Рішення № 19869075, 08.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

08.12.2011Справа №5002-32/4628-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593) в особі Алуштинської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул.. Лісна, 1 ).

До відповідача Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» ( 98500, АР Крим, м. Алушта, вул.. Октябрьська, 16,ідентифікаційний код 32322874)

Про стягнення 33588, 26 грн.

За участю представників:

Від позивача не зявився.

Від відповідача ОСОБА_1 довіреність № 855 від 17.10.2011р. у справі.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» Алуштинської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський»про стягнення 33588, 26 грн. заборгованості, серед яких 32049, 81 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 1538, 45 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 28.10.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 08.11.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

У судовому засіданні 08.11.2011р. оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 133/115 від 01.11.2008р. в частині повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії за період з 01.02.2011р. по 01.10.2011р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача із позовом до суду.

Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог не заперечував, проте не погодився із сумою, заявленою до стягнення, визнаючи борг лише розміром 27812, 83 грн.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2008р. між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (Продавець) (позивач) та Державним підприємством «Санаторій «Алуштинський» (Покупець) ( відповідач) був укладений договір № 133/115 купівлі-продажу теплової енергії ( а.с. 11-14).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець бере на себе зобовязання продавати Покупцеві теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення, вентиляції та підігріву води, а Покупець зобовязується прийняти теплову енергію та оплатити її по встановлених тарифах та в строки, передбачені договором.

Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили, що розрахунки за спожиту енергію здійснюються в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Строк дії договору встановлений пунктом 10.1 складає 2 роки з дня підписання, та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору не буде повідомлено письмово про припинення договору, що передбачено пунктом 10.4 Договору.

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, згоди сторін на його припинення, відповідного рішення суду про розірвання договору або визнання його недійсним.

Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи актами довідками спожитої теплової енергії, підписаними представником споживача .

Рахунки та акти були отримані відповідачем, про що свідчить підпис в журналі реєстрації рахунків, копія якого додана до матеріалів справи. ( а.с. 93).

Проте, спожита теплова енергія не була сплачена в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 32049, 81 грн. за період з 01.02.2011р. по 01.10.2011р., що і стало підставою для звернення Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Неналежне виконання відповідачем обовязків за договором призвело до утворення заборгованості в розмірі 32049, 81 грн.

Відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів оплати отриманої теплової енергії, виконання свого зобовязання за договором, умови якого передбачають обовязок Споживача у будь-якому разі до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплатити отримані послуги.

Крім того, відповідач у судових засіданням позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 32049, 81 грн. у відповідності до наданих документів, та підлягає стягненню з відповідача саме в цьому розмірі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1538, 45 грн. пені за несвоєчасне виконання обовязків за договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені в розмірі 1538, 45 грн. підтверджується матеріалами справи, визнана відповідачем, а отже підлягає стягненню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються відповідача задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про відстрочення виплати заборгованості строком на 6 місяців.

Суд з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Проте, статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, чітко визначені обставини при наявності яких суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, до яких зокрема відносяться обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому слід мати на увазі, що вирішуючи це питання, суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (пункт 2 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96р. №02-5/333 «про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу»).

Беручи до уваги, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження наявності обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд не бачить підстав для задоволення заяви про надання відповідачу відстрочки виконання рішення строком на 6 місяців, та розяснює право відповідача звернутися до суду з заявою про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України в будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 78, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» ( 98500, АР Крим, м. Алушта, вул.. Октябрьська, 16,ідентифікаційний код 32322874) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593) в особі Алуштинської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул.. Лісна, 1 ) 32049, 81 грн. заборгованості, 1538, 45 грн. пені., 335, 88 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 08.12..2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 09.12.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.