Рішення № 19878366, 17.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.11 р. Справа № 29/72

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Риженко Т.М., суддів: Сич Ю.В., Сгара Е.В.

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна електротехнічна компанія”, м.Одеса

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько-російська хімічна компанія”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 21000,00грн., 3% річних у розмірі 1852,55грн., індексу інфляції у сумі 7950,60грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 10.01.2011р.

від відповідача: не з”явився

У судовому засіданні відповідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 09.06.2011р. по 20.06.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Південна електротехнічна компанія”, м.Одеса (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько-російська хімічна компанія”, м.Донецьк (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 21000,00грн., 3% річних у розмірі 1852,55грн., індексу інфляції у сумі 7950,60грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: рахунку-фактури від 21 квітня 2008р., довіреності на отримання матеріальних цінностей, видаткової накладної № 21/04-03 від 21 квітня 2008р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 624 ,625, 629 ,638, 639, 640, 642, 644, 692 Цивільного кодексу України, ст. 179, 232, 234 Господарського кодексу України, постановами НБУ про індекси інфляції за відповідними періодами, які були розраховані Державним комітетом статистики України, Рекомендаціями ВСУ№ 62-97р. від 03.04.1997р.

18.05.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву від 17.05.2011р. у якому зазначив, що ніяких договірних відносин щодо предмету позову між Позивачем та Відповідачем не існувало, а тому твердження Позивача, що Відповідач прийняв на себе будь-які зобовязання щодо сплати вартості трансформаторів, безпідставні. Будь-яких вимог щодо повернення трансформаторів або сплати їх вартості Позивач Відповідачу не надав. Просить суд відмовити в задоволенні позову. Також надав довідку про юридичну адресу та рахунки відповідача, належаним чином завірені копії правоустановчих документів.

09.06.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку про юридичну адресу та рахунки відповідача, належаним чином завірені копії правоустановчих документів, вимоги № 2449/1 від 15.03.2011р. та доказів направлення вимоги.

09.06.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначає, що Позивач не навів належних та допустимих доказів узгодження Позивачем та Відповідачем усіх істотних умов договору поставки, які відповідно до закону повинні бути узгоджені сторонами для даного виду договору. Стверджує, що позивач не надав належних та допустимих доказів предявлення Позивачем ТОВ „Українсько-російська хімічна компанія» м. Донецьк вимоги про повернення трансформаторів та доказів її подання Відповідачу, оскільки визначенні в видатковій накладній «Умови оплати попередня оплата» не може вважатися беззаперечним доказом того, що саме мається на увазі оплата трансформаторів, а не, наприклад, послуг за їх зберігання чи позику.

Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог, заявивши до стягнення суму основного боргу 21000грн., 3% річних в розмірі 1904,33 грн., індекс інфляції в розмірі 8223,60 грн.; збитки в розмірі 330,26 грн.

З вказаної заяви вбачається, що позивач просить збільшити розмір позовних вимог саме в частині стягнення 3% річних та розміру інфляційних витрат, залишивши незміною до стягнення суму боргу та Позивачем заявлена ще одна вимога про стягнення збитків у сумі 330,26грн.

Вказана вимога, а саме про стягнення збитків в сумі 330,26 грн. судом не приймається до уваги та не розглядається, оскільки вона подана в порушення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що до прийняття рішення Позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті Позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Відповідно до розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Предметом позову є стягнення заборгованості у розмірі 21000,00грн., 3% річних у розмірі 1852,55грн., індексу інфляції у сумі 7950,60грн. Позивач у поданій заяві додатково просить стягнути з Відповідача збитки в сумі 330,26 грн. - ці вимоги є новими (додатковими).

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених в заяві про збільшення позовних вимог вих.№ 0508/2011-6 від 07.06.2011р. (крім вимоги про стягнення збитків в розмірі 330,26грн.), яка надійшла через канцелярію суду 09.06.2011р. за вх. №02111/23131, оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог. Суд приймає таке збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх небудь охоронюваних законом інтересів.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 04.07.2011р. призначений колегіальний розгляд справи у складі: головуючий суддя Риженко Т.М., судді: Сич Ю.М., Сгара Е.В.

Відповідачем 04.07.2011 р. надані додаткові пояснення, в яких вказує, що Позивачем вимога була направлена не за юридичною адресою. Також зазначає, що є заборона, встановлена у ч.5 ст.265 Господарського Кодексу України, яка визначає, що поставка товарів без укладання договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом, проте вважає, що Позивач не посилається на будь-яку спеціальну норму закону, яка б встановлювала і випадок, і порядок здійснення поставки товару без укладення договору.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 30.08.2011р. змінено склад судової колегії замість судді Сгара Е.В призначено суддю Довгалюк В.О.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 21.09.2011р. змінено склад судової колегії замість судді Довгалюк В.О. призначено суддю Сгара Е.В.

09.11.2011р. через канцелярію суду Відповідачем надана правова позиція щодо позову, в якій зазначає, що єдиним доказом є накладна, яка містить лише фактичні дані про отримання матеріальних цінностей Відповідачем, якій в ній поіменований «Отримувач» не «Покупець», тобто цей документ не містить даних щодо того, хто повинен сплатити та скільки. Вказує, що зустрічних дій з оплати товару підприємство не здійснювало, тому вважає не доведеним належними доказами факту існування між сторонами договірних відносин з поставки товару, що унеможливлює висновок про наявність зобовязання Відповідача оплатити спірний товар. Вважає, що припущення Позивача щодо сплати Відповідачем вартості товару, не може бути підставою задоволення позову, оскільки факт отримання товару не свідчить про виникнення зобовязань за договором поставки. Також надана довідка з ЄДРПОУ щодо Відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник Відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було досягнуто усну домовленість щодо купівлі-продажу товару трансформатору ТЛК-10-300/5 0,5 та трансформатору ТЛК-10-600/5 (0,5с).

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю українсько-російська хімічна компанія м. Донецьк отримало товар від Товариства з обмеженою відповідальністю «Південа електромеханічна компанія» м.Одеса на загальну суму 21000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною:

-№ 21/04-03 від 21 квітня 2008р. на суму 21000,00 грн.

Відповідачем вказаний товар прийнято на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей, яка міститься в матеріалах справи.

Позивачем для оплати було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000240 від 21 квітня 2008р. на суму 21000,00 грн.

17 березня 2011р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист-вимогу №2449/01 від 15.03.2011р. з вимогою погасити заборгованість у сумі 21000,00грн.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи Відповідачем не була здійснена оплата за наданий товар ,внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 21000,00грн..

За таких обставин та у звязку із неналежним виконання грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив, про що виклав свою позицію у відзиві на позовну заяву.

Статті 4-2, 4-3 ГПК України передбачають, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобовязань і тому вони мають правові наслідки.

Відповідачем від Позивача отриманий товар без заперечень та зауважень в цій частині, що підтверджується видатковою накладною, яка міститься в матеріалах справи.

Надавши правову оцінку правовідносинам сторін, суд встановив, що між Позивачем та Відповідачем склалися фактичні правовідносини з купівлі-продажу трансформаторів на підставі видаткової накладної, яка одночасно є і первинним документом належним доказом по справі.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

При цьому, слід зазначити, що видаткова накладна № 21/04-03 віл 21.04.2008р. містить підпис представника Відповідача, який діяв на підставі довіреності, що є в матеріалах справи.

Отже, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Південна електротехнічна компанія» м.Одеса” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українсько-російська хімічна компанія”, м.Донецьк було здійснено купівлю-продаж товару, що підтверджується видатковою накладною, рахунком-фактурою, який виданий Позивачем для оплати Відповідачем вартості отриманого товару.

Належних та допустимих доказів, що спростовують наведене відповідно до вимог ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, Відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором абоактами цивільного законодавстване встановлений іншийстрокоплати товару.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 21000,00грн.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь часпрострочення, а також трипроцентирічних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленийдоговоромабо законом.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що лист-вимога № 2449/1 від 15.03.2011р., який направлений відповідачу з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 21 000грн. (докази направлення підтверджені квитанцією та описом вкладенням) є повторною вимогою оплатити заборгованість у розмірі 21000,00грн.

Позивачем вказана вимога була направлена на адресу Відповідача, зазначену в довіреності на отримання матеріальних цінностей а саме: 83000, м.Донецьк, вул.Горького, 146.

Проте, як вбачається з довідки з ЄДРПОУ, 18.11.2008р. внесено запис до відомостей відносно зміни юридичної адреси Відповідача, та зазначено, що місцезнаходження Відповідача є: 83001, м.Донецьк, проспект 25-річчя РККА, будинок, 18. Тобто, як вбачається з матеріалів справи Позивачем лист-вимогу направлено не на юридичну адресу Відповідача.

Позивачем до позовної заяви наданий розрахунок інфляційних та 3% річних з 21.04.2008р. по 01.05.2011р., але доказів виникнення у Відповідача прострочки виконання ним грошового зобовязання перед Позивачем саме з цієї дати, що вказана в розрахунку, суду не надано, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 1904,33 грн., індексу інфляції в розмірі 8223,60 грн. у звязку з невірним розрахунком. Отже, суд дійшов висновку щодо відсутності права на стягнення 3% річних в розмірі 1904,33 грн., індексу інфляції в розмірі 8223,60 грн. та відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна електротехнічна компанія”, м.Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько-російська хімічна компанія”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 21000,00грн., 3% річних в розмірі 1904,33 грн., індексу інфляції в розмірі 8223,60 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько-російська хімічна компанія”, м.Донецьк (83001, м.Донецьк, проспект 25-річчя РККА, 18, ЄДРПОУ 32458111, п/р 2600500300 в ДФ ВАТ „Родовід Банк», МФО 394512) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна електротехнічна компанія”, м.Одеса (65005, м.Одеса, вул.Мельницька, 26/2, ЄДРПОУ 31681625, п/р 26002003894101 в Одеському відділені АТ «Сведбанк» (публічне) МФО 300164) заборгованість у розмірі 21000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько-російська хімічна компанія”, м.Донецьк (83001, м.Донецьк, проспект 25-річчя РККА, 18, ЄДРПОУ 32458111, п/р 2600500300 в ДФ ВАТ „Родовід Банк», МФО 394512) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна електротехнічна компанія”, м.Одеса (65005, м.Одеса, вул.Мельницька, 26/2, ЄДРПОУ 31681625, п/р 26002003894101 в Одеському відділені АТ «Сведбанк» (публічне) МФО 300164) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 212,24грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 159,21грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засідання 17.11.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя Риженко Т.М.

Суддя Сгара Е.В.

Суддя Сич Ю.В.

Повний текст рішення складено та підписано 22.11.11р.