Рішення № 19873846, 01.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.11.11 р. Справа № 6/227

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства „Луцький спиртогорілчаний комбінат” м.Луцьк

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Словянськ, Донецької області

про стягнення 161 138грн. 14коп.

за участю

представників сторін:

від позивача не зявився

відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство „Луцький спиртогорілчаний комбінат” м.Луцьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Словянськ, Донецької області заборгованості по оплаті горілчаних виробів у розмірі 72 825грн. 76коп., пені у розмірі 55грн. 87коп., процентів річних у розмірі 1 899грн. 46коп., інфляційних витрат у розмірі 14 330грн. 79коп. та штрафу у розмірі 72 825грн.76коп. (Усього 161 937грн. 64коп.).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №1011/10 від 10.11.2010р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Слухання справи відкладалось, у звязку з неявкою відповідача у засідання суду, а також для представлення ним витребуваних документів по справі.

У процесі слухання справи позивач звернувся до суду з заявою на підставі ст.22 ГПК України вих.№964 від 21.09.2011р., в якій зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Словянськ, Донецької області основний борг у розмірі 72 489грн. 97коп., пеню у розмірі 55грн. 61коп., 17% річних у розмірі 1 890грн. 70коп., інфляційні витрати у розмірі 14 211грн. 89коп. та штраф у розмірі 72 489грн. 97коп. (Усього 161 138грн. 14коп.) Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

Позивач у засідання суду не з”явився, про причини неявки суд не повідомив. 21.10.2011р. через канцелярію господарського суду від нього надійшов розгорнутий розрахунок ціни позову, який долучений до матеріалів справи.

1 листопада 2011р. відповідач у засідання суду вдруге не зявився, відзив на позовну заяву не надав. Ухвала про порушення справи від 08.09.2011р. була направлена відповідачу 09.09.2011р. рекомендованим листом з повідомленням, ухвала про відкладення розгляду справи від 05.10.2011р. була надіслана відповідачу рекомендованим листом 10.10.2011р. Дані ухвали були направлені відповідачу за адресою вказаною у позові, договорі поставки №1011/10 від 10.11.2010р., спеціальному витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №11083627, про що свідчать штампи канцелярії господарського суду. Поштовий конверт з повідомленням про вручення рекомендованого листа відповідачу був повернутий з поштового відділення за закінченням терміну зберігання. Відповідно роз”яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Так як, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в :

10 листопада 2010р. між Державним підприємством „Луцький спиртогорілчаний комбінат” м.Луцьк та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 м. Словянськ, Донецької області був укладений договір поставки №1011/10, згідно умов якого позивач (далі по тексту-постачальник) взяв на себе зобовязання приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобовязань у повному обсязі, де він у виконання умов договору по видатковим накладним №РНЛ-0003650 від 10.11.2010р., №РНЛ-0003649 від 10.11.2010р. здійснив поставку товару, а саме: горілчаних виробів у адресу відповідача на суму 323 429грн. 39коп. Як стверджує позивач частина товару була повернута відповідачем на суму 191961грн. 27коп.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковими накладними.

Пунктом 4.1 укладеного договору сторони встановили, що строк оплати за товар-відстрочка платежу 45 календарних днів з моменту поставки товару.

Проте відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором, розраховувався за поставлений товар частково у сумі 75400грн., що підтверджується банківськими виписками, доданими до позовної заяви.

Здійснену часткову оплату боргу позивач врахував частково в оплату основного боргу у сумі 58978грн. 18коп., спрямував грошові кошти у сумі 469грн. 19коп. на погашення пені та 15952грн. 63коп. на погашення процентів річних на підставі статті 534 Цивільного кодексу України (черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями).

Відповідно ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Оскільки грошове зобов'язання відповідача є складовою частиною іншого зобов'язання, яке випливає із договору поставки, воно полягає у сплаті вартості отриманого ним товару, тому проценти, пеня за несвоєчасну оплату її вартості, інші штрафні санкції не підлягають зарахуванню в порядку, встановленому ст. 534 ЦК України, а застосовуються у судовому порядку.

Проте, п.4.4 договору поставки №1011/10 від 10.11.2010р. сторони передбачили, що у випадку оплати товару при здійснені покупцем оплати першочергово зараховуються відсотки за неправомірне користування чужими коштами, пеня, а потім платежі по товарним накладним від першої до останньої (в хронологічному порядку) незалежно від призначення платежу вказаного в платіжних дорученнях.

Таким чином, сторони відступили від положень даної норми права та узгодили першочерговість зарахувань грошових коштів умовами договору. Тому, дії позивача по самостійному розподілу сум, що надходили від відповідача, не суперечать змісту вищенаведеної норми, в якій йдеться не про дії боржника і кредитора по виконанню грошових зобов'язань, а про черговість погашення боргу.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, відповідно до абзацу третього ч. 1 ст. 174 ГК України.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобовязань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобовязання по оплаті продукції не виконав.

Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 72 489грн. 97коп. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 5.1 укладеного договору сторони вказали, що у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку (у формі пені) в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, до моменту повного розрахунку.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови вказаного договору і своєчасно не оплатив поставлений товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 55грн. 61коп. обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

У відповідності до п.5.2 договору за прострочення оплати товару понад 30 календарних днів від дати встановленої п.4.1 даного договору, покупець сплачує штраф у розмірі простроченої заборгованості за товар.

За приписами ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього Кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання.

Отже, дана відповідальність та її розмір узгоджені сторонами у договорі, та не обмежені діючим законодавством, у зв”язку з чим вимоги позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 72 489грн. 97коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані інфляційні витрати у розмірі 14 211грн. 89коп., які підлягають стягненню у повному обсязі.

У разі прострочення терміну оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції, нарахуванням відсотків річних у розмірі 17% (ст.625 ЦК України) та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 17% річних, що нараховуються на прострочену суму за кожен день прострочки, поряд із сплатою штрафних санкцій передбачених п.п.5,1 5.2, 5.4 цього договору.

Суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 17% річних у розмірі 1 890грн. 70коп. обгрунтованими та підлягаючими задоволенню, оскільки дана відповідальність та її розмір узгоджені сторонами у договорі, та не обмежені діючим законодавством.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог на відповідача, в частині зменшення розміру позовних вимог на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 534, 546, 549, 625 ЦК України, ст.193, ч.1 ст.230 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства „Луцький спиртогорілчаний комбінат” м.Луцьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Словянськ, Донецької області про стягнення 161 138грн. 14коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84100 АДРЕСА_1, р/НОМЕР_2 в АТ БМ БАНК м.Київ, МФО НОМЕР_3, іден.номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства „Луцький спиртогорілчаний комбінат” (43001 м.Луцьк, вул.Ковельська, 67, р/р260080039001 в ПАТ „Банк інвестицій і заощаджень” в м.Києві, МФО 380281, ЄДРПОУ 05515312) основний борг у розмірі 72 489грн. 97коп., пеню у розмірі 55грн. 61коп., 17% річних у розмірі 1 890грн. 70коп., інфляційні витрати у розмірі 14 211грн. 89коп., штраф у розмірі 72 489грн. 97коп., витрати по сплаті держмита у сумі 1611грн. 38коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234грн. 83коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 01.11.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2011р.

Суддя Подколзіна Л.Д.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >