Ухвала суду № 19879590, 18.11.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.11.2011 р. Справа № 5008/1466/2011

14/5008/1466/2011 12543/2011

За заявою Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі, м. Тячів

до Відкритого акціонерного товариства „Бескид” (Тячівський район, с. Новоселиця, вул. Вайди, 76, ідентифікаційний код 25437212)

про банкрутство,

Суддя Карпинець В.І.

Представники:

від ініціюючого кредитора: ОСОБА_1 головний спеціаліст - юрисконсульт юридичного сектору УПФ України в Тячівському районі за дов. від 02.11.2011р.

від боржника: не з”явився

у попередньому судовому засіданні приймала участь: Кордас О.О. головний спеціаліст юрисконсульт сектору з питань банкрутства у Закарпатській області Державного Департаменту з питань банкрутства, голова комісії з проведення ліквідації, наказ Державного Департаменту з питань банкрутства від 10.06.2011р. №60

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі, м. Тячів звернулося до господарського суду Закарпатської області із заявою про порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Бескид” (Тячівський район, с. Новоселиця, вул. Вайди, 76, ідентифікаційний код 25437212), у порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Вимоги ініціюючого кредитора мотивовані тим, що боржник не сплатив зобовязання у загальній сумі 3874,92грн. по сплаті страхових внесків, з якої сума 3432,57грн.недоїмка відповідно до визначених вимог, сума 106грн. фінансова санкція та сума 200,64грн. нарахована пеня, визначених на підставі вимоги від 02.10.2007р. № Ю - 211 про сплату боргу, внаслідок чого у боржника виник борг у загальній сумі 3874,92грн. по сплаті страхових внесків (а.с.9).

Як підставу про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - ВАТ „Бескид” в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ініціюючий кредитор посилається на обставину щодо відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за місцезнаходженням (місцем проведення державної реєстрації) за адресою Тячівський район, с. Новоселиця, вул. Вайди, 76, ідентифікаційний код 25437212, що підтверджується довідкою Державного реєстратора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 20.10.2011р., у якій під записом 4 у графі „дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії” зазначено „внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою” (а.с.7), що в свою чергу підтверджує наявність однієї з ознак, передбаченої вимогами вимог ст. 52 даного Закону, такої як відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 25.10.2011р. порушено провадження у справі №5008/1446/2011 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Бескид” (Тячівський район, с. Новоселиця, вул. Вайди, 76, ідентифікаційний код 25437212) та призначено засідання.

Оскільки відповідно до поданих, присутньою у судовому засіданні 03.11.2011р. - Кордас О.О. головою комісії з проведення ліквідації сектору з питань банкрутства у Закарпатській області, супровідним листом від 03.11.2011р. (а.с.37), було подано доказові матеріали (засвідчені копії з: листа Закарпатського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та Фондового ринку від 17.03.2011р. №01-22/381/07 (а.с.38) та з листа Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області від 10.09.2010р. №11-14-02813 (а.с.40) ) та з яких судом було встановлено, що боржник ВАТ „Бескид” є об”єктом права державної власності та органом уповноваженим управляти майном даного боржника є Фонд Державного майна України в особі Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області, тому ухвалою суду від 03.11.2011р. по справі №5008/1466/2011 було відкладено розгляд заяви на 18.11.2011р. та залучено для участі у справі №5008/1466/2011 в якості учасника провадження у справі про банкрутство - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Собранецька, 60, код ЄДРПОУ 22111310), як орган управління боржника - ВАТ „Бескид”, з підстав зазначених у даній ухвалі суду, та, зокрема із зобов”язанням Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Закарпатській області надати суду витребувані даною ухвалою суду відповідні письмові документи (а.с.43-46).

До матеріалів справи від Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області не надходили будь-які письмові документи, в тому числі щодо можливості погашення регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області, як органом уповноваженим управляти майном боржника - ВАТ „Бескид”, наявної заборгованості боржника - ВАТ „Бескид” перед ініціюючим кредитором - Управлінням Пенсійного фонду України в Тячівському районі у загальній сумі 3874,92грн. по сплаті страхових внесків (в тому числі в сумі 3432,57грн.- недоїмки, в сумі 106грн. застосованої фінансової санкції та в сумі 200,64грн. нарахованої пені).

Разом з тим, до матеріалів справи від сектору з питань банкрутства у Закарпатській області Державного департаменту з питань банкрутства, в особі голови комісії з проведення ліквідації сектору з питань банкрутства у Закарпатській області, як учасника провадження у справі про банкрутство, надійшов до матеріалів справи письмовий лист від 16.11.2011р. №01-09/1008 (а.с.55-56), зокрема у якому зазначено обставину того, що ВАТ „Бескид” не ввійшло до переліку об”єктів права державної власності, які не підлягають приватизації. Разом з тим, відповідно до Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” до даного підприємства, як боржника, не може бути застосовано процедуру визнання банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та продажу майна підприємства.

Також, зазначено посилання на Рекомендації ВГСУ від 04.06.2004р. №04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в якому зазначено ту обставину, що господарські суди, під час дії Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, не повинні виносити постанови про визнання банкрутами державних підприємств та господарських товариств у статутних фондах яких частка держави, становить не менше 25 відсотків, про відкриття ліквідаційної процедури та дозволяти продаж об”єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємства, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств.

Представником ініціюючого кредитора у даному судовому засіданні зазначено обставину того, що до абз.2 ст.2 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” внесено Законом України від 19.05.2011р. „Про внесення змін до деяких законів України щодо збільшення обсягів дохідної частини бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування” зміни щодо можливості відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, щодо зобов”язань боржника з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв”язку з чим, на думку ініціюючого кредитора, до боржника, у статутному фонді якого частка держави, становить не менше 25 відсотків (в даному випадку - облікування корпоративних прав Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області у ВАТ „Бескид” з наявною державною часткою 99,9 відсотків в статутному капіталі даного товариства) можуть бути застосовані відповідні процедури банкрутства, в тому числі щодо визнання банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та продажу майна підприємства.

У відповідності до ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зокрема заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань у разі - відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням.

Ініціюючим кредитором, як було зазначено вище, як підставу про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - ВАТ „Бескид” в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у поданій заяві, було зазначено наявність даної вимоги (відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням).

Разом з тим, відповідно до наявних у справі матеріалів, судом встановлено, про що було зазначено вище, боржник - ВАТ „Бескид” є господарським товариством у статутному фонді якого частка держави, становить не менше 25 відсотків (наявна державна частка 99,9 відсотків в статутному капіталі даного товариства, як корпоративні права регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області).

Відповідно до вимог Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29 листопада 2001 року №2864-III, в редакції Закону України від 21.10.2004р., ст. 1 даного Закону встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна та ст. 2 даного Закону зазначено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:

звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами;

продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

Тобто, в даній редакції даного Закону, було заборонено примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків щодо здійснення звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою та щодо продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства, крім примусової реалізації Державною виконавчою службою майна таких державних підприємств та господарських товариств, при виконанні рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами.

Законом України від 19.05.2011р. „Про внесення змін до деяких законів України щодо збільшення обсягів дохідної частини бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування” абзац другий статті 2 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, викладено у слідуючій редакції:

„звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Тобто, в даній редакції Закону, заборонено примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, щодо здійснення звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім примусової реалізації Державною виконавчою службою майна таких державних підприємств та господарських товариств в процесі виконання рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, Законом України від 19.05.2011р. не внесено зміни до абз. 3 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, яким заборонено примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, щодо продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

Отже, судом, при встановленні, в процесі розгляду заяви ініціюючого кредитора у порушеному провадженні про банкрутство боржника в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тієї обставини, що боржник є підприємством у статутному фонді якого частка держави становить не менше 25 відсотків (в даному випадку у боржника - ВАТ „Бескид” наявна державна частка 99,9 відсотків в статутному капіталі, як корпоративні права регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області), з урахуванням вимог абз. 3 ст. 2 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, в редакції Закону України від 19.05.2011р. „Про внесення змін до деяких законів України щодо збільшення обсягів дохідної частини бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування” та з урахуванням вимог п.п.2.5 п.2 Рекомендації Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. №04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, не може бути винесено Постанову, у порядку ст. 52 вищезазначеного Закону, про визнання банкрутом такого боржника, в даному випадку - ВАТ „Бескид”, у статутному фонді якого частка держави становить не менше 25 відсотків в даному випадку державна частка становить 99,9 відсотків в статутному капіталі, як корпоративні права регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області та про відкриття ліквідаційної процедури.

На підставі вищенаведеного, відповідно до вимог п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі слід припинити.

Керуючись ст. 2 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, в редакції Закону України від 19.05.2011р. „Про внесення змін до деяких законів України щодо збільшення обсягів дохідної частини бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування”, ст.5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 77, ст. 80 п.1, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі припинити.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.І. Карпинець