Рішення № 19879227, 22.11.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" листопада 2011 р.Справа № 6/5007/117/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-риба" (м.Луцьк Волинська область)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

про стягнення 26036,37 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 26036,37грн. за неналежне виконання договору №31 купівлі продажу від 01.09.2010 року, з яких: 21467,10грн. - основний борг, 2828,29грн. - пеня, 1193,57грн. - інфляційні, 547,41грн. - 3% річних.

В судовому засіданні, що відбулось 01.11.2011 року, представник позивача подав клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 20760,99грн., з яких: 17000,00грн. - основний борг, 2172,04грн. - пеня, 1135,63грн. - інфляційні, 453,63грн. - 3% річних. Судом встановлено, що дане клопотання за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог, а тому згідно зі ст.22 ГПК України ухвалою суду від 01.11.11р. було прийнято судом до розгляду.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача на підставі поданих раніше документів. Також долучив довідку про стан заборгованості відповідача.

Відповідач в засідання суду не з'явився, ухвала суду про порушення провадження у справі від 12.10.2011р., яка направлялись на адресу, зазначену в позовній заяві : АДРЕСА_1, повернулась з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого за електронним запитом судді, станом на 22.11.2011 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.44-45).

Слід зазначити, що копія ухвали про відкладення розгляду справи від 01.11.2011р., яку направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1, повернулася з відміткою пошти "за відмовою адресата від одержання".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-риба" (продавець/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець/відповідач) було укладено договір №31 купівлі-продажу (а.с.8), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору (п.1.2 договору).

Найменування, асортимент, вартість і кількість продукції вказується у відповідних видаткових накладних (п.3.1 договору).

Поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням покупця. Товар доставляється транспортом продавця за рахунок продавця (п.4.1 договору).

Ціна товару визначається на основі прайс-листа продавця, діючого на момент прийняття замовлення (п.5.1 договору).

Згідно п.5.3 договору покупець 100%-во оплачує вартість отриманого товару протягом 14 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної на р/р продавця, зазначений в п.12 даного договору, в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Підпунктом 6.2.2 пункту 6.2 договору передбачено обов'язок покупця здійснювати своєчасну оплату отриманого товару в термін, передбачений п.5.3 даного договору.

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті отриманої продукції виконав неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 17000,00грн., що підтверджується розрахунком позивача та довідками від 31.10.11р. і від 17.11.11р. (а.с.30, 42). Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 10.02.11р., з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед ТОВ "Захід-риба" станом на 10.02.11р. складала 21467,10грн. (а.с.9).

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 2172,04грн. - пені, 1135,63грн. - інфляційних та 453,63грн. - 3% річних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 17000,00грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача, інфляційних, 3% річних та пені, господарський суд враховує наступне.

У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобовязання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені вбачається, що пеня розрахована за період з 15.11.2010р. по 20.09.2011р. (а.с. 3). В заяві від 31.10.2011р. позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2172,04грн., нараховану за період з 28.12.2010р. по 01.11.2011р. Слід зазначити, що позивачем неправомірно збільшено період нарахування штрафних санкцій. Обґрунтованим періодом для нарахування пені суд вважає з 28.12.2010р. по 11.05.2011р. (останній день шестимісячного строку, коли зобов'язання мало бути виконане, з врахуванням дати останньої поставки 27.10.10р.+14 календарних днів для оплати товару+6 місяців).

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням встановлених судом обставин щодо строків оплати поставленого товару, та зважаючи на вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 1120,02грн., зокрема, нарахованої:

- в сумі 419,34грн. за період з 28.12.10р. по 11.02.11р. на суму заборгованості 21467,10грн.;

- в сумі 288,77грн. за період з 12.02.11р. по 17.03.11р. на суму заборгованості 20000,00грн.;

- в сумі 267,53грн. за період з 18.03.11р. по 21.04.11р. на суму заборгованості 18000,00грн.;

- в сумі 144,38грн. за період з 22.04.11р. по 11.05.11р. на суму заборгованості 17000,00грн.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1120,02грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 1052,02грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних (а.с.3-4 ), зважаючи на встановлені судом обставини по справі стосовно періоду нарахування штрафних санкцій, та заяву позивача від 31.10.11р., господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 401,21грн. за період з 28.12.10р. по 20.09.11р., зокрема:

- розмір 3% річних, нарахованих за період з 28.12.10р. по 11.02.11р. на суму заборгованості 21467,10грн., становить 81,16грн.,

- розмір 3% річних, нарахованих за період з 12.02.11р. по 17.03.11р. на суму заборгованості 20000,00грн., становить 55,89грн.,

- розмір 3% річних, нарахованих за період з 18.03.11р. по 21.04.11р. на суму заборгованості 18000,00грн., становить 51,78грн.,

- розмір 3% річних, нарахованих за період з 22.04.11р. по 20.09.11р. на суму заборгованості 17000,00грн., становить 212,38грн.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в сумі 401,21грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 146,20грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1193,57грн. господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с.4), з урахуванням обставин даної справи, умов договору стосовно строків проведення розрахунків, а також рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 1112,67грн., зокрема нарахованих:

- за січень 2011 року на суму заборгованості 21467,10грн. в розмірі 214,67грн.,

- за лютий 2011 року на суму заборгованості 20000,00грн. в розмірі 180,00грн.;

- за березень 2011 року на суму заборгованості 20000,00грн. в розмірі 280,00грн.;

- за квітень 2011 року на суму заборгованості 18000,00грн. в розмірі 234,00грн.;

- за травень 2011року на суму заборгованості 17000,00грн. в розмірі 136,00грн.;

- за червень 2011 року на суму заборгованості 17000,00грн. в розмірі 68,00грн.

Враховуючи, що у липні місяці 2011 року інфляція була відсутня, нарахування інфляційних не здійснюється.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних за несвоєчасну оплату товару, поставленого за договором №31 купівлі-продажу від 01.09.2010 року, підлягають частковому задоволенню в сумі 1112,67грн. У задоволенні позову в частині стягнення 22,65грн. інфляційних суд відмовляє.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 17000,00грн. - основного боргу, 1120,02грн. - пені, 1112,67грн. - інфляційних та 401,21грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (10012, АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Риба" (43010, Волинська область, м.Луцьк, вул.Коперника, 36а, код 33135168) - 19633,90грн. заборгованості, з яких: 17000,00грн. - основний борг, 1120,02грн. - пеня, 1112,67грн. - інфляційні, 401,21грн. - 3% річних, а також 196,34грн. сплаченого державного мита та 223,18грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 28 листопада 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек.з повід.)

<Текст >