Рішення № 19870511, 08.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

08.12.2011Справа №5002-25/4705-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим»,

пл. Ластовая, 3, м. Севастополь, АР Крим, 99001, Україна

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер»,

вул. Севастопольська, 47, м. Сімферополь, АР Крим, 95013, Україна

про стягнення 231272,56 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність №20 від 01.01.2011, представник

від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 231272,56 грн., з яких: сума основного боргу 224270,81 грн., пені 5864,88 грн., 3% річних - 1136,87 грн.

Відповідач жодного разу у судове засідання не зявився, про причини відсутності суд не повідомив, про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить поштове повідомлення №9500301074390 про отримання ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим про порушення провадження по справі №5002-25/4705-2011 від 31 жовтня 2011 року та відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим про відкладення розгляду справи від 17 листопада 2011 року по справі №5002-25/4705-2011, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 № 75.

Відповідно до п. 3.5.11 вищезазначеної Інструкції з діловодства в господарських судах України, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” зазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.1997 № 02-5/289 зі змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стайер» був належним чином повідомлений про час та місце розгляду господарської справи.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

18 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ -Крим» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайер» був укладений договір постачання №450167-СС, пунктом 1.1. якого встановлено, що постачальник зобовязується поставити товар в строки, оговорені договором, відповідно замовлення покупця, що є невідємною частиною договору, а покупець прийняти його та оплатити на умовах, оговорених в додатках №4 к договору «Додаткові умови», що є невідємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.6. договору, ціна на товар формується в українській національній валюті, у відповідності з діючим законодавством України, включаючи НДС, за використанням товарів (операцій), які звільняються від сплати податку на добавлену вартість відповідно діючого законодавства України.

Згідно пункту 2.7. договорів, ціна товару включає в себе вартість постачання товару постачальником.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника к покупцю в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує передачу товару.

Відповідно до пункту 6 додатку №4 до договору постачання №450167-СС, покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту постачання товару.

В пункті 7.1. договору зазначено, що загальна вартість договору складає суму товару, отриманого по усім накладним.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що, відповідачем умови договору постачання виконані не в повному обсязі, у звязку із чим, за ним сформувалась заборгованість за отриманий але не сплачений товар, в сумі 224270,81 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками сторін (а.с.29-74).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем була здійснена сплата за отриманий товар частково 09 вересня 2011 року в розмірі 2430,00 грн., а також було проведено повернення товару на суму 5102,91 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 224270,81 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5864,88 грн. станом на 13 листопада 2011 року, 3% річних від простроченої суми 1136,87 грн.

Відповідно п.8.9 договору у разі прострочки сплати товару постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми несплаченого в строк товару за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до частини 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України страхування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, що діяла на момент звернення позивача з позовом до суду, оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 12 грудня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд-

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» (вул. Севастопольська, 47, м. Сімферополь, 95013, ідентифікаційний код 32973371 р/р 2600701017709 КРФ ВАТ «Кредобанк» в м. Сімферополі, МФО 324913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» (пл. Ластовая, 3, м. Севастополь, АР Крим, 99001, р/р 26003301337241 в відділенні ПАТ Промінвестбанк в м. Севастополі, МФО 324515, ідентифікаційний код 23199458) 231272,56 грн., з яких 224270,81 грн.- сума основного боргу, 5864,88 грн. пені, 1136,87 грн. 3% річних.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» (вул. Севастопольська, 47, м. Сімферополь, 95013, ідентифікаційний код 32973371 р/р 2600701017709 КРФ ВАТ «Кредобанк» в м. Сімферополі, МФО 324913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» (пл. Ластовая, 3, м. Севастополь, АР Крим, 99001, р/р 26003301337241 в відділенні ПАТ Промінвестбанк в м. Севастополі, МФО 324515, ідентифікаційний код 23199458) 2 312, 73 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.