Рішення № 19872554, 05.12.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2011 р.

Справа № 5004/1876/11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства «Айслаг»

про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 49000 грн.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Айслаг»

до відповідачів:

1)Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг № 51»

про визнання договору відступлення права вимоги недійсним

Суддя: Пахолюк В. А.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача: не прибув.

від відповідачів: не прибули.

Суть спору:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, просить стягнути з відповідача - Приватного підприємства «Айслаг»кошти, набуті без достатньої правової підстави в розмірі 49000 грн.

В обґрунтування зазначених вимог посилається на ту обставину, що 29.07.2010 р. він платіжною вимогою-дорученням № 58 перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 49 000 грн. з призначення платежу «повернення позики згідно договору № 25/02-10 від 25.02.2010 р.».

Вказані кошти, на думку позивача, відповідачем одержані безпідставно та підлягають поверненню в силу вимог ст.1212 ЦК України, оскільки договір позики № 25/02-10 вважає неукладеним. При цьому виходить з наступного.

25.02.2010 р. між ТОВ «Луцький військторг № 51»та ПП «Айслаг»був підписаний договір безпроцентної позики № 25/02-10.

Згідно п.п.1.1., 2.1., 3.1., 4.1. договору відповідач зобовязувався надати ТОВ «Луцький військторг № 51» безпроцентну позику в сумі 73660 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок в термін до 30.04.2010р.

Термін перерахування коштів сторонами не змінювався.

Однак, відповідач свої зобовязання за договором позики № 25/02-10 не виконав, суму позики на розрахунковий рахунок ТОВ «Луцький військторг №51»не перерахував., що на його думку підтверджується відсутністю належних розрахункових документів про перерахування коштів та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 р. у справі № 5004/54/11, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2011 р. А тому, виходячи з приписів ст.1046 ЦК України договір № 25/02-10 від 25.02.2010 р. є неукладеним.

Водночас, 15.06.2011 р. між ТОВ «Луцький військторг № 51» (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги, згідно п.п.1.1., 1.2. якого позивач одержав право замість Первісного кредитора вимагати від відповідача повернення безпідставно набутих 49000 грн., про що було повідомлено відповідача 22.06.2011 р. шляхом надсилання на його адресу рекомендованим відправленням повідомлення № 48 та оригіналу договору цесії.

Відповідач у відзиву за №01-03/724 від 17.10.2011р. та представник в судовому засіданні позов вважає безпідставним, таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на наступне.

1. Оскільки в договорі безпроцентної позики № 25/02-10 сторонами встановлено заборону на передачу зобовязань за даним договором третій стороні, то заміна кредитора в вищевказаному договорі суперечить вимогам ст.ст.512, 516 ЦК України, відтак договір від 15.06.2011 р. про відступлення права вимоги є недійсним.

2. Відповідно до додатку від 25.09.2011 р. до договору про відступлення права вимоги від 15.06.2011 р., який було отримано ПП «Айслаг»10.10.2011 р., ТОВ «Луцький військторг № 51»передає підприємцю ОСОБА_1 право вимоги у зобовязанні по поверненню ПП «Айслаг»безпідставно набутого майна 49000 грн., тобто за зовсім іншим зобовязанням, ніж це було вказано в договорі про відступлення права вимоги, де переуступка відбувалась по договору безпроцентної позики. Як вважає відповідач, повідомлення про відступлення права вимоги по зобовязанню повернути безпідставно набуте майно ПП «Айслаг»було отримано після порушення справи. Отже, на момент звернення до суду ні права, ні інтереси позивача порушені не були.

3. Як встановлено постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 р. у справі № 5004/54/11 та стверджує сама підприємець ОСОБА_1 в позові, на сьогоднішній день ПП «Айслаг»не передало ТОВ «Луцький військторг № 51»грошових коштів в розмірі 73660 грн. Отже, відповідно до ст.1046 ЦК України договір позики № 25/02-10 від 25.02.2010 р. є неукладеним, а тому і відступлення права вимоги по вказаному договору неможливе, так як відступлення права вимоги може здійснюватись тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Отже, договір про відступлення права вимоги від 15.06.2011 р. суперечить положенням ст.514 ЦК України, а тому є недійсним.

4. На момент укладення договору про відступлення права вимоги від 15.06.2011 р. в ПП «Айслаг»не було обовязку по повернення грошових коштів на суму 49000, 00 грн., оскільки платіжне доручення № 58 від 29.07.2010 р. не містило такої інформації, від ТОВ «Луцький військторг № 51»вимоги про повернення перерахованих коштів не надходило.

Як зазначає відповідач, на момент здійснення відступлення права вимоги підприємцю ОСОБА_1 було відсутнє зобовязання ПП «Айслаг»щодо повернення коштів ТОВ «Луцький військторг № 51».

Крім цього, 30.07.2010 р. між ПП «Айслаг» та ТОВ «Луцький військторг № 51»був проведений залік взаємних вимог, що підтверджує договором суборенди №8 від 02.03.2009 р., актом прийому-передачі до договору, копіями витягів із журналів-ордерів і відомостей по рахунках 6311 за 2009 р. - 2011 р. Отже, договір про відступлення права вимоги від 15.06.2011 р. з додатком від 25.09.2011 р. з доводів відповідача суперечить положенням ст.514 ЦК України.

5. Посилаючись на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 р. у справі № 5004/54/11 стверджує, що в останній встановлено судом про відсутність доказів в наданні позики за договором № 25/02-10 від 25.05.2010 р. в сумі 73660 грн., таким чином, відповідно до ст.1046 ЦК України, вважає договір неукладеним. Отже, перерахування коштів ТОВ «Луцький військторг № 51»на адресу ПП «Айслаг»було здійснено за відсутності договірних відносин між ними, без достатніх правових підстав. Відповідач вважає договір про відступлення права вимоги та додаток до договору від 25.09.2011 р., укладений між підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Луцький військторг № 51»нікчемним, таким, що не створює правових наслідків.

13.09.2011 р. ПП «Айслаг»було подано до суду зустрічну позовну заяву до відповідачів: 1) фізичної особи підприємця ОСОБА_1, 2) ТОВ «Луцький військторг № 51» про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, відповідно до якої просить визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 15.06.2011 р, укладений між підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Луцький військторг № 51».

В обґрунтування зазначених вимог посилається на те, що зазначений договір суперечить чинному законодавству і є недійсним з огляду на наступне.

На підставі договору безпроцентної позики № 25/02-10 від 25.02.2010 р. відповідачу № 1 було передано право вимоги та передбачено, що сторони не мають права передавати своє право вимоги (заміна кредитора у зобовязанні) за даним договором третій стороні, що підтверджується зазначеним договором та угодою про доповнення до договору від 05.03.2010 р. Посилаючись на вимоги ст.ст.512, 516, ч.1.ст.203, 215 ЦК України, вважає зазначений договір недійсним.

На підставі положень ст.ст. 514, 516, 519 ЦК України відступлення права вимоги може здійснюватись тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Отже, виходячи з загальних правил та положень Закону, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора.

Посилаючись на доведеність факту, що випливає з постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 р. у справі № 5004/54/11, вважає, що договір позики № 25/02-10 від 25.02.2010 р. є неукладеним.

Оскільки, відсутні будь-які зобовязально-правові відносини по договору безпроцентної позики в силу його неукладеності, то і відступлення права вимоги по даному договору є неможливе, так як відступлення права вимоги може здійснюватись відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Як зазначає ПП «Айслаг», платіжне доручення № 58 від 29.07.2010 р. про перерахування 49000 грн. не містить інформації про обовязок і строки повернення перерахованої цим дорученням суми.

Крім цього, 30.07.2010 р. між ПП «Айслаг»та ТОВ «Луцький військторг № 51»був проведений залік взаємних вимог, що підтверджує договором суборенди №8 від 02.03.2009 р., актом прийому-передачі до договору, копіями витягів із журналів-ордерів і відомостей по рахунках 6311 за 2009 р. - 2011 р. Посилаючись на вимоги ст.514 ЦК України, відповідач вважає, що договір про відступлення права вимоги від 15.06.2011 р. є недійсним.

Відповідач за зустрічним позовом підприємець ОСОБА_1 у відзиву від 17.10.2011 р. у задоволенні зустрічних позовних вимог просить відмовити, посилаючись на таке.

Як вважає відповідач, договір від 15.06.2011 року про відступлення права вимоги був укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ „Луцький військторг №51" і його предметом є відступлення права вимоги по поверненню від ПП „Айслаг" коштів у сумі 49000 грн., безпідставно набутих згідно платіжної внмоги-доручення №58 від 29.07.2010 року, а не відступлення права вимоги по договору позики №25/02-10, як необгрунтовано стверджує ПП „Айслаг", що підтверджується п.п.1.1, 1.2 оскаржуваного договору цесії від 15.06.2011 року та додатку до нього від 25.09.2011 року.

Звертає увагу на те, що ПП „Айслаг" взагалі не є стороною (учасником) оскаржуваного договору цесії.

При цьому, посилання ПП „Айслаг" на договір позики №25/02-10 та додаток до нього від 05.03.2010 року вважає необгрунтовані, оскільки, цей договір разом із додатком є неукладеним, згідно ст. 1046 ЦК України. Так як ПП «Айслаг»не було перераховано позичальнику суму позики, а тому цей договір і додаток до нього не створює для сторін прав і обовязків, в тому числі не може обмежувати право ТОВ «Луцький військторг №51»відступати іншим особам право вимоги по зобовязаниям з повернення від ПП „Айслаг" безпідставно набутих коштів у сумі 49000 грн.

Те, що договір позики №25/02-10 є неукладеним, підтверджує сам позивач у п. 2 зустрічної позовної заяви, а також цей юридичний факт встановлений постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року у справі №5004/54/11, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2011 року (копії названих постанов містяться у справі).

Отже, оскільки ПП „Айслаг" не є стороною (учасником) спірного договору відступлення права вимоги, то обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (визнання договору відступлення права вимоги від 15.06.2011 року недійсним) не призведе до захисту порушеного права, оскільки застосування наслідків недійсності угоди не поширюється на права ПП „Айслаг".

Тобто, в даному випадку ПП „Айслаг" обрало спосіб захисту, який не захистить його право.

Відповідач вважає, що звертаючись з позовом про недійсність договору відступлення права вимоги, стороною якого позивач за зустрічним позовом (ПП"Айслаг") не є, за зобов'язаннями, де позивач виступає боржником, ПП „Айслаг" не зазначає, які його матеріальні права порушенні саме укладенням договору про відступлення права вимоги від 15.06.2011 року.

Таким чином, оскільки, сторонами договору цесії від 15.06.2010 року (ФОП ОСОБА_1 га ТОВ „Луцький військторг №51") було погоджено всі істотні умови договору і дотримано вимоги ст. 203 ЦК України, цей договір цесії не порушує права ПП „Айслаг" (докази порушеного права позивачем не надані), то це є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання договору цесії від 15.06.2010 року недійсним.

Крім того, фактичні обставини вказують на те, що наданий ПП „Айслаг" господарському суду додаток від 05.03.2010 року до договору позики № 25/02-10, згідно якого сторонам договору позики забороняється передавати права і обовязки третім особам, є фіктивним, оскільки договір позики № 25/02-10 від 25.02.2010 року був предметом дослідження судами у господарській справі №5004/54/11.

ПП „Айслаг" вважає, що відступлення права вимоги було здійснене щодо недійсної вимоги, так як 30.07.2010 року між ПП „Айслаг" та ТОВ «.Луцький військторг №51» ніби то був проведений залік взаємних вимог і кошти в сумі 49000 грн. були зараховані ПП „Айслаг" в рахунок погашення заборгованості по договору суборенди №8 від 02.03.2009 року.

Вважає, що фактичні обставини перерахування ТОВ „Луцький військторг №51" на користь ПП „Айслаг" 49000 грн. згідно платіжної вимоги-доручення №58 від 29.07.2010 року були предметом дослідження судами у справі №5004/54/11 (постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року у і постанова Вищого господарського суду України від 21.06.2011 року).

При цьому, господарськими судами у справі №5004/54/11 був встановлений факт перерахування товариством „Луцький військторг №51" на користь ПП „Айслаг" коштів у сумі 49000 грн. і зарахування цих коштів у ПП „Айслаг"як часткове погашення заборгованості за договором позики №25/02-10.

Враховуючи інші докази та обставини у справі №5004/54/11 господарські суди дійшли висновку, що перерахування цих коштів є безпідставним, оскільки договір позики не був укладений.

Таким чином, господарськими судами, при вирішенні спору між ПП „Айслаг" та ТОВ «Луцький військторг №51» у справі №5004/54/11 був встановлений юридичний факт того, що кошти, безпідставно перераховані ТОВ „Луцький військторг №51" згідно платіжної вимоги-доручення №58 від 29.07.2010 року в сумі 49000 грн. були зараховані у ПП „Айслаг", як часткове погашення заборгованості згідно договору позики №25/02-10, а отже, вимога ТОВ „Луцький військторг №51" про витребування цих безпідставно перерахованих коштів є дійсна і відступлення права цієї вимоги 15.06.2011 року іншій особі є законним.

Крім того, фактичні дані вказують на те, що наданий суду приватним підприємством „Айслаг" протокол про залік взаємних вимог від 30.07.2010 року виготовлений не 30 липня 2010 року, а після рішень господарських судів у справі №5004/54/11, тобто, після 21.06.2011 року, для створення штучних доказів у даній справі.

Як стверджує відповідач, при виготовленні названого протоколу, колишнім директором ТОВ „Луцький військторг 51", який в даний час є директором ПП „Айслаг", ОСОБА_2 була використана недійсна печатка ТОВ „Луцький військторг №51", яку ОСОБА_2 у квітні 2010 року не передав чинному директору ТОВ «.Луцький військторг №51» і приховує у себе, що підтверджується заявою ТОВ „Луцький військторг №51" від 05.05.2010 р. і довідкою Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 10.11.2010 р. № 5164, а також зустрічною позовною заявою у даній справі, яку підписав ОСОБА_2 як директор ПП „Айслаг".

Те, що протокол про залік взаємних вимог складений не 30.07.2010 року, а виготовлений після рішень господарських судів у справі №5004/54/11, тобто, після 21.06.2011 року, підтверджує також іншими обєктивними обставинами, а саме:

1) Матеріалами господарської справи №5004/54/11, при розгляді якої у 2011 році ПП „Айслаг" стверджувало про зовсім інші, ніж у протоколі про залік взаємних вимог від 30.07.2010 року підстави фактичного зарахування коштів у сумі 49000 грн., які надійшли від ТОВ „Луцький військторг №51" згідно платіжної вимоги-доручення №58 від 29.07.2010 року, а саме, що ці кошти зараховані у ПП „Айслаг" згідно договору позики №25/02-10, а не як погашення заборгованості за суборенду майна.

2) За наявності, на час розгляду справи №5004/54/11 у 2011 році, протокола про залік взаємних вимог від 30.07.2010 року ПГІ „Айслаг" не зменшував би позовні вимоги по стягненню заборгованості за договором позики №25/02-10 на 49000 грн.

3) ТОВ „Луцький військторг №51" не орендувало і не орендує у ПП „Айслаг" нерухоме майно, а навпаки, товариство „Луцький військторг №51" надає в суборенду ПП „Айслаг" нежитлові приміщення, що підтверджується платіжними дорученнями про сплату за суборенду від 26.02.2010 року №43, від 30.03.2010 року №56, від 29.04.2010 року №179, наданими ПП"Айслаг" як доказ у справі № 5004/54/11, а тому відсутні правові підстави виникнення у ТОВ „Луцький військторг №51" заборгованості перед ПП „Айслаг" за суборенду майна.

4) ПП „Айслаг" не надало суду доказів існування суборендних відносин з ТОВ „Луцький військторг №51" і наявності заборгованості по суборенді (до позовної заяви не долучено сам договір суборенди нерухомого майна від 02.03.2009 року на який посилається ПГІ „Айслаг", розрахунки по цьому договору, обгрунтування терміну і розміру заборгованості за суборенду в розмірі 49000 грн., що вказує на відсутність такого договору суборенди і відсутність заборгованості ТОВ „Луцький військторг №51" за цим договором.

З підстав, вказаних вище таким же недостовірним і неналежним доказом являється наданий суду Акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2010 року.

Також, наданий ПП „Айслаг" акт підписаний з боку позивача і відповідача особами, прізвища яких в акті не зазначено, доказів, які підтверджують повноваження цих осіб також не надано.

Таким чином, факти, встановлені господарськими судами у справі №5004/54/11, а також вищевказані фактичні дані спростовують твердження ПП „Айслаг" у розглядуваній справі щодо підстави зарахування коштів у сумі 49000 грн. і підтверджують факт наявності у ТОВ „Луцький військторг №51" права вимагати повернення безпідставно набутих ПП „Айслаг" коштів у сумі 49000 грн. і законність зміни кредитора у цьому зобовязанні.

До відзиву долучає: копії додатку від 25.09.2011р. до договору цесії; позовної заяви; заяви про уточнення позовних вимог, касаційної скарги у справі №5004/54/22; заяви ТОВ «Луцький військторг №51»від 05.05 2010 року; довідки Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 10.11.2010 року №5164.

В судовому засіданні ФОП ОСОБА_1 було подано клопотання за вих..№ 26 від 18.10.2011 р. про долучення до матеріалів справи акту прийому-передачі мокрих печаток та установчих документів ТОВ «Луцький військторг № 51»від 27.10.2010 р.

Зазначені матеріали було долучено до справи.

Відповідачем ПП «Айслаг»було подано на адресу суду клопотання за № 01-03/7030 від 18.10.2011р. про долучення до матеріалів справи копії договору суборенди №8 від 02.03.2009 р., копії акту прийому-передачі до договору, копій витягів із журналів-ордерів і відомостей по рахунках 6311 за 2009 р. - 2011 р., копії угоди про зміну умов договору № 08 суборенди нежитлового приміщення від 02.03.2009 р., датованої 15.03.2010 р., копії акту прийому-передачі майна від 31.03.2010 р.

Зазначені документи було долучено до матеріалів справи.

Крім того, в судовому засіданні було звернено увагу представника ОСОБА_3 щодо неналежного оформлення довіреності від 03.01.2011 р. на представництво інтересів ТОВ «Луцький військторг № 51»у відповідності до вимог ст.28 ГПК України.

Ухвалою суду від 18.10.2011 р. розгляд справи було відкладено. Зустрічну позовну заяву приватного підприємства «Айслаг»до відповідачів: 1) ФОП ОСОБА_1, 2) ТзОВ «Луцький військторг № 51»про визнання договору відступлення права вимоги недійсним обєднано для розгляду з первісним позовом. Позивача ФОП ОСОБА_1 зобовязано: подати суду оригінал платіжної вимоги-доручення № 58 від 29.07.2010 р.; оригінал додатку до договору відступлення права вимоги від 15.06.2011 р., датованого 25.03.2011 р. для огляду в судовому засіданні; оригінали заяви ТОВ „Луцький військторг №51" від 05.05.2010 р. і довідки Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 10.11.2010 р. №5164. Відповідача ПП «Айслаг»зобовязано: подати оригінали договору № 08 суборенди нерухомого майна від 02.03.2009 р., акту прийому-передачі майна від 02.03.2009 р., угоди про зміну умов договору № 08 суборенди нежитлового приміщення від 02.03.2009 р., датованої 15.03.2010 р., акту прийому-передачі майна від 31.03.2010 р. Відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Луцький військторг № 51»зобовязано: подати письмові пояснення по суті зустрічної позовної вимоги; копії статутних документів долучити до матеріалів справи, оригінали для огляду в судове засідання; представнику ОСОБА_3 подати копію договору про надання правової допомоги, оригінал для огляду в судове засідання.

ПП «Айслаг»на виконання вимог ухвали суду подано відзив на позовну заяву за № 01-03/780 від 18.11.2011 р. на підставі якого зазначає наступне.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важлива для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Строки та порядок передання документів встановлюється за домовленістю первісного та нового кредиторів.

Відповідно до п.2.1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор повинен передати Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в день підписання даного договору.

Однак, як зазначає відповідач, в підприємця ОСОБА_1 відсутні будь-які документи, що підтверджують перехід до неї зобов'язання.

Відтак, ПП «Айслаг»до надання таких даних, має право не виконувати зобов'язання, не ризикуючи при цьому прострочити.

22 червня 2011 року ТОВ «Луцький військ торг №51»направило на адресу ПП «Айслаг»повідомлення №48 про заміну кредитора по виконанню Договору безпроцентної позики №25/02-10 від 25 лютого 2010 року, укладеного між ТОВ «Луцький військ торг №51»та 1111 «Айслаг».

На думку відповідача, договір безпроцентної позики є неукладеним відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року у справі №5004/54/11, тому заміна сторони в зобов'язанні по договору безпроцентної позики №25/02-10 не можлива в силу відсутності самого зобов'язання .

10 жовтня 2011 року ПП «Айслаг»отримало ще одне повідомлення №55 від 03.10.2011 року про заміну кредитора у зобов'язанні по поверненню ТОВ «Луцький військ торг №51»49000,00 грн, які були безпідставно набуті ПП «Айлаг»згідно платіжної вимоги-доручення від 29.07.2010 року №58.

Відтак, вважає, що відповідно до додатка від 25.09.2011 року до договору про відступлення права вимоги від 15.06.2011 року відбулась заміна сторони в зовсім іншому зобов'язанні, про що ПП «Айслаг»стало відомо вже після порушення провадження по справі.

Відповідно до позовної заяви підприємця ОСОБА_1 , відступлення права вимоги відбулось в зобов'язанні, що випливає із договору безпроцентної позики №25/02-10, ні змін позовних вимог, ні уточнень позивач не надавав.

ПП «Айслаг»вважає, що позовні вимоги підприємця ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, так як не можна відступити право вимоги в зобов'язанні якого не існує.

Крім цього, 15 червня 2011 року державним виконавцем Луцького міського управління юстиції була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідно до даної постанови був накладений арешт на все майно боржника - ТОВ «Луцький військторг №51».

Посилаючись на приписи ст..190 ЦК України вважає, що ТОВ «Луцький військторг №51»не мав права передавати своє право вимоги третій особі в силу заборони, накладеної державним виконавцем.

Щодо твердження позивача по первісному позову, про те, що докази про відсутність заборгованості ПП «Айслаг»перед ТОВ «Луцький військторг №51»сфабриковані директором ПП «Айслаг»ОСОБА_2, то, як зазначає відповідач, даний факт не відповідає дійсності, так як довідка в міліцію, яку представив позивач по первісному позову, свідчить тільки про звернення до правоохоронних органів про втрату печатки та документів. Жодного доказу, про те, що втрачені документи та печатка, знаходяться в ОСОБА_2 позивач не представив суду.

В судовому засіданні на підставі клопотання ПП «Айслаг»подано для огляду оригінали договору № 08 суборенди нерухомого майна від 02.03.2009 р.; Акт прийому-передачі майна від 02.03.2009 р. (додаток до договору суборенди нерухомого майна № 08 від 02.03.2009 р.); угоду про зміну умов договору № 08 від 15.03.2010 р. суборенди нежитлового приміщення від 02.03.2009 р.; Акт прийому-передачі майна від 31.03.2010 р.

Копії зазначених документів долучено до матеріалів справи.

Крім того, представником ПП «Айслаг»заявлено клопотання про витребування у Державного реєстратора реєстраційної справи ТзОВ «Луцький військторг № 51»з метою встановлення відомостей стану юридичної особи - ТзОВ «Луцький військторг № 51»та відомостей фактичного керівника товариства.

Представником ФОП ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали надано суду для огляду: копію довідки Луцького МВ УМВС України у Волинській області № 5164 від 10.11.2010 р.; оригінал банківської виписки від 29.07.2010 р. про перерахування ТзОВ «Луцький військторг № 51»ПП «Айслаг»позики; Акт прийому-передачі мокрих печаток та установчих документів ТОВ «Луцький військторг № 51» від 27.10.2008 р.; заяву директора ТОВ «Луцький військторг № 51»ОСОБА_1 на адресу Луцького МВ ГУ МВС України у Волинській області від 05.05.2010 р.; повідомлення директора ТОВ «Луцький військторг № 51»ОСОБА_1 № 55 від 03.10.2011 р., адресоване ПП «Айслаг»про зміну кредитора у зобовязанні та докази його направлення цінним листом (чек від 03.10.2011 р., опис вкладення); додаток від 25.09.2011 р. до договору відступлення права вимоги від 15.06.2011 р.; повідомлення директора ТОВ «Луцький військторг № 51»ОСОБА_1 № 48 від 22.06.2011 р., адресоване ПП «Айслаг»про зміну кредитора у зобовязанні та докази його направлення цінним листом (чек від 22.06.2011 р., опис вкладення); договір відступлення права вимоги від 15.06.2011 р.; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо юридичної особи ТзОВ «Луцький військторг № 51»станом на 14.10.2011 р.

Копії зазначених документів долучено до матеріалів справи.

Представник ТзОВ «Луцький військторг № 51» ОСОБА_3 просив суд відмовити в задоволенні клопотання ПП «Айслаг»про витребування реєстраційної справи товариства, оскільки згідно Витягу з ЄДРПОУ керівником ТзОВ «Луцький військторг № 51»зазначено ОСОБА_1.

Однак, з метою зясування фактичних обставин справи судом було задоволено клопотання ПП «Айслаг»та витребувано у Державного реєстратора реєстраційну справу ТзОВ «Луцький військторг № 51»(м.Луцьк, вул..Огієнка, 20) у звязку з чим, розгляд справи відкладено та продовжено строку її розгляду.

05.12.2011 р. ТзОВ «Луцький військторг № 51»на адресу суду подано відзив на позовну заяву про стягнення боргу та на зустрічну позовну заяву про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 повністю та визнає вимоги зустрічної позовної заяви з огляду на таке.

Зазначає, що ТзОВ «Луцький військторг № 51»не відступало право вимоги ні по договору № 25/02-10, ні право вимоги відповідно до платіжного доручення № 58 від 29.07.2010 р., так як будь-якого права вимоги до ПП «Айслаг»в ТОВ «Луцький військторг № 51»немає.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку та договору про залік взаємних вимог від 30.07.2010 р. кошти, перераховані платіжним дорученням від 29.07.2010 р. на суму 49000 грн. були зараховані в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Луцький військторг № 51»перед ПП «Айслаг»по договору суборенди № 8 від 02.03.2009 р.

Крім того, в підприємця ОСОБА_1 відсутні будь-які документи, що підтверджують перехід до неї зобовязання, так як всі оригінали документів, платіжне доручення № 58 від 29.07.2010 р. знаходяться в ТОВ «Луцький військторг № 51».

Крім того, зазначає, що в ТОВ «Луцький військторг № 51»відсутній і сам договір відступлення права вимоги від 15.06.2011 р. і додаток до нього.

ТОВ «Луцький військторг № 51»не має у власності свого майна, отже, відступлення права вимоги є одним з видів відчуження майнових прав (майна).

Збори учасників товариства щодо затвердження договору відступлення права вимоги не проводились. Збори учасників товариства не приймали рішення і про відступлення права вимоги. Відповідно, договір про відступлення права вимоги суперечить Статуту товариства.

Як повідомляє товариство, 22.02.2011 р. та 15.06.2011 р. державним виконавцем Луцького міського управління юстиції був накладений арешт на майно боржника ТзОВ «Луцький військторг № 51».

Отже, ТОВ «Луцький військторг № 51»не мав права передавати своє право вимоги третій особі в силу заборони, накладеної державним виконавцем.

На виконання вимог ухвали суду від 21.11.2011 р. Державним реєстратором на адресу суду було направлено матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг № 51»(м.Луцьк, вул..Огієнка, 20).Матеріали даної справи досліджено судом.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, судом встановлено.

15.06.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг № 51» (в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту) з однієї сторони, і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, яка діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2, виданого виконкомом Луцької міськради Волинської області 15.09.2008 р., з іншої сторони був укладений договір відступлення права вимоги.

Згідно п.1.1 договору Первісний кредитор ТзОВ «Луцький військторг № 51»передає, а Новий кредитор ОСОБА_1 приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором по Договору безпроцентної позики № 25/02-10 від 25.02.2010 р., укладеного між Первісним кредитором та ПП «Айслаг»(далі - Боржник).

Пунктом 1.2. договору визначено, що Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника повернення 49000 грн. безпідставно набутих згідно Основного договору, а також вимагати від Боржника сплати пені, річних, інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобовязання і за користування чужими коштами згідно умов Основного договору і чинного законодавства.

Сторонами згідно розділу 2 договору було обумовлено, що Первісний кредитор повинен передати Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в день підписання даного договору.

Первісний Кредитор зобовязаний сповістити Боржника про відступлення права вимоги за цим Договором, шляхом відправлення Боржнику поштового повідомлення (цінний лист із описом вмісту) та примірника цього договору.

До нового Кредитора переходить права застосування заходів забезпечення вимоги, передбачені за участі Первісного кредитора у цьому зобовязанні.

Представником позивача ФОП ОСОБА_1 до відзиву на зустрічну позовну заяву від 17.10.2011 р. було долучено до матеріалів справи додаток (до договору відступлення права вимоги від 15.06.2011 р.) від 25.09.2011 р., укладеного між ТзОВ «Луцький військторг № 51»(Первісний кредитор) в особі директора ОСОБА_1 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Новий кредитор).

Згідно п.1 даного додатку сторонами вирішено викласти пункти 1.1. та 1.2. договору від 15.06.2011 р. про відступлення права вимоги в наступній редакції: 1.1. Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором у зобовязанні по поверненню ПП «Айслаг»(Боржник) безпідставно набутого майна 49000, 00 грн., перерахованих ТзОВ «Луцький військторг № 51»(Первісний кредитор) ПП «Айслаг» (Боржник) згідно платіжної вимоги-доручення від 29.07.2010 р. № 58.

1.2. За цим Договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати на підставі ст.1212 ЦК України від Боржника повернення 49000, 00 грн., як безпідставно набутих згідно платіжної вимоги-доручення від 29.07.2010 р. № 58, а також вимагати сплати річних та інфляційних втрат за користування чужими грошовими коштами згідно чинного законодавства.

2. Пункт 4.3. Договору від 15.06.2011 р. про відступлення права вимоги виключити.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, договір про відступлення права вимоги від 15.06.2011 р. суперечить чинному законодавству і є недійсним.

Суд, розглянувши доводи позивача ПП «Айслаг»приходить до висновку про задоволення зустрічного позову з огляду на наступне.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як визначено ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: в т.ч. визнання правочину недійсним. Отже, чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, повязаних з визнанням правочинів недійсними, а тому господарський суд, при вирішенні питання про прийняття зустрічної позовної заяви керувався правилами ст.ст.1,2 ГПК України, відповідно до приписів яких, крім учасників правочину (контрагентів за договором), прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а в передбачених законом випадках і фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Виходячи з зазначеного, судом не взято до уваги твердження відповідача ФОП ОСОБА_1 про те, що обраний ПП «Айслаг»спосіб захисту порушеного права не призведе до захисту його порушеного права, так як ПП «Айслаг»не є стороною (учасником) спірного договору відступлення права вимоги.

Водночас, згідно п.1 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними»передбачено, що розглядаючи питання про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину:

- Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- Правочин має вчинятися у формі, встановленій Законом.

- Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 4 Цивільного кодексу України містить перелік актів цивільного законодавства України. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

25.02.2010 р. між Позикодавцем Приватним підприємством «Айслаг»та Позичальником ТзОВ «Луцький військторг № 51»було укладено Договір безпроцентної позики № 25/02-10 та Угоду про доповнення умов договору № 25/02-10 від 25.02.2010 р., укладену 05.03.2010 р. на підставі якої передбачено, що «сторони не мають права передавати своє право вимоги (заміна Кредитора у зобовязанні) за даним договором третій стороні».

Згідно ч.3 ст.512 Цивільного кодексу України передбачено, що Кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або Законом.

Беручи до уваги те, що в договорі безпроцентної позики № 25/02-10 сторонами встановлено заборону на заміну Кредитора у зобовязанні та передачу зобовязань, відтак договір про відступлення права вимоги від 15.06.2011 р., укладений між ТзОВ «Луцький військторг № 51»та ФОП ОСОБА_1 суперечить вимогам ст.ст.512, 516 ЦК України.

Крім того, судом встановлено, що ТзОВ «Луцький військторг № 51» не відступало право вимоги ні по договору № 25/02-10, ні відповідно до платіжного доручення № 58 від 29.07.2010 р., так як будь-якого права вимоги до ПП «Айслаг»в ТОВ «Луцький військторг № 51»немає. Зазначене підтверджується у відзиву ТзОВ «Луцький військторг № 51»від 05.12.2011 р. за підписом директора Нерубайлова В.Д., повноваження якого підтверджено Довідкою Головного управління статистики у Волинській області від 29.11.2011 р. та копією Статуту ТзОВ «Луцький військторг № 51»(нова редакція змін до Статуту від 22.11.2011 р.).

Як вбачається з долучених ПП «Айслаг»документів до зустрічної позовної заяви, а саме: протоколу про залік взаємних вимог від 30.07.2010 р., підписаного ПП «Айслаг»в особі директора Бакая М.П. та ТзОВ «Луцький військторг № 51»в особі директора ОСОБА_2 відповідно до якого сторони дійшли згоди про залік взаємних розрахунків за платіжним дорученням № 58 від 29.07.2010 р. з однієї сторони та за договором суборенди нерухомого майна № 08 від 02.03.2009 р. з другої сторони; Акту звірки взаємних розрахунків за станом на 30.04.2010 р. між ПП «Айслаг»та ТзОВ «Луцький військторг № 51»; Договору № 08 від 02.03.2009 р. суборенди нерухомого майна, укладеного між ТзОВ «Луцький військторг № 51»та ПП «Айслаг»; журнал ордерів і Відомістю по рахунку 6311 за 01.01.2011 р. 18.10.2011 р. та журнал ордерів і Відомістю по рахунку 6311 за 2010 р.; Акту прийому-передачі майна від 02.03.2009 р. (Додаток до договору суборенди нерухомого майна № 08 від 02.03.2009 р.); угоди від 15.03.2010 р. про зміну умов договору № 08 суборенди нежитлового приміщення від 02.03.2009 р. кошти, перераховані ТзОВ «Луцький військторг № 51»на підставі платіжного доручення № 58 від 29.07.2010 р. на рахунок ПП «Айслаг»на суму 49000 грн. були зараховані в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Луцький військторг № 51»перед ПП «Айслаг».

Згідно ст.601 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Отже, між ПП «Айслаг» та ТзОВ «Луцький військторг № 51»зобовязання на суму 49000 грн. слід визнати припиненими.

Як визначено ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, судом встановлено, що між ПП «Айслаг»та ТзОВ «Луцький військторг № 51»відсутні будь-які зобовязально-правові відносини по договору безпроцентної позики № 25/02-10 від 25.02.2010 р. в силу його неукладеності.

Зазначені обставини встановлені постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 р. у справі № 5004/54/11 за позовом ПП «Айслаг»до ТзОВ «Луцький військторг № 51»про стягнення в сумі 41824, 96 грн., залишеною без змін постановою ВГСУ від 21.06.2011 р. у даній справі.

Згідно ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, відступлення права вимоги по договору від 15.06.2011 р. може здійснюватись відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Отже, договір про відступлення права вимоги від 15.06.2011 р., крім того, суперечить положенням ст.514 Цивільного кодексу України.

Таким чином, договір про відступлення права вимоги від 15.06.2011 р. та додаток (до договору відступлення права вимоги від 15.06.2011 р.) від 25.09.2011 р. суперечить вимогам ст.ст.512, 514, 516 Цивільного кодексу України і в силу вимог ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України є недійсними.

Водночас, суд з метою захисту прав та законних інтересів позивача за зустрічним позовом, відповідно до ч.1 ст.83 ГПК України виходить за межі позовних вимог в частині визнання недійсним додатку (до договору відступлення права вимоги від 15.06.2011 р.) від 25.09.2011 р.

Суд відхиляє доводи представника ФОП ОСОБА_1 щодо недостовірності і неналежності поданих ПП «Айслаг»доказів, підписаних колишнім директором ТзОВ «Луцький військторг № 51»ОСОБА_2 - документів про залік взаємних розрахунків, акту звірки взаємних розрахунків між ПП «Айслаг»та ТзОВ «Луцький військторг № 51», договору суборенди нерухомого майна з додатком до нього тощо та незаконного використання ним печатки ТзОВ «Луцький військторг № 51», оскільки останнім, як це визначено ст.ст.34, 36 ГПК України не підтверджено певними засобами доказування, а долучені документи і матеріали, зібрані в матеріалах справи, не містять даних про зазначені обставини.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

З витребуваної судом реєстраційної справи ТзОВ «Луцький військторг № 51»встановлено, що Статут товариства було затверджено зборами засновників 02.11.2006 р. та зареєстровано 23.11.2006 р.

Згідно Протоколу засновників № 1 від 02.11.2006 р. директором товариства була обрана ОСОБА_1.

На підставі протоколу № 3 Загальних зборів учасників ТзОВ «Луцький військторг № 51»від 23.10.2008 р. директором Товариства було обрано ОСОБА_2 у звязку з заявою ОСОБА_1 про її звільнення.

Зазначені зміни до реєстраційної картки ТзОВ «Луцький військторг № 51»Державним реєстратором було внесено 03.11.2008 р.

Згідно Протоколу № 14 Загальних зборів учасників ТОВ «Луцький військторг № 51»від 09.11.2011 р. на посаду директора товариства було призначено Нерубайлова В.Д. та внесено зміни до Статуту товариства 22.11.2011 р. та реєстраційної картки товариства.

Отже, уповноваженою особою від імені ТзОВ «Луцький військторг № 51»є директор товариства Нерубайлов В.Д., який діє відповідно до статутних документів товариства.

Щодо позовної вимоги ФОП ОСОБА_1 про стягнення з ПП «Айслаг» 49000 грн. безпідставно отриманих коштів, то дана вимога не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Беручи до уваги те, що укладений між ПП «Айслаг»та ТзОВ «Луцький військторг № 51»договір безпроцентної позики № 25/02-10 від 25.02.2010 р. є неукладеним, а договір про відступлення права вимоги від 15.06.2011 р. та додаток (до договору відступлення права вимоги від 15.06.2011 р.) від 25.09.2011 р. визнані судом недійсними, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито та витрати на ІТЗ за рахунок другої сторони. У звязку з задоволенням зустрічної позовної заяви, судові витрати по ній покладаються на відповідача ФОП ОСОБА_1

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 4, 15, 16, 35, ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, 512, 514, 516 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1.В позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Айслаг»про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 49000 грн. відмовити.

2.Зустрічну позовну заяву Приватного підприємства «Айслаг»задовольнити.

3.Визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 15.06.2011 р. та додаток (до договору відступлення права вимоги від 15.06.2011 р.) від 25.09.2011 р., укладені між підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ «Луцький військторг № 51».

4.Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Айслаг»(43021, Волинська обл., м.Луцьк, вул..Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) державне мито в сумі 85 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 236 грн.

Суддя В.А.Пахолюк

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2011 р.