Рішення № 19878647, 08.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.11 р. Справа № 41/115пн

Господарський суд Донецької області у складі суддіГончарова С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ГАММА-СВ”, м. Маріуполь

до відповідача: Маріупольської міської ради, м. Маріпуоль

про визнання права власності на обєкт нерухомого майна кафе, що розташований по бульвару Приморський, 27 у м. Маріуполі

При участі представників:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 18.08.2011р. №3

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ГАММА-СВ”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради про визнання права власності на обєкт нерухомого майна кафе, яке складається з: будівля основна літ. „А-1” загальною площею 330,4 кв.м.; мансарди літ. А/м загальною площею 185,0 кв.м.; будівлі основної літ. Г-1 загальною площею 22,5 кв.м.; шашличної літ. Ж-1 загальною площею 17,0 кв.м.; побутової будівлі літ. З-1, загальною площею 40,9 кв.м., що розташований по бульвару Приморський у м. Маріуполі.

Позивачем, до початку розгляду справи по суті, подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої остаточними позовними вимогами, які є предметом розгляду у даній справі, є: визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „ГАММА-СВ” права власності на обєкт нерухомого майна кафе, яке складається з: будівля основна літ. „А-1” загальною площею 330,4 кв.м.; мансарди літ. А/м загальною площею 185,0 кв.м.; будівлі основної літ. Г-1 загальною площею 22,5 кв.м.; шашличної літ. Ж-1 загальною площею 17,0 кв.м.; побутової будівлі літ. З-1 загальною площею 40,9 кв.м., що розташований по бульвару Приморський, 27 у м. Маріуполі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним, на орендованій позивачем земельній ділянці, було самочинно побудоване спірне нерухоме майно, яке, згідно експертного висновку, знаходиться в задовільному стані та може експлуатуватись у подальшому. Позивачем зазначено, що він звернувся до відповідача з проханням про видачу свідоцтва про право власності на таке майно, проте, відповіді до цього часу не отримав, що свідчить про невизнання відповідачем права власності позивача.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог не заперечив та просив суд розглянути справу без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

30.01.2007 року між Маріупольською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГАММА-СВ” (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець, згідно до рішення Маріупольської міської ради від 28.11.2006 року № 5/7-955 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1431 га, яка знаходиться по бульвару Приморському, 27 у Приморському районі м. Маріуполя.

Згідно п. 2.2. цього договору на земельній ділянці знаходиться обєкт нерухомого майна кафе.

Договір укладено на 10 років до 28.11.2016 року (п. 3.1. договору оренди земельної ділянки).

Пунктом 5.1. договору оренди земельної ділянки від 30.01.2007 року визначено, що земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для експлуатації кафе з літньою площадкою.

Наведений договір зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру”, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 05.02.2007 року за № 04.07.162.00047.

Земельну ділянку, щодо якої було укладено договір оренди земельної ділянки від 30.01.2007 року було передано відповідачем та прийнято позивачем за актом приймання-передачі земельної ділянки від 05.02.2007 року.

Таким чином, позивачем у встановленому законом порядку набуто право користування земельною ділянкою загальною площею 0,1431 га, яка знаходиться по бульвару Приморському, 27 у Приморському районі м. Маріуполя, та така земельна ділянка надана позивачу для експлуатації кафе з літньою площадкою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на наведеній земельній ділянці побудовано обєкт нерухомого майна - кафе.

За результатами технічної інвентаризації, Комунальним підприємством „Маріупольське Бюро технічної інвентаризації” станом на 29.07.2011р. складено технічний паспорт, в якому відображено конструктивні елементи та технічні характеристики збудованого майна, розташованого по бульвару Приморському, 27 у Приморському районі м. Маріуполя

Так, згідно наведеного технічного паспорту, побудований позивачем обєкт нерухомого майна являє собою: кафе, яке складається з: будівля основна літ. „А-1” загальною площею 330,4 кв.м.; мансарди літ. А/м загальною площею 185,0 кв.м.; будівлі основної літ. Г-1 загальною площею 22,5 кв.м.; шашличної літ. Ж-1 загальною площею 17,0 кв.м.; побутової будівлі літ. З-1 загальною площею 40,9 кв.м.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання за ним права власності на обєкт нерухомого майна кафе, яке складається з: будівля основна літ. „А-1” загальною площею 330,4 кв.м.; мансарди літ. А/м загальною площею 185,0 кв.м.; будівлі основної літ. Г-1 загальною площею 22,5 кв.м.; шашличної літ. Ж-1 загальною площею 17,0 кв.м.; побутової будівлі літ. З-1 загальною площею 40,9 кв.м., що розташований по бульвару Приморський, 27 у м. Маріуполі.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не повязаних з позбавленням володіння.

Відповідно до приписів ст.ст.317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема, він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки роботи з реконструкції та будівництва спірного нерухомого майна, були проведені позивачем без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, реконструйовані обєкти нерухомого майна вважаються такими, що побудовані самочинно, тобто без достатніх правових підстав. Правовідносини, повязані з самочинним будівництвом обєктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно зясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих обєктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Судом встановлено, позивач є законним користувачем земельної ділянки земельною ділянкою загальною площею 0,1431 га, яка знаходиться по бульвару Приморському, 27 у Приморському районі м. Маріуполя, та така земельна ділянка надана позивачу для експлуатації кафе з літньою площадкою. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про припинення права користування позивача вказаною земельною ділянкою.

Одночасно, згідно з ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на обєкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише його визнання в судовому порядку. Обовязок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію обєктів самочинного будівництва не передбачена в чинному законодавстві, а порядок прийняття в експлуатацію обєктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

До моменту розгляду справи відповідач, до компетенції якого відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, та її виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення контролю за дотриманням місцевих правил забудови, та зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих обєктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, не здійснювала жодних дій та не приймала жодних рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного обєкту самочинного будівництва, та не інформувала його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, Маріупольською міською санітарно-епідеміологічною станцією 18.08.2011 року надано висновок № 2613/03.2, згідно якого можливе подальше розміщення будівлі кафе по бульвару Приморський, 27 у м. Маріуполі.

Згідно висновку відділу наглядово-профілактичної діяльності Управління МНС в м.Маріуполі від 17.08.2011 року № 3019 розміщення кафе за адресою: б. Приморський, 27 в Жовтневому районі м. Маріуполі в межах, відповідає вимогам протипожежних норм.

Також, ТОВ „Донбасспецмонтаж” (ліцензія АВ № 153610) на замовлення позивача здійснено обстеження технічного стану будівельних конструкцій основної будівлі з мансардою, основної будівлі, шашличної, побутової будівлі, трьох навісів, трьох бесідок та площадки, розташованих за адресою: м. Маріуполь, бул. Приморський, 27.

Згідно висновку, складеного за результатами проведення наведеного дослідження, ТОВ „Донбасспецмонтаж” встановлено, що основна будівля А-1 з мансардою А/м, основна будівля Г-1, шашлична Ж-1, побутова будівля З-1, навіси Е-1, М-1, Н-1, бесідки И-1, К-1, Л-1, майданчик ІІ, розташовані за адресою: м. Маріуполь, бул. Приморський, 27, їх несучі та огороджувальні конструкції знаходяться в задовільному стані та можуть експлуатуватись у подальшому, технічний стан будівельних конструкцій цих обєктів забезпечує їх безпечну та надійну експлуатацію.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд робить висновок про те, що існування спірних обєктів нерухомого майна не порушує нічиї права. Документів, які б підтверджували, що спірне майно порушує права інших осіб, до матеріалів справи не надано.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до п.2 ст.3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Як визначено положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, ст.321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю обєктів самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним обєктом нерухомості та унеможливлює розпорядження їм. Чинне законодавство України передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого нерухомого майна саме в судовому порядку на підставі статті 376 ЦК України.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 16, 316, 317, 319, 320, 321, 328, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ГАММА-СВ” до Маріупольської міської ради про визнання права власності на обєкт нерухомого майна кафе, яке складається з: будівля основна літ. „А-1” загальною площею 330,4 кв.м.; мансарди літ. А/м загальною площею 185,0 кв.м.; будівлі основної літ. Г-1 загальною площею 22,5 кв.м.; шашличної літ. Ж-1 загальною площею 17,0 кв.м.; побутової будівлі літ. З-1 загальною площею 40,9 кв.м., що розташований по бульвару Приморський, 27 у м. Маріуполі задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „ГАММА-СВ” (87515, м. Маріуполь, вул. євпаторійська, 62/6, ЄДРПОУ 33949877) право власності на обєкт нерухомого майна, що розташований по бульвару Приморський, 27 у м. Маріуполі, а саме: кафе, яке складається з: будівля основна літ. „А-1” загальною площею 330,4 кв.м.; мансарди літ. А/м загальною площею 185,0 кв.м.; будівлі основної літ. Г-1 загальною площею 22,5 кв.м.; шашличної літ. Ж-1 загальною площею 17,0 кв.м.; побутової будівлі літ. З-1 загальною площею 40,9 кв.м.

Суддя Гончаров С.А.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >