Рішення № 19878377, 16.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.11.11 р. Справа № 13/26-63

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрубмаш”, м.Дніпропетровськ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькэнергоремонт”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 98353,51грн., 3% річних у сумі 371,68грн., інфляційних витрат у розмірі 983,54грн.

за участю:

представника Позивача Приходько О.І. (за посвідченням №1772)

представника Відповідача не зявився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртрубмаш” (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькэнергоремонт” (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 98353,51грн., 3% річних у сумі 371,68грн., інфляційних витрат у розмірі 983,54грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрубмаш”, рахунків-фактур, виписок з банківського рахунку з доказами здійсненої Відповідачем часткової оплати за поставлений товар, видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, податкових накладних, актів звіряння взаємних розрахунків, вимоги про виконання зобовязання №1557 від 20.12.2010р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 207, 525, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 44, 48, 49, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.08.2011 року прийнято справу №13/26-63 до провадження судді Риженко Т.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 04.10.2011р. справу передано на розгляд судді Соболєвій С.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 01.11.2011р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

16.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано копії видаткових накладних, виписок з банківського рахунку з доказами здійсненої Відповідачем часткової оплати за поставлений товар.

Представник Позивача у судове засідання 16.11.2011р. зявився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83054, Донецька область, м.Донецьк, вул.Економічна, 24

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укртрубмаш” (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донецькэнергоремонт” (Відповідач) було досягнуто усну домовленість щодо поставки товару.

Відтак Позивачем було поставлено товар, Відповідач отримав товар на загальну суму 2192193,04грн., що підтверджується видатковими накладними: №000000033 від 14.08.2008р. на суму 58 6226,98грн.; №000000036 від 21.08.2008р. на суму 291375,00грн.; №000000042 від 03.09.2008р. на суму 128288,00грн.; №000000048 від 18.09.2008р. на суму 7709,59грн.; №000000049 від 18.09.2008р. на суму 29490,49грн.; №000000051 від 23.09.2009р. на суму 245137,50грн.; №000000053 від 25.09.2008р. на суму 15683,90грн.; №000000060 від 01.10.2008р. на суму 4462,50грн.; №000000077 від 29.10.2008р. на суму 34842,49грн.; №000000078 від 29.10.2008р. на суму 31314,00грн.; №000000079 від 29.10.2008р. на суму 2360,00грн.; №000000080 від 29.10.2008р. на суму 16254,00грн.; №000000087 від 17.11.2008р. на суму 32092,00грн.; №000000020 від 03.03.2009р. на суму 4050,00грн.; №000000031 від 08.04.2009р. на суму 10434,00грн.; №000000049 від 20.05.2009р. на суму 100110,00грн.; №000000051 від 20.05.2009р. на суму 42144,86грн.; №000000054 від 27.05.2009р. на суму 83184,95грн.; №000000084 від 04.08.2009р. на суму 11316,00грн.; №000000095 від 21.08.2009р. на суму 5412,00грн.; №000000096 від 21.08.2009р. на суму 2741,60грн.; №000000145 від 17.11.2009р. на суму 211699,88грн.; №000000060 від 27.04.2010р. на суму 106351,98грн.; №000000061 від 27.04.2010р. на суму 28524,29грн.; №000000063 від 27.04.2010р. на суму 45049,99грн.; №000000075 від 08.06.2010р. на суму 43927,99грн.; №000000076 від 09.06.2010р. на суму 13294,00грн.; №000000080 від 17.06.2010р. на суму 31789,99грн.; №000000081 від 17.06.2010р. на суму 202724,98грн.; №000000082 від 21.06.2010р. на суму 73116,98грн.; №000000085 від 25.06.2010р. на суму 41664,00грн.; №000000086 від 25.06.2010р. на суму 48359,99грн.; №000000087 від 25.06.2010р. на суму 5087,10грн.; №000000088 від 25.06.2010р. на суму 3977,00грн.; №000000101 від 13.07.2010р. на суму 54125,98грн.; №000000108 від 23.07.2010р. на суму 38661,00грн.; №000000124 від 05.08.2010р. на суму 128472,03грн. Вказані накладні підписані з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем товар отриманий на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

Внаслідок цього обовязок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Доказу, що спростовують факт поставки Відповідачу, у розумінні ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, сторонами суду не представлено.

Відповідачем було повернуто товар на суму 41664,00грн., що підтверджується видатковою накладною на повернення №1 від 09.07.2010р.

Позивачем для оплати були виставлені рахунки-фактури.

Відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар у розмірі 2093839,53грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 98353,51грн.

21 грудня 2010р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу про виконання зобовязання №1557 з вимогою погасити заборгованість.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконання грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобовязань і , тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою Позивач взяв на себе зобовязання поставника, а саме: поставляти Відповідачу товар, а останній прийняти та оплатити товар.

Відповідачем від позивача отриманий товар, що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

При цьому, слід зазначити, що видаткові накладні, які є в матеріалах справи містять підпис представника Відповідача.

Отже, відповідно до даної первинної документації Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртрубмаш” передало продукцію Відповідачу.

Доказу, що спростовують наведене, у розумінні ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, сторонами суду не представлено.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що лист №1557 від 20.12.2010р., який направлений відповідачу з вимогою оплатити заборгованість (докази направлення підтверджені квитанцією від 21.12.2010р. (а.с.196 том 1) є вимогою оплатити заборгованість.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 98353,51рн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних в частині стягнення заборгованості вимог повністю у розмірі 98353,51грн.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 983,54грн., 3% річних від суми загального боргу складає 371,68грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 983,54грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем 371,68грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги в сумі 14970,87грн. то суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

У звязку з неналежним виконанням зобовязання відповідачем з метою відновлення свого порушеного права Позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг адвоката, який взяв участь у судових засіданнях.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Позивачем (Замовник) та Адвокатським обєднанням „Адвокатська компанія „Нескум” (Виконавець), підтверджуються договором №№82-10 від 14.12.2010р. про надання адвокатських послуг (договір).

У розділі 3 договору Сторони дійшли згоди щодо вартості послуг та порядку розрахунків:

- авансовий платіж за надання Виконавцем адвокатських послуг складає 5000,00грн. (пять тисяч) (без ПДВ), які оплачуються Замовником протягом трьох банківських днів з моменту підписання даного договору. Авансовий платіж є платою за правове супроводження процедури досудового врегулювання спору (п.3.1 Договору);

- Замовник зобовязується перед подачею позовної заяви до господарського суду протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку Виконавцем, здійснити оплату Виконавцю адвокатських послуг у розмірі 10% від суми заявлених позовних вимог, предявлення позовної заяви та представництво інтересів Замовника по предмету даного договору у господарському суді (п.3.2 Договору);

- оплата Замовником наданих послуг Виконавцем адвокатських послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця (п.3.3 Договору);

- крім оплати вартості послуг, зазначеної у пункті 3.1, 3.2 Договору Замовник відшкодовує Виконавцю усі витрати, понесені Виконавцем не повязанні з виконанням вказаного договору службові відрядження. Розрахунок здійснюється відповідно рахунку Виконавця, який підлягає оплаті Замовником протягом трьох календарних днів з дня отримання. За вимогою Замовника Виконавець надає документи які підтверджуються на суми, що увійшли до рахунку.

Виконавцем було виставлені відповідні рахунку на суму 14970,87грн., в свою чергу Замовником (Позивачем) була здійснена за оплата адвокатські послуги, що підтверджується платіжними дорученнями які місяться в матеріалах спарви.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про реєстрацію адвокатського обєднання №435 від 01.11.2004р.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 12.10.1999 р., які на підставі статей 15, 16 Закону України "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обовязкові для виконання.

Пунктом 2 ст. 33 Правил встановлено принцип “розумного обґрунтування” розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява підписана не адвокатом, адвокат брав участь у пяти судових засіданнях.

Інших доказів на підтвердження зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи не надано.

Виходячи з розміру витрат на правову допомогу за договором №82 від 14.12.2010р. про надання юридичних послуг по господарській справі в сумі 14970,87грн., суд робить висновок, що вартість наданих послуг занадто завищена, не доведена відповідними документами, а тому, на думку суду, підлягає стягненню в розмірі 4000,00грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрубмаш”, м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькэнергоремонт”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 98353,51грн., 3% річних у сумі 371,68грн., інфляційних витрат у розмірі 983,54грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькэнергоремонт” (83054, м.Донецьк, вул.Економічна, буд. 24, ЄДРПОУ 30341775, р/р 26003187457001 філія КБ „Приватбанк” Донецьке РУ, МФО 335496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрубмаш” (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Чкалова, буд. 30, ЄДРПОУ 35863996, р/р 26002001301470 в ПАТ „Актабанк”, МФО 307394) заборгованість у розмірі 98353,51грн., 3% річних у сумі 371,68грн., інфляційні витрати у розмірі 983,54грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькэнергоремонт” (83054, м.Донецьк, вул.Економічна, буд. 24, ЄДРПОУ 30341775, р/р 26003187457001 філія КБ „Приватбанк” Донецьке РУ, МФО 335496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрубмаш” (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Чкалова, буд. 30, ЄДРПОУ 35863996, р/р 26002001301470 в ПАТ „Актабанк”, МФО 307394) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 997,09. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 14970,87грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 16.11.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.11р.