Рішення № 19876578, 23.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.11.11 р. Справа № 29/175

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Вінниця

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Шкала-Сервіс”, м.Маріуполь, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 80000,00грн., пені у сумі 32798,90грн., 3% річних у сумі 4803,40грн., індексу інфляції у розмірі 960,00грн.

за участю:

представника Позивача ОСОБА_2 (за довіреністю)

представника Відповідача не зявився;

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Вінниця (далі Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шкала-Сервіс”, м.Маріуполь, Донецька область (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 80000,00грн., пені у сумі 32798,90грн., 3% річних у сумі 4803,40грн., індексу інфляції у розмірі 960,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань щодо поставки товару та повернення попередньої передплати за непоставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору продажу №21 від 22.07.2009р., рахунку, платіжних доручень які свідчать про здійснену Позивачем попередню оплату, претензій.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 218, 220, 224, 225, 226, 229, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54, 55, 67 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 623, 624, 625 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 05.10.2011р. справу передано на розгляд судді Соболєвій С.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 02.11.2011р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

23.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів правоустановчих документів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та довідку за підписом Фізичної особи-підприємця, яка свідчить про те, що інші правовідносини з постачання товарів, опосередкованими іншими договорами між фізичною-особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Шкала-Сервіс” відсутні. Також до перелічених у клопотанні документів знаходиться заява про перерахування штрафних санкцій за період з 03.08.2009р. по 20.03.2011р., яка не розглядається судом, оскільки зміни до позовної заяви не надані суду в порядку вимог ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судове засідання 24.11.2011р. зявився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: АДРЕСА_1.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Позивач до початку судового засідання надав до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2009 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Шкала-Сервіс” (Продавець) було укладено договір продажу №21, відповідно п.1.1 якого Продавець зобовязується передати у власність Покупця товар який належить Продавцю, а Покупець попередньо зобовязується оплатити та прийняти вказаний товар.

У розділі 3 договору сторони дійшли згоди щодо умов платежу:

- відповідно договору здійснюється передплата перерахуванням грошових коштів (п.3.1 Договору);

Згідно п.5.1 договору Продавець зобовязаний відвантажити товар протягом 10 банківських днів з моменту отримання передплатити на рахунок Продавця (за кожним замовленням додатково обумовлюються строки поставки).

У пункті 5.1.2 договору встановлено, що у випадку порушення строків поставки Продавець виплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня від суми несвоєчасно поставленого товару, за кожен день прострочення.

Відповідачем для оплати було виставлено рахунок №74 на суму 92400,00грн.

Позивачем на виконання умов договору була здійснена передплата у розмірі 90000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 24.07.2009 року, №1 від 22.07.2009р.

Відповідачем в свою чергу не була здійснена поставка, у відповідності з вимогами пункту 5.1 договору.

Передоплата у розмірі 10000,00грн., була повернена Позивачу, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Позивачем не адресу Відповідача була направлена претензія з вимогою повернути попередню оплату у розмірі 80000,00грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору №21 продажу від 22.07.2009 року, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (Продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (Покупцеві), а Покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1 ст.655 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом Позивач на виконання умов договору продажу №21 від 22.07.2009р. здійснив передплату у сумі 90000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями, чим виконав умови п.5.1 Договору.

Проте, Відповідач не поставив товар, лише повернув суму попередньої оплати у розмірі 10000,00грн., як зазначив Позивач 15.09.2011р.

Відповідно до ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи міститься декілька претензій на адресу Відповідача, але доказів направлення/вручення не надано. Тому суд вважає за необхідне зазначити, що судом приймається до уваги претензія від 25.07.2011р., направлення якої підтверджується фіскальним чеком Укрпошти від 26.07.2011р.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що претензія, яка направлена відповідачу з вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі 8000,00грн. (докази направлення підтверджені фіскальним чеком Укрпошти від 26.07.2011р.) є вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі 80000,00грн. Відповідно наказу Міністерства транспорту у та звязку України №1149 від 12.12.2007 року строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів у межах області та між обласними центрами України рахуються Д+3. Відтак 26.07.2011р. (направлення відповідачу вимоги)+3 дні +7 днів. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у Позивача права на повернення попередньої оплати в розмірі 80000грн. саме 06.08.2011р.

Відповідач порушив зобовязання, у встановлений чинним законодавством України строк, повернення суми попередньої оплати не здійснив.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем підтверджується матеріалами справи, Відповідач в порядку вимог ст.ст.33,34,36,38 Господарського процесуального кодексу не надав належні та допустимі докази припинення свого зобовязання перед Позивачем в частині повернення суми попередньої оплати, позовні вимоги про стягнення 80000,00грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як зазначено вище та зясовано судом, строк поставки продукції за договором передбачений пунктом 5.1 договору (10 банківських днів з моменту отримання передплати).

Позивачем заявлені до стягнення з Відповідача інфляційні та 3% річних, нараховані за нормами ст.625 Цивільного кодексу України, згідно якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом у Відповідача саме 06.08.2011 року виник обовязок повернути Позивачу залишок попередньої оплати у розмірі 80000,00грн., відповідно до норм ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України. До цієї дати у Відповідача існувало тільки договірне зобовязання перед Позивачем у вигляді поставки товару металопрокату в асортименті, на суму отриманих коштів, і грошового зобовязання перед Позивачем не було.

Позивачем 3% річних та інфляційні витрати нараховані за період з 02.08.2009р. по 02.08.2011р., тому суд відмовляє у вказаній частині позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 4803,40грн., індексу інфляції у розмірі 960,00грн., у зв”язку з невірним розрахунком і безпідставністю.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексу визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст.627 Цивільного Кодексу України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що передбачена п. 5.1.2 договору пеня за несвоєчасну поставку не суперечить вимогам діючого законодавства, проте відмовляє Позивачу у стягненні пені, в звязку з невірним розрахунком. Так, Позивачем заявлена до стягнення пеня, розрахована з 02.08.2009р. по 02.08.2011р., з суми 80000грн. х 10,25%. Але такий розрахунок пені не відповідає вимогам чинного законодавства України, а саме: п.6 ст.232 Господарського кодексу України та п.5.12 Договору. Так, як зазначає Позивач, повернення Відповідачем 10 000грн. відбулось 15.09.2009р., тому нарахування пені на 80000грн., саме з 02.08.09р. не відповідає обумовленим сторонами умовам Договору. А також нарахування пені за 730 днів, виходячи з простого помноження суми боргу на якийсь загальний коефіцієнт не відповідає правильному нарахуванню пені, обумовленій в договорі та законі, яку потрібно було нарахувати з розміру не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки виконання Відповідачем його договірного зобовязання не тільки ніж за 6 місяців з моменту, коли у Позивача виникло право такого нарахування.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шкала-Сервіс”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 80000,00грн., пені у сумі 32798,90грн., 3% річних у сумі 4803,40грн., індексу інфляції у розмірі 960,00грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шкала-Сервіс” (м.Маріуполь, проспект Металургів, б. 204-А, кв. 173. ЄДРПОУ 23598796) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ЄДРПОУ НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 80000,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шкала-Сервіс” (м.Маріуполь, проспект Металургів, б. 204-А, кв. 173. ЄДРПОУ 23598796) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ЄДРПОУ НОМЕР_1) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 800,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 159,24грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засідання 23.11.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.11р.