Рішення № 19878395, 15.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.11 р. Справа № 29/229

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерно-виробниче підприємство „Інтертех”, м.Дніпропетровськ

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецька область

про: стягнення 3% річних у сумі 4007,57грн., інфляційних витрат у розмірі 10060,63грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інженерно-виробниче підприємство „Інтертех”, м.Дніпропетровськ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецька область (далі Відповідач) про стягнення 3% річних у сумі 4007,57грн., інфляційних витрат у розмірі 10060,63грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором поставки №020-270д від 29.08.2008р., щодо оплати за поставлену продукцію.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №020-270д від 29.08.2008р., специфікації до договору, видаткової накладної, довіреності на отримання матеріальних цінностей, рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2009р. по справі №39/141пд, рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2011р. по справі №23/21, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2011р. по справі №23/21, ухвали господарського суду Донецької області від 11.07.2011р. по справі №23/21.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 15, 16. 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4-5, 12, 15, 35, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

15.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію листа №104 від 12.09.2011р. з вимогою оплатити 3% річних та інфляційні витрати та доказів направлення та отримання вказаного листа.

15.11.2011р. Відповіжачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву від 11.11.2011. №09.10/87 у якому проти позовних вимог заперечує з наступних підстав, Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції за видатковою накладною №13 не 11.11.10р., як зазначено у позовній заяві Позивача, а 12.11.2010р., про що свідчить відмітка Відповідача у видатковій накладній. Також з позовної заяви вбачається, що розрахунок інфляції та 3% річних здійснювався Позивачем за період з дня оплати Відповідачем Позивачу усієї суми боргу, до 02.08.2011р. Проте твердження Позивача про те, що усі розрахунки з ним були здійснені 02.08.2011р. не відповідають дійсності, оскільки, відповідно платіжного доручення №3000417979 від 26.07.2011р., Відповідачем 26.07.2011р. у повному обсязі погашена уся сума боргу перед Позивачем, відповідно рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2011р. по справі №23/21. Відтак, суму 3% річних необхідно розраховувати за період з 25.12.2010р. по 25.07.2011р. Також Відповідачем заявлено клопотання в порядку ст. 233 Господарського кодексу України, у випадку прийняття рішення про задоволення позовних вимог Позивача, про зменшення нарахованих Позивачем інфляційної суми та 3% річних, у звязку з тим, що нараховані Позивачем санкції є надмірно високими в порівнянні із збитками кредитора. Крім того Відповідачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: платіжного доручення з доказами здійсненої Відповідачем оплати заборгованості, заяви про закінчення виконавчого провадження, постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.08.2011р., правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”.

Представник Позивача у судове засідання 15.11.2011р. зявився, підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання 15.11.2011р. зявився, проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інженерно-виробниче підприємство „Інтертех” (Постачальник) було укладено договір поставки №020-270д, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі ЗІП до вимикача У-110, іменоване далі Продукція, номенклатура, кількість та ціна якого вказується у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невідємною частиною договору.

У пункті 2.3 договору встановлено, що розрахунки по даному договору здійснюються у національній валюті. Розрахунок за даним договором здійснюється у порядку: 100% вартості Продукції по специфікації №1 після укладення даного договору оплачується покупцем по факту поставки Продукції протягом 30 (тридцяти) банківських днів наступних за днем поставки та надання Покупцю документів вказаних у пункті 5.1 договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.07.2009р. по справі №39/141пд зобовязано Відкрите акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь” прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-виробниче підприємство “Інтертех” продукцію на суму 220627,92грн., перелік якої погоджено сторонами у специфікації № 1 від 29.08.2008 р. до договору № 020-270д від 29.08.2008 р., а саме домкрат (для збирання камер), шаблон регулювання механізму вимикача, маслопоказник 2С-20289, кільце утримувача дугогасильної камери, катушка елемента, що вимикає для приводу ШПЗ-46, котушка ел. магниту, що вимикає для приводу ШПЗ-46, упор для звертання пальців камери, трансформатори струму типу ТВ-110-ІІУ2 600/5, клини для закріплення трансформаторів струму, контакт швидкодіючий типу КБВ .

На виконання умов вказаного договору та рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2009р. по справі №39/141пд Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 220627,92грн., що підтверджується видатковою накладною №13 від 11.11.2010р. Відповідачем вказаний товар отримано про, що свідчить підпис Відповідача у видатковій накладній, отримано 12.11.2010р.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати, не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.04.2011р. по справі №23/21 стягнуто з відкритого акціонерного товариства ”Металургійний комбінат ”Азовсталь на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Інженерно-виробниче підприємство ”Інтертех” заборгованість у розмірі 220627 грн. 92 коп.

Постановою Донецького апеляційного суду Донецької області від 29.06.2011р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 18.04.11р. по справі №29/21 залишено без змін.

Отже означене судове рішення набрало законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

26 липня 2011 року Публічним акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь” платіжним дорученням №3000417979 перерахувало на поточний рахунок Орджонікідзевського ВДВС м.Маріуполя грошові кошти у сумі 223070,20грн.

Відтак як вбачається із вищезазначеного платіжного доручення Відповідач виконав рішення суду і погасив заборгованість у сумі 223070,20грн.

На підставі вищевикладеного Позивачем додатково нараховані на суму заборгованості 3% річних за період з 24.12.2010р. по 01.08.2011р., та інфляційні витрати за період з січня по липень 2011р.

12 вересня 2011 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою №104 оплатити додатково нараховані інфляційні витрати та 3% річних.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконання грошових зобовязань відповідачем позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом Відповідачем не здійснено своєчасне погашення боргу у розмірі 220627,92грн., внаслідок чого Позивачем додатково нараховані 3% річних та інфляційні витрати.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив:

-що визначена Позивачем інфляційна за період з січня 2011р. по липень 2011р. не перевищує розмір індексації, який може бути нарахований за вказаний період та підлягає стягненню у розмірі заявленому Позивачем а саме - 10060,63грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних , дійшов висновку про часткове задоволення 3% річних за період з 25.12.2010р. (12.11.2010р. + 30 банківських днів) по 25.07.2011р. (дата погашення заборгованості згідно платіжного доручення №3000417979 від 26.07.2011р.) у розмірі 3862,50грн.

Щодо клопотання Відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат в порядку ст.233 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне:

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Проте, 3% річних та індекс інфляції, які нараховується на суму боргу, у відповідності до ст.230 Господарського кодексу України не є штрафними санкціями. Тому суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерно-виробниче підприємство „Інтертех”, м.Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 3% річних у сумі 4007,57грн., інфляційних витрат у розмірі 10060,63грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ”Металургійний комбінат ”Азовсталь” (м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Інженерно-виробниче підприємство ”Інтертех” (м. Дніпропетровськ, вул. Баумана, 10, приміщення № 73, ЄДРПОУ 20241036) 3% річних у сумі 3862,50грн., інфляційних витрат у розмірі 10060,63грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ”Металургійний комбінат ”Азовсталь” (м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Інженерно-виробниче підприємство ”Інтертех” (м. Дніпропетровськ, вул. Баумана, 10, приміщення № 73, ЄДРПОУ 20241036) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 139,23грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,57грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 15.11.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.11р.