Рішення № 19879290, 05.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "05" грудня 2011 р. справа № 18/5007/125/11 Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 17.01.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність від 23.03.2011р.,

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен трак ком'юнеті" (м.Житомир) <В особі(назва) >

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м.Житомир)

про стягнення 40058,60грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 40058,60грн., з яких: 35012,26грн. - основного боргу, 3501,23грн. - штрафу, 1265,22грн. - пені, 244,88грн. - 3% річних, 35,01грн. - інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, на виконання вимог ухвали господарського суду від 14.11.2011р. надав акт звірки взаємних розрахунків, підписаний повноважними представниками обох сторін, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 35012,26грн.

Представник відповідача в судове засідання надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач суму основного боргу визнає в повному обсязі, також відсутні заперечення щодо нарахування пені, інфляційних та річних, однак відповідач заперечує щодо нарахування штрафу, вважаючи, що одночасно не можуть стягуватись пеня та штраф.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2010 року між ТОВ "Юкрейніен трак ком'юнеті" (Постачальник, позивач) та ДП "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №00-168/ЖО-11 (а.с.10-13), за умовами якого постачальник зобов'язався на протязі дії договору поставляти покупцю товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах (п.1.1 договору).

Пунктом 4.1.2 договору встановлено, що покупець зобов'язаний повністю розрахуватись за кожну отриману партію товару не пізніше 14 (чотирнадцять) календарних днів від дня одержання товару по видатковій накладній, якщо інший термін не вказано у самій накладній.

На виконання умов договору №00-168/ЖО-11 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 35012,26грн., що підтверджується видатковими накладними №ЖТ-ЮТК04487 від 15.07.2011р., №ЖТ-ЮТК04503 від 07.07.2011р., №ЖТ-ЮТК04504 від 14.07.2011р., №ЖТ-ЮТК04587 від 01.08.2011р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.14-18).

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару у обумовлений договором №00-168/ЖО-11 строк не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 35012,26грн., яка станом на час розгляду справи не змінилась.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків за 2011р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.39), з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 35012,26грн.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 35012,26грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань на підставі розділу 9 договору поставки 1265,22грн. пені та 3501,23грн. штрафу.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.9.2 договору при простроченні оплати товару покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 10% річних та встановлено індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за весь період прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період прострочення. У випадку, якщо прострочення в оплаті склало більше 10-ти днів, додатково до пені постачальник вправі стягнути з покупця штраф у розмірі 10% від простроченої в оплаті суми.

Суд, перевіривши розрахунок пені та штрафу (а.с.5) прийшов до висновку, що штраф в розмірі 3501,23грн. та пеня в сумі 1265,22 нараховані позивачем обґрунтовано та відповідно до приписів закону та договору.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 35,01грн. інфляційних та 244,88грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних (а.с.5), прийшов до висновку, що інфляційні в сумі 35,01грн. та 3% річних в розмірі 244,88грн. нараховані позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, а також, за прострочку у виконанні зобов'язання відповідачу крім штрафу нараховані пені, річні та інфляційні, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 1500,00грн.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач суму позову визнав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, на суму 40058,60грн., з яких: 35012,26грн. - основного боргу, 3501,23грн. - штрафу, 1265,22грн. - пені, 244,88грн. - 3% річних, 35,01грн. - інфляційних.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір штрафу до 1500,00грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 38057,37грн., з яких: 35012,26грн. - основного боргу, 1500,00грн. - штрафу, 1265,22грн. - пені, 244,88грн. - 3% річних, 35,01грн. - інфляційних.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зменшити розмір штрафу до 1500,00грн.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (10031, м.Житомир, вул.Ватутіна, 45, код 32176931)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен трак ком'юнеті" (10031, м.Житомир, вул.Гранітна, 14, код 36489735)

- 35012,26грн. - основного боргу;

- 1500,00грн. - штрафу;

- 1265,22грн. - пені;

- 244,88грн. - 3% річних;

- 35,01грн. - інфляційних;

- 400,59грн. - витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

<Текст >

05.12.2011