Рішення № 19879889, 18.11.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.11.2011 Справа № 5008/1435/2011

16/5008/1435/2011 12902/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ованго”, м. Тячів

до відповідача публічного акціонерного товариства ”Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ, філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгороді”, м. Ужгород, Тячівського безбалансового відділення, м. Тячів

треті особи, які не

заявляють самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідачаприватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_1, м. Тячів

відділ державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції, м. Тячів

про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача ОСОБА_2 адвокат (дов. від 14.10.11)

від відповідача ОСОБА_3 провідний юрисконсульт відділу проблемних активів юридичного управління (дов. від 16.06.11 №1127)

від третьої особи (приватного нотаріуса ОСОБА_1) не зявився

від третьої особи (відділ ДВС Тячівського районного управління юстиції) не зявився

СУТЬ СПОРУ: з урахувань уточнень до позовної заяви про визнання недійсними кредитного договору №34/2007 від 19.02.07 та договору іпотеки №1733 від 19.02.07.

Позивач просить позов задоволити, мотивуючи тим, що ОСОБА_4, який був директором товариства, підробив протокол загальних зборів №7 від 01.02.07 і незаконно отримав кредит та в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором передав в іпотеку майно товариства, згідно договору іпотеки. Згідно протоколу загальних зборів №7 від 01.02.07 засновники товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надали йому право укласти кредитний договір на отримання 200000 доларів США та договір іпотеки, однак засновникам не було відомо про такий протокол і засновники не уповноважували ОСОБА_4 на укладення спірних договорів, оскільки знаходилися на роботі і проживали в Чеській Республіці. Засновники виявили існування такого протоколу 23.09.10, коли вони запропонували ОСОБА_4 прозвітувати за пророблену роботу з 2007 року по 2010 рік. ОСОБА_4 кошти, отримані згідно кредитного договору потратив на свої цілі, обіцяв повернути кошти, однак кошти не повернув, у звязку з чим засновники звернулися із заявою до прокурора Тячівського району про порушення кримінальної справи проти ОСОБА_4 23.02.11 прокурор Тячівського району порушив кримінальну справу проти ОСОБА_4 за ознаками злочинів по ст. 190 ч. 4, ст. 358 ч.ч.1,3 КК України. Кримінальну справу по ст. 358 ч.ч. 1, 3 КК України передано на розгляд Тячівського районного суду Закарпатської області, за результатами якої ухвалено вирок від 07.10.11 у справі №1-437/11, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ст. 358 ч.1 та ч.3 КК України. Також, засновникам стало відомо про рішення господарського суду Закарпатської області від 13.10.09 у справі №9/86 за позовом акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ), м. Київ в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Тячів”, м. Тячів до товариства з обмеженою відповідальністю „Ованго” про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 204083,49 доларів США. На виконання вказаного рішення видано накази, за якими відкрито виконавче провадження, у ході якого відбудуться торги майнового комплексу товариства. ОСОБА_4 не повідомив засновників про наявність вказаного рішення суду і відкриття виконавчого провадження. Таким чином, позивач доводить, що договори кредиту та іпотеки укладені з порушенням ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач позовні вимоги не визнав та у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 27.10.11, навів наступні доводи та заперечення: твердження позивача про те, що кредитні кошти були використані ОСОБА_4 на особисті цілі є безпідставними, оскільки кошти отримані згідно кредитного договору були використані позивачем на здійснення підприємницької діяльності та перераховано на рахунки постачальників за придбану продукцію та для сплати комісії банку на надання кредиту; твердження позивачів про те, що їм не було відомо про укладення ОСОБА_4 спірних договорів є сумнівними, оскільки як встановлено під час судового розгляду кримінальної справи засновники неодноразово залишали директору товариства незаповнені листи з своїми підписами для оформлення будь-яких угод на його розсуд, тобто самі засновники ввели такий порядок роботи, при якому директор самостійно укладав будь-які угоди та розпоряджався майном товариства, повідомляючи засновників про свої дії в телефонному режимі, що зазначив ОСОБА_4 і визнали самі засновники. В ході розгляду кримінальної справи було доведено тільки факт підроблення ОСОБА_4 тексту протоколу загальних зборів учасників №7 від 01.02.07; відомості про отримані кредити відображені в балансах товариства в розділі ІІІ Довгострокові зобовязання, код рядка 440, які подані банку (на 30.06.07, 31.03.08, 30.09.08, 31.12.08); зі сторони товариства відбулося фактичне виконання кредитного договору, оскільки відповідно до умов кредитного договору товариство за період з лютого 2007 року по грудень 2008 року щомісячно сплачувало відсотки за користування кредитом; позивач пропустив строк для подачі позовної заяви до суду про визнання кредитного договору недійсним, оскільки кредитний договір укладений 19.02.07.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_1 27.10.11 подала пояснення по суті заявлених вимог, де вказала, що немає підстав для визнання договору іпотеки від 19.02.07 №1733 недійсним.

Третя особа - відділ ДВС Тячівського районного управління юстиції 10.11.11 подала письмові пояснення по суті заявлених вимог, де вказала, що на виконання відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції надійшли накази господарського суду Закарпатської області №9/86 від 30.10.09, за якими 08.07.11 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано строк для добровільного виконання до 15.07.11. 18.08.11 державним виконавцем здійснено опис майна боржника і накладено на нього арешт, згідно акту опису й арешту майна боржника. 24.10.11 до відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції надійшла ухвала господарського суду Закарпатської області від 18.10.11 у справі №5008/1435/2011 про зупинення стягнення за наказами господарського суду Закарпатської області від 30.10.09 у справі №9/86, у звязку з чим 24.10.11 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з виконання наказів господарського суду Закарпатської області від 30.10.09 №9/86.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є відповідач (банк по договору) в особі керуючого філією „Відділення Промінвестбанку в м. Тячів Закарпатської області” ОСОБА_7, який діє на підставі положення та довіреності та позивачем (позичальник по договору) в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі статуту, посвідченого 01.06.06 Тячівською РДА за №131191050001000660 укладено кредитний договір №34/2007 від 19.02.07 (далі кредитний договір), згідно якого відповідач надав позивачу кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії на суму 195000,00 дол. США зі сплатою 12 процентів річних за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 18.02.10 (п.п. 2.1., 2.2., 3.2. кредитного договору). Відповідно до п. 2.3. кредитного договору кредит надано з наступним цільовим призначенням: на придбання основних фондів та виробничі потреби (закупку сировини, матеріалів). Відповідно до п. 3.1. кредит надається банком позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку №20730331135539, відкритого банком в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Тячів Закарпатської області” на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту. У випадку, якщо рахунки контрагентів позичальника, на які перераховуються кошти з позичкового рахунку, відкриті в інших банках, позичальник зобовязаний протягом 5 банківських днів з дати кожного перерахування сплатити банку комісійну винагороду за переказ кредитних коштів в інший банк у розмірі 0,1 відсотка від суми перерахування на відкритий банком рахунок №61116901020640.

Видача позивачу кредиту підтверджується наступними меморіальними ордерами: №6 від 21.02.07, №44770 від 21.02.07, №10 від 26.02.07, №44792 від 26.02.07, №6 від 27.02.07, №44796 від 27.02.11, №1 від 05.03.07, №44828 від 05.03.07, №13 від 20.03.07, №44911 від 20.03.07, №7 від 17.04.07, №45051 від 17.04.07, №45432 від 26.06.07, №7 від 26.06.07.

Для забезпечення виконання позивачем зобовязань за кредитним договором між відповідачем (іпотекодержатель по договору) та позивачем (іпоеткодавець по договору) укладено договір іпотеки №1733 від 19.02.07 (далі іпотечний договір), згідно якого позивач передав в іпотеку майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Лазівська, 50 і належить позивачу на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу №11, посвідченого 15.05.02 державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Черевко Л.В. за реєстровим №1-1150.

У звязку з неналежним невиконанням позивачем зобовязань за кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами відповідач звернувся до господарського суду з позовом до позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 204083,49 доларів США, що в гривневому еквіваленті з розрахунку офіційного курсу НБУ станом на 20.08.08 склало 1601647,20 грн. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 13.10.09 у справі №9/86 позов задоволено частково та звернено стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки для погашення заборгованості позивача за кредитним договором у сумі 204083,49 доларів США, а також з позивача стягнуто судові витрати у сумі 16252,47 грн.

Позивач доводить, що йому не було відомо про наявність вказаного рішення, як і не було відомо про укладення колишнім директором ОСОБА_4 спірних договорів. Як на підставу визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки позивач посилається на те, що колишній директор товариства ОСОБА_4 підробив протокол загальних зборів №7 від 01.02.07 і незаконно отримав кредит, згідно кредитного договору та в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором передав в іпотеку майно товариства, згідно договору іпотеки, про що не повідомив засновників товариства.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з кредитного договору від імені позивача його підписав директор ОСОБА_4, що діє на підставі статуту, посвідченого 01.06.06 Тячівською РДА за №131191050001000660.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 145 Цивільного кодексу України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Частинами 1, 4 Закону України „Про господарські товариства” передбачено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Згідно із вимогами ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Ованго” (в редакції 2006 року) органом управління та контролю товариства є збори учасників та директор (п. 12.1 статуту). Директор в межах своєї компетенції має право без довіреності вчинювати від імені товариства будь-які юридичні акти, в тому числі угоди на суму, що не перевищує 40000,00 грн. (п. 14.4. статуту). Директор не має права розпоряджати майном та активами товариства без належно оформленої у письмовому вигляді (протокол зборів) згоди учасників товариства (п. 14.5.2. статуту).

Відповідно до п. 1.2. статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Ованго” засновниками товариства є ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Підставою для укладення спірних договорів став протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Ованго” №7 від 01.02.07, згідно якого учасники прийняли рішення уповноважити директора ТзОВ „Ованго” ОСОБА_4 підписати з акціонерним комерційним промислово інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Тячів Закарпатської області” кредитний договір в сумі 200000 доларів США строком на три роки та договір іпотеки майнового комплексу колишньої фабрики „Карпати”, що належить ТзОВ „Ованго” та розміщена за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Лазівська, 50.

З вироку Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.10.11 у справі №1-437/11, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ст. 358 ч.1 та ч.3 КК України, вбачається, що під час розгляду Тячівським районним судом Закарпатської області кримінальної справи судом встановлено, що ОСОБА_4, перебуваючи на посаді виконавчого директора товариства, підробив протокол №7 загальних зборів співзасновників товариства, тобто на аркуш паперу з підписами засновників ТзОВ „Ованго” ОСОБА_6 та ОСОБА_5 без погодження з ними та їх відома, вніс текс з неправдивими відомостями про необхідність залучення зовнішніх коштів у вигляді кредиту в сумі 200 тисяч доларів США та надання йому права підписання спірних договорів. Крім цього, 19.02.07 ОСОБА_4 використав завідомо підроблений протокол зборів засновників ТзОВ „Ованго” №7 від 01.02.07, надавши його відповідачу та на основі якого уклав від імені товариства кредитний договір та договір іпотеки.

Таким чином, оскільки встановлено, що учасники товариства не уповноважували директора на укладення кредитного договору та договору іпотеки, то вказані обставини свідчать про відсутність волевиявлення учасників на укладення таких договорів, а відтак особа (директор ОСОБА_4), яка підписала спірні правочини від імені ТзОВ „Ованго”, діяла без належного обсягу цивільної дієздатності, межі якої визначені статутом товариства.

Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частини 1, 2, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачають, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин, позов слід задоволити та визнати недійсними кредитний договір та договір іпотеки.

Доводи відповідача, наведені в запереченнях, поданих до суду, та з огляду на встановлені обставини справи не спростовують висновків суду. У частині, застосування загального строку позовної давності тривалістю у три роки, про що письмово зазначив відповідач, враховуючи, що спірний кредитній договір укладений 19.02.07, слід зазначити наступне. Відповідно до ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, і її перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.10.11 у справі №1-437/11 встановлено, що спірні договори були укладені з використанням завідомо підробленого документа і засновники ТзОВ „Ованго” дізналися про факт отримання кредиту в серпні 2010 року. Відтак, доводи відповідача про пропуск строків позовної давності, суд відхиляє.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

позов задоволити повністю.

Визнати недійсними кредитний договір №34/2007 від 19.02.07 та договір іпотеки №1733 від 19.02.07, укладені між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), філією „Відділення Промінвестбанку в м. Тячів Закарпатської області” та товариством з обмеженою відповідальністю „Ованго”, м. Тячів.

Стягнути з публічного акціонерного товариства ”Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 00039002), філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгороді” (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Крилова, 10, код 09312161) Тячівського безбалансового відділення (Закарпатська область, м. Тячів, вул. Кошута, 36, код 09312161) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ованго” (Закарпатська область, м. Тячів, вул. Лазівська, 50, код 31892033) суму 85,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обовязковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.11.11.