Рішення № 19872110, 01.12.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р.

Справа № 5004/1873/11 Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Демяк В.М., розглянувши справу

за позовом Спільного підприємства "Київ-Захід" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Червоноград Львівської обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія", смт. Голоби Ковельського р-ну Волинської обл.

про стягнення 22 292 грн. 30 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. №1 від 03.01.2011р.)

від відповідача: Радзивилюк О.В. голова товариства (протокол №3 від 02.11.1996р.)

Суть спору: позивач - Спільне підприємство "Київ-Захід" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернувся з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія" та просить стягнути 22292 грн. 30 коп., з них: 18976 грн. основної заборгованості, 1419 грн. 30 коп. пені, 1897 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі продажу № 95/10 від 19.02.2010р., видаткову накладну № 163990 від 24.12.2010р., № 164285 від 25.12.2010р., № 167660 від 31.12.2010р., вимогу про сплату заборгованості від 10.08.2011р. та докази її направлення на адресу відповідача, виписку з банківського рахунку по руху коштів за період з 04.10.2011р. по 22.11.2011р.

Представник позивача в призначеному судовому засіданні пояснив, що після порушення провадження у справі відповідачем було проведено часткову оплату в розмірі 9000 грн., а тому заборгованість за поставлений товар станом на 29.11.2011р. складає 9976 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 1419 грн. 30 коп. пені та 1897 грн. штрафу підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги, в частині основної заборгованості, визнала, причиною невиконання зобовязання вказала важкий фінансовий стан товариства.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

встановив:

19 лютого 2010 року між Спільним підприємством "Київ-Захід" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Марія" (покупцем) було укладено договір купівлі продажу № 95/10.

Відповідно до умов вказаного договору, продавець зобовязався передати у власність покупця товар, в кількості та асортименті, що вказані в товарних накладних, а останній прийняти та оплатити його вартість протягом пяти календарних днів після його отримання.

На виконання умов договору № 95/10 від 19.02.2010р., позивач за період з 24.12.2010р. по 31.12.2010р. здійснив поставку товару на загальну суму 52612 грн. 98 коп., а відповідач прийняв його, що стверджується видатковими накладними № 163990 від 24.12.2010р., № 164285 від 25.12.2010р., № 167660 від 31.12.2010р.

Разом з тим, станом на день подачі позову до суду, ТОВ «Марія»здійснило оплату отриманого товару частково в сумі 33636 грн. 98 коп., а його заборгованість перед позивачем становила 18976 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України, обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

За змістом ст.16 Цивільного кодексу України, особа має право звертатися із позовом до суду за захистом свого порушеного права або інтересу.

У відповідності із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладена угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом вцілому або частково не визнавалася, сторонами розірвана не була, у звязку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обовязки частково на підставі договору купівлі-продажу укладеного шляхом підпису накладної на відпуск товару, як це передбачено п.2 ст.639 Цивільного кодексу України та укладення договору купівлі продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Водночас, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем здійснено додаткові платежі в рахунок погашення існуючої заборгованості в сумі 9000 грн., що стверджується виписками з банківських рахунків по руху коштів за період з 04.10.2011р. по 22.11.2011р. В судовому засіданні представники сторін дану обставину підтвердили.

Господарський суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу у випадку відсутності предмету спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 9000 грн. у звязку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

У п. 7.2. договору купівлі продажу № 95/10 від 19.02.2010р. сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати придбаного товару, покупець зобовязаний сплатити на вимогу продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Отже, нарахована позивачем пеня за період з 30.12.2010р. по 29.06.2011р. в сумі 1419 грн. 30 коп. підставна та підлягає до задоволення.

Разом з тим, у стягненні нарахованого позивачем штрафу в сумі 1897 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання грошового зобов'язання слід відмовити.

При цьому враховано, що редакція пункту 7.2 договору купівлі продажу № 95/10 від 19.02.2010р., відповідно до змісту якого за порушення термінів оплати передбачено нарахування штрафу в розмірі 10% від суми несплаченого товару суперечить ч. 2 ст. 549 ЦК України, згідно приписів якої штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Встановлення продавцем за прострочку виконання грошових зобов'язань відповідальності у вигляді штрафу, вираженого у відсотках до суми неоплаченого тоару, суперечить також вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ”та ст. 231 Господарського кодексу України. Зокрема, статтею 1 Закону передбачено, що Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно зі статтею 3 Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, такий вид неустойки як штраф за невиконання грошового зобовязання позивачем застосовано безпідставно.

З врахуванням викладеного, позов Спільного підприємства "Київ-Захід" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія" 22292 грн. 30 коп., підлягає до задоволення частково в сумі 11395 грн. 30 коп., з них: 9976 грн. основної заборгованості, 1419 грн. 30 коп. пені.

В позові в частині стягнення штрафу на суму 1897 грн. слід відмовити як безпідставно заявленому.

Провадження у справі на суму 9000 грн. припинити у звязку із відсутністю предмету спору.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, які складаються із державного мита в сумі 203 грн. 95 коп., послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. слід покласти на нього, пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.11,16,549,639,655 Цивільного кодексу України, ст.231 господарського кодексу України, законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", ст.ст.44.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія" (45070, Волинська обл., Ковельський р-н, смт. Голоби, вул. Ковельська, 5, код ЄДРПОУ 20133565) на користь Спільного підприємства "Київ-Захід" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Івасюка, 20, код ЄДРПОУ 20780000) 11395 грн. 30 коп., з них: 9976 грн. основної заборгованості, 1419 грн. 30 коп. пені та 203 грн. 95 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі на суму 9000 грн. припинити.

4. В позові на суму 1897 грн. відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя В. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

01.12.11