Рішення № 19880189, 01.12.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.2011 Справа № 5008/1423/2011

5/5008/1423/2011 13352/2011

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Мукачівський завод залізобетонних виробів та конструкцій", м. Мукачево

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термодім", м. Ужгород

про стягнення 19 707,11 грн. заборгованості,

Суддя О.Йосипчук

ПРЕДСТАВНИКИ:

ВІД ПОЗИВАЧА : ОСОБА_1.. представник за дов.

ВІД ВІДПОВІДАЧА: ОСОБА_2., представник за дов.

Розглянувши матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мукачівський завод залізобетонних виробів та конструкцій", м. Мукачево до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термодім", м. Ужгород про стягнення заборгованості у розмірі 19 707,11 грн., з яких 11 733,17 грн. основного боргу, 5 396,48 грн. пені, 1211,43 грн. інфляційних нарахувань та 1366,03 грн. 3% річних.

ВСТАНОВИВ:

У попередньому судовому засіданні оголошувалася перерва у відповідності до ст. 77 ГПК України.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача суми 11733,17грн. заборгованості, що виникла внаслідок виконання Договору поставки № 14/з від 04.01.2010р. Позивач стверджує, що згідно з накладними №№ 106-108, виданими 01.03.2011р., відповідачем отримано продукти харчування, однак оплату їх вартості здійснено лише частково.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 5 396,48 грн. пені, 1211,43 грн. інфляційних нарахувань та 1366,03 грн. трьох процентів річних від простроченої суми.

Отже, загальна сума позовних вимог становить 19 707,11 грн.

Відповідачем позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та інфляційних нарахувань визнано. Щодо стягнення 3% річних, то в цій частині позовних вимог ТОВ "Термодім" вважає підставним нарахування процентів починаючи з 05.03.2010р., посилаючись на п.3.1 Договору, згідно із яким, на його думку, період прострочення починається саме з вказаної дати.

Крім того, відповідач заперечує проти стягнення нарахованої суми пені, вважаючи що остання повинна була бути нарахована за період з 12.10.2010р. по 30.09.2011р. у межах строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Також відповідач просить суд надати йому відстрочку виконання рішення терміном на два місяці, у зв"язку із важким фінансовим становищем товариства.

Проаналізувавши подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання, заслухавши пояснення представників сторін,

Суд констатує наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами спору виникли на підставі договору поставки № 14/з від 04.01.2010р. і регламентуються правилами параграфу 3 глави 54 ЦК України.

Згідно з означеним договором, позивач зобов'язався поставити відповідачу продукцію, а відповідач у свою чергу, зобов'язався прийняти вказану продукцію та оплатити її вартість.

Факт отримання відповідачем від позивача обумовленого товару підтверджується накладними №№ 106-108 від 01.03 2010р. і не заперечується відповідачем.

У відповідності до п.3.1 розділу 3 Договору оплата вартості продукції здійснюється шляхом безготівкової оплати на розрахунковий рахунок позивача протягом трьох днів від її отримання.

Пунктом 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договорів поставки застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Обовязок покупця оплатити товар за обумовленою ціною та строк передбачено ст.ст. 691, 692 ЦК України, сукупний аналіз яких вказує на право продавця вимагати від покупця оплати переданого товару у примусовому порядку у випадку прострочення.

Згідно з ч. 1. ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Всупереч вищенаведеним нормам та п. 3.1 розділу 3 Договору відповідач не виконав у повному обсязі взяте на себе зобов'язання по оплаті поставленої продукції, внаслідок чого виник борг в сумі 11 733,17 грн.

Відповідно до ст.ст. 526,530 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Порушення цього припису наділяє кредитора правом захищати свої майнові права у судовому порядку.

Одже, враховуючи, що строки оплати, обумовлені сторонами в Договорі минули 05.03.2010р., вимогу позивача слід визнати такою, що підлягає задоволенню судом.

І, окільки відповідачем прострочено виконання грошового зобовязання, слід визнати підставними і похідні вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Однак, враховуючи, що договором передбачений обов"язок відповідача оплатити вартість поставленої продукції протягом 3 днів з моменту її отримання (з 01.03.2010р.), а перебіг строків згідно ст. 253 ЦК України починається з наступного дня після, то суд прийшов до висновку, що прострочення виконання зобов"язання починається з 05.03.2010р., а не з 01.03.2010р., як визначив позивач. Тому, розрахунок пені та 3% річних повинен бути скоригований в сторону зменшення.

Таким чином, суд визнає вимоги позивача такими, що ґрунтуються на умовах Договору і відповідають приписам ст.ст.258, 549, 625 ЦК України в частині стягнення пені в розмірі 5 293,71 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 1211, 43 грн. та 932,43 грн. 3% річних.

Заперечення відповідача стосовно нарахування позивачем пені з порушенням строку позовної давності відхиляється судом, оскільки ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено максимальний строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції (який не є строком позовної давності), а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

З огляду на викладене, нарахування позивачем пені здійснено в межах строку, передбаченого ст. 232 ГК України і заявлено до стягнення у відповідності до ст. 258 ЦК України.

Тому, позовні вимоги в частні стягнення з відповідача 19 197, 74 грн. заборгованості, з яких 11 733,17 грн. основного боргу, 5 293,71 грн. пені, 1211,43 грн. інфляційних нарахувань та 932,43 грн. 3% річних підтверджено матеріалами справи, обґрунтовано чинним законодавством та не спростовано відповідачем, а відтак підлягають задоволенню. Щодо стягнення суми 75, 77 грн. пені та суми 433,60 грн. 3% річних, то в цій частині у задоволенні вимог слід відмовити, як нарахованих безпідставно, оскільки строки виконання зобов"язання не закінчились протягом періоду з 01.03.2010р. по 04.03.2010р.

Клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суд вважає за можливе задоволити на підставі п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, прийнявши до уваги наведені відповідачем обставини, зокрема, важке фінансове становище відповідача.

Також двохмісячний термін відстрочки виконання рішення суду надається судом з метою запобігання застосування відповідачем процесуальних засобів утруднення виконання рішення, або затягування набрання рішенням законної сили.

Згідно з ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування на користь позивача понесених судових витрат по сплаті державного мита у сумі 191,97 грн. та понесених витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, 87 ГПК України,

Суд вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термодім" (м. Ужгород, вул. Дубова, 1, код 32637121) на користь Відкритого акціонерного товариства "Мукачівський завод залізобетонних виробів та конструкцій" (м. Мукачево, вул.Духновича, 105, код 03327084) суму 19 197,74 грн. заборгованості, з яких 11 733,17 грн. основного боргу, 5 293,71 грн. пені, 1211,43 грн. інфляційних нарахувань та 932,43 грн. 3% річних, а також суму 191,97 грн. витрат на держмито та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати з 01.02.2012р.

3. В частині стягнення суми 75, 77 грн. пені та суми 433,60 грн. 3% річних у задоволенні позову відмовити.

Суддя Йосипчук О.С.