Рішення № 19878645, 31.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.08.11 р. Справа № 41/112пн

Господарський суд Донецької області у складі суддіГончарова С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства „МТС Україна”, м. Київ

до відповідача: Донецької міської ради, м. Донецьк

про визнання права власності на обєкт нерухомого майна адміністративно-виробничу будівлю літ. З-2, загальною площею 1017,7 кв.м., розташовану за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1

При участі представників:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 20.07.2011р. №0338/11

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство „МТС Україна”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради про визнання права власності на обєкт нерухомого майна адміністративно-виробничу будівлю літ. З-2, загальною площею 1017,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачем, до початку розгляду справи по суті, подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої остаточними позовними вимогами, які є предметом розгляду у даній справі, є: визнання за Приватним акціонерним товариством „МТС Україна” права власності на обєкт нерухомого майна, розташований у АДРЕСА_1, а саме: адміністративно-виробничу будівлю літ. З-2, загальною площею 1017,7 кв.м., тамбур літ. з1 площею 9,2 кв.м., дизель-генератор літ. Б площею 7,3 кв.м., бесідку літ. В площею 17,8 кв.м., літ Г ГП 7,2 кв.м., літ Д ТП площею 7,2 кв.м., огородження №1-5, літ. І замощення площею 1120 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним, на орендованій позивачем земельній ділянці, було реконструйовано належне йому на праві власності нерухоме майно, внаслідок чого утворилось спірні обєкти нерухомості. Позивачем зазначено, що він звернувся до відповідача з проханням про видачу свідоцтва про право власності на таке майно, проте, відповіді до цього часу не отримав, що свідчить про невизнання відповідачем права власності позивача.

Відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив. Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе відповідно до ст.75 ГПК України вирішити спір по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

23.11.2005 року між Фізичною особою ОСОБА_2 (продавцем) та Закритим акціонерним товариством „Український мобільний звязок” (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого, з урахуванням акту прийому-передачі від 25.11.2005 року, позивачем набуто у власність будівлю цеху гофротари літ. З-2 загальною площею 1081,50 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності позивача на будівлю цеху гофротари літ. З-2 загальною площею 1081,50 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належним чином зареєстровано в КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька за реєстраційним номером 12643378, про що 26.12.2005 року видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9417386.

19.04.2007 року між Виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавцем) та Закритим акціонерним товариством „Український мобільний звязок” (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136600:00:025:0109) загальною площею 0,2138 га, із земель промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення Донецької міської ради, раніше наданих фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 для експлуатації існуючої будівлі цеху гофротари по АДРЕСА_1.

Згідно пункту 3 наведеного договору, на земельній ділянці знаходяться обєкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві власності: будівля цеху гофротари та споруди.

Договір укладено терміном до 20.12.2011 року) (п. 7 договору).

Пунктом 13 договору оренди земельної ділянки визначено, що земельна ділянка передається в оренду для експлуатації існуючої будівлі цеху гофротари по АДРЕСА_1.

Таким чином, позивачем у встановленому законом порядку набуто право користування земельною ділянкою загальною площею 0,2138 га по АДРЕСА_1, на якій розташовано належний позивачу на праві власності обєкт нерухомості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було реконструйовано належне йому на праві власності нерухоме майно, розташоване на наведеній земельній ділянці, що знаходиться в користуванні позивача.

За результатами технічної інвентаризації, Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” станом на 11.05.2011р. складено технічний паспорт, в якому відображено конструктивні елементи та технічні характеристики реконструйованого майна, розташованого по АДРЕСА_1.

Так, згідно наведеного технічного паспорту, внаслідок здійсненої реконструкції будівля цеху гофротари З-2 загальною площею 1081,5 кв.м. змінило своє цільове призначення та обєкт нерухомого майна, розташований у АДРЕСА_1, являє собою: адміністративно-виробничу будівлю літ. З-2, загальною площею 1017,7 кв.м., тамбур літ. з1 площею 9,2 кв.м., дизель-генератор літ. Б площею 7,3 кв.м., бесідку літ. В площею 17,8 кв.м., літ Г ГП 7,2 кв.м., літ Д ТП площею 7,2 кв.м., огородження №1-5, літ. І замощення площею 1120 кв.м.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання за ним права власності на обєкт нерухомого майна, розташований у АДРЕСА_1, а саме: адміністративно-виробничу будівлю літ. З-2, загальною площею 1017,7 кв.м., тамбур літ. з1 площею 9,2 кв.м., дизель-генератор літ. Б площею 7,3 кв.м., бесідку літ. В площею 17,8 кв.м., літ Г ГП 7,2 кв.м., літ Д ТП площею 7,2 кв.м., огородження №1-5, літ. І замощення площею 1120 кв.м.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не повязаних з позбавленням володіння.

Відповідно до приписів ст.ст.317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема, він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки роботи з реконструкції та будівництва спірного нерухомого майна, були проведені позивачем без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, реконструйовані обєкти нерухомого майна вважаються такими, що побудовані самочинно, тобто без достатніх правових підстав. Правовідносини, повязані з самочинним будівництвом обєктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно зясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих обєктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Судом встановлено, позивач є законним користувачем земельної ділянки земельною ділянкою загальною площею 0,2138 га по АДРЕСА_1, на якій розташовано спірні обєкти нерухомості. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про припинення права користування позивача вказаною земельною ділянкою.

Одночасно, згідно з ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на обєкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише його визнання в судовому порядку. Обовязок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію обєктів самочинного будівництва не передбачена в чинному законодавстві, а порядок прийняття в експлуатацію обєктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

До моменту розгляду справи відповідач, до компетенції якого відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, та її виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення контролю за дотриманням місцевих правил забудови, та зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих обєктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, не здійснювала жодних дій та не приймала жодних рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного обєкту самочинного будівництва, та не інформувала його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП Науково-дослідний та проектний інститут „Донецький ПРОБУДНІІПРОЕКТ” (ліцензія АВ № 445670) на замовлення позивача здійснено обстеження технічного стану адміністративно-виробничої будівлі ПАТ „МТС Україна” по АДРЕСА_1 після його реконструкції та зміни цільового призначення.

Згідно висновку, складеного за результатами проведення наведеного дослідження, ДП Науково-дослідний та проектний інститут „Донецький ПРОБУДНІІПРОЕКТ” встановлено, що технічний стан будівельних конструкцій фундаментів, стін та покриття досліджуваної адміністративно-виробничої будівлі оцінюється як задовільне; технічний стан будівлі після здійсненої реконструкції та зміни цільового призначення може бути прийнято до експлуатації та використовуватись за призначенням.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при будівництві спірних обєктів.

На підставі викладеного, суд робить висновок про те, що існування спірних обєктів нерухомого майна не порушує нічиї права. Документів, які б підтверджували, що спірне майно порушує права інших осіб, до матеріалів справи не надано.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до п.2 ст.3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Як визначено положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, ст.321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю обєктів самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним обєктом нерухомості та унеможливлює розпорядження їм. Чинне законодавство України передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого нерухомого майна саме в судовому порядку на підставі статті 376 ЦК України.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 16, 316, 317, 319, 320, 321, 328, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „МТС Україна” до Донецької міської ради про визнання права власності на обєкт нерухомого майна, розташований у АДРЕСА_1, а саме: адміністративно-виробничу будівлю літ. З-2, загальною площею 1017,7 кв.м., тамбур літ. з1 площею 9,2 кв.м., дизель-генератор літ. Б площею 7,3 кв.м., бесідку літ. В площею 17,8 кв.м., літ Г ГП 7,2 кв.м., літ Д ТП площею 7,2 кв.м., огородження №1-5, літ. І замощення площею 1120 кв.м. задовольнити.

Визнати за Приватним акціонерним товариством „МТС Україна” (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ЄДРПОУ 14333937) право власності на обєкт нерухомого майна, розташований у АДРЕСА_1, а саме: адміністративно-виробничу будівлю літ. З-2, загальною площею 1017,7 кв.м., тамбур літ. з1 площею 9,2 кв.м., дизель-генератор літ. Б площею 7,3 кв.м., бесідку літ. В площею 17,8 кв.м., літ Г ГП 7,2 кв.м., літ Д ТП площею 7,2 кв.м., огородження №1-5, літ. І замощення площею 1120 кв.м.

Суддя Гончаров С.А.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >