Рішення № 19872556, 09.12.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2011 р.

Справа № 5004/2315/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк", м. Луцьк

до відповідачів:

публічного акціонерного товариства "Луга", м. Володимир-Волинський

публічного акціонерного товариства "Швея", м. Краматорськ

товариства з обмеженою відповідальністю "Август плюс", м. Київ

про солідарне стягнення 7 802 506 грн. 61 коп.

та за зустрічним позовом: публічного акціонерного товариства "Швея", м. Краматорськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк", м. Луцьк

про визнання недійсними кредитного договору №40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006р., договорів поруки №40/Zпор-06 від 13.11.2006р. та №40/Zпор-06-1 від 05.11.2007р., іпотечного договору №40/Zкв-06-1 від 13.11.2006р., договору застави рухомого майна (обладнання) №40/Zкв-06-3 від 14.11.2006р., договору застави транспортного засобу №40/Zкв-06-4 від 06.11.2007р., договору застави товарів в обороті №40/Zкв-06-5 від 06.11.2007р.

Суддя: Войціховський В.А.

за участю представників:

ОСОБА_1 представник ТзОВ "Укрпромбанк" (дов. №156-Ф/11 від 01.07.2011р.)

ОСОБА_2. представник ПАТ "Швея" (дов. від 30.11.2011р.)

ОСОБА_3. представник ТзОВ "Август плюс" (дов. від 01.12.2011р.)

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" звернулось до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів: публічного акціонерного товариства "Луга", публічного акціонерного товариства "Швея" та товариства з обмеженою відповідальністю "Август плюс" 7802506,61 грн., в тому числі:

- 453440 Євро, що з врахуванням встановленого Національним банком України станом на 23.08.2011р. офіційного курсу гривні до іноземних валют (1 Євро = 11,489323 грн.) становило 5209718,62 грн., поточної заборгованості по наданому кредиту;

- 118800 Євро (1364931,57 грн. станом на 23.08.2011р.) простроченої заборгованості по кредиту;

- 81892,19 Євро (940885,82 грн. станом на 23.08.2011р.) простроченої заборгованості по процентах;

- 4977,48 Євро (57187,88 грн. станом на 23.08.2011р.) поточної заборгованості за процентами;

- 172501,17 грн. простроченої заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом;

- 9171,01 грн. поточної заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом;

- 1751,24 Євро (20120,56 грн. станом на 23.08.2011р.) пені, нарахованої за несвоєчасне погашення процентів;

- 3680,76 грн. пені, нарахованої за прострочену заборгованість по щомісячній комісії за управління кредитом;

- 2115,81 Євро (24309,22 грн. станом на 23.08.2011р.) пені, нарахованої за прострочену заборгованість за кредитом,

згідно з укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" та публічним акціонерним товариством "Швея" кредитним договором на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 від 13.11.2006р. з додатками та додатковими угодами №40/1 від 11.07.2007р., №40/2 від 05.11.2007р., №40/3 від 13.03.2008р., №40/4 від 08.08.2008р., №40/5 від 06.10.2008р., а також згідно з укладеними між зазначеною кредитною установою та публічним акціонерним товариством "Луга", публічним акціонерним товариством "Швея" та товариством з обмеженою відповідальністю "Август плюс" договорами поруки №40/Zпор-06 від 13.11.2006р. з додатковим договором №1 від 05.11.2007р. та №40/Zпор-06-1 від 05.11.2007р.

Ухвалою господарського суду від 02.11.2011р. (том 1 а.с. 1-2) за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

17 листопада 2011 року до початку розгляду господарським судом справи по суті відповідачем публічним акціонерним товариством "Швея", в порядку, визначеному статтями 22, 60 Господарського процесуального кодексу України, через канцелярію господарського суду було подано зустрічний позов №2 від 14.11.2011р. та документи в його обґрунтування (том 1 а.с. 56-133).

У відповідності до поданої зустрічної позовної заяви публічне акціонерне товариство "Швея" просило суд:

- прийняти зустрічний позов до розгляду обєднавши останній для спільного розгляду з первісним позовом;

- визнати недійсним укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" кредитний договір №40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006р.;

- визнати недійсними укладені між зазначеною кредитною установою та публічним акціонерним товариством "Луга", публічним акціонерним товариством "Швея" та товариством з обмеженою відповідальністю "Август плюс" договори поруки №40/Zпор-06 від 13.11.2006р. з додатковим договором №1 від 05.11.2007р. та №40/Zпор-06-1 від 05.11.2007р.;

- визнати недійсним іпотечний договір №40/Zкв-06-1 із змінами та доповненнями, укладений між ТзОВ "Український промисловий банк" та публічним акціонерним товариством "Швея" і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №8326 від 13.11.2006р.;

- визнати недійсним договір застави рухомого майна №40/Zкв-06-3 із змінами та доповненнями, укладений між ТзОВ "Український промисловий банк" та публічним акціонерним товариством "Швея" і посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1713 від 14.11.2006р.;

- визнати недійсним договір застави транспортного засобу №40/Zкв-06-4 із змінами та доповненнями, укладений між ТзОВ "Український промисловий банк" та публічним акціонерним товариством "Швея" і посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №2557 від 06.11.20.2006р.;

- визнати недійсним договір застави товарів в обороті №40/Zкв-06-5 із змінами та доповненнями, укладений між ТзОВ "Український промисловий банк" та публічним акціонерним товариством "Швея" і посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №2556 від 06.11.2006р.

- зобовязати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зняти заборону відчуження зазначених у іпотечному договорі №40/Zкв-06-1 будівлі швейної фабрики зі спорудами, що знаходяться у м. Краматорську Донецької області по вул. 19 Партз'їзду, 43, що належать публічному акціонерному товариству "Швея";

- зобовязати приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 зняти заборону відчуження рухомого майна (обладнання), зазначеного у додатку №2 до договору застави рухомого майна (обладнання) №40/Zкв-06-3 від 14.11.2006р., що належить ПАТ "Швея" на праві приватної власності;

- зобовязати ТзОВ "Український промисловий банк" прийняти від ПАТ "Швея" тіло кредиту за курсом на дату видачі кредиту та повернути ПАТ "Швея" отримані за спірним кредитним договором кошти, що складаються з тіла кредиту, процентів, пені, штрафних санкцій, комісій;

В судовому засіданні 21.11.2011р. господарським судом, не приступаючи до розгляду справи по суті, беручи до уваги подання відповідачем у справі зустрічного позову, заявлене у звязку з цим представниками позивача, з метою надання можливості останнім ознайомитись із зустрічним позовом та підготувати відповідні пояснення з цього приводу, з метою повного та всебічного вирішення спору, було прийнято ухвалу про відкладення розгляду справи (том 1 а.с. 140-143).

Цією ж ухвалою представлений ПАТ "Швея" зустрічний позов було обєднано із первісним позовом для їх спільного розгляду, зокрема, в частині зустрічних вимог, що стосуються визнання недійсним кредитного договору №40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006р., визнання недійсними договорів поруки №40/Zпор-06 від 13.11.2006р. з додатковим договором №1 від 05.11.2007р. і №40/Zпор-06-1 від 05.11.2007р., а також визнання недійсними іпотечного договору №40/Zкв-06-1 від 13.11.2006р. із змінами та доповненнями, договору застави рухомого майна (обладнання) №40/Zкв-06-3 від 14.11.2006р. із змінами та доповненнями, договору застави транспортного засобу №40/Zкв-06-4 від 06.11.2007р. із змінами та доповненнями, договору застави товарів в обороті №40/Zкв-06-5 від 06.11.2007р. із змінами та доповненнями.

При цьому зазначеною ухвалою, з підстав, викладених у останній, було відхилено зустрічні позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Швея" щодо:

- зобовязання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зняти заборону відчуження зазначених у іпотечному договорі №40/Zкв-06-1 будівлі швейної фабрики зі спорудами, що знаходяться у м. Краматорську Донецької області по вул. 19 Партз'їзду, 43, що належать публічному акціонерному товариству "Швея";

- зобовязання приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 зняти заборону відчуження рухомого майна (обладнання), зазначеного у додатку №2 до договору застави рухомого майна (обладнання) №40/Zкв-06-3 від 14.11.2006р., що належить ПАТ "Швея" на праві приватної власності;

- зобовязання ТзОВ "Український промисловий банк" прийняти від ПАТ "Швея" тіло кредиту за курсом на дату видачі кредиту та повернути ПАТ "Швея" отримані за спірним кредитним договором кошти, що складаються з тіла кредиту, процентів, пені, штрафних санкцій, комісій.

В судовому засіданні, котре відбулось 01.12.2011р., представник позивача за первісним позовом надавши на вимогу суду витребувані останнім документи та матеріали, предявлені до відповідачів позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обємі, поклавши при цьому на боржників обовязок солідарного відшкодування кредитній установі понесених нею у звязку з поданням позову до суду витрат (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу).

До початку розгляду судом справи 01.12.2011р. представником ПАТ "Швея" було заявлене клопотання (том 2 а.с. 55-57) відносно залучення до участі у справі на стороні відповідачів за первісним позовом в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, фізичних осіб ОСОБА_6 (АДРЕСА_1), ОСОБА_7 (АДРЕСА_2), ОСОБА_8 (АДРЕСА_3).

Зазначене клопотання представником відповідача обґрунтовувалось тими обставинами, що вказані фізичні особи з метою забезпечення виконання зобовязань публічного акціонерного товариства "Швея", які виникають перед ТзОВ "Український промисловий банк" з умов договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 від 13.11.2006р. з додатковими договорами від 11.07.2007р., 05.11.2007р., 13.03.2008р., 08.08.2008р. та 06.10.2008р. №№40/1, 40/2, 40/3, 40/4, 40/5 до нього, також уклали відповідні Договори поруки №40/Zпор-06-2 від 05.11.2007р. (том 2 а.с. 59), №40/Zпор-06-3 від 05.11.2007р. (том 2 а.с. 60) та №40/Zпор-06-4 від 05.11.2007р. (том 2 а.с. 61), а відтак рішення у даній справі може вплинути на їх права та обовязки.

Аналогічні клопотання на адресу суду було направлено фізичними особами ОСОБА_6 (том 2 а.с. 62-63) та ОСОБА_7 (том 2 а.с. 67-68).

За результатами розгляду в судовому засіданні вищезазначених клопотань господарським судом було прийнято рішення щодо відхилення останніх. При цьому суд виходив з правових позицій Верховного Суду України, викладених останнім у Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки) від 07.10.2010р., котрими, зокрема, визначено, що згідно зі статтею 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обовязку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобовязаними доти, доки їхній обовязок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обовязку у повному обсязі одним із боржників припиняє обовязок решти солідарних боржників перед кредитором. При солідарному обовязку кредиторові надається право на власний розсуд вимагати виконання зобовязання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Предявивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право предявити вимогу до іншого солідарного боржника. З огляду на викладене, наявність, наприклад, рішення господарського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором із боржника юридичної особи не є перешкодою для предявлення окремого позову до поручителя фізичної особи. Розгляд справи в загальному суді за позовом банку до поручителя-фізичної особи не залежить від наслідків розгляду справи господарським судом за позовом банку до боржника-юридичної особи.

Одночасно з цим в судовому засіданні 01.12.2011р. було розглянуто направлене на адресу суду поштовим звязком клопотання ПАТ "Луга" за №1273 від 29.11.2011р. (том 2 а.с. 74) щодо відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю забезпечення явки в судове засідання представника, що повязувалось із перебуванням голови правління та юрисконсульта товариства у відрядженні.

За наслідками розгляду відповідного клопотання судом останнє було відхилене як необґрунтоване, а саме з тих підстав, що положення Господарського процесуального кодексу України не містять конкретних вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Предметом розгляду в судовому засіданні 01.12.2011р. було також клопотання представника ПАТ "Швея" щодо необхідності останнього ознайомитись із матеріалами справи з метою підготовки письмових пояснень з приводу предявлених банківською установою первісних позовних вимог.

Зазначене клопотання сторони судом було розглянуто та задоволено, у звязку з чим в судовому засіданні з метою надання представнику сторони можливості ознайомитись з матеріалами справи та підготувати відповідні письмові пояснення було оголошено перерву (повідомлення суду том 2 а.с. 79).

Після закінчення оголошеної в судовому засіданні перерви представником ПАТ "Швея" було заявлене клопотання щодо відкладення розгляду справи (том 2 а.с. 72-73) у звязку з необхідністю підготовки та подання суду мотивованих пояснень на предявлений позов, а також клопотання щодо витребування від позивача у звязку з цим додаткових документів, необхідних для обєктивного вирішення спору по суті.

За наслідками розгляду зазначених клопотань представника відповідача за первісним позовом судом було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи. При цьому судом було взято до уваги й невиконання іншими відповідачами за первісним позовом, а саме ПАТ "Луга" та ТзОВ "Август плюс" вимог суду, а також необхідність витребування від сторін додаткових документів та матеріалів.

В судовому засіданні 08.12.2011р. представник товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" предявлені до відповідачів за первісним позовом вимоги підтримав, засвідчуючи при цьому на тривалому невиконанні основним боржником за кредитним договором ПАТ "Швея" взятих на себе згідно договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 від 13.11.2006р. зобовязань, зокрема, в частині повернення наданого кредиту та сплати відсотків за його користування, здійснення інших передбачених угодою платежів.

Публічне акціонерне товариство "Швея" у відзиві на позовну заяву від 08.12.2011р. (том 2 а.с. 97-100), а також представник останнього в судовому засіданні з приводу предявлених товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії позовних вимог щодо солідарного стягнення з ПАТ "Луга", ПАТ "Швея" та ТзОВ "Август плюс" заборгованості за кредитним договором та договорами поруки заперечили та просять суд відмовити банку в їх задоволенні. При цьому стороною засвідчуються наступні обставини:

13.11.2006р. між АТЗТ (на даний час ПАТ) "Швея" та ТзОВ "Український промисловий банк" було укладено кредитний договір № 40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з метою отримання позичальником кредиту для поповнення обігових коштів та придбання виробничого обладнання, для чого було визначено ліміт та графік зменшення ліміту кредитування в гривнях на період з 09.12.2008р. по 10.10.2009р. в сумі 2560000,00 грн.

11.07.2007р. між вказаними сторонами було укладено додатки до кредитного договору, котрими ліміт кредитування було визначено в іноземній валюті на суму, що еквівалентна 2560000,00 грн., чим, власне, було змінено істотні умови договору.

Крім того, вказаний договір кредитування та додатки до нього повинні погоджуватися за поданням правління наглядовою радою АТЗТ ПАТ "Швея" та затверджуватися загальними зборами, з огляду на те, що Статутом останнього (п.8.3.2) та Законом України "Про господарські товариства" (ч. 5 ст. 41 в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин) визначено цю умову як обовязкову при укладанні договорів та здійсненні платежів на суму, яка перевищує 50000 грн.

Згоди на визнання зобовязання щодо повернення кредитних коштів в іноземній валюті (євро), котрі фактично були отримані в гривні, наглядовою радою товариства та загальними зборами не надавалася.

Із суті положень Цивільного кодексу (в редакції, що була чинною на момент укладання договору), які регулюють правовідносини у сфері отримання та повернення позики, випливає обовязок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками) у такій самій сумі, такого самого роду та якості, що були передані йому останнім у строк та в порядку, що визначені договором.

Беручи до уваги викладені положення закону та письмові докази виписки з особового рахунку ПАТ "Швея" від 13.11.2006р., котрі свідчать про отримання останнім грошових коштів 2560000,00 грн. в гривні, фактична заборгованість по кредиту та відсотки по ній повинні нараховуватися відповідно так само в гривні.

Додатковою угодою №40/2 від 05.11.2007р. було визначено, що банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну лінію та в її межах надає кредитні кошти в еквіваленті 700000 євро, а додатком №3 до кредитного договору було погоджено графік зменшення ліміту кредитування на строк з 14.10.2008р. по 12.11.2016р. зі сплатою відсотків визначених договором та визначено діючий ліміт кредиту станом на 14.08.2011р. 453440,00 євро.

Враховуючи те, що грошові кошти в сумі 2560000,00 грн. були отримані ПАТ "Швея" 13.11.2006р., а діючий ліміт кредиту станом на 14.08.2011р. позичальником перевищений не був, тому поточна заборгованість по кредиту відсутня, а отже, заборгованості по процентах не може існувати взагалі.

08.08.2008р. між ТзОВ "Укрпромбанк" та ПАТ "Швея" було укладено додатковий договір №4 до кредитного договору №15/КВ-06 від 06.05.2006р. на відкриття відновлювальної мультивалютної лінії, котрим встановлено щомісячну комісію за управління кредитною лінією в розмірі 0,2 відсотки від суми фактичної заборгованості та збільшено обєм відповідальності поручителя перед кредитором за виконання позичальником усіх зобовязань, що випливають із вказаного кредитного договору.

Укладення додаткового договору №4 до кредитного договору №15/КВ-06 від 06.05.2006р. не погоджувалося рішенням наглядової ради та не затверджувалося загальними зборами.

Кредитним договором встановлюється певний порядок отримання траншу позичальником, відповідно до якого грошові кошти в іноземній валюті, не виходячи за межі операційної системи банку продаються останнім на міжнародному валютному ринку України, а отримана від їх продажу сума зараховується на поточний рахунок позичальника, що в свою чергу унеможливлює право позичальника використовувати грошові кошти та розпоряджатися ними в іноземній валюті (євро) з метою поповнення обігових коштів та придбання обладнання.

Оскільки заборгованість по кредиту відсутня, то і підстав для дострокового стягнення всієї суми кредиту теж немає.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Август плюс" у поясненні від 08.12.2011р. (том 2 а.с. 122-123), а також представник останнього в судовому засіданні з приводу предявлених товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії позовних вимог щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки заперечили та просять суд відмовити банку в їх задоволенні, посилаючись при цьому на такі обставини:

05.11.2006р. між ТзОВ "Август плюс", ПАТ "Швея" та ТзОВ "Укрпромбанк" було укладено договір поруки №40/Zпор-06-1, згідно з умовами котрого товариством "Август плюс", як поручителем, було взято на себе зобовязання перед банком за виконання ПАТ "Швея" (Позичальником) усіх зобовязань, що випливають з умов кредитного договору №15/КВ-06 від 06.05.2006р. на відкриття відкличної відновлювальної мультивалютної лінії та надання кредитних коштів в еквіваленті 700000 євро на строк з 13.11.2006р. по 12.11.2016р. зі сплатою відсотків визначених договором із змінами і доповненнями від 11.07.2006р. та від 05.11.2006р.

08.08.2008р. між ТзОВ "Укрпромбанк" та ПАТ "Швея" без згоди поручителя було укладено додатковий договір №4 до кредитного договору №15/КВ-06 від 06.05.2006р., пунктом 1.1. котрого встановлено щомісячну комісію за управління кредитною лінією в розмірі 0,2% від суми фактичної заборгованості та стягненням щомісячного штрафу у розмірі 2% річних від фактичної заборгованості за кредитом збільшено обєм відповідальності ТзОВ "Август плюс" перед Кредитором за виконання Позичальником усіх зобовязань, що випливають з кредитного договору №15/КВ-06 від 06.05.2006р.

Беручи до уваги положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, котрою визначено, що порука припиняється у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується його відповідальність, ТзОВ "Август-Плюс" вважає договір поруки №40/Zпор-06-1 від 05.11.2006р. таким, що припинив свою дію, в результаті чого останній не може виступати правовою підставою для солідарного стягнення з ТзОВ "Август плюс", як поручителя, заборгованості позичальника перед кредитором за цим договором.

Відповідачем за первісним позовом публічним акціонерним товариством "Луга" всупереч вимогам ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, котрі направлялись на адресу товариства рекомендованою кореспонденцією та до суду без вручення адресату повернуті не були, письмових пояснень та інших витребуваних документів господарському суду надано не було, повноважного представника в судове засідання ПАТ "Луга" у визначений судом день та час не направило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Оскільки обставини щодо неможливості вирішення спору по суті без представника ПАТ "Луга" в судовому засіданні 08.12.2011р. відсутні, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Присутні в судовому засіданні представники сторін з приводу розгляду справи за відсутності представника товариства "Луга" не заперечили.

В судовому засіданні 08.12.2011р. представник публічного акціонерного товариства "Швея" надавши заяву про уточнення зустрічної позовної заяви та збільшення позовних вимог №32 від 07.12.2011р. (том 2 а.с. 85-94) предявлені до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" зустрічні позовні вимоги підтримав, просить суд відмовити у задоволенні первісного позову щодо солідарного стягнення з відповідачів 7 802 506,61 грн., а також задовольнити зустрічні позовні вимоги товариства та визнати недійсними кредитний договір №40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006р., договори поруки №40/Zпор-06 від 13.11.2006р. та №40/Zпор-06-1 від 05.11.2007р., іпотечний договір №40/Zкв-06-1 від 13.11.2006р., договір застави рухомого майна (обладнання) №40/Zкв-06-3 від 14.11.2006р., договір застави транспортного засобу №40/Zкв-06-4 від 06.11.2007р. та договір застави товарів в обороті №40/Zкв-06-5 від 06.11.2007р.

При цьому в обґрунтування зустрічного позову товариством "Швея" здійснюються посилання на ті обставини, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу, що мало місце у даних спірних правовідносинах, можливе при дотриманні субєктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Проведення розрахунків за оспорюваним кредитним договором, в тому числі, оплата процентів, штрафних санкцій позивачем відповідачу в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Товариству "Швея" чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюти при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь ТзОВ "Укрпромбанк" шляхом внесення коштів в іноземній валюті до ТзОВ "Укрпромбанк". У сторін за кредитним договором відсутні визначені індивідуальні ліцензії внаслідок чого використання іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором суперечить приписам Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а також Постанови Національного банку України "Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України". Виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час, є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, закріплених статтею 3 Цивільного кодексу України, справедливості. Такі умови договору кредитування є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обовязків на шкоду позичальника, споживача кредитних послуг.

Зазначається товариством "Швея" також і те, що при укладенні між сторонами кредитного договору та підписанні додатків до нього, проекти зазначених угод в обовязковому порядку повинні були бути погодженими за поданням правління товариства "Швея" наглядовою радою останнього та затверджені загальними зборами товариства. В іншому випадку, що має місце в даних правовідносинах сторін, голова правління АТЗТ (ПАТ) "Швея) не мав повноважень на укладення та підписання таких договорів (угод) з боку наглядової ради та загальних зборів товариства, а тому останні є неукладеними.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" у поясненні №220-к від 30.11.2011р. на зустрічну позовну заяву ПАТ "Швея", а також представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні з приводу предявлених до банку позовних вимог щодо визнання недійсними договорів кредитування, поруки, іпотеки, застави рухомого майна (обладнання), транспортного засобу та товарів в обороті заперечили та просять суд відмовити товариству "Швея" в їх задоволенні. При цьому стороною засвідчуються наступні обставини:

13.11.2006р. між ТзОВ "Український промисловий банк" та АТЗТ (на даний час ПАТ) "Швея" було укладено кредитний договір №40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, за яким банк відкрив ПАТ "Швея" кредитну лінію з лімітом в еквіваленті 672240,00 Євро, що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, а боржник зобовязався в порядку передбаченому договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, щомісячну комісію за управління кредитом, у разі прострочення платежів основного боргу, відсотків та щомісячної комісії, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості. У ході виконання кредитного договору до нього були внесені зміни та доповнення.

Свої зобовязання за вказаним кредитним договором банком було виконано в повному обсязі, для чого, з метою надання кредиту та нарахування відсотків, було відкрито відповідні рахунки та надано кредитні кошти, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника та меморіальними ордерами, а боржником, в свою чергу, зобовязання за кредитним договором залишаються не виконаними.

При укладенні кредитного договору №40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії сторонами були дотримані усі вимоги, встановлені ст. 216 ЦК України, наслідком недотримання котрих є визнання договору недійсним, а також досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, що підтверджується також виконанням сторонами протягом трьох років умов оспорюваного договору.

Крім того, кредитні операції банків, котрі полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та фізичних осіб, незалежно від виду валюти, яка використовується, здійснюються останніми на підставі банківської ліцензії.

Уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті та не потребують для цього індивідуальної ліцензії.

Готівкова іноземна валюта, що отримана юридичними особами-резидентами та іноземними представництвами з власних поточних рахунків в іноземній валюті, відкритих в уповноважених банках, використовується останніми виключно на цілі, на які вона отримана, чим, власне, і спростовується твердження боржника щодо відсутності у нього права на використання готівкової іноземної валюти при здійсненні платежів за спірним договором кредитування.

Викладені обставини свідчать про відсутність підстав для визнання договорів кредитування, поруки, іпотеки, застави рухомого майна (обладнання), транспортного засобу та товарів в обороті, недійсними, а отже виступають правовою підставою для стягнення з боржника наданих останньому кредитних коштів та інших сум, що нараховані банком, відповідно до умов договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін за первісним та зустрічним позовами, оглянувши представлені останніми додатково документи та матеріали, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк", м. Луцьк та акціонерним товариством закритого типу "Швея", м. Краматорськ (на даний час публічне акціонерне товариство "Швея" Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.11.2011р. №11602312 том 1 а.с. 43-45) було укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 з додатками (том 1 а.с. 18-20, 26).

11.07.2007р., 05.11.2007р., 13.03.2008р., 08.08.2008р. та 06.10.2008р. між зазначеними субєктами господарювання було укладено додаткові договори за №№40/1, 40/2, 40/3, 40/4, 40/5 до визначеної кредитної угоди (том 1 а.с. 21-25).

У відповідності до умов зазначеної угоди товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" було відкрито публічному акціонерному товариству "Швея" кредитну лінію з лімітом в еквіваленті 674240,00 Євро, що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування.

Згідно положень зазначеного договору публічне акціонерне товариство "Швея" зобовязувалось повернути кредитній установі наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі: у гривні 19,5% річних, у доларах США 14,0% річних, у євро 11,0% річних, щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі 0,2% від діючого ліміту заборгованості у випадку прострочення платежів основного боргу, відсотків та щомісячної комісії, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченої заборгованості.

Умовами кредитного договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 від 13.11.2006р. було визначено строк дії кредитної лінії з 13.11.2006р. по 12.11.2016р. включно.

Згідно із п. 4.1 розділу 4 кредитного договору (в редакції додаткових договорів) ПАТ "Швея" зобовязувалось здійснювати повернення кредитних коштів шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок та повернути заборгованість за кредитом не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п. 1.1 договору, тобто не пізніше 12 листопада 2016 року.

На підставі пункту 4.4 договору кредитування товариство "Швея" зобовязувалось сплачувати банківській установі відповідні відсотки за користування кредитними коштами на визначені угодою рахунки в строк з 28 числа по останній робочий день поточного місяця.

Одержання ПАТ "Швея" кредиту у визначеному сторонами за кредитним договором на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 від 13.11.2006р. розмірі, використання коштів товариством та їх часткове повернення стверджуються долученими позивачем до матеріалів справи (том 2 а.с. 15-54) меморіальними ордерами та банківськими виписками про рух коштів на рахунку.

При цьому судом взято до уваги, що на виконання умов вищезазначеного кредитного договору ТзОВ "Укрпромбанк" 13.11.2006р. надало кредит АТЗТ (ПАТ) "Швея" в розмірі 2560000,00 гривень, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 13.11.2006р. 02.04.2007р. боржником була погашена заборгованість за кредитом в сумі 2560000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку 2063601300187 та заборгованість за нарахованими відсотками.

Також 02.04.2007р. Боржником було отримано кредит в сумі 380000,00 євро, що підтверджується випискою з особового позичкового рахунку, відкритого в євро.

До Кредитного договору сторонами було укладено додаткові договори, якими збільшено ліміт кредитування до 674240,00 євро. Згідно умов договору Банк здійснював видачу кредитів в межах ліміту кредитування, за користування якими нараховувались відсотки у валюті кредитування, що підтверджується випискою з особового рахунку та розрахунком суми заборгованості доданого до позовної заяви.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобовязаний повертати позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно із ст. 1054 "Кредитний договір" ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Боржником прийняті на себе зобовязання за кредитним договором не виконано, що призвело до виникнення заборгованості, загальна сума якої станом на 23 серпня 2011 року складає в еквіваленті в гривні 7802506,61 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори.

З моменту укладення кредитного договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 від 13.11.2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" та акціонерним товариством "Швея" виникли цивільно-правові відносини, які врегульовані як загальними положеннями про зобовязання, так і окремими зобовязаннями щодо кредиту.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" та ПАТ "Швея" кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 від 13.11.2006р. за своєю правовою природою виступає кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України ).

Кредит це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Овердрафт короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 1056№ Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

Судом встановлено, що в даному випадку відносини між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" та акціонерним товариством "Швея" носять договірний характер, укладений між останніми кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 від 13.11.2006р. з додатковими договорами від 11.07.2007р., 05.11.2007р., 13.03.2008р., 08.08.2008р. та 06.10.2008р. №№40/1, 40/2, 40/3, 40/4, 40/5 до нього предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що взяті на себе у відповідності до умов кредитної угоди від 13.11.2006р. зобовязання в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування (у порядку та строки, визначені договором) публічне акціонерне товариство "Швея" не виконало.

Згідно наданих в судовому засіданні представником позивача пояснень та розрахунків, документів в їх обґрунтування, станом на 23.08.2011р. заборгованість ПАТ "Швея" склала:

- 453440 Євро, що з врахуванням встановленого Національним банком України станом на 23.08.2011р. офіційного курсу гривні до іноземних валют (1 Євро = 11,489323 грн.) становило 5209718,62 грн., поточної заборгованості по наданому кредиту;

- 118800 Євро (1364931,57 грн. станом на 23.08.2011р.) простроченої заборгованості по кредиту;

- 81892,19 Євро (940885,82 грн. станом на 23.08.2011р.) простроченої заборгованості по процентах;

- 4977,48 Євро (57187,88 грн. станом на 23.08.2011р.) поточної заборгованості за процентами;

- 172501,17 грн. простроченої заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом;

- 9171,01 грн. поточної заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом;

Окрім цього кредитною установою у відповідності до положень чинного законодавства України та умов договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії було нараховано товариству "Швея" штрафні санкції, а саме 1751,24 Євро (20120,56 грн. станом на 23.08.2011р.) пені, за несвоєчасне погашення процентів, 3680,76 грн. пені, за прострочену заборгованість по щомісячній комісії за управління кредитом, 2115,81 Євро (24309,22 грн. станом на 23.08.2011р.) пені, за прострочену заборгованість за кредитом.

З огляду на викладене станом на 23.08.2011р. заборгованість ПАТ "Швея" перед ТзОВ "Укрпромбанк" склала 662976,72 Євро (що з врахуванням встановленого Національним банком України станом на 23.08.2011р. офіційного курсу гривні до іноземних валют (1 Євро = 11,489323 грн.) складає 7617153,67 грн.) та 185352,94 грн., а всього 7802506,61 грн.

Надані кредитною установою суду розрахунки перевірено та визнано вірними. При цьому суд виходив з тих обставин, що статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За умовами п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" за грошовими зобовязаннями розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ що діяла.

Одночасно з цим з метою забезпечення виконання зобовязань публічного акціонерного товариства "Швея", які виникають з умов договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 від 13.11.2006р. з додатковими договорами від 11.07.2007р., 05.11.2007р., 13.03.2008р., 08.08.2008р. та 06.10.2008р. №№40/1, 40/2, 40/3, 40/4, 40/5 до нього, між Кредитором ТзОВ "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк", м. Луцьк, Поручителем акціонерним товариством закритого типу "Луга", м. Володимир-Волинський (на даний час публічне акціонерне товариство "Луга" спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.11.2011р. №11602253 том 1 а.с. 39-42) та Боржником АТЗТ (ПАТ) "Швея", м. Краматорськ було укладено Договір поруки №40/Zпор-06 від 13.11.2006р. (том 1 а.с. 27). 15 листопада 2007 року між зазначеними сторонами було підписано додатковий договір №1 до договору поруки №40/Zпор-06 від 13.11.2006р. (том 1 а.с. 81).

Поруч з цим з метою забезпечення виконання зобовязань публічного акціонерного товариства "Швея", які виникають з умов договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 від 13.11.2006р. з додатковими договорами від 11.07.2007р., 05.11.2007р., 13.03.2008р., 08.08.2008р. та 06.10.2008р. №№40/1, 40/2, 40/3, 40/4, 40/5 до нього, між Кредитором ТзОВ "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк", м. Луцьк, Поручителем товариством з обмеженою відповідальністю "Август плюс", м. Київ та Боржником АТЗТ (ПАТ) "Швея", м. Краматорськ було укладено Договір поруки №40/Zпор-06-1 від 05.11.2007р. (том 1 а.с. 28).

За умовами зазначених договорів поруки Поручителі поручаються перед Кредитором за виконання Боржником зобовязань за Кредитним договором на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 від 13.11.2006р. в частині своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів, комісійних та штрафних санкцій у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором. Відповідальність Поручителів настає у випадку невиконання (неналежного виконання) Боржником зобовязань за Кредитним договором. Поручителі і Боржник несуть перед Кредитором солідарну відповідальність. Поручителі відповідають перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Положеннями зазначених договорів поруки визначено, що останні вступають в силу з моменту їх підписання Сторонами та діють до повного виконання зобовязань по Кредитному договору Боржником чи Поручителями. У випадку невиконання (неналежного виконання) Боржником зобовязань за Кредитним договором Кредитор зобовязувався повідомити про це Поручителів шляхом направлення письмових вимог із зазначенням суми заборгованості та реквізитів рахунків, на котрі Поручителі зобовязувались сплатити заборгованість.

В процесі розгляду господарської справи по суті судом було встановлено, що зазначені вище договори поруки предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавались, договірними сторонами розірвані не були.

Матеріалами справи (том 1 а.с. 29-34) підтверджується факт виконання кредитною установою ТзОВ "Укрпромбанк" положень умов договорів поруки в частині направлення письмових вимог поручителям щодо невиконання боржником зобовязань за кредитним договором та необхідності вжиття останніми заходів, спрямованих на погашення кредитної заборгованості та сплату відповідних відсотків.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1,2 ст. 554 ЦК України).

Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України при наявності солідарного зобовязання боржників, кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного окремо, причому, як повністю, так і в частині боргу.

Станом на день розгляду справи судом доказів сплати кредитних коштів, процентів за їх користування та пені відповідачі за первісним позовом суду не надали, існуючу заборгованість та нараховані відсотки не спростували, відсутність відповідних заборгованих сум належними доказами не довели.

Отже, враховуючи все вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" до відповідачів: публічного акціонерного товариства "Луга", публічного акціонерного товариства "Швея" та товариства з обмеженою відповідальністю "Август плюс" про стягнення з них в солідарному порядку 7802506,61 грн., в тому числі: - 453440 Євро, що з врахуванням встановленого Національним банком України станом на 23.08.2011р. офіційного курсу гривні до іноземних валют (1 Євро = 11,489323 грн.) становило 5209718,62 грн., поточної заборгованості по наданому кредиту; - 118800 Євро (1364931,57 грн. станом на 23.08.2011р.) простроченої заборгованості по кредиту; - 81892,19 Євро (940885,82 грн. станом на 23.08.2011р.) простроченої заборгованості по процентах; - 4977,48 Євро (57187,88 грн. станом на 23.08.2011р.) поточної заборгованості за процентами; - 172501,17 грн. простроченої заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом; - 9171,01 грн. поточної заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом; - 1751,24 Євро (20120,56 грн. станом на 23.08.2011р.) пені, нарахованої за несвоєчасне погашення процентів; - 3680,76 грн. пені, нарахованої за прострочену заборгованість по щомісячній комісії за управління кредитом; - 2115,81 Євро (24309,22 грн. станом на 23.08.2011р.) пені, нарахованої за прострочену заборгованість за кредитом, згідно з укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" та публічним акціонерним товариством "Швея" кредитним договором на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 від 13.11.2006р. з додатками та додатковими угодами №40/1 від 11.07.2007р., №40/2 від 05.11.2007р., №40/3 від 13.03.2008р., №40/4 від 08.08.2008р., №40/5 від 06.10.2008р., а також згідно з укладеними між зазначеною кредитною установою та публічним акціонерним товариством "Луга", публічним акціонерним товариством "Швея" та товариством з обмеженою відповідальністю "Август плюс" договорами поруки №40/Zпор-06 від 13.11.2006р. та №40/Zпор-06-1 від 05.11.2007р., є правомірними, останні ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та умовах укладених між сторонами договорів, а відтак підлягають задоволенню повністю з покладенням на боржників обовязку солідарного відшкодування кредитній установі понесених нею при поданні позову до суду витрат (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу).

При цьому господарським судом було враховано також і те, що відповідно до ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Однак, ч. 2 вказаної норми визначає, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Також, в силу ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Разом з тим, згідно ч. 3 вказаної норми, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (нормами якого визначаються, зокрема, правові засади діяльності банків) передбачено, що банки на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати таку банківську операцію як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, яка є кредитною операцією в силу ч.1 ст. 49 Закону.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", термін "кошти" вжитий у значенні гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно ч. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Водночас, у відповідності з ч. 4 вказаної норми, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Вказаною нормою також визначено, що режиму індивідуального ліцензування потребує, зокрема, така операція як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, однак, лише, у випадку, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Між тим, відповідні межі чинним законодавством для кредитних операцій в іноземній валюті не визначені.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Отже, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що укладення публічним акціонерним товариством "Швея" кредитного договору №40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006р. з позивачем в іноземній валюті не суперечить вимогам діючого законодавства; сторони були вільними у визначенні умов договору, зокрема, щодо валюти кредиту.

Відповідність чинному законодавству кредитних договорів, в яких використовувалась іноземна валюта в якості валюти кредиту вбачається із аналізу постанов Вищого господарського суду України від 31.08.2011р. у справі №10/5009/890/11, від 25.08.2011р. у справі №17/93, від 23.08.2011р. у справі №48/61 тощо.

Приймаючи рішення у справі судом також враховано абз. 3 пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №14 "Про судове рішення у цивільній справі", в якому визначено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Також при цьому суд приймає до уваги п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. №01-08/369 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" в якому визначено, що господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, повязаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). При цьому законом прямо не передбачено обовязку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, повязаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Беручи до уваги, що спір до суду (за первісним позовом) було доведено з вини відповідачів, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному обємі за рахунок публічного акціонерного товариства "Луга", публічного акціонерного товариства "Швея" та товариства з обмеженою відповідальністю "Август плюс" (в порядку солідарного стягнення).

Розглянувши предявлені публічним акціонерним товариством "Швея" до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" зустрічні позовні вимоги щодо визнання недійсними кредитного договору №40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006р., а відтак і повязаних з цього договору договорів поруки №40/Zпор-06 від 13.11.2006р. з додатковим договором №1 від 05.11.2007р. та №40/Zпор-06-1 від 05.11.2007р., іпотечного договору №40/Zкв-06-1 від 13.11.2006р., договору застави рухомого майна (обладнання) №40/Zкв-06-3 від 14.11.2006р., договору застави транспортного засобу №40/Zкв-06-4 від 06.11.2007р., договору застави товарів в обороті №40/Zкв-06-5 від 06.11.2007р., господарський суд, оцінюючи подані стороною докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про безпідставність таких вимог та необхідність відмови ПАТ "Швея" у задоволенні останніх в повному обємі.

Викладена позиція суду повязана з наступними обставинами:

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, визначаючи правовий статус гривні, вказана норма Основного Закону не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобовязань передбачений положеннями Господарського кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 198 ГК України встановлено, що грошові зобовязання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобовязання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо субєкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобовязань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.

Так, згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему регулювання і валютного контролю", стаття 1 якого відносить надання кредитів в іноземній валюті до валютних операцій.

Частиною 1 статті 5 зазначеного Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

При цьому, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового звязку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (частина 2 статті 5 Декрету).

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції (частина 4 статті 5 Декрету).

Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (підпункт "в" пункту 4 статті 5 Декрету);

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету).

На сьогодні законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина, з огляду на відсилочний характер норми Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, повязані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті.

Національний банк України у своєму листі за №13-210/7871-22612 від 07.12.2009р. "Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті" у звязку із запитами банків з питання щодо правомірності укладання кредитних договорів в іноземній валюті повідомив про те, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Відповідно до норм статей 192, 533, 1054 ЦК України, статті 198 ГК України, статей 32, 44 Закону України "Про Національний банк України", статей 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 1, 4, 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статей 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2001 року товариству з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" Національним банком України була видана банківська ліцензія за №67 (том 2 а.с. 5), згідно з якою зазначеній кредитній установі було надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Окрім того, у матеріалах справи (том 2 а.с. 6-8) наявний виданий Національним банком України дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" згідно з додатком до цього дозволу. Так, відповідно до додатку до цього дозволу ТзОВ "Український промисловий банк" має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

З вищевикладеного вбачається, що позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Додатково слід зазначити, що порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу регламентує Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу" (затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року №483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за №1429/10028, далі Положення), яке було розроблено Національним банком України відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему регулювання і валютного контролю", а також статей 7 і 44 Закону України "Про Національний банк України" (пункти 1.1, 1.2 Положення).

Відповідно до пункту 1.5 вказаного Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.

Виходячи з наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України у жодної зі сторін кредитного договору.

Крім того, суд зауважує, що відсутність у сторін індивідуальної ліцензії Національного банку України не дає підстав для визнання недійсними кредитних договорів, у яких містяться положення про видачу кредитів у іноземній валюті та сплату відсотків за користування цими кредитами іноземною валютою.

Відсутність у необхідних випадках відповідних індивідуальних ліцензій може бути підставою лише для застосування до учасників валютних відносин передбачених законодавством України певних заходів відповідальності.

Викладена позиція також відображена у оглядовому листі Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. №01-06/1626/2011 "Про деякі питання практики вирішення спорів за участю банків (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)".

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Судом встановлено та взято до уваги, що усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 від 13.11.2006р. з додатковими договорами від 11.07.2007р., 05.11.2007р., 13.03.2008р., 08.08.2008р. та 06.10.2008р. №№40/1, 40/2, 40/3, 40/4, 40/5 до нього.

Враховуючи те, що в обґрунтування зустрічних позовних вимог в частині визнання недійсними договорів поруки №40/Zпор-06 від 13.11.2006р. з додатковим договором №1 від 03.11.2007р. та №40/Zпор-06-1 від 05.11.2007р., іпотечного договору №40/Zкв-06-1 від 13.11.2006р., договору застави рухомого майна (обладнання) №40/Zкв-06-3 від 14.11.2006р., договору застави транспортного засобу №40/Zкв-06-4 від 06.11.2007р., договору застави товарів в обороті №40/Zкв-06-5 від 06.11.2007р. публічним акціонерним товариством "Швея" здійснюється посилання на недійсність основного кредитного договору №40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006р., та беручи до уваги встановлену в судовому засіданні відповідність основної кредитної угоди положенням чинного законодавства України, суд вважає, що такі позовні вимоги також є безпідставними та необґрунтованими.

Посилання ПАТ "Швея" на те, що зазначені договори є недійсними з тих підстав, що голова правління товариства не був наділений відповідними повноваженнями на укладення та підписання договору кредитування судом відхиляються як безпідставні.

При цьому господарський суд виходив з тих обставин, що відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника право чину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності господарського зобовязання за статтею 207 Господарського кодексу України є його невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, укладення зобовязання з порушенням господарської компетенції (правосубєктності).

Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону; вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання, вважається схваленням правочину у разі вчинення правочину особою з перевищенням наданих їй повноважень.

Відповідно до п. 9.2 Розяснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними" (із наступними змінами та доповненнями) наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Згідно положень чинного законодавства України правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Судом встановлено, що в даному випадку оспорюваний за зустрічним позовом кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з додатковими договорами кредитною установою товариством "Укрпромбанк" та товариством "Швея" було укладено у письмовій формі, уповноваженими на це особами, їх підписи засвідчено печатками товариств, наявні згоди за всіма істотними умовами договору, сторонами вчинено дії по його виконанню, як вбачається із матеріалів справи, відбулося реальне настання правових наслідків, які встановлені зазначеним договором.

Разом з тим, наданими представником ТзОВ "Український промисловий банк" на виконання вимог ухвали суду від 01.12.2011р. про відкладення розгляду справи додатковими документами, а саме протоколами засідання правління АТЗТ "Швея" (том 2 а.с. 125-134) підтверджується те, що питання щодо надання повноважень голові правління товариства "Швея" Кушніру Є.І. на підписання відповідних договорів кредитування та повязаних з ним інших забезпечувальних договорів виступало предметом розгляду на засіданнях правління товариства.

Таким чином, суд вважає, що товариством "Швея" при укладенні спірного договору кредитування не було порушено вимог ст. 203 ЦК України, оскільки на момент укладення оспорюваного договору у голови правління товариства були відповідні на це повноваження та був необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Заперечення товариства з обмеженою відповідальністю "Август плюс" на позовну заяву ТзОВ "Український промисловий банк" відхиляються судом як необґрунтовані.

При цьому господарський суд виходив з тих обставин, що пунктом 4 укладеного між ТзОВ "Укрпромбанк", АТЗТ (ПАТ) "Швея" та ТзОВ "Август плюс" договору поруки від 05.11.2007р. №40/Zпор-06-1, сторонами було визначено те, що Поручитель і Боржник несуть перед Кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування ними, комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Зазначена угода діє на даний час, предметом судових розглядів не виступала, сторонами змінена чи доповнена, зокрема, в частині пункту 4 договору, не була.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами відповідно до положень статей 33, 34 ГПК України підставність своїх вимог та наявність порушення своїх прав, що відповідно до ст. 1 ГПК України виступало б підставою для звернення до суду за їх захистом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі при відмові в позові покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 99 Конституції України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 1, 4, 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему регулювання і валютного контролю", Положенням "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", затвердженим постановою Правління Національного банку України №483 від 14.10.2004р., ст.ст. 144, 173, 193, 198, 202, 216, 230, 231, 232, 343, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 16, 192, 203, 215, 509, 525, 526, 527, 530, 533, 543, 546, 549, 553, 554, 559, 599, 627-629, 1054, 10561 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з публічного акціонерного товариства "Луга" (м. Володимир-Волинський, вул. Драгоманова, 38, код ЄДРПОУ 05468096), публічного акціонерного товариства "Швея" (м. Краматорськ, вул. 19 Партзїзду, 43, код ЄДРПОУ 05502516), товариства з обмеженою відповідальністю "Август плюс" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32530564) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" (м. Луцьк, Київський майдан, 7, код ЄДРПОУ 26414578) 5 209 718,62 грн. поточної заборгованості по наданому кредиту, 1 364 931,57 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 940 885,82 грн. простроченої заборгованості по процентах, 57 187,88 грн. поточної заборгованості за процентами, 172 501,17 грн. простроченої заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом, 9 171,01 грн. поточної заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом, 20 120,56 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне погашення процентів, 3 680,76 грн. пені, нарахованої за прострочену заборгованість по щомісячній комісії за управління кредитом, 24 309,22 грн. пені, нарахованої за прострочену заборгованість за кредитом, а всього 7 802 506,61 грн., 25 500 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

09.12.11