ-100.0465 від 17.03.2010 р., СФ-5101 від 24.01.2011 р., СФ-5102 від 24.01.2011 р., СФ-5108 від 25.01.2011 р., СФ-5109 від 25.01.2011 р., СФ-5110 від 25.01.2011 р., СФ-5111 від 25.01.2011 р.

За результатами звірки відповідач станом на 03.02.2011 р. визнав суму боргу в розмірі 128626,78 грн.

Вказану суму боргу позивач пред’явив до стягнення в даному позові.

На час розгляду справи відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 128626,78 грн. основного боргу за поставлений товар є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі, які належали до сплати при поданні позову, а саме: державне мито в розмірі 1% від вартості основного боргу, який підлягає стягненню, що складає 1286,27 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258.

У позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача 2100,00 грн. витрат на правову допомогу як судові витрати згідно ст. 44 ГПК України.

Суд відмовляє в у стягненні вказаних сум з наступних підстав.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до п. 10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/78 від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор ті інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК України.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту ст. ст. 44, 48 ГПК України та наведеного Роз’яснення, до судових витрат відносяться витрати на оплату послуг саме адвоката.

Тобто згідно ст. 44ГПК України, на яку в обгрунтування своїх вимог посилається позивач, відшкодуванню підлягають суми, сплачені стороною судового процесу лише адвокату, а не іншим особам, у тому числі суб’єктам підприємницької діяльності, які також мають право представляти інтереси сторін за наявності відповідної довіреності.

У ст. 2 Закону України від 19.12.1992 р. № 2887-ХІІ «Про адвокатуру»адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Договір про надання правової допомоги № 43 с від 02.06.2010р. укладено позивачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, якому й сплачено 07.07.2011 р. вартість юридичних послуг в сумі 2100,00 грн. згідно рахунку № 43 від 03.06.2011 р.

В договорі про надання правової допомоги № 43 с від 02.06.2010р. відсутнє посилання на те, що ПП ОСОБА_2 є адвокатом. В матеріалах справи також відсутні відомості про наявність у ПП ОСОБА_2 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи викладене, наявні у справі документи не підтверджують сплату сум на правову допомогу саме адвокату, а тому не є доказом понесення позивачем саме судових витрат згідно ст. ст. 44, 48 ГПК України.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні цих вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69037, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Електрокомплекс” (вул. 40 років Радянської України, 15, офіс 40А, м. Запоріжжя, 69006, код ЄДРПОУ 32721642, р/р 26005031253400 в АКБ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005) 128626,78 грн. (сто двадцять вісім тисяч шістсот двадцять шість грн. 78 коп.) основного боргу, 1286,27 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят шість грн. 27 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 01.11.2011 р.