Рішення № 19880249, 30.11.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.11.2011 Справа № 5008/1672/2011

4/5008/1672/2011 13364/2011

Розглянувши матеріали справи

За позовом державного підприємства „Воловецьке лісове господарство”, смт. Воловець

до відповідача приватного підприємства „Ягуар”, с. Верхні Ворота Воловецького району

про стягнення 66887,40 грн., в т. ч. 39951,40 грн. основного боргу, 18577,40 грн. пені, 2796,6 грн. штрафу, 4035,09 грн. інфляційних, 1526,91 грн. (3%) річних

Суддя Журавчак Л.С.

За участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, предст. за дов. від 24.10.2011р.

від відповідача - не з”явився

Суть спору: стягнення 66887,40 грн., в т. ч. 39951,40 грн. основного боргу за відпущену лісопродукцію, 18577,40 грн. пені, 2796,6 грн. штрафу, 4035,09 грн. інфляційних, 1526,91 грн. (3%) річних

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Вказує на те, що позовні вимоги підтверджені належними доказами, зокрема, товарно - транспортними накладними, довіреністю на отримання цінностей, претензіями та розрахунком боргу та пені.

Представник відповідача у письмовому відзиві від 29.11.2011р. повідомив суд про відсутність можливості погасити існуючий борг перед ДП «Воловецьке лісове господарство» через скрутне фінансове становище. З цієї ж причини просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до товарно-транспортних накладних №047901 від 26.04.06р., №047902 від 26.04.06р., №047974 від 26.04.06р., №047966 від 28.04.06р., №047967 від 03.05.06р., №049452 від 28.06.06р., №049454 від 30.06.06р. та довіреності №997701 від 31.05.06р. позивачем було відпущено лісопродукції в кількості 222,78куб.м. на загальну суму 44951,40грн. Розрахунок за отриману лісопродукцію відповідачем здійснений частково, а саме: на суму 5000грн.(прибутковий касовий ордер № 441 від 04.08.09р. міститься в матеріалах справи). Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 39951,40грн.

18.06.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією №322 про погашення заборгованості, що підтверджено реєстром відправлень відділенням зв”язку 30.06.10р., яка була залишена відповідачем без задоволення. Не відреагував відповідач і на повторну претензію від 21.09.11р. №672, у зв”язку з чим позивач звернувся в суд з даним позовом про стягнення суми боргу в примусовому порядку. Крім основного боргу, відповідачу відповідно до ст. 625 Господарського процесуального кодексу України нараховано позивачем 4035,09 грн. втрат від інфляції, 1526,91 грн. (3%) річних, а також на підставі статей 231-232 Господарського кодексу України 18577,40 грн. пені за прострочення платежу та 2796,60 грн. штрафу.

Заслухавши представника позивача та оцінивши зібрані у справі письмові докази, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення основного боргу належним чином доведені матеріалами справи, в т. ч. довідкою про реалізовану лісопродукцію, довідкою від 19.10.2011р. про дебіторську заборгованість, відповідачем не оспорені, а тому підлягають до задоволення в розмірі 39951,40 грн. основного боргу, 4035,09 грн. втрат від інфляції, 1526,91 грн. (3%) річних.

Вимога позивача про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені (0,1 % за кожен день прострочення) та штрафу задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом З частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу(постанова Верховного суду України від 28.02.2011р. №23/225).

Враховуючи, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, у суду відсутні правові підстави для застосування до нього штрафних санкцій, передбачених частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Крім того, спеціальним Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін(статті 1 Закону). В даному випадку сторони письмового договору не укладали.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства "Ягуар" (89132 Закарпатська обл., Воловецький район, с. Верхні Ворота, вул. Молодіжна, 44, код ЄДРПОУ 32610450) на користь Державного підприємства „Воловецьке лісове господарство” (код ЄДРПОУ 22114566, Закарпатська обл., смт. Воловець, вул. Фабрична, 2) суму 45513,40 грн. (сорок п"ять тисяч п"ятсот тринадцять гривень 40 коп.), в т. ч. 39951,40 грн. боргу за відпущену лісопродукцію, 4035,09 грн втрат від інфляції, 1526,91 грн. (3%) річних та 615,71 грн.(шістсот п"ятнадцять гривень 71 коп.) на відшкодування судових витрат.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя Журавчак Л.С.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 07.12.2011р.